Помаранчева революція (2004)

Президентські вибори 2004 року стали переломним моментом в історії незалежної України. Саме вони спричинили наймасовіший мирний протест, який отримав назву Помаранчева революція. Щоб зрозуміти, чому це сталося, треба спочатку розібратися з кандидатами й тим, як відбувалися вибори.

Основні кандидати

Головними суперниками на виборах стали два політики:

• Віктор Ющенко — лідер блоку «Наша Україна», колишній Прем’єр-міністр (1999–2001) і голова Національного банку (1993–1999). Його підтримувала Юлія Тимошенко, яка об’єдналася з ним у опозиційний табір. Ющенко обіцяв європейську інтеграцію, боротьбу з корупцією й чесні вибори.

• Віктор Янукович — чинний Прем’єр-міністр, наступник президента Леоніда Кучми. Його підтримували владні структури, адміністративний ресурс і Росія (особливо президент В. Путін). Янукович спирався на електорат південно-східних областей.

Отруєння В. Ющенка

У вересні 2004 року, під час виборчої кампанії, Віктора Ющенка було отруєно діоксином — надзвичайно токсичною речовиною. Його обличчя сильно змінилося, з’явилися важкі ураження шкіри. Ющенко вижив, але отруєння стало символом брудної виборчої кампанії. Досі точно не встановлено, хто віддав наказ, однак факт залишається: опозиційного кандидата намагалися фізично усунути з перегонів.

Перший тур — 31 жовтня 2004 р.

Перший тур виборів відбувся 31 жовтня 2004 року. Жоден кандидат не набрав понад 50 % голосів, тому призначили другий тур. Результати першого туру:

Як бачиш, розрив між кандидатами був мінімальним — менше ніж 1 %. Другий тур мав визначити переможця.

Другий тур — 21 листопада 2004 р. і фальсифікації

Другий тур відбувся 21 листопада 2004 року. Центральна виборча комісія (ЦВК) оголосила переможцем Віктора Януковича з результатом 49,46 % проти 46,61 % у Ющенка. Однак екзит-поли (опитування виборців на виході з дільниць) показували перемогу Ющенка з розривом близько 5–7 %. Саме ця невідповідність стала першим сигналом масштабної фальсифікації.

Як саме фальсифікували вибори? Застосовували кілька методів:

• «Карусельне» голосування — одні й ті самі люди голосували на кількох дільницях, використовуючи відкріпні талони.

• Вкидання бюлетенів — у виборчі скриньки додавали заздалегідь заповнені бюлетені за Януковича.

• Тиск на виборців — державні службовці, учителі, лікарі отримували вказівки голосувати «як треба» під загрозою звільнення.

• Неправдоподібно висока явка — у деяких областях (зокрема на Донеччині) явка сягала понад 95 %, що неможливо без фальсифікацій.

Ці порушення були настільки масовими й очевидними, що результати другого туру не визнали ні українська опозиція, ні міжнародні спостерігачі (ОБСЄ, ЄС). Саме фальсифікація другого туру стала безпосереднім приводом до Помаранчевої революції.

Уже наступного дня після оголошення результатів другого туру, 22 листопада 2004 року, на майдані Незалежності в Києві почали збиратися люди. Те, що спочатку виглядало як стихійне обурення, швидко переросло в наймасовіший мирний протест в історії України.

Наметове містечко й масштаби

Центром протесту став майдан Незалежності (Майдан) і прилегла вулиця Хрещатик. Протестувальники розбили наметове містечко, яке простояло понад два тижні — до переголосування 26 грудня. У різні дні на Майдані збиралися від кількох сотень тисяч до понад мільйона людей. Люди приїжджали з усієї України — із заходу, центру, півночі й навіть зі сходу, де підтримка Януковича була традиційно високою.

Символіка й гасла

Виборча кампанія Ющенка використовувала помаранчевий колір, тому саме він став кольором революції. Люди вдягали помаранчеві стрічки, шарфи, прапори. Найвідоміші гасла:

• «Так!» («Так! Ющенко!») — гасло виборчої кампанії В. Ющенка; його блок називався «Наша Україна».

• «Разом нас багато — нас не подолати!» — гасло, яке передавало єдність протестувальників.

• «Ющенко — так!» — найпростіше й найпоширеніше гасло.

Активну роль у протестах відігравав молодіжний рух «Пора!», який закликав молодь виходити на вулиці й організовував акції.

Мирний характер протесту

Ключова особливість Помаранчевої революції — її ненасильницький характер. Протестувальники блокували урядові будівлі, але не застосовували зброю, не влаштовували погромів, не нападали на міліцію. Наметове містечко було самоорганізованим: люди приносили їжу, теплі речі, чергували в морози. На Майдані виступали музиканти, політики, громадські діячі. Протест був святом демократії, а не полем бою.

Важливо: у Помаранчевій революції не було загиблих. Це принципово відрізняє її від Революції Гідності 2013–2014 рр., під час якої силовики розстрілювали протестувальників.

Підтримка в регіонах і медіа

Протести охопили не лише Київ. У багатьох містах України — Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Вінниці, Черкасах, Сумах — люди виходили на площі з помаранчевою символікою. Частина журналістів відмовилася виконувати вказівки влади й об’єктивно висвітлювала події. Телеканал «5 канал», який належав соратнику Ющенка Петру Порошенку, цілодобово транслював новини з Майдану.

Сєвєродонецький з’їзд — ранній сепаратизм

28 листопада 2004 року в Сєвєродонецьку (Луганщина) відбувся з’їзд прихильників Віктора Януковича. На ньому лунали погрози створити «автономію» південно-східних регіонів, якщо до влади прийде Ющенко. Це був ранній прояв сепаратизму, який через 10 років виллється у війну на Донбасі. Однак тоді ці погрози не реалізувалися — протест був мирним, і влада не наважилася на силовий розгін.

Мирний протест на Майдані тривав, але країні потрібне було юридичне й політичне рішення. Як вийти з кризи, коли одна частина суспільства не визнає президентом Януковича, а інша — не визнає Ющенка? Відповідь знайшли через переговори, судове рішення й компроміс.

Круглі столи за участю міжнародних посередників

Для врегулювання конфлікту провели серію круглих столів за участю української влади, опозиції та міжнародних посередників. Серед них:

• Олександр Кваснєвський — президент Польщі.

• Валдас Адамкус — президент Литви.

• Хав'єр Солана — представник Європейського Союзу.

• Ян Кубіш — генеральний секретар ОБСЄ.

• Борис Гризлов — голова Державної думи Росії (представляв позицію Кремля).

Ці переговори допомогли знизити напругу й створити умови для правового вирішення спору.

Рішення Верховного Суду — 3 грудня 2004 р.

Ключову роль відіграв Верховний Суд України. 3 грудня 2004 року він визнав результати другого туру президентських виборів недійсними через системні порушення (фальсифікації). Суд призначив переголосування другого туру на 26 грудня 2004 року.

Запам’ятай: переголосування призначив саме Верховний Суд, а не ЦВК і не Верховна Рада. Це ключовий факт для розуміння виходу з кризи 2004 р.

«Пакетне» голосування Верховної Ради — 8 грудня 2004 р.

Щоб уникнути повторення кризи в майбутньому, Верховна Рада 8 грудня 2004 року ухвалила «пакетне» рішення — одразу три зміни одним голосуванням (402 голоси «за»):

• Зміни до Конституції України (політична реформа) — обмеження повноважень Президента й розширення повноважень Верховної Ради.

• Зміни до виборчого закону — щоб зробити вибори чеснішими.

• Новий склад Центральної виборчої комісії — заміна членів ЦВК, які допустили фальсифікації.

Це рішення стало компромісом: влада погодилася на переголосування, а опозиція — на конституційну реформу, яка обмежувала повноваження майбутнього президента.

Переголосування 26 грудня 2004 р. і перемога В. Ющенка

26 грудня 2004 року відбулося переголосування другого туру (його часто називають «третім туром»). Результати:

Ющенко переміг із переконливим відривом. 23 січня 2005 року відбулася його інавгурація — він офіційно став третім Президентом України.

Помаранчева революція мала як позитивні, так і суперечливі наслідки. Вона змінила політичну систему України, але не вирішила всіх проблем.

Віктор Ющенко — третій Президент України

Віктор Ющенко — одна з ключових персоналій програми НМТ. Ось основні віхи його кар’єри:

• Голова Національного банку України (1993–1999) — провів грошову реформу й запровадив гривню.

• Прем’єр-міністр України (1999–2001) — його уряд провів економічні реформи.

• Лідер блоку «Наша Україна» — опозиційної політичної сили.

• Третій Президент України (2005–2010) — обраний у результаті Помаранчевої революції.

Політична реформа 2004 р.

Одним із найважливіших наслідків революції стала конституційна реформа 2004 року (політична реформа). Вона передбачала перехід України від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки з 2006 року. Це означало, що:

• Президент втрачав право самостійно формувати уряд — це право переходило до Верховної Ради.

• Прем’єр-міністра призначала Верховна Рада за поданням Президента, внесеним на пропозицію коаліції депутатських фракцій.

• Повноваження Президента обмежувалися на користь парламенту.

Докладніше зміст реформи розглядається в юніті про Конституцію України.

Здобутки Помаранчевої революції

• Чесні вибори — переголосування 26 грудня відбулося без масштабних фальсифікацій, за наглядом міжнародних спостерігачів.

• Свобода слова — цензура в медіа послабилася, журналісти отримали більше свободи.

• Зростання громадянської активності — українці повірили, що можуть впливати на владу мирними засобами.

• Позитивний образ України у світі — мирна революція викликала симпатію міжнародної спільноти.

Проблеми й невдачі

Однак «помаранчева команда» не змогла зберегти єдність. Уже у вересні 2005 року, менш ніж через рік після інавгурації, Ющенко відправив у відставку уряд Юлії Тимошенко через внутрішні конфлікти. Це започаткувало серію політичних криз 2005–2010 років, які підірвали довіру до влади й призвели до перемоги Віктора Януковича на президентських виборах 2010 року. Реформи залишилися незавершеними.

Поняття «Помаранчева революція»

Помаранчева революція — це масові мирні протести листопада — грудня 2004 року, спричинені фальсифікацією другого туру президентських виборів. Вони привели до переголосування 26 грудня й перемоги Віктора Ющенка. Назва походить від помаранчевого кольору, який був символом виборчої кампанії Ющенка.

Розгляньмо, як виглядають типові завдання НМТ на тему Помаранчевої революції, і розв’яжімо їх крок за кроком.

Приклад 1. «3 з 7» — події, пов’язані з Помаранчевою революцією

Завдання: «Які три події з перелічених пов’язані з Помаранчевою революцією?»

Варіанти:

• рішення Верховного Суду про переголосування другого туру

• наметове містечко на Хрещатику

• обрання Президентом В. Ющенка

• голодування студентів на граніті

• відставка В. Масола

• розстріли на вулиці Інститутській

• ухвалення Конституції України

Розв’язання:

1. Відкинь події, які не належать до 2004 року. Голодування студентів на граніті — це «Революція на граніті» 1990 року. Розстріли на вулиці Інститутській — це Революція Гідності, лютий 2014 року. Ухвалення Конституції — 1996 рік. Відставка В. Масола — 1990 рік.

2. Залишаються три варіанти, які справді належать до Помаранчевої революції: рішення Верховного Суду (3 грудня 2004 р.), наметове містечко на Хрещатику (листопад–грудень 2004 р.), обрання Президентом В. Ющенка (26 грудня 2004 р. — 23 січня 2005 р.).

Відповідь: рішення Верховного Суду про переголосування другого туру, наметове містечко на Хрещатику, обрання Президентом В. Ющенка.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді за описом фото

Завдання: «На фото — натовп із помаранчевими стрічками й прапорами на Майдані, намети, плакат "Так! Ющенко!". Коли зроблено це фото?»

Варіанти:

• у жовтні 1990 р.

• у листопаді–грудні 2004 р.

• у грудні 2013 р.

• у лютому 2014 р.

Розв’язання: Помаранчеві стрічки й прапори — це символіка виборчої кампанії В. Ющенка 2004 року. Плакат «Так! Ющенко!» — гасло тієї самої кампанії. Намети на Майдані — ознака наметового містечка, яке простояло з 22 листопада до кінця грудня 2004 року. Отже, фото зроблено в листопаді–грудні 2004 року.

Чому інші варіанти неправильні? Жовтень 1990 року — це «Революція на граніті» (студентське голодування, без помаранчевої символіки). Грудень 2013 року — Євромайдан (Революція Гідності, що розпочалася 21 листопада 2013 р.; символіка — державні й європейські прапори, гасла «Євромайдан»). Лютий 2014 року — розстріли на Майдані (Революція Гідності, без помаранчевої символіки Ющенка).

Відповідь: у листопаді–грудні 2004 р.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді — привід до протестів

Завдання: «Що стало безпосереднім приводом до масових протестів у листопаді 2004 року?»

Варіанти:

• відмова від підписання Угоди про асоціацію з ЄС

• фальсифікація результатів другого туру президентських виборів

• «касетний скандал»

• скасування конституційної реформи

Розв’язання: Протести почалися 22 листопада 2004 року, одразу після оголошення ЦВК результатів другого туру, які були сфальсифіковані на користь Януковича. Отже, безпосередній привід — фальсифікація результатів другого туру.

Чому інші варіанти неправильні? Відмова від підписання Угоди про асоціацію з ЄС — це привід до Євромайдану (Революції Гідності) у листопаді 2013 року. «Касетний скандал» (справа Гонгадзе) — подія 2000–2001 років, яка спричинила протести «Україна без Кучми», але не Помаранчеву революцію. Скасування конституційної реформи — подія 2010 року (за президентства Януковича).

Відповідь: фальсифікація результатів другого туру президентських виборів.

Приклад 4. «3 з 7» — наслідки Помаранчевої революції

Завдання: «Які три наслідки мала Помаранчева революція?»

Варіанти:

• переголосування 26 грудня 2004 р.

• конституційна реформа 2004 р.

• обрання В. Ющенка Президентом

• вступ України до НАТО

• повернення до Конституції в редакції 1996 р.

• обрання В. Януковича Президентом

• запровадження безвізового режиму з ЄС

Розв’язання:

1. Відкинь варіанти, які не є наслідками Помаранчевої революції. Вступ до НАТО — не відбувся (план дій щодо членства в НАТО обговорювався, але не був реалізований). Повернення до Конституції 1996 р. — відбулося в 2010 р. за Януковича, а це протилежний процес. Обрання Януковича Президентом — відбулося в 2010 р., через 5 років після революції, і не є її наслідком. Безвізовий режим з ЄС — запроваджено в 2017 р., не пов’язаний безпосередньо з Помаранчевою революцією.

2. Залишаються три наслідки: переголосування 26 грудня 2004 р. (безпосередній результат протестів), конституційна реформа 2004 р. (ухвалена 8 грудня як компроміс), обрання В. Ющенка Президентом (перемога на переголосуванні).

Відповідь: переголосування 26 грудня 2004 р., конституційна реформа 2004 р., обрання В. Ющенка Президентом.

• Плутати Помаранчеву революцію (2004) з Революцією Гідності (2013–2014). Помаранчева революція — мирний протест проти фальсифікації президентських виборів. Революція Гідності — протест проти відмови від євроінтеграції й авторитарного режиму В. Януковича, який завершився розстрілами й загибеллю людей. Запам’ятай: 2004 — вибори, помаранчевий колір; 2013–2014 — євроінтеграція, синьо-жовті й європейські прапори.

• Вважати, що В. Ющенко переміг у другому турі 21 листопада. Насправді ЦВК оголосила переможцем В. Януковича. Ющенка обрали на переголосуванні 26 грудня 2004 року. Це ключовий момент: другий тур був сфальсифікований, а переміг Ющенко в «третьому турі».

• Вважати, що переголосування призначила Верховна Рада. Рішення про визнання другого туру недійсним і призначення переголосування ухвалив Верховний Суд України 3 грудня 2004 року. Верховна Рада 8 грудня лише закріпила політичний компроміс (пакетне голосування).

• Вважати, що конституційна реформа 2004 р. посилила Президента. Навпаки: вона обмежила повноваження Президента й розширила повноваження Верховної Ради, перетворивши Україну на парламентсько-президентську республіку.

• Приписувати Помаранчевій революції збройне протистояння й загиблих. Протест був мирним. У Помаранчевій революції не було загиблих, не було штурмів, не було стрілянини. Це принципово відрізняє її від Революції Гідності, під час якої загинули понад 100 осіб (Небесна Сотня).

Тема Помаранчевої революції належить до теми 31 програми НМТ («Становлення України як незалежної держави»). Ось у яких форматах вона може трапитися.

Що треба знати

• Дата: жовтень–грудень 2004 року — Помаранчева революція, обрання В. Ющенка.

• Персоналія: Віктор Ющенко — підкреслена персоналія, яку можуть пропонувати для візуального розпізнавання (фото).

• Поняття: «Помаранчева революція» — маєш уміти пояснити й співвіднести з 2004 роком.

Формати завдань

Стратегія виконання

• У завданнях «3 з 7» відкидай події 1990 року («Революція на граніті», відставка В. Масола) і 2013–2014 років (Євромайдан, Революція Гідності).

• У завданнях на послідовність пам’ятай: «Революція на граніті» (1990) → Помаранчева революція (2004) → Революція Гідності (2013–2014).

• У демоваріанті НМТ 2026 року завдання 20 — вибір однієї відповіді з теми 31.

• За послідовність дають 3 бали за весь правильний ряд, 2 бали — за правильні першу й останню події, 1 бал — лише за одну з них.

• 31 жовтня 2004 р. — перший тур виборів: Ющенко (39,90 %) і Янукович (39,26 %) виходять у другий тур.

• 21 листопада 2004 р. — другий тур: ЦВК оголошує перемогу Януковича, але вибори сфальсифіковано (екзит-поли показують перемогу Ющенка).

• 22 листопада 2004 р. — початок мирного протесту на Майдані Незалежності в Києві (наметове містечко, помаранчева символіка, гасла «Так!», «Разом нас багато»).

• 3 грудня 2004 р. — Верховний Суд визнає результати другого туру недійсними й призначає переголосування на 26 грудня.

• 8 грудня 2004 р. — Верховна Рада ухвалює «пакетне» рішення: політична реформа, зміни до виборчого закону, новий склад ЦВК.

• 26 грудня 2004 р. — переголосування: Ющенко перемагає (51,99 % проти 44,20 % у Януковича).

• 23 січня 2005 р. — інавгурація В. Ющенка, третього Президента України.

• Наслідки: чесні вибори, свобода слова, парламентсько-президентська модель з 2006 р., але внутрішні конфлікти й незавершені реформи.