Підрядні означальні речення

Підрядна означальна частина — це така частина складнопідрядного речення, яка пояснює іменник (або займенник, ужитий у ролі іменника) у головній частині й відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? По суті, це розгорнуте означення: те саме, що звичайне означення в простому реченні, тільки виражене цілою предикативною одиницею.

Найважливіше правило: питання до підрядної означальної частини ставимо не від дієслова-присудка, а від іменника, якого ця частина описує. Наприклад:

• Я перечитав книжку (яку?), яку мені подарували на день народження.

• Ми зупинилися біля хати (якої?), що стояла на узліссі.

• На столі лежав лист (який?), який написав мій дідусь.

Зверни увагу: в усіх трьох прикладах питання стоїть від іменника (книжку, хати, лист), а не від дієслова (перечитав, зупинилися, лежав). Якщо поставити питання від дієслова, ти, найімовірніше, отримаєш обставинну або з'ясувальну частину — і помилишся у визначенні виду.

Місце означальної частини в реченні

Означальна частина стоїть одразу після означуваного слова. Вона може розташовуватися після всієї головної частини або всередині неї — одразу за тим іменником, який пояснює:

• Після головної частини: «Я прочитав книжку, яку мені подарували». Головна частина — «Я прочитав книжку», підрядна — «яку мені подарували».

• Усередині головної: «Стежка, що вела до лісу, заросла травою». Головна частина — «Стежка заросла травою», а підрядна «що вела до лісу» вставлена всередині, одразу після слова «стежка».

Коли означальна частина стоїть усередині головної, її виділяють комами з обох боків. Це часта пастка: дехто ставить лише першу кому, забуваючи про другу.

Вказівні слова в головній частині

У головній частині нерідко буває вказівне слово той, та, те, ті або такий, яке підкреслює, що далі буде пояснення:

• «Це була та сама стежка, якою ми ходили в дитинстві».

• «Настала та мить, коли всі затамували подих».

Означальна частина при займеннику

Означальна частина може пояснювати не тільки іменник, а й займенник той (та, те, ті), кожен, всякий, ужитий як іменник (тобто без подальшого іменника):

• «Той, хто любить рідну мову, береже її».

• «Кожен, хто прочитав цю книжку, захоплювався нею».

Шкільна граматика відносить такі конструкції до означальних частин, хоча частина мовознавців виділяє їх в окремий тип — підрядні займенниково-означальні. На НМТ керуйся шкільною програмою: якщо підрядна частина пояснює займенник і відповідає на питання який? — це означальна частина.

Підрядна означальна частина приєднується до головної за допомогою сполучних слів. Сполучне слово — це член підрядної частини, тому його можна замінити іншим сполучним словом або поставити до нього питання в межах підрядної частини. Розгляньмо всі сполучні слова, які можуть уводити означальну частину.

Який (яка, яке, які)

Найпоширеніше сполучне слово означальної частини — який. Воно змінюється за родами, числами й відмінками, може вживатися з прийменниками:

• Місто, в якому я народився, стоїть над Дніпром. (який у місцевому відмінку з прийменником в)

• Друг, з яким ми навчалися, тепер лікар. (який в орудному відмінку з прийменником з)

У підрядній частині який (котрий) може бути підметом (якщо стоїть у називному відмінку: Фільм, який вийшов учора…), додатком (Фільм, який я подивився…) або обставиною (Місто, в якому я народився, — обставина місця).

Котрий

Слово котрий уживаємо рідше, ніж який, але воно також є сполучним словом означальної частини:

• Будинок, котрий збудував дід, досі стоїть.

Чий (чия, чиє, чиї)

Сполучне слово чий у підрядній частині виконує роль означення (відповідає на питання чий?):

• Письменниця, чиї оповідання ми читали, приїхала до школи.

• Художник, чию картину продали на аукціоні, став відомим.

Що в значенні «який»

Сполучне слово що в означальній частині завжди дорівнює який і не змінюється за відмінками:

• Пісня, що лунала з радіо, здалася знайомою. (що = яка)

• Хлопець, що сидів біля вікна, першим підняв руку. (що = який)

Найпростіший спосіб перевірити, чи є що означальним сполучним словом: спробуй замінити його на який у потрібному роді й числі. Якщо заміна можлива — це означальна частина. Якщо ні — перед тобою інший вид підрядної частини (найчастіше з'ясувальна).

Де, куди, звідки, коли після іменників

Сполучні слова де, куди, звідки, коли можуть приєднувати означальну частину, якщо в головній частині є іменник зі значенням місця або часу. У цьому разі їх можна замінити на який у відповідному відмінку:

• Село, де я провів літо, стоїть над річкою. (де = в якому)

• Край, звідки родом мої батьки, я відвідав торік. (звідки = з якого)

• Місто, куди ми поїхали, вразило нас архітектурою. (куди = в яке)

• Настала хвилина, коли всі замовкли. (коли = в яку)

Запам'ятай: у підрядній означальній частині де, куди, звідки, коли виконують роль обставин (місця або часу), але вид частини визначає не синтаксична роль сполучного слова, а те, яке слово в головній частині воно пояснює.

Таблиця сполучних слів

Найскладніше в темі підрядних означальних речень — відрізнити їх від обставинних і з'ясувальних, особливо коли сполучні слова збігаються. Запам'ятай головний принцип: вид підрядної частини визначає не сполучне слово, а питання, яке ти ставиш від слова в головній частині.

Як визначити вид: алгоритм

Щоб не помилитися, дій за таким алгоритмом:

1. Знайди слово в головній частині, яке пояснює підрядна частина.

2. Постав від цього слова питання до підрядної частини.

3. Визнач вид за питанням.

Приклади зі сполучним словом де

Одне й те саме сполучне слово де може приєднувати різні види підрядних частин. Порівняй:

• Ми прийшли до річки (якої?), де цвіли верби. — означальна, бо питання якої? від іменника річки.

• Ми відпочивали там (де?), де цвіли верби. — місця, бо питання де? від вказівного слова там.

• Я знаю (що?), де цвітуть верби. — з'ясувальна, бо питання що? від дієслова знаю.

Приклади зі сполучним словом коли

• Настав день (який?), коли ми вирушили в похід. — означальна, бо питання який? від іменника день.

• Коли настав день, ми вирушили в похід (коли?). — часу, бо питання коли? від дієслова вирушили.

• Не пам'ятаю (чого?), коли ми вирушили. — з'ясувальна, бо питання чого? від дієслова пам'ятаю.

Що й який після іменника: означальна чи з'ясувальна?

Особливої уваги потребують речення, де підрядна частина стоїть після іменника звістка, думка, новина, чутка тощо. Тут можливі два варіанти:

• Звістка, що прийшла вранці, всіх потішила. — означальна, бо що = яка (прийшла). Заміна можлива: Звістка, яка прийшла вранці…

• Прийшла звістка, що брат повернувся. — з'ясувальна, бо що не замінюється на яка. Тут підрядна частина розкриває зміст звістки, а не описує її ознаку.

• Я не знаю, яку книжку обрати. — з'ясувальна, хоча є сполучне слово який. Питання що? (не знаю чого?) — від дієслова знаю, а не від іменника.

Запам'ятай: наявність сполучного слова який, де, коли, що автоматично не робить частину означальною. Завжди став питання від слова в головній частині!

Приклад 1. Підрядну означальну частину має речення

Завдання: вибери речення, у якому є підрядна означальна частина. В усіх варіантах сполучне слово — де.

• А) Де закінчувалася стежка, починався ліс.

• Б) Я не пам'ятаю, де залишив ключі.

• В) Ми підійшли до криниці, де завжди була холодна вода.

• Г) Ми сіли там, де росли дуби.

• Д) Скажи, де ти навчився малювати.

Розв'язання:

1. Варіант А: «Де закінчувалася стежка, починався ліс». Підрядна частина стоїть на початку, питання ставимо від дієслова починався: починався (де?) — обставинна місця.

2. Варіант Б: «Я не пам'ятаю, де залишив ключі». Питання від дієслова пам'ятаю: не пам'ятаю (чого?) — з'ясувальна.

3. Варіант В: «Ми підійшли до криниці, де завжди була холодна вода». Питання від іменника криниці: до криниці (якої?) — означальна. Ключ.

4. Варіант Г: «Ми сіли там, де росли дуби». Питання від вказівного слова там: сіли там (де?) — обставинна місця.

5. Варіант Д: «Скажи, де ти навчився малювати». Питання від дієслова скажи: скажи (що?) — з'ясувальна.

Відповідь: В.

Чому інші варіанти неправильні: в А і Г підрядна частина пояснює дієслово або вказівне слово (там), тому це обставинні частини; в Б і Д підрядна частина пояснює дієслово мовлення чи думки, тому це з'ясувальні частини. Сполучне слово де скрізь однакове, але вид частини різний.

Приклад 2. Логічні пари: види підрядних частин

Завдання: установи відповідність між реченням (1–4) і видом підрядної частини (А–Д). Одна буква зайва.

Розв'язання:

1. Речення 1: «Настала мить, коли всі затамували подих». Питання від іменника мить: мить (яка?) — означальна. Відповідь: 1 → А.

2. Речення 2: «Коли всі затамували подих, заграла скрипка». Підрядна стоїть на початку, питання від дієслова заграла: заграла (коли?) — часу. Відповідь: 2 → Б.

3. Речення 3: «Ніхто не знав, коли почнеться концерт». Питання від дієслова не знав: не знав (чого?) — з'ясувальна. Відповідь: 3 → В.

4. Речення 4: «Ми пішли туди, куди кликала музика». Питання від вказівного слова туди: пішли туди (куди?) — місця. Відповідь: 4 → Г.

Ключ: 1А, 2Б, 3В, 4Г. Буква Д (умови) зайва.

Приклад 3. Що має значення «який» у реченні

Завдання: вибери речення, у якому сполучне слово що має значення «який» (тобто приєднує означальну частину).

• А) Учитель сказав, що завтра контрольна.

• Б) Було так тихо, що чути було годинник.

• В) Хлопець, що сидів біля вікна, першим підняв руку.

• Г) Прийшла звістка, що брат повернувся з експедиції.

• Д) Я радий, що ти прийшов.

Розв'язання:

1. Варіант А: що — підрядний сполучник, не сполучне слово. З'ясувальна частина.

2. Варіант Б: що — сполучник у підрядній частині ступеня (так тихо, що…).

3. Варіант В: що = який (сидів). Заміна: Хлопець, який сидів біля вікна… — означальна. Ключ.

4. Варіант Г: що не замінюється на яка (звістка, яка брат повернувся — безглуздо). З'ясувальна, розкриває зміст звістки.

5. Варіант Д: що — сполучник, з'ясувальна частина (радий чому?).

Відповідь: В.

Приклад 4. Означальна частина всередині головної

Завдання: вибери речення, у якому підрядна означальна частина стоїть усередині головної.

• А) Ми відвідали будинок, у якому жив поет.

• Б) Будинок, у якому жив поет, перетворили на музей.

• В) Екскурсовод розповів, у якому будинку жив поет.

• Г) Коли поет жив тут, будинок був новий.

• Д) Поет жив там, де тепер музей.

Розв'язання:

1. Варіант А: означальна частина після головної: «Ми відвідали будинок» + «у якому жив поет».

2. Варіант Б: головна частина — «Будинок перетворили на музей», а підрядна «у якому жив поет» стоїть усередині, після слова будинок. Ключ.

3. Варіант В: з'ясувальна частина з який (розповів що?).

4. Варіант Г: підрядна часу стоїть на початку.

5. Варіант Д: підрядна місця після вказівного слова там.

Відповідь: Б.

• Визначають вид підрядної частини за сполучним словом: де — «місця», коли — «часу», хоча частина пояснює іменник. Запам'ятай: сполучне слово саме по собі не визначає вид. Якщо де стоїть після іменника (місто, де…), це означальна частина. Якщо після дієслова чи вказівного слова (там, де…) — обставинна.

• Ставлять питання від дієслова-присудка, а не від іменника, що стоїть перед підрядною частиною. Наприклад, у реченні «Я прочитав книжку, яку мені подарували» питають «прочитав (що?)» — і отримують з'ясувальну. Правильно: «книжку (яку?)» — означальна.

• Вважають з'ясувальну частину після іменника звістка, думка, новина означальною, не перевіривши заміну що → яка. У реченні «Прийшла звістка, що брат повернувся» що не замінюється на яка, тому це з'ясувальна частина. А в «Звістка, що прийшла вранці, всіх потішила» що = яка — означальна.

• Вважають означальною кожну частину з який. У реченні «Я не знаю, яку книжку обрати» частина з'ясувальна, бо питання що? (не знаю чого?) — від дієслова знаю, а не від іменника.

• У реченні з означальною частиною всередині головної ставлять лише першу кому: «Будинок, у якому жив поет перетворили на музей». Правильно: «Будинок, у якому жив поет, перетворили на музей» — коми з обох боків підрядної частини.

За програмою НМТ з української мови підтема 5.2.5.2 називає означальні першими серед «основних видів підрядних частин». Від тебе вимагають «розпізнавати складнопідрядні речення, визначати їхню будову … основні види підрядних частин».

У демоваріанті НМТ-2026 завдання 28 — це «логічні пари» (1–4 → А–Д) на синтаксичну синонімію: член чи зворот простого речення ↔ підрядна частина складного. За картою демоваріанта воно охоплює підтеми 5.2.5.2, 5.2.4 і 5.2.2. Завдання оцінюють у 0–4 бали.

У завданні 29 (тип речення, «логічні пари», 0–4 бали) складнопідрядне речення — один із п'яти типів, які потрібно розрізняти. У «логічних парах» букв п'ять, цифр чотири, одна буква зайва.

Стратегія виконання

Щоб правильно визначити вид підрядної частини в завданнях НМТ, дотримуйся такої стратегії:

1. Знайди слово в головній частині, до якого відноситься підрядна.

2. Постав від нього питання до підрядної частини.

3. Визнач вид за питанням, а не за сполучним словом.

Пам'ятай: сполучне слово саме по собі вид не визначає. Де після іменника — означальна, де після дієслова — обставинна або з'ясувальна. Завжди став питання!

• Означальна частина пояснює іменник (або займенник, ужитий як іменник) і відповідає на питання який? чий?

• Сполучні слова означальної частини: який, чий, котрий, що (= який), де, куди, звідки, коли.

• Вид підрядної частини визначає питання від пояснюваного слова, а не сполучне слово.

• Де, коли після іменника — означальна; після дієслова чи вказівного слова там, тоді — обставинна; після знати, пам'ятати — з'ясувальна.

• Означальну частину всередині головної виділяємо комами з обох боків.