Один звук — різні букви: позначення звуків мовлення на письмі

В українській мові один і той самий звук можна позначити різними буквами. Найяскравіший приклад — звук [й] і м'якість приголосних. Ти вже знаєш, що букви я, ю, є, ї можуть позначати два звуки, але тепер навчишся розрізняти, коли вони передають [й], а коли — лише м'якість попереднього приголосного.

Як позначають звук [й]

Звук [й] в українській мові можна записати аж п'ятьма буквами. Ось вони:

Зверни увагу: буква ї завжди позначає два звуки — [й] + [і]. Вона ніколи не буває знаком м'якості.

Як позначають м'якість приголосних

М'якість приголосного — це додатковий підйом середньої частини язика до твердого піднебіння під час вимови. У транскрипції її позначають знаком [’] (апострофом праворуч угорі). На письмі м'якість передають кількома способами:

Як розрізнити: [й] чи м'якість?

Одна й та сама буква може позначати або [й] з голосним, або лише м'якість попереднього приголосного. Усе залежить від позиції:

• я, ю, є позначають [йа], [йу], [йе] на початку слова, після голосного та після апострофа

• я, ю, є позначають м'якість попереднього приголосного + відповідний голосний після приголосного (не після голосного, не на початку слова)

Порівняй:

Тому [й] шукаємо не за буквою, а за її позицією в слові. Якщо я, ю, є стоять на початку слова, після голосного або після апострофа — вони дають звук [й]. Якщо після приголосного — вони лише пом'якшують його.

Запам'ятай: буква ї завжди позначає два звуки [йі] в будь-якій позиції. Після приголосного без апострофа ї не пишуть — лише на початку слова, після голосного або апострофа.

Ти вже знаєш, що одна й та сама буква може позначати різні звуки залежно від позиції в слові або від уподібнення до сусідніх звуків. Розгляньмо найважливіші випадки.

Буква ц: твердий чи м'який звук?

Буква ц у різних позиціях може позначати твердий [ц] або м'який [ц']:

Букви т, н: тверді й м'які пари

Букви т і н також змінюють звучання залежно від наступної букви:

Буква г: несподіваний звук [х]

Зазвичай буква г позначає дзвінкий [г], але в деяких словах перед глухим приголосним вона втрачає дзвінкість і вимовляється як [х]. Це явище називають уподібненням за глухістю:

Буква з: уподібнення до наступного приголосного

Буква з може позначати різні звуки через уподібнення до наступного приголосного. Коли після з стоїть дзвінкий шиплячий ж, з уподібнюється до нього і вимовляється як довгий [ж:]:

Так само буква з перед ч вимовляється як [ш]: зчепити — [шчепити]. Докладно про типи уподібнення йтиметься в окремому уроці.

Тепер розгляньмо зворотне явище: один і той самий звук може бути позначений різними буквами. Це трапляється тому, що м'якість приголосного передають різними способами, а уподібнення змушує одну букву «працювати» за іншу.

Звук [з'] — три способи позначення

М'який звук [з'] можна записати трьома різними комбінаціями букв:

У всіх трьох словах звук [з'] однаковий, але на письмі його передають по-різному: м'яким знаком (ь), буквою і та буквою я. Це тому, що м'якість приголосного в українській мові не має однієї «закріпленої» букви — її позначають кількома способами залежно від того, який голосний стоїть далі.

Звук [т'] — теж три способи

Звук [ц'] — три способи

Звук [ж] — два способи

Твердий звук [ж] теж можна позначити по-різному:

У слові «зжати» буква з через уподібнення до наступного ж вимовляється як [ж]. Той самий звук [ж] у слові «жук» позначено буквою ж, а в слові «зжати» — буквою з.

Чому так відбувається?

Причина розбіжностей між звуком і буквою — дві:

• Позиція букви: те, яка буква стоїть після приголосного, визначає, чи буде він м'яким. Після приголосного можуть стояти ь, і, я, ю, є — і кожна з них по-своєму позначає м'якість.

• Уподібнення сусідніх приголосних: буква з перед ж вимовляється як [ж], буква г перед к — як [х], буква с перед ш — як [ш]. Типи уподібнення докладно розглядаємо в уроці про уподібнення.

Розгляньмо чотири типові завдання, які перевіряють уміння розпізнавати той самий звук, позначений різними буквами, і різні звуки, позначені однією буквою.

Приклад 1. Звук [з'] позначено по-різному

Завдання: У якому рядку в усіх словах звук [з'] позначено по-різному?

А) зима, зілля, зірка

Б) різьба, зірка, зять

В) зілля, зірка, зима

Г) зять, зілля, зірка

Розв'язання:

• Варіант А: зима — [з] (твердий), зілля — [з'], зірка — [з']. У слові «зима» взагалі немає [з'], тому рядок не підходить.

• Варіант Б: різьба — [з'] (з + ь), зірка — [з'] (з + і), зять — [з'] (з + я). У всіх трьох словах той самий звук [з'], але позначений по-різному: ь, і, я. Це правильний рядок.

• Варіант В: зілля — [з'] (з + і), зірка — [з'] (з + і), зима — [з]. У «зілля» і «зірка» спосіб позначення однаковий (з + і), до того ж у «зима» немає [з'].

• Варіант Г: зять — [з'] (з + я), зілля — [з'] (з + і), зірка — [з'] (з + і). У «зілля» і «зірка» спосіб позначення однаковий (з + і), тому рядок не підходить.

Відповідь: Б (різьба, зірка, зять).

Чому інші варіанти неправильні:

• А — у слові «зима» звук [з] твердий, а не [з'].

• В — у «зілля» і «зірка» спосіб позначення однаковий (з + і), до того ж «зима» не містить [з'].

• Г — у «зілля» і «зірка» спосіб позначення однаковий (з + і).

Приклад 2. Буква ц позначає м'який звук

Завдання: У якому слові буква ц позначає м'який звук?

А) міцно

Б) цукор

В) кінця

Г) цегла

Розв'язання:

• А) міцно — [м·іцно], ц твердий, бо перед твердим н.

• Б) цукор — [цукор], ц твердий, бо перед у.

• В) кінця — [к·ін'ц'а], ц м'який [ц'], бо перед я, яке пом'якшує попередній приголосний.

• Г) цегла — [цегла], ц твердий, бо перед е.

Відповідь: В (кінця).

Чому інші неправильні: у «міцно» ц стоїть перед твердим н, у «цукор» — перед у, у «цегла» — перед е; у всіх цих випадках ц залишається твердим. Лише перед я, ю, є, і та ь ц пом'якшується.

Приклад 3. Усі слова містять звук [й]

Завдання: У якому рядку в усіх словах є звук [й]?

А) лялька, бюро, сіль

Б) їжак, мрія, край

В) юнак, люди, моє

Г) яма, ляля, п'ю

Д) єнот, синє, з'їв

Розв'язання:

• А) лялька — [л'ал'ка], немає [й]; бюро — [б·уро], немає [й]; сіль — [с'іл'], немає [й]. Жодного [й].

• Б) їжак — [йіжак] (ї на початку слова → [й] + [і]), мрія — [мр'ійа] (я після голосного і → [й] + [а]), край — [край] (й наприкінці слова). У всіх трьох словах є [й].

• В) юнак — [йунак] (ю на початку → [й] + [у]), люди — [л'уди] (ю після приголосного → лише м'якість, немає [й]), моє — [мойе] (є після голосного → [й] + [е]). У слові «люди» [й] немає.

• Г) яма — [йама] (я на початку → [й] + [а]), ляля — [л'ал'а] (я після приголосного → лише м'якість, немає [й]), п'ю — [пйу] (ю після апострофа → [й] + [у]). У слові «ляля» [й] немає.

• Д) єнот — [йенот] (є на початку → [й] + [е]), синє — [син'е] (є після приголосного → лише м'якість, немає [й]), з'їв — [зйів] (ї після апострофа → [й] + [і]). У слові «синє» [й] немає.

Відповідь: Б (їжак, мрія, край).

Чому інші неправильні: у варіанті А жодне слово не має [й]; у варіанті В слово «люди» не має [й]; у варіанті Г слово «ляля» не має [й]; у варіанті Д слово «синє» не має [й]. Ключова помилка — плутати м'якість приголосного (ляля, люди, синє) зі звуком [й].

Приклад 4. Буква з позначає звук [ж]

Завдання: У якому слові буква з позначає звук [ж]?

А) зима

Б) різьба

В) зірка

Г) зжати

Д) завжди

Розв'язання:

• А) зима — [зима], з позначає [з].

• Б) різьба — [р'із'ба], з позначає [з'] (м'який [з]).

• В) зірка — [з'ірка], з позначає [з'].

• Г) зжати — [ж:ати], з перед ж уподібнюється і вимовляється як довгий [ж:].

• Д) завжди — [завжди], з позначає [з].

Відповідь: Г (зжати).

Чому інші неправильні: у «зима», «різьба», «зірка», «завжди» буква з позначає звук [з] або [з'], а не [ж]. Лише в «зжати» через уподібнення до наступного ж буква з вимовляється як [ж].

• Не бачать звука [й] за буквами я, ю, є, ї. Помилка: думають, що [й] передає лише буква й. Насправді [й] ховається в я, ю, є, ї на початку слова, після голосного та після апострофа. Завжди перевіряй позицію букви.

• Шукають [й] у словах «лялька», «бюро», де я, ю позначають лише м'якість попереднього приголосного. У «лялька» я стоїть після приголосного л, тому дає лише м'якість [л'] + [а], без [й]. У «бюро» ю після б — те саме.

• Вважають, що м'якість позначає лише ь, і пропускають і, я, ю, є. Наприклад, у слові «зірка» м'якість [з'] передає буква і, а не ь. У слові «зять» м'якість [з'] передає буква я. Не чекай на м'який знак — м'якість позначають м'який знак і букви і, я, ю, є.

• Вважають, що той самий звук завжди позначено тією самою буквою: не бачать [з'] у «різьба», «зірка», «зять». У всіх трьох словах звук [з'] однаковий, але позначений по-різному: з + ь, з + і, з + я. Не плутай написання з вимовою.

• Читають «зжати» буква за буквою, без уподібнення. Помилка: вимовляють [зжати] замість [ж:ати]. Запам'ятай: перед ж, ш, ч буква з уподібнюється і звучить як [ж], [ш] або [шч].

• Вважають, що буква ц завжди позначає той самий звук. Насправді ц може бути твердим [ц] (міцно, цукор, цегла) або м'яким [ц'] (кінця, ціна, палець). Усе залежить від наступної букви.

Тему «Один звук — різні букви» перевіряють у завданні 1 демоваріанта НМТ-2026. Це завдання на звукове значення букв і співвідношення звуків і букв — вибір однієї правильної відповіді з кількох варіантів. За правильну відповідь дають 1 бал.

Програма НМТ з української мови (розділ 1 «Фонетика. Графіка. Орфоепія») вимагає вміти «визначати звукове значення букв» і «розпізнавати уподібнення приголосних звуків». Саме це ти й тренував у цьому уроці.

Стратегія виконання таких завдань:

• Спершу вимови слово подумки або пошепки й виділи потрібний звук.

• Потім подивися, якою буквою (або комбінацією букв) його позначено на письмі.

• Перевір кожне слово в рядку — рядок правильний, лише якщо умову виконано в кожному слові.

• Якщо шукаєш рядок, де звук позначено по-різному, переконайся, що спосіб позначення в кожному слові відрізняється від інших.

• Не плутай м'якість приголосного (ляля, люди, синє) зі звуком [й] — це найпоширеніша пастка.

• [й] позначають й, я, ю, є, ї

• м'якість позначають ь, і, я, ю, є: той самий [з'] — у «різьба», «зірка», «зять»

• та сама буква позначає різні звуки залежно від позиції (ц: кінця — міцно)

• через уподібнення буква може позначати інший звук: з у «зжати» — [ж], г у «легко» — [х]

• звук визначаємо на слух, а не за буквою