Історичні постаті НМТ: Україна в XIX столітті

У першій половині XIX століття на Наддніпрянщині — українських землях у складі Російської імперії — зароджується нове українське письменство, формується національна ідея й водночас вибухають селянські повстання. Програма НМТ вимагає знати п'ятьох ключових діячів цього періоду: І. Котляревського, Т. Шевченка, М. Костомарова, П. Куліша й У. Кармалюка.

Іван Котляревський (1769–1838)

Іван Котляревський — засновник нової української літератури. 1798 року він видав поему «Енеїда» — бурлескне перелицювання «Енеїди» Вергілія, де античні герої заговорили живою українською мовою. Цей твір започаткував українське літературне відродження. Котляревський також написав п'єси «Наталка Полтавка» й «Москаль-чарівник», які стали першими драматичними творами в новій українській літературі. Він очолював Полтавський театр, а під час війни 1812 року сформував козацький полк для боротьби з армією Наполеона.

Тарас Шевченко (1814–1861)

Тарас Шевченко — найбільша постать української культури. Поет і художник, 1840 року він видав «Кобзар», який став символом українського національного відродження. Шевченко вступив до Кирило-Мефодіївського братства — таємної політичної організації, що боролася за скасування кріпацтва й федеративний устрій слов'янських народів. 1847 року братство розкрили, і Шевченка заслали в солдати до Орської фортеці із суворою забороною писати й малювати. Він пробув у засланні 10 років — до 1857-го.

Микола Костомаров (1817–1885)

Микола Костомаров — історик, один із засновників Кирило-Мефодіївського братства. Він написав програмний документ братства — «Книгу буття українського народу», де виклав ідею відродження української нації на засадах християнства й федералізму. Костомаров був професором Київського університету, а після арешту й заслання продовжив наукову працю в Петербурзі.

Пантелеймон Куліш (1819–1897)

Пантелеймон Куліш — письменник, історик і мовознавець. Його історичний роман «Чорна рада» (1857) став першим українським історичним романом. Куліш створив фонетичний правопис «кулішівку», який ліг в основу сучасного українського правопису. Він був одним із провідних авторів журналу «Основа» (1861–1862) — першого українського часопису в Російській імперії.

Устим Кармалюк (1787–1835)

Устим Кармалюк — ватажок селянського руху на Поділлі. З 1813 до 1835 року він очолював повстанські загони, що грабували поміщицькі маєтки й роздавали майно селянам. Кармалюк кілька разів утікав із заслання, що зробило його легендарним народним героєм. Його образ живе в народних піснях і переказах, а Марко Вовчок написала про нього оповідання «Кармелюк».

На західноукраїнських землях — у Галичині, на Буковині й Закарпатті, що входили до складу Австрійської (з 1867 — Австро-Угорської) імперії, — національне відродження мало своїх провідників. Їх називають «будителями», бо вони пробуджували національну свідомість серед українців. Програма НМТ виділяє сімох діячів цього регіону.

Іван Могильницький (1777–1831)

Іван Могильницький — греко-католицький священник, засновник освітнього товариства греко-католицьких священиків у Перемишлі (1816). Він написав першу граматику української мови в Галичині й активно домагався запровадження української мови в школах.

«Руська трійця»: Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький

Маркіян Шашкевич (1811–1843) — очільник «Руської трійці», гуртка молодих галицьких інтелектуалів. 1837 року він упорядкував альманах «Русалка Дністровая» — першу збірку українських народних пісень і літературних творів, видану в Галичині. Іван Вагилевич (1811–1866) і Яків Головацький (1814–1888) — члени «Руської трійці», фольклористи, що збирали народні пісні. Головацький 1848 року очолив першу кафедру української мови й літератури у Львівському університеті. Втім, у пізні роки він став москвофілом — прихильником ідеї єдності з Росією.

Олександр Духнович (1803–1865)

Олександр Духнович — закарпатський будитель. Він писав букварі для народних шкіл, а його вірш «Я русин був, єсмь і буду» став неофіційним гімном закарпатських українців. Духнович засновував читальні й бібліотеки, боровся за право навчати дітей рідною мовою.

Лук'ян Кобилиця (1812–1851)

Лук'ян Кобилиця — ватажок селянського руху на Буковині. 1848 року, під час революції в Австрійській імперії, він став послом до австрійського парламенту, де вимагав скасування панщини й наділення селян землею.

Юрій Федькович (1834–1888)

Юрій Федькович — буковинський письменник і шкільний інспектор. Він писав поезію й прозу про життя гуцулів, а на посаді інспектора впроваджував українську мову в школах Буковини. Його діяльність припадає на тему 16 програми НМТ.

Після розгрому Кирило-Мефодіївського братства український рух у Російській імперії набув нових форм — громадівської діяльності. У Галичині ж формувалися політичні партії. Окремою сторінкою стало кримськотатарське відродження. Програма НМТ охоплює десятьох діячів цього періоду.

Володимир Антонович (1834–1908)

Володимир Антонович — історик, лідер Київської громади. У творі «Моя сповідь» він пояснив, чому відмовляється від польської шляхетської ідентичності й обирає українську народну справу. Антонович очолював Південно-Західний відділ Російського географічного товариства й видавав «Архив Юго-Западной России».

Павло Чубинський (1839–1884)

Павло Чубинський — етнограф, автор вірша «Ще не вмерла Україна» (1862), який згодом став текстом державного гімну України. Він був одним з організаторів Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (1873–1876) і здійснив масштабні етнографічні експедиції.

Михайло Драгоманов (1841–1895)

Михайло Драгоманов — історик і публіцист, прихильник федералізму. Через політичний тиск він емігрував до Женеви, де видавав збірник «Громада». Драгоманов написав конституційний проєкт «Вільна спілка», у якому обґрунтував ідею автономії України в складі федеративної Росії.

Олександр Кониський (1836–1900)

Олександр Кониський — письменник і громадський діяч. Він написав текст «Молитви за Україну» («Боже великий, єдиний»), яка стала духовним гімном українців. Кониський був співзасновником Літературного товариства імені Шевченка (1873) — попередника Наукового товариства імені Шевченка.

Борис Грінченко (1863–1910)

Борис Грінченко — письменник і педагог. Його головна праця — «Словарь української мови» (1907–1909) у чотирьох томах, який зафіксував українську лексику на зламі XIX–XX століть.

Ісмаїл Гаспринський (1851–1914)

Ісмаїл Гаспринський — кримськотатарський просвітитель. Він заснував газету «Терджиман» («Перекладач»), яка поширювала ідеї модернізації серед тюркських народів Російської імперії. Гаспринський упроваджував новометодні школи, де навчання велося рідною мовою за європейськими методиками.

Іван Франко (1856–1916)

Іван Франко — письменник, учений і політик. 1890 року він став співзасновником Русько-української радикальної партії — першої української політичної партії в Галичині. 1899 року Франко брав участь у створенні Української національно-демократичної партії (УНДП). Його публіцистика й наукові праці охоплювали історію, літературу, економіку.

Юліан Бачинський (1870–1940)

Юліан Бачинський — публіцист і політик. 1895 року він видав працю «Україна irredenta» («Україна поневолена»), де вперше в Галичині обґрунтував ідею політичної самостійності України, незалежної від Росії та Австро-Угорщини.

Юліан Романчук (1842–1932) та Олександр Барвінський (1847–1926)

Юліан Романчук — лідер народовців, посол австрійського парламенту, голова УНДП. Олександр Барвінський — народовець, один з ініціаторів «нової ери» (1890) — угоди між українськими народовцями та польською адміністрацією Галичини, яка передбачала поступки в освітній і культурній сферах.

XIX століття — час заснування університетів, розвитку науки й меценатства в Україні. Програма НМТ вимагає знати вчених, освітян і меценатів, які творили українську науку й культуру.

Засновники університетів і літератори

Василь Каразін (1773–1842) — засновник Харківського університету (1805), одного з перших університетів в Україні. Петро Гулак-Артемовський (1790–1865) — поет-байкар, ректор Харківського університету. Григорій Квітка-Основ'яненко (1778–1843) — «батько української прози», автор повістей «Маруся» й «Конотопська відьма». Михайло Максимович (1804–1873) — перший ректор Київського університету, фольклорист, упорядник збірок українських народних пісень.

Учені світового рівня

Михайло Остроградський (1801–1862) — математик світового рівня, академік Петербурзької академії наук. Його праці з математичного аналізу й механіки вивчали в університетах Європи. Ілля Мечников (1845–1916) — мікробіолог, лауреат Нобелівської премії 1908 року за дослідження імунітету. Він народився в Харківській губернії, працював в Одесі й Парижі. Іван Пулюй (1845–1918) — фізик, дослідник катодних (Х-) променів. Разом із П. Кулішем він переклав Новий Заповіт українською мовою.

Сходознавець та історик козацтва

Агатангел Кримський (1871–1942) — сходознавець і мовознавець-поліглот, який знав десятки мов. Він заснував українське сходознавство, писав праці з історії арабської літератури й ісламу. Дмитро Яворницький (1855–1940) — історик запорозького козацтва, директор Катеринославського музею. Його тритомна «Історія запорозьких козаків» — фундаментальна праця з козацтвознавства.

Меценати

Богдан Ханенко (1849–1917) — колекціонер і меценат. Разом із дружиною Варварою він зібрав унікальну колекцію живопису, яка стала основою Музею мистецтв у Києві (нині — Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків). Василь Симиренко (1835–1915) — цукропромисловець, що фінансував журнал «Київська старина» та інші українські видання й підтримував українську культуру. (Видання «Кобзаря» 1860 р. фінансував Платон Симиренко.)

У XIX столітті українське мистецтво досягло вершин: з'явилися класична музика, професійний театр, світова оперна зірка. Програма НМТ підкреслює 15 постатей, які треба впізнавати за портретом і біографічним описом.

Леся Українка (1871–1913)

Леся Українка (Лариса Косач) — поетеса й драматург. Її драма-феєрія «Лісова пісня» стала шедевром української літератури. Вона писала також поезію, публіцистику, перекладала світову класику. Леся Українка — одна з 15 підкреслених постатей для візуального розпізнавання.

Микола Лисенко (1842–1912)

Микола Лисенко — композитор, основоположник української класичної музики. Він написав опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка», «Енеїда», а також численні хорові твори й обробки народних пісень. Лисенко заснував музичну школу в Києві. Він — підкреслена постать.

Михайло Вербицький (1815–1870)

Михайло Вербицький — композитор, автор музики до вірша П. Чубинського «Ще не вмерла Україна», яка стала музикою державного гімну України. Вербицький також писав церковну музику й твори для хору. Він — підкреслена постать.

Соломія Крушельницька (1872–1952)

Соломія Крушельницька — оперна співачка світової слави (сопрано). Вона виступала на найкращих сценах Європи й Америки, зокрема в опері «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні. Крушельницька — підкреслена постать.

Театр корифеїв

Марко Кропивницький (1840–1910) — засновник першого професійного українського театру (1882) в Єлисаветграді, який назвали «театром корифеїв». Марія Заньковецька (1854–1934) і Микола Садовський (1856–1933) — актори цього театру. Садовський згодом створив перший стаціонарний український театр у Києві (1907).

Як упізнавати 15 підкреслених постатей

На НМТ портрет подають з описом без імені. Твоє завдання — знайти опорний факт (твір, організацію, посаду) і відкинути діячів іншої доби. Ось 15 підкреслених постатей XIX століття:

• І. Котляревський — «Енеїда», 1798

• Т. Шевченко — «Кобзар», 1840

• М. Костомаров — «Книга буття українського народу»

• П. Куліш — «Чорна рада», «кулішівка»

• М. Шашкевич — «Русалка Дністровая», 1837

• В. Антонович — «Моя сповідь», Київська громада

• М. Драгоманов — «Громада» (Женева), «Вільна спілка»

• П. Чубинський — вірш «Ще не вмерла Україна»

• І. Гаспринський — газета «Терджиман»

• І. Франко — РУРП, УНДП

• А. Кримський — сходознавець, поліглот

• Леся Українка — «Лісова пісня»

• М. Вербицький — музика гімну

• М. Лисенко — опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка»

• С. Крушельницька — оперна співачка

Порада: коли бачиш портрет із біографією, спершу визнач століття (XIX ст.), потім регіон (Наддніпрянщина чи західні землі), а тоді — опорний факт. Якщо в описі згадано «Енеїду» — це Котляревський, якщо «Терджиман» — Гаспринський.

Розгляньмо чотири типові завдання НМТ на тему історичних постатей XIX століття.

Приклад 1. Відповідність «діяч — твір»

Установи відповідність між діячем і твором.

Розв'язання: 1 — Б (Костомаров написав «Книгу буття українського народу»), 2 — В (Чубинський — автор вірша), 3 — А (Бачинський — «Україна irredenta»), 4 — Г (Вербицький — музика гімну). Варіант Д («Молитва за Україну») зайвий — його автор О. Кониський.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді за портретом і біографією

Розглянь портрет (словесний опис) і біографію: «Історик, у Женеві видавав збірник «Громада», автор проєкту «Вільна спілка»». Визнач, хто зображений.

• В. Антонович

• М. Костомаров

• М. Драгоманов

• І. Франко

Розв'язання: Ключ — М. Драгоманов. Саме він емігрував до Женеви, видавав збірник «Громада» й написав конституційний проєкт «Вільна спілка». В. Антонович — лідер Київської громади, але не женевської. М. Костомаров — історик, але пов'язаний із Кирило-Мефодіївським братством, а не з Женевою. І. Франко — письменник і політик, але не автор «Вільної спілки».

Приклад 3. Відповідність «діяч — рух чи організація»

Установи відповідність між діячем і рухом / організацією.

Розв'язання: 1 — Б (Шашкевич — очільник «Руської трійці»), 2 — Г (Кобилиця — ватажок селянського руху на Буковині), 3 — А (Гаспринський — газета «Терджиман»), 4 — В (Франко — співзасновник РУРП). Варіант Д (Кирило-Мефодіївське братство) зайвий — це організація Наддніпрянщини, а не західних земель.

Приклад 4. Вибір однієї відповіді за описом

Про якого діяча йдеться: «Фізик, досліджував катодні промені, разом із П. Кулішем переклав Новий Заповіт»?

• І. Мечников

• М. Остроградський

• І. Пулюй

• А. Кримський

Розв'язання: Ключ — І. Пулюй. Саме він досліджував катодні (Х-) промені й перекладав Біблію. І. Мечников — мікробіолог (імунітет), М. Остроградський — математик, А. Кримський — сходознавець.

У завданнях на історичні постаті учні найчастіше припускаються таких помилок.

• Плутати П. Чубинського (слова гімну) з М. Вербицьким (музика гімну). Запам'ятай: Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна», а Вербицький — музику до нього. Якщо в завданні йдеться про текст — це Чубинський, якщо про мелодію — Вербицький.

• Приписувати «Книгу буття українського народу» Т. Шевченкові чи П. Кулішеві. Її автор — М. Костомаров. Шевченко був членом братства, але не писав цього документа. Куліш теж був близький до братства, але «Книгу буття» написав Костомаров.

• Плутати М. Драгоманова (Женева, «Громада», федералізм) з В. Антоновичем (Київська громада, «Моя сповідь»). Обидва — громадівці, але Драгоманов діяв в еміграції, а Антонович — у Києві.

• Вважати Я. Головацького незмінним народовцем. У пізні роки він став москвофілом. Це важливо: на НМТ можуть перевірити знання еволюції його поглядів.

• Приписувати І. Мечникову дослідження Х-променів. Їх вивчав І. Пулюй, а Мечников досліджував імунітет (Нобелівська премія 1908 р.).

• Вважати І. Гаспринського галицьким діячем. Він кримськотатарський просвітитель, діяв у Криму й по всій Російській імперії. Його газета «Терджиман» виходила в Бахчисараї.

На НМТ з історії України знання персоналій XIX століття перевіряють у кількох форматах.

• Завдання 11 — вибір однієї відповіді з чотирьох за зображенням. У демоваріанті 2026 року це завдання на монети з персоналіями (теми 15 і 17). Треба впізнати постать за зображенням. 1 бал.

• Завдання 21–24 — відповідність 4 × 5. У демоваріанті 2026 року персоналій XIX ст. у них не було, але діяч може з’явитися як частина пари. Одна буква зайва. 0–4 бали, по 1 балу за кожну правильну пару.

• Завдання 30 — вибір трьох відповідей із семи. У демоваріанті 2026 — про біографію діяча за фото (теми 29–30). Та сама форма можлива для діячів XIX століття: подають портрет і сім тверджень, з яких три правильні.

За програмою НМТ, у темах 12–17 — 40 персоналій, з них 15 підкреслено для візуального розпізнавання. Найбільше постатей — 13 — у темі 17 (культура кінця XIX — початку ХХ ст.).

• Тема 12 (Наддніпрянщина першої половини XIX ст.): Котляревський, Шевченко, Костомаров, Куліш, Кармалюк.

• Тема 13 (західноукраїнські землі): Могильницький, «Руська трійця» (Шашкевич, Вагилевич, Головацький), Духнович, Кобилиця.

• Теми 15–16 (громадівці, політики, кримськотатарське відродження): Антонович, Чубинський, Драгоманов, Кониський, Грінченко, Гаспринський; Франко, Бачинський, Романчук, Барвінський, Федькович.

• Теми 14 і 17 (наука, освіта, меценатство): Каразін, Гулак-Артемовський, Квітка-Основ'яненко, Максимович, Остроградський; Мечников, Пулюй, Кримський, Яворницький, Ханенко, Симиренко.

• Мистецтво: Леся Українка, Лисенко, Вербицький, Крушельницька, Кропивницький, Заньковецька, Садовський.

• 15 підкреслених постатей: упізнаємо за портретом і опорним фактом біографії. Шукай унікальний твір, організацію чи посаду.