Боротьба за галицько-волинську спадщину і розподіл українських земель

Після смерті Юрія II Болеслава (1340), якого, за літописними свідченнями, отруїли галицькі бояри через намагання запровадити католицтво й обмежити їхні права, постало питання: хто успадкує Галицько-Волинське королівство? Це питання вилилося в майже півстолітню війну між Польщею та Литвою, яку історики називають боротьбою за галицько-волинську спадщину.

Початок: 1340 рік

Одразу після отруєння Юрія II польський король Казимир III Великий (1333–1370) здійснив похід на Львів. Проте галицькі бояри на чолі з Дмитром Детьком зуміли відбити напад — їм допомогли ординські загони. Детько фактично став правителем Галичини як боярський очільник (намісник). Водночас на Волині утвердився литовський князь Любарт Гедимінович — він був одружений з донькою волинського князя Андрія Юрійовича, а тому вважав себе законним спадкоємцем Романовичів. Любарт претендував і на Галичину.

1349 рік: новий наступ Казимира III

У 1349 р. Казимир III здійснив другий великий похід. Цього разу він захопив Галичину й частину Волині (зокрема Белз і Холм). Подальша війна тривала з перемир'ями. За підсумком бойових дій Галичина лишилася за Польщею, а основна частина Волині з Луцьком — за Любартом Гедиміновичем. Так уперше окреслився поділ українських земель між двома державами.

1370–1387: угорське управління Галичиною

Після смерті Казимира III (1370) польським королем став угорський король Людовик Анжуйський. У 1370–1387 рр. Галичиною керували ставленики Людовика — спочатку його намісники, а згодом князь Владислав Опольський. У 1387 р. польська королева Ядвіга (донька Людовика) особисто прибула до Галичини й остаточно приєднала її до Польського королівства. Цей акт вважається завершенням входження Галичини до складу Польщі, хоча окремі сутички тривали до 1392 р.

1434 рік: запровадження польського права

У 1434 р. у Галичині скасували залишки руського (давньоруського) права й запровадили польське адміністративне право. Територію колишнього Галицького князівства перетворили на Руське воєводство з центром у Львові. Того ж року на західному Поділлі утворили Подільське воєводство з центром у Кам'янці. Це означало повну інтеграцію цих земель до складу Польського королівства.

У XIV ст. Велике князівство Литовське (ВКЛ) стало однією з найбільших держав Європи. Його територія стрімко зростала за рахунок приєднання руських (українських і білоруських) земель. Цей процес історики називають литовською експансією.

Гедимін (1316–1341): перші приєднання

Великий князь литовський Гедимін (1316–1341) приєднав до ВКЛ Берестейщину (землі навколо Берестя, сучасний Брест) і Пінщину (землі навколо Пінська). Він також поширив свій вплив на Київ, хоча Київщина тоді ще залишалася під владою Золотої Орди. Його син Любарт Гедимінович через шлюб з руською княжною став князем Волині, закріпивши литовську присутність у регіоні.

Ольгерд (1345–1377): вирішальний етап

Син Гедиміна Ольгерд (1345–1377) продовжив експансію. Він приєднав Чернігово-Сіверщину, а після перемоги над ординцями біля Синіх Вод (1362) — Київщину, Переяславщину й Поділля. (Докладніше про битву біля Синіх Вод — у наступному юніті.) До кінця його правління майже всі українські землі, крім Галичини й Закарпаття, опинилися під владою Литви.

Чому литовська експансія була успішною?

Приєднання українських земель до ВКЛ відбувалося переважно мирно. Історики називають кілька причин:

• Місцеве населення бачило в литовських князях захист від грабіжницьких набігів ординців.

• Литовські князі приймали православ'я, одружувалися з руськими княжнами й не ламали місцевих порядків.

• Руські землі становили більшу частину території ВКЛ — близько 90%.

• Діяв принцип «старини не рушимо, новини не вводимо» — місцеве право, православна церква, руська мова й земельні володіння знаті зберігалися.

Принцип «старини не рушимо, новини не вводимо»

Цей принцип став основою литовської політики на руських землях. Його суть: литовська влада не змінювала місцеве право (Руську Правду), не закривала православні храми, не запроваджувала нової мови діловодства — руська (староукраїнська) мова залишалася офіційною у ВКЛ. Місцева знать зберігала свої землі й вплив. Саме тому руські князі й бояри часто добровільно визнавали владу литовських князів.

Запам'ятай: литовська експансія на українські землі була переважно мирною завдяки принципу «старини не рушимо, новини не вводимо». Це принципово відрізняло ВКЛ від Польщі, яка після 1434 р. запроваджувала польське право.

Не всі українські землі опинилися в складі Польщі чи Литви. Закарпаття, Буковина, Буджак і Чернігово-Сіверщина мали іншу долю.

Закарпаття — Угорське королівство

Закарпаття з давніх часів входило до складу Угорського королівства. Після занепаду Галицько-Волинської держави воно не стало об'єктом боротьби між Польщею й Литвою, оскільки угорські королі міцно контролювали цей регіон. У 1390-х рр. Мукачівську домінію (велике земельне володіння з центром у Мукачеві) отримав литовський князь Федір Коріатович, який раніше володів Поділлям, але втік до Угорщини. Важливо: Закарпаття ніколи не входило до складу Великого князівства Литовського.

Буковина — Молдавське князівство

Молдавське князівство постало 1359 р. після відокремлення від Угорського королівства. Його засновником вважають воєводу Богдана I. До складу цього князівства ввійшла Буковина — землі в басейні верхнього Пруту й Сірету. Столицею Молдавського князівства з кінця XIV ст. була Сучава (сучасна Румунія). Буковина залишалася в складі Молдавії до XVIII ст.

Османська імперія: Буджак (1484)

У 1484 р. османський султан Баязид II захопив дві важливі фортеці в пониззі Дунаю й Дністра — Кілію та Білгород (Аккерман, сучасний Білгород-Дністровський). Таким чином Південна Бессарабія, відома як Буджак, опинилася під владою Османської імперії. Кримське ханство, яке з 1478 р. стало васалом Османської імперії, контролювало Кримський півострів і причорноморські степи (докладніше — у юніті про Кримське ханство).

Московська держава: Чернігово-Сіверщина (1500–1503)

Наприкінці XV — на початку XVI ст. Московська держава почала активно претендувати на руські землі, що входили до ВКЛ. У 1500 р. кілька сіверських князів (зокрема князі Стародубський і Новгород-Сіверський) перейшли на службу до московського великого князя Івана III. Це спричинило московсько-литовську війну 1500–1503 рр. Литовське військо зазнало нищівної поразки на річці Ведроша (1500). За перемир'ям 1503 р. Чернігово-Сіверщина (землі навколо Чернігова, Новгорода-Сіверського, Стародуба) відійшла до Московської держави.

На початку XVI ст. українські землі були поділені між сімома державами (Кримське ханство з 1478 р. — васал Османської імперії). Щоб упевнено читати картосхему на НМТ, запам'ятай, який регіон якій державі належав, і головні географічні орієнтири.

Розподіл українських земель на початку XVI ст.

Як читати картосхему: головні орієнтири

• Карпати — за ними, у басейні Тиси, лежить Закарпаття (Угорське королівство).

• Дністер і Прут — між ними й Карпатами розташована Буковина (Молдавське князівство).

• Дніпро — навколо нього Київщина (ВКЛ).

• Десна — на північний схід від Дніпра, Чернігово-Сіверщина (Московська держава з 1503 р.).

• Чорне море — на його узбережжі Буджак (Османська імперія) і Крим (Кримське ханство).

Приклад 1. Відповідність «регіон — держава на початку XVI ст.»

Завдання: установи відповідність між регіоном (1–4) і державою, до складу якої він входив на початку XVI ст. (А–Д).

Розв'язання: співвідносимо регіони з державами за вивченою схемою. Галичина належала Польському королівству (1 — Г). Закарпаття входило до Угорського королівства (2 — Д). Буковина була в складі Молдавського князівства (3 — Б). Волинь належала Великому князівству Литовському (4 — А). Зайвий варіант — В (Московська держава), якій належала Чернігово-Сіверщина.

Відповідь: 1 — Г, 2 — Д, 3 — Б, 4 — А. Зайвий варіант — В.

Приклад 2. Картосхема: земля за Карпатами

Завдання: на картосхемі заштриховано територію за Карпатами, у басейні річки Тиси. До складу якої держави входила ця земля в XIV – першій половині XVI ст.?

Варіанти відповіді: А) Польського королівства; Б) Великого князівства Литовського; В) Угорського королівства; Г) Молдавського князівства.

Розв'язання: за Карпатами, у басейні Тиси, розташоване Закарпаття. Воно ніколи не входило до ВКЛ чи Польщі, а перебувало в складі Угорського королівства. Головна пастка — варіант Б (ВКЛ), адже багато хто помилково вважає, що всі українські землі опинилися під владою Литви.

Відповідь: В (Угорське королівство).

Приклад 3. Чернігово-Сіверщина в складі Московії

Завдання: Чернігово-Сіверщина ввійшла до складу Московської держави внаслідок…

Варіанти: А) Кревської унії 1385 р.; Б) битви біля Синіх Вод 1362 р.; В) московсько-литовської війни 1500–1503 рр.; Г) Люблінської унії 1569 р.

Розв'язання: Чернігово-Сіверщина відійшла до Московської держави за перемир'ям 1503 р., яке завершило московсько-литовську війну. Кревська унія (А) стосувалася династичного союзу Польщі й Литви. Битва біля Синіх Вод (Б) привела до входження Київщини й Поділля до ВКЛ. Люблінська унія (Г) створила Річ Посполиту, але Чернігово-Сіверщина на той час уже належала Москві.

Відповідь: В (московсько-литовської війни 1500–1503 рр.).

Приклад 4. Принцип «старини не рушимо, новини не вводимо»

Завдання: «Нова влада зобов'язалася не рушити старини, не вводити новини, зберігати православну віру й руську мову, не чіпати земель місцевої знаті». Політику якої держави описано?

Варіанти: А) Польського королівства після 1434 р.; Б) Великого князівства Литовського; В) Золотої Орди; Г) Угорського королівства.

Розв'язання: принцип «старини не рушимо, новини не вводимо» — це основа політики ВКЛ на руських землях. Польща після 1434 р., навпаки, запроваджувала польське право. Золота Орда не зберігала місцевих порядків, а стягувала данину. Угорщина не мала такої політики щодо руських земель.

Відповідь: Б (Велике князівство Литовське).

• Вважати Закарпаття частиною ВКЛ. Насправді Закарпаття ніколи не входило до Великого князівства Литовського — воно було у складі Угорського королівства.

• Вважати, що Галичина до 1569 р. належала Литві. Це помилка: з 1387 р. Галичина остаточно в складі Польського королівства, а Люблінська унія 1569 р. стосувалася Волині й Київщини, а не Галичини.

• Думати, що литовці силою нав'язали свої порядки. Навпаки, діяв принцип «старини не рушимо, новини не вводимо» — місцеве право, мова, віра й землі знаті зберігалися.

• Плутати Буковину (Молдавське князівство) з Поділлям (Польща й ВКЛ). Буковина — це землі між Карпатами, Прутом і Дністром, а Поділля — на схід від Дністра.

• Вважати, що Чернігово-Сіверщина відійшла до Москви 1569 р. чи 1654 р. Насправді це сталося внаслідок московсько-литовської війни 1500–1503 рр.

• Плутати 1340 р. (початок боротьби за спадщину) з 1349 р. (захоплення Галичини Казимиром III). 1340 р. — похід Казимира III відбито; 1349 р. — Галичину захоплено.

Тема «Боротьба за галицько-волинську спадщину і розподіл українських земель» входить до теми 5 програми НМТ: «Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині XIV – першій половині XVI ст. Кримське ханство». Зміст теми передбачає знання про змагання Польщі й Литви за Галицько-Волинську спадщину та входження земель до Угорського королівства, Молдавського князівства, Османської імперії й Московського царства.

Формати завдань

• Відповідність (завдання 21–24 у демоваріанті): 4 позиції й 5 варіантів, одна буква зайва. По 1 балу за кожну правильно встановлену пару, до 4 балів. Це зручна форма для пар «регіон — держава».

• Картосхеми (завдання 1, 4 і 16 демоваріанта): вибір однієї відповіді з чотирьох, 1 бал. На картосхемі можуть заштрихувати певний регіон — треба визначити, до складу якої держави він входив.

• Вибір однієї відповіді (завдання 2, 3, 5–15, 17–20): 1 бал. Можливе запитання про дату, подію, причину чи наслідок.

Стратегія виконання

• У завданні з картосхемою спершу знайди головні географічні орієнтири: річки (Дніпро, Дністер, Прут, Десна, Тиса), гори (Карпати), море (Чорне). Це допоможе визначити регіон.

• Потім згадай, якій державі належав цей регіон на початку XVI ст.

• У завданні на відповідність спочатку встановлюй найочевидніші пари (Галичина — Польща, Закарпаття — Угорщина), а потім методом виключення решту.

• У демоваріанті НМТ-2026 окремого завдання з теми 5 немає, але зміст НМТ визначає вся програма, тому тема може з'явитися в будь-якій із чотирьох форм тесту.

• 1340–1392 рр. — боротьба Польщі й Литви за спадщину Королівства Руського (Галицько-Волинської держави).

• Галичина — до складу Польщі (остаточно 1387 р.); 1434 р. — утворено Руське воєводство й запроваджено польське право.

• Волинь, Київщина, Переяславщина, Брацлавщина (Східне Поділля), Берестейщина — у складі Великого князівства Литовського.

• Експансія Гедиміна й Ольгерда була переважно мирною завдяки принципу «старини не рушимо, новини не вводимо» — збереження місцевих порядків.

• Закарпаття — Угорське королівство; Буковина — Молдавське князівство; Буджак — Османська імперія (з 1484 р.).

• 1500–1503 рр. — московсько-литовська війна; за перемир'ям 1503 р. Чернігово-Сіверщина відійшла до Московської держави.