Глосарій

Значення функції в точці екстремуму: максимум f(x_max) або мінімум f(x_min). Локальне поняття — не плутати з найбільшим/найменшим значенням на відрізку.

Паразити, які живуть на поверхні тіла хазяїна. Приклади: воші, блохи, кліщі.

Рух за зближення й єдність християнських церков. Під час Революції Гідності виявився в спільних молитвах священників УПЦ КП, УГКЦ, УАПЦ, римо-католиків і протестантів на сцені Майдану.

Здатність матеріалу значно деформуватися під дією зовнішньої сили й майже повністю відновлювати початкову форму після припинення її дії. Характерна властивість каучуків.

Електрична стала (ε₀) — фундаментальна фізична стала, що входить до закону Кулона і формули ємності плоского конденсатора. Її значення приблизно дорівнює 8,85·10⁻¹² Ф/м.

Особлива форма матерії, яка існує навколо заряджених тіл і діє на інші заряджені тіла з певною силою. Виявляється через силову дію на пробний заряд.

Фізична величина, яка є мірою здатності тіл до електромагнітної взаємодії. У природі існує два роди зарядів: додатний і від'ємний. Одиниця в СІ — кулон (Кл).

Явище різкого зростання амплітуди струму в послідовному коливальному контурі, коли частота зовнішньої напруги збігається з власною частотою контуру. Умова резонансу: XL = XC, тобто ωL = 1/(ωC).

Електричний струм — це впорядкований (напрямлений) рух заряджених частинок. У металах носіями струму є вільні електрони, в електролітах — йони, у газах — йони та електрони, у напівпровідниках — електрони й дірки.

Провідник (металева пластинка), занурений у розчин електроліту, на якому відбувається електрохімічний процес — окиснення або відновлення. У гальванічному елементі розрізняють анод і катод.

Пристрій, що перетворює електричну енергію на механічну завдяки обертанню рамки зі струмом у магнітному полі під дією пари сил Ампера.

Пристрій, що перетворює звукові коливання на змінну ЕРС за законом електромагнітної індукції: звукова хвиля рухає котушку в полі постійного магніту, змінюючи магнітний потік.

Галузь вторинного сектору економіки, яка виробляє, передає й розподіляє електроенергію. Є основою для роботи всіх інших галузей господарства.

Електроємність — фізична величина, що характеризує здатність провідника або системи провідників накопичувати електричний заряд. Для конденсатора визначається як відношення заряду однієї обкладки до напруги між обкладками: C = q/U.

Фізико-хімічний процес, що відбувається на електродах під час проходження електричного струму через електроліт: на катоді відновлюються катіони, на аноді окиснюються аніони, і речовина виділяється на електродах.

Електроліз води — лабораторний спосіб одержання кисню й водню пропусканням постійного електричного струму крізь воду: 2H₂O → 2H₂↑ + O₂↑. Водню виділяється вдвічі більше за об'ємом, ніж кисню.

Речовина, розчин або розплав якої проводить електричний струм завдяки наявності вільних рухливих йонів. До електролітів належать кислоти, луги та солі.

Речовина (розчин або розплав), яка проводить електричний струм унаслідок електролітичної дисоціації — розпаду молекул на йони. Типові електроліти: розчини солей, кислот і лугів.

Процес розпаду електроліту на йони під дією полярних молекул води або під час плавлення. Теорію електролітичної дисоціації запропонував С. Арреніус у 1887 році.

Процес розпаду молекул речовини на йони під час розчинення або плавлення. Завдяки дисоціації електроліт набуває здатності проводити електричний струм.

Явище виникнення електричного струму в замкненому провідному контурі під час зміни магнітного потоку, що пронизує цей контур. Відкрите Майклом Фарадеєм у 1831 році.

Поширення в просторі змінного електромагнітного поля, у якому змінні електричне й магнітне поля взаємно підтримують одне одного. Не потребує середовища для поширення, є поперечною, переносить енергію.

Єдність взаємопов'язаних змінного електричного й змінного магнітного полів, які породжують одне одного. Поширення цього поля в просторі утворює електромагнітну хвилю.

Періодичні зміни заряду, сили струму, напруги та енергій електричного й магнітного полів у коливальному контурі.

Негативно заряджена частинка (заряд −1 в одиницях елементарного заряду), що рухається навколо ядра й утворює електронну оболонку атома. У нейтральному атомі число електронів дорівнює протонному числу Z.

Позасистемна одиниця енергії, яку набуває електрон, пройшовши різницю потенціалів 1 В. 1 еВ = 1,6·10⁻¹⁹ Дж. Широко використовується в атомній та ядерній фізиці.

Здатність атома в хімічній сполуці притягувати до себе спільні електронні пари. У періоді зліва направо зростає, у головній підгрупі знизу вгору зростає; найбільша — у Флуору. Таблиці електронегативності в довідці НМТ немає.

Принцип, за яким сума додатних і від'ємних зарядів у нейтральній молекулі або формульній одиниці дорівнює нулю. Для складного йона сума ступенів окиснення дорівнює заряду йона.

Електронна конфігурація — це запис розподілу електронів атома чи йона за енергетичними підрівнями. Наприклад, 1s²2s²2p⁶ або скорочено [Ne]3s²3p⁴. Сума верхніх індексів дорівнює загальному числу електронів.

Метод дослідження клітин за допомогою електронного мікроскопа, у якому замість світла використовують пучок електронів у вакуумі, а лінзами слугують магнітні поля. Роздільна здатність у сотні разів вища, ніж у світлового мікроскопа, але спостерігати можна лише фіксовані препарати.

Пристрій для автоматичної обробки даних, попередник сучасного комп'ютера. Першу в континентальній Європі ЕОМ (МЕОМ) створив Сергій Лебедєв у Києві 1951 р.

Зображення молекули, у якому валентні електрони позначено крапками, а спільні й неподілені пари — парами крапок або рисками. Також називають формулою Льюїса.

Умовний запис процесу окиснення або відновлення, що показує зміну ступеня окиснення елемента й число переданих електронів. Наприклад: Fe⁺³ + 3e⁻ → Fe⁰ (відновлення), C⁺² − 2e⁻ → C⁺⁴ (окиснення).

Сукупність вільних електронів у кристалічній ґратці металу, які хаотично рухаються між додатно зарядженими йонами. Ці електрони належать усьому кристалу, а не окремим атомам, і забезпечують електропровідність металу.

Переміщення електрона з однієї орбіталі на іншу, що має вищу енергію (під час збудження) або нижчу енергію (під час повернення в основний стан). Перехід може відбуватися як у межах одного енергетичного рівня, так і між різними рівнями.

Вакуумний прилад, який формує вузький пучок електронів за допомогою електронної гармати, відхиляє його електричним або магнітним полем і створює світлове зображення на люмінесцентному екрані.

Фізична величина, що дорівнює роботі сторонніх сил з переміщення одиничного додатного заряду всередині джерела струму. Позначається ℰ, одиниця — вольт (В). ЕРС є характеристикою самого джерела й дорівнює напрузі на його затискачах у розімкненому колі.

Найпростіший прилад для виявлення електричного заряду. Складається з металевого стрижня з двома легкими металевими листочками. Під час дотику зарядженим тілом листочки набувають однойменного заряду й розходяться.

Електросталеплавильне виробництво — спосіб виплавки сталі в електродугових печах із металобрухту або губчастого заліза. Не потребує доменного чавуну, коксу й залізної руди. Провідний чинник розміщення — споживчий (великі міста, машинобудівні центри) і енергетичний (дешева електроенергія).

Перерозподіл електричних зарядів у провіднику під дією зовнішнього електричного поля без безпосереднього контакту із зарядженим тілом. На одному кінці провідника виникає надлишок заряду одного знака, на протилежному — іншого. Також називається електризацією через вплив.

Сила взаємодії між частинками з протилежними електричними зарядами, яка є основою йонного зв'язку.

Явище відсутності електричного поля всередині порожнини в провіднику, навіть якщо ззовні діє сильне поле. Також називається кліткою Фарадея. Використовується для захисту чутливих приладів і людей від зовнішніх електричних полів.

Фізична величина k, яка показує, яка маса речовини виділяється на електроді під час проходження через електроліт одиниці заряду (1 Кл). Вимірюється в кг/Кл. Обчислюється за формулою k = M/(nF).

Найменша група особин, здатна до самостійної еволюції — популяція. Вона існує впродовж багатьох поколінь, має власний генофонд, усередині неї можливий обмін генами, а від інших популяцій її відділяють бар'єри.

Здатність розв'язати нову задачу без попередніх спроб, уловивши зв'язки між предметами. Виявляється у вищих тварин, зокрема у використанні знарядь (шимпанзе, калани, ворони).

Найменший електричний заряд, який існує у вільному стані: e ≈ 1,6·10⁻¹⁹ Кл. Електрон має заряд −e, протон +e. Будь-який заряд кратний елементарному: q = N·e.

П'ять чинників, що змінюють генетичну структуру популяції: мутації (джерело нових алелів), ізоляція (закріплює відмінності), міграції / потік генів (переносить алелі між популяціями), дрейф генів (випадкові зміни частот), природний добір (спрямоване формування адаптацій).

Хімічні елементи, які є основою всіх органічних речовин: Карбон (C), Гідроген (H), Оксиген (O), Нітроген (N), Сульфур (S) і Фосфор (P). Разом вони становлять близько 98 % маси клітини.

Інтелектуальна література, орієнтована на підготовленого читача; використовує складну форму, експериментує з композицією, насичена інтертекстуальними відсиланнями й філософським підтекстом. Її мета — не розважити, а змусити думати.

Другий етап трансляції — циклічне нарощування поліпептидного ланцюга: надходження нової тРНК, утворення пептидного зв'язку, переміщення рибосоми на один триплет. Кожен крок потребує ГТФ.

Кліматичне явище, коли раз на кілька років тепла вода в Тихому океані зміщується до берегів Перу, послаблюючи апвелінг. Спричиняє зливи в Перу й посухи в Австралії та Індонезії. Приклад взаємодії Океану й атмосфери.

Емаль — найтвердіша тканина організму людини, що вкриває коронку зуба. Вона захищає зуб від механічних і хімічних впливів.

Звільнення від залежності, утвердження рівних прав і свобод, зокрема жіночих. У новелі «Valse melancolique» емансипація виявляється в тому, що героїні самі заробляють, обирають свій шлях і не підкоряються традиційним суспільним нормам.

Ембріональна індукція — вплив одного зачатка зародка (індуктора) на розвиток іншого, у результаті якого клітини-мішені змінюють напрям диференціації. Відкрита Г. Шпеманом і Г. Мангольд у 1924 році на зародках тритонів.

Виїзд громадян за межі своєї країни на постійне або тривале проживання. Для країни виїзду це еміграція, а для країни в'їзду — імміграція.

Вимушене або добровільне переселення людей за межі батьківщини, спричинене політичними, економічними чи ідеологічними причинами. В українській літературі XX століття еміграція породила кілька хвиль письменників, які творили поза межами України — у Празі, Варшаві, Німеччині, США.

Вигук, що передає почуття мовця: радість, біль, здивування, страх, захоплення, обурення тощо. Наприклад: ах, ой, ох, ура, леле, фу.

Слова, що крім лексичного значення виражають оцінку мовця — ніжність, зневагу, урочистість, іронію: матуся, писака, звитяга, ручище.

Фізичний процес розбивання великих крапель жиру на дрібні краплинки під дією жовчі. Збільшує площу поверхні жиру, що робить його доступнішим для дії ферменту ліпази.

Грубодисперсна система, у якій краплі однієї рідини (дисперсна фаза) розподілені в іншій рідині (дисперсійне середовище), з якою перша не змішується. З часом розшаровується. Приклади: молоко, майонез, олія, збовтана з водою.