Глосарій

Рішення Німеччини й Італії від 2 листопада 1938 р., яке передало Угорщині південні райони Закарпаття з містами Ужгород, Мукачево й Берегово. Після арбітражу столицю автономної Підкарпатської Русі перенесли до Хуста.

Ациклічна (лінійна) будова молекули глюкози CHO–(CHOH)₄–CH₂OH, у якій альдегідна група не утворює циклу. У водному розчині перебуває в рівновазі з циклічними формами.

Коливальний контур, у якому обкладки конденсатора розсунуті, а котушка випрямлена (вібратор, антена). Така конструкція ефективно випромінює електромагнітні хвилі, оскільки електричне й магнітне поля розділені в просторі.

Склад, який закінчується на голосний звук. У відкритому складі в українській мові звичайно виступають о, е, які в закритому складі чергуються з і.

Період 1953–1964 рр. (за назвою повісті І. Еренбурга), доба послаблення тоталітарного режиму за М. Хрущова: лібералізація, реабілітація, активізація культурного життя.

Період послаблення радянської цензури й репресій після смерті Й. Сталіна (1953) і засудження культу особи на XX з'їзді КПРС (1956). Тривав приблизно до середини 1960-х років, коли влада посилила ідеологічний контроль і почала арешти.

Відміна — це тип відмінювання іменника, тобто сукупність закінчень, які іменник має в різних відмінках. В українській мові є чотири відміни іменників, що визначаються за родом і закінченням у називному відмінку однини.

Форма іменника, що відповідає певному відмінку (називному, родовому, давальному, знахідному, орудному, місцевому, кличному) і числу (однина або множина).

Зміна прикметників за відмінками, числами й родами. В українській мові прикметники мають дві групи відмінювання — тверду й м'яку.

У складених кількісних числівниках (наприклад, 253) змінюється кожне слово: двохсот п'ятдесяти трьох, двомстам п'ятдесяти трьом. У складених порядкових числівниках на позначення року змінюється лише останнє слово: дві тисячі двадцять сьомого року (не «двох тисяч двадцять сьомого»).

Процес приєднання електронів атомом, йоном або молекулою, унаслідок чого ступінь окиснення елемента знижується.

Процес добування металу з його оксиду за допомогою відновника (водню або вуглецю). Відновник забирає Оксиген, окиснюючись сам, а металічний елемент відновлюється до простої речовини (наприклад, CuO + H₂ → Cu + H₂O).

Джерела енергії, які не вичерпуються в процесі використання: сонячна, вітрова, гідро-, геотермальна, припливна енергія. Разом дають приблизно 1/3 світової електроенергії.

Речовина або частинка, яка віддає електрони в окисно-відновній реакції; при цьому сама окиснюється, а її ступінь окиснення зростає.

Здатність речовини віддавати електрони, унаслідок чого ступінь окиснення елемента в її складі підвищується. Водень і вуглець виявляють відновні властивості в реакціях з оксидами металів (наприклад, CuO + H₂ → Cu + H₂O, де H₂⁰ → H⁺¹).

Відносна атомна маса (Ar) — це середня маса атомів природної суміші ізотопів елемента, віднесена до 1/12 маси атома Карбону-12. Вона не має одиниць вимірювання і зазвичай є дробовим числом.

Різниця абсолютних висот двох точок, виміряна в одній системі висот. Обчислюють як більша висота мінус менша.

Відношення фактичного вмісту водяної пари в повітрі до максимально можливого за цієї температури, виражене у відсотках. Показує, наскільки повітря близьке до насичення.

Відносна вологість повітря φ — це відношення парціального тиску водяної пари в повітрі до тиску насиченої пари за тієї самої температури, виражене у відсотках: φ = (p/p_нас)·100 %. Також може бути виражена через густину пари.

Безрозмірна величина, яка показує, у скільки разів один газ важчий або легший за інший газ за однакових умов. Обчислюється за формулою D_B(A) = M(A) / M(B), де M(A) і M(B) — молярні маси газів.

Безрозмірна величина, яка показує, у скільки разів маса молекули більша за 1/12 маси атома Карбону-12. Обчислюється як сума відносних атомних мас усіх атомів у молекулі з урахуванням індексів. Позначається Mr.

Відносна похибка ε — це відношення абсолютної похибки до модуля виміряного значення, виражене у відсотках: ε = Δx / |x| · 100 % для x ≠ 0. Вона показує, яку частку становить похибка від самого значення, і дає змогу порівнювати точність вимірювань різних величин.

Безрозмірна величина, аналогічна відносній молекулярній масі, але застосовується для немолекулярних речовин (йонних сполук, металів). Обчислюється як сума відносних атомних мас за формулою речовини. Позначається Mr.

Швидкість одного тіла відносно іншого, яку знаходять як векторну різницю їхніх швидкостей: v₁₂ = v₁ − v₂. Для попутного руху модуль відносної швидкості дорівнює |v₁ − v₂|, для зустрічного — v₁ + v₂.

Безрозмірна величина, що дорівнює відношенню абсолютного видовження до початкової довжини тіла: ε = Δl/l₀. Часто виражається у відсотках.

Відносне слово (relative word) — займенник або прислівник, який вводить означальне підрядне речення й замінює антецедент (попередній іменник). До відносних слів належать who, which, that, where, when, whose, why.

Відношення практичної маси (об'єму, кількості речовини) продукту до теоретичної, виражене в частках одиниці або у відсотках. Позначається грецькою літерою η (ета). Обчислюється за формулою η = m(практ.)/m(теор.)·100 %.

Займенник, що приєднує підрядну частину складного речення й сам є її членом (підметом, додатком тощо). Ті самі слова, що й питальні (хто, що, який, чий, котрий, скільки), але вживані не для запитання, а для зв'язку частин речення.

Слово (who, which, that, whose), яке приєднує означальне підрядне речення до іменника в головному реченні. Вибір займенника залежить від того, про кого або про що йдеться.

Показник, який виражає співвідношення двох величин: відсоток (%), проміле (на 1000 осіб), значення на одну особу. На відміну від абсолютного показника, дає змогу порівнювати об'єкти різного розміру.

Величина, що показує, у скільки разів швидкість світла в першому середовищі більша (або менша) за швидкість у другому: n21 = n2/n1 = v1/v2.

Розряд прикметників, що означає ознаку предмета через його відношення до матеріалу, часу, місця, призначення або числа. Не має ступенів порівняння, не поєднується зі словом дуже. Замінюється конструкцією «іменник + прийменник + іменник».

Властивість адаптацій бути корисними лише в тих умовах, у яких вони сформувалися; за зміни умов адаптація втрачає користь або навіть шкодить.

Властивість механічного руху, за якої швидкість, траєкторія, шлях і переміщення тіла залежать від вибору системи відліку. Одне й те саме тіло може мати різні швидкості й траєкторії відносно різних спостерігачів.

Частка двох чисел a : b (b ≠ 0). Показує, у скільки разів одне число більше за інше або яку частину одне число становить від іншого.

Частка від ділення довжини одного відрізка на довжину іншого, записана як a : b (або a/b). У контексті теореми Фалеса показує, у скільки разів один відрізок більший або менший за інший на тій самій стороні кута.

Відношення площ двох подібних трикутників дорівнює квадрату коефіцієнта подібності: S₁ / S₂ = k².

Письмове звернення уряду або політичної сили до населення. Відозви доби Української революції починаються зі звертання («Народе український!») і містять назву органу влади, що дозволяє визначити уряд і дату.

Обставина, яку виділяють комами (або тире) в реченні для смислового наголосу. Найчастіше це дієприслівниковий зворот, одиничний дієприслівник або іменник з похідним прийменником (незважаючи на, всупереч, завдяки).

Прикладка (означення, виражене іменником), яку виділяють комами або тире. Відокремлюють прикладку після власної назви, при особовому займеннику, поширену прикладку після загальної назви, а також прикладку зі словами тобто, або, на ім'я.

Означення, яке інтонаційно й пунктуаційно виділяється в реченні. Дієприкметниковий зворот стає відокремленим означенням, коли стоїть після означуваного іменника, перед особовим займенником, має обставинне значення або відірваний від означуваного слова.

Додаток із прийменниками крім, окрім, опріч, замість, за винятком, включно з, який виділяють комами (факультативно) для змістового й інтонаційного підкреслення значення включення, виключення або заміщення. Відповідає на питання непрямого відмінка (крім кого? замість чого?).

Смислове й інтонаційне виділення другорядного члена речення, яке на письмі передають комами або тире. Відокремлення підкреслює додаткове значення члена речення (причину, умову, допуст, пояснення).

Іменник, яким в українській мові замінюють ненормативний активний дієприкметник теперішнього часу-кальку. Наприклад: завідуючий -> завідувач, бажаючі -> охочі, відпочиваючі -> відпочивальники, початкуючий -> початківець, працюючі -> працівники.

Пари кутів, однаково розташованих відносно своєї прямої й січної. Наприклад, обидва лежать зверху від своєї прямої й ліворуч від січної. При паралельних прямих відповідні кути рівні.

Частина землі, якою селяни користувалися до реформи 1861 р., але яку поміщики «відрізали» на свою користь під час укладання уставних грамот, що призвело до малоземелля селян.

Числовий проміжок, якому належать обидва кінці. Запис: [a; b], нерівність: a ≤ x ≤ b.

Відрізок від зовнішньої точки до точки дотику кола. Відрізки дотичних, проведених з однієї точки до кола, рівні між собою.

Давні складчасті споруди, які після тривалого руйнування зазнали повторного підняття по розломах. Мають значну висоту, хоча вік складчастості давній. Приклади: Тянь-Шань, Алтай.

Культурно-історична доба XIV–XVI ст., що характеризувалася зростанням інтересу до античної культури, науки, мистецтва й утвердженням гуманістичних цінностей.

Земельна ділянка, виділена селянинові з общини без перенесення садиби — селянин залишався жити в селі, але земля ставала його приватною власністю. Поняття Столипінської аграрної реформи 1906–1911 рр.

Процес відкидання неправильних варіантів відповіді на основі їхньої невідповідності ОДЗ, знаку, парності, подільності або порядку величини — без підстановки чи обчислень.

Відсіювання варіантів — це прийом поступового виключення хибних відповідей у завданні з вибором однієї відповіді. Спершу відкидають варіанти іншої категорії, потім ті, що правильно описують інший об'єкт, нарешті — частково хибні твердження. Кожен відкинутий варіант підвищує шанс угадати правильну відповідь.

Метод розв'язання тестових завдань, за яким спочатку відкидають свідомо неправильні варіанти, а потім вибирають правильний з решти. Відсів одного варіанта підвищує шанс правильної відповіді з 1/4 до 1/3, двох — до 1/2.

Зміна величини, виражена у відсотках від її початкового значення: (B − A)/A · 100 %. Додатна — величина зросла, від’ємна — зменшилася.

Відношення двох чисел, виражене у відсотках: a/b · 100 %. Показує, скільки відсотків число a становить від числа b.

Частка маси речовини в масі суміші чи розчину, виражена у відсотках. Інша назва — концентрація; наприклад, 6-відсотковий розчин містить 6 г солі в кожних 100 г розчину.

Одиниця різниці двох величин, виражених у відсотках. Якщо ставка зросла з 12 % до 15 %, вона зросла на 3 відсоткові пункти, або на 25 %.

Одна сота частина числа: 1 % = 1/100 = 0,01. Запис p % означає p/100 цілого, а все ціле становить 100 %.

Частина числа, що відповідає заданій кількості відсотків. Знаходять множенням: p % від a дорівнює a · p/100.