Глосарій

Політична течія в українському національному русі початку XX ст., що вважала найближчою метою автономію України у складі федеративної демократичної Росії, а незалежність — справою далекого майбутнього. Представники: УДРП, УСДРП, ТУП.

Організована відмова селян працювати в поміщицьких маєтках (фільварках) з вимогою підвищення оплати праці. Масові аграрні страйки охопили Східну Галичину 1902 р.

Військово-політичний блок, до якого входили Велика Британія, Франція та Російська імперія (згодом Італія, США та ін.). Протистояв Центральним державам (Четверному союзу) в Першій світовій війні.

Масове переміщення цивільного населення з територій, охоплених бойовими діями, у безпечніші регіони; набуло величезних масштабів під час відступу російської армії 1915 р.

Військовий орган, створений Головною українською радою в серпні 1914 року для формування Легіону Українських січових стрільців. Займався організацією набору, постачанням і командуванням легіоном.

Наступ російської армії Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова в червні 1916 р., унаслідок якого прорвано австро-угорську оборону біля Луцька й зайнято значну територію Галичини й Буковини.

Чернечий чин святого Василія Великого — найдавніший східний чернечий орден в Україні. До нього вступив Роман Шептицький, прийнявши чернече ім'я Андрей.

Земельна ділянка, виділена селянинові з общини без перенесення садиби — селянин залишався жити в селі, але земля ставала його приватною власністю. Поняття Столипінської аграрної реформи 1906–1911 рр.

Масштабна битва серпня – вересня 1914 р., у якій армії російського Південно-Західного фронту розбили австро-угорські війська й зайняли Львів, Східну Галичину та Буковину.

Російська окупаційна адміністрація на зайнятих землях Галичини й Буковини в 1914–1915 рр. із центром у Львові; очолював граф Г. Бобринський; проводила політику русифікації.

Політичний орган, створений у Львові в серпні 1914 року представниками галицьких партій (національних демократів, радикалів і соціал-демократів) для координації підтримки Австро-Угорщини у Першій світовій війні. Голова — Кость Левицький.

Наступ австро-німецьких військ у травні 1915 р. біля м. Горлиці (Західна Галичина), який змусив російську армію до «великого відступу» з Галичини, Буковини й частини Волині.

Законодавчий представницький орган Російської імперії, скликаний після Маніфесту 17 жовтня 1905 р. Існувала в 1906–1917 рр. (І–IV скликання). Українські громади діяли лише в І та ІІ Думах.

Організоване (часто примусове) вивезення людей, установ і майна з прифронтової зони в тилові райони. 1915 р., під час «великого відступу», російська влада вивозила населення й установи вглиб імперії (Київський університет — до Саратова); 1941 р. з України евакуювали понад 550 великих підприємств.

Політичний орган, створений у Відні в травні 1915 року на основі Головної української ради за участю представників Галичини, Буковини й Союзу визволення України. Вимагав незалежної Української держави на землях Російської імперії та автономії українських земель у складі Австро-Угорщини.

Право голосу для всіх дорослих громадян без майнового цензу. В Австро-Угорщині запроваджене 1907 р. для чоловіків від 24 років на виборах до австрійського парламенту.

Масова спортивно-патріотична маніфестація, яку проводили українські гімнастичні товариства в Галичині. Найвідоміший — Шевченківський здвиг 28 червня 1914 року у Львові до 100-річчя Тараса Шевченка.

Система виборів, за якої виборців поділено на окремі групи (курії) за майновим станом. Голос багатого виборця важив більше, ніж голос бідного. Діяла в Австро-Угорщині до 1907 р. і в Галицькому сеймі до 1914 р.

Українське національне військове формування у складі австро-угорської армії, створене в серпні 1914 року за ініціативою Головної української ради. Налічував близько 2,5 тис. добровольців. Командант у 1914–1915 рр. — Михайло Галущинський.

Позиція вірності та підтримки чинної влади. У контексті Першої світової війни — заява наддніпрянських українських діячів про лояльність до Російської імперії з надією на поступки після перемоги.

Маніфест Миколи II від 17 жовтня 1905 р., який проголошував громадянські свободи (слова, друку, зборів, союзів) і скликання законодавчої Державної думи. Не передбачав автономії України.

Глава церковної митрополії, якому підпорядковувалися єпископи. Київська митрополія входила до Константинопольського патріархату; 1051 р. митрополитом уперше став русич Іларіон.

Призов військовозобов'язаних до армії й переведення господарства на воєнний лад. 1914 р. загальну мобілізацію провели Російська й Австро-Угорська імперії; у СРСР мобілізацію оголосили 23 червня 1941 р.

Об'єднання підприємців, яке контролює виробництво або збут певного товару й диктує ціни задля отримання надприбутків. Форми монополій: картель, синдикат, трест, концерн.

Безоплатна медична установа у Львові, заснована Андреєм Шептицьким 1903 р. для надання медичної допомоги бідним верствам населення.

Музей, заснований Андреєм Шептицьким 1905 р. як Церковний музей; згодом став Національним музеєм. Митрополит придбав для нього будинок і передав колекції ікон, стародруків і рукописів.

Форма парламентської боротьби, коли депутати навмисно затягують засідання довгими промовами чи запитаннями, щоб зірвати ухвалення рішень. Українські посли в Галицькому сеймі вдавалися до обструкції.

Сільська громада, що спільно володіла надільною землею, періодично її переділяла між господарствами й відповідала круговою порукою за сплату податків.

Об'єднання депутатів-українців у Державній думі Російської імперії. В І Думі (1906) — Українська думська громада (голова І. Шраг), в ІІ Думі (1907) — Українська трудова громада. Вимагали автономії України й української мови.

Офіційне звернення єпископа або митрополита до вірян з питань віри, моралі чи суспільного життя. Найвідоміше — послання «Не убий» (1942), в якому Шептицький засудив убивство людини як тяжкий гріх.

Політика уряду Російської імперії в межах Столипінської реформи, яка заохочувала переїзд малоземельних селян за Урал — до Сибіру, Казахстану (Степового краю) й на Далекий Схід — із наданням пільг: дешевий проїзд, позики, звільнення від податків.

Українська скаутська організація, заснована 1911–1912 років у Львові Олександром Тисовським, Петром Франком та Іваном Чмолою. Назва походить від козаків-пластунів (розвідників). Гасло — «Будь готов!», привітання — «СКОБ» (сильно, красно, обережно, бистро).

Організована група однодумців, яка прагне здобути політичну владу або впливати на неї для реалізації своєї програми суспільних змін. В українському русі перші партії виникли на зламі XIX–XX ст., коли культурницький етап змінився політичним.

Українське культурно-освітнє товариство, що поширювало українську мову, літературу й історію. Перша «Просвіта» в Наддніпрянщині — 1905 р. в Одесі. Київська «Просвіта» (1906) діяла під головуванням Б. Грінченка.

Політика посилення репресій, обмеження свобод і русифікації після революції 1905–1907 рр. Прояви: закриття «Просвіт», циркуляр Столипіна 1910 р., справа Бейліса, заборона Шевченкових роковин 1914 р.

Перша українська політична партія Наддніпрянщини, заснована 1900 року в Харкові студентами (Д. Антонович, М. Русов та ін.). Її програмою стала брошура М. Міхновського «Самостійна Україна». У грудні 1905 року перейменована на Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП).

Примусове вилучення державою коней, худоби, продовольства й фуражу для потреб армії за низькими цінами або без оплати.

Політична течія в українському національному русі початку XX ст., що вимагала негайної повної державної незалежності України, без федерації чи автономії у складі Російської імперії. Найяскравіший представник — Микола Міхновський та Українська народна партія (УНП).

Війна, у яку втягнуто більшість провідних держав світу, а бойові дії охоплюють значну частину земної кулі. Перша світова війна (1914–1918 рр.) стала першим таким конфліктом в історії.

Державний банк Російської імперії, який продавав селянам на виплату землі з державного фонду й куплені в поміщиків, а також видавав довгострокові позики. Відіграв ключову роль у Столипінській аграрній реформі.

Масова акція протесту, коли студенти демонстративно залишають університет. У грудні 1901 р. кілька сотень українських студентів залишили Львівський університет на знак протесту проти полонізації освіти.

Форма монополії, за якої підприємства домовляються про спільний збут продукції, але виробництво лишається окремим. Приклади в Україні: «Продамет» (1902) і «Продвугілля» (1904).

Система позашкільного виховання молоді, заснована англійцем Робертом Баден-Пауелом. Ґрунтується на таборах, мандрівках, самовихованні та взаємодопомозі. В Україні втілений у діяльності «Пласту».

Організація емігрантів із Наддніпрянщини, заснована у Львові 4 серпня 1914 року. Мета — створення самостійної Української держави на землях Російської імперії після її поразки у війні. Засновники: Д. Донцов, А. Жук, В. Дорошенко та інші.

Колективне припинення роботи з економічними чи політичними вимогами. У 1905 р. страйки в Україні набули масового характеру (Катеринослав, Харків, Київ, Одеса, Донбас).

Концепція В'ячеслава Липинського, згідно з якою нація об'єднує всіх мешканців певної території, хто працює для її добра, незалежно від етнічного походження. Українцем може стати кожен, хто любить Україну й працює на її благо.

Пожежно-гімнастичне товариство, засноване 5 травня 1900 року в селі Завалля на Снятинщині Кирилом Трильовським. Використовувало козацьку символіку (кіш, кошовий, курені) для виховання селянської молоді. Поширилося Галичиною й Буковиною.

Воєнізоване товариство, засноване 1913 року у Львові з ініціативи Володимира Старосольського. Проводило стройову й стрілецьку підготовку молоді. У серпні 1914 року члени товариства стали основою Легіону Українських січових стрільців (УСС).

Українське гімнастичне товариство, засноване 1894 року у Львові за зразком чеського «Сокола». Засновники — Василь Нагірний і Володимир Лаврівський. З 1908 року рух очолив Іван Боберський. Діяльність: гімнастика, спорт, пожежні дружини, масові здвиги.

Таємне позапартійне об'єднання, створене 1908 року в умовах політичної реакції переважно членами колишньої УДРП. Лідери — М. Грушевський, Є. Чикаленко, С. Єфремов. Обстоювало автономію України у складі федеративної Росії, українізацію школи й адміністрації.

Виїзд людей за кордон у пошуках роботи та кращих умов життя. Перша хвиля трудової еміграції із західноукраїнських земель (кінець 1870-х – 1914 р.) спрямовувалася переважно до США, Канади, Бразилії й Аргентини.

Християнська церква східного обряду, яка визнає верховенство Папи Римського. Була ліквідована радянською владою 1946 року, діяла в підпіллі, легалізована в грудні 1989 року.

Проблема самовизначення українського народу, розділеного між Російською та Австро-Угорською імперіями. Перша світова війна перетворила його на міжнародну проблему, яку кожна держава намагалася використати у власних інтересах.

Земельна ділянка, виділена селянинові з общини разом із перенесенням садиби, — селянин переселявся на свою землю й жив окремо від села. Поняття Столипінської аграрної реформи 1906–1911 рр.

Військово-політичний блок (Центральні держави), до якого входили Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія та Болгарія. Протистояв Антанті в Першій світовій війні.

Член монархічних російських шовіністичних організацій («Союз російського народу», «Союз Михаїла Архангела»). Чорносотенці організовували єврейські погроми й цькували український рух.