Глосарій

Автотомія — це рефлекторне відкидання хвоста ящіркою в момент небезпеки. Хвіст ламається по спеціальних хребцевих перетинках, а м'язи навколо рани скорочуються, щоб зупинити кровотечу. Відкинутий хвіст відволікає хижака, даючи ящірці змогу втекти.

Рухливі клітини мезоглеї губки з несправжніми ніжками. Розносять поживні речовини по тілу, утворюють скелетні голки, можуть перетворюватися на інші типи клітин, зокрема статеві.

Аскаридоз — хвороба, яку спричиняє аскарида людська (Ascaris lumbricoides). Людина заражається, ковтаючи зрілі яйця паразита з немитими овочами, брудними руками або некип'яченою водою. Симптоми включають кашель під час міграції личинок через легені, інтоксикацію та можливу кишкову непрохідність.

Тонка еластична мембрана на голові земноводних (за очима), яка вловлює звукові коливання повітря й передає їх у середнє вухо — пристосування до сприйняття звуків у повітряному середовищі.

Орган чуття риб — канал уздовж боків тіла, заповнений слизом, із чутливими клітинами (нейромастами), які сприймають напрямок і силу течії води, коливання води та наближення інших тварин або предметів.

Птахи, пташенята яких вилуплюються зрячими, вкритими пухом, і невдовзі самі ходять за батьками та добувають їжу. Приклади: куроподібні, гусеподібні, журавлі.

Тип нервової системи, у якій нервові клітини зібрані в ганглії (нервові вузли), з'єднані між собою нервовими стовбурами. Характерна для червів, членистоногих і молюсків.

Хвороба, спричинена паразитичними червами (гельмінтами), наприклад опісторхоз, цистицеркоз, ехінококоз.

Внутрішні бруньки губок — скупчення амебоцитів із запасом поживних речовин, оточених щільною оболонкою з голками. Слугують для нестатевого розмноження й переживання зими (у бодяги).

Речовина, яку виділяють слинні залози медичної п'явки; запобігає зсіданню крові (антикоагулянт). Використовується в гірудотерапії та як основа ліків проти тромбів.

Відділ тіла членистоногих, що утворюється злиттям головних і грудних сегментів. Характерний для ракоподібних і павукоподібних.

Грудна клітка — це замкнена структура, утворена ребрами й грудниною, яка захищає внутрішні органи (серце, легені) й бере участь у диханні. У плазунів вона з'являється вперше в еволюції хребетних; у змій груднина відсутня.

Губки (Porifera) — водні прикріплені тварини дотканинного рівня організації. Їхні клітини спеціалізовані, але не утворюють справжніх тканин і органів. Більшість видів морські, у прісних водоймах України поширена бодяга.

Тип симетрії, за якого лише одна поздовжня площина ділить тіло на праву й ліву половини — дзеркальні відображення. Характерна для активно рухливих тварин: плоских, круглих і кільчастих червів, членистоногих, хордових.

Булавоподібні вирости, утворені із задньої пари крил двокрилих комах. Виконують роль органів рівноваги під час польоту.

Зуби ссавців, які поділяються на різці, ікла, малі й великі кутні зуби. Вони сидять у комірках щелеп (альвеолах) і виконують різні функції: різці — відкушування, ікла — утримання й розривання, кутні — перетирання їжі.

Найпростіший тип нервової системи, у якій нервові клітини з відростками утворюють сітку по всьому тілу без центрального відділу. Характерна для жалких (гідри, медузи).

Отвори на грудях і черевці комахи, крізь які повітря надходить у трахейну систему. Дихальця можуть відкриватися й закриватися, регулюючи газообмін.

Рівень організації, за якого клітини спеціалізовані й поділяють функції, але не утворюють справжніх тканин і органів. Характерний для губок.

Здатність розв'язати нову задачу без попередніх спроб, уловивши зв'язки між предметами. Виявляється у вищих тварин, зокрема у використанні знарядь (шимпанзе, калани, ворони).

Ентеробіоз — хвороба, яку спричиняє гострик (Enterobius vermicularis). Найчастіше уражає дітей дошкільного й молодшого шкільного віку. Характеризується сильним свербежем біля анального отвору, особливо вночі, і високим ризиком самозараження через брудні руки.

Наука, що вивчає поведінку тварин. За дослідження в цій галузі Конрад Лоренц, Ніколас Тінберген і Карл фон Фріш отримали Нобелівську премію 1973 року.

Великий міхурець, який утворюється в печінці або легенях людини (проміжного хазяїна) з яйця ехінокока; заповнений рідиною й дочірніми міхурцями, лікується хірургічно.

Спосіб орієнтування, за якого тварина видає ультразвукові сигнали й сприймає їхнє відлуння, відбите від предметів, щоб визначити відстань, розмір і форму об'єктів. Характерна для кажанів і дельфінів.

Спеціалізовані клітини ектодерми жалких, що містять капсулу з отрутою й спірально закручену жалку нитку. Від дотику до чутливого волоска нитка викидається, уражаючи здобич або ворога. Після спрацювання клітина гине.

Парнокопитні ссавці, що мають складний шлунок із чотирьох відділів (рубець, сітка, книжка, сичуг) і жують жуйку — відригнуту з рубця напівперетравлену рослинну масу. Представники: корова, вівця, коза, олень, лось, зубр.

Тип кровоносної системи, у якій кров тече лише всередині судин і не виливається в порожнину тіла. Характерна для кільчастих червів і хордових.

Парні органи виділення ракоподібних, розташовані в основі довгих вусиків (антен). Видаляють з організму продукти обміну речовин.

Порожнина тіла членистоногих (міксоцель), що утворюється внаслідок злиття залишків первинної й вторинної порожнин під час ембріонального розвитку. У ній тече гемолімфа, яка безпосередньо омиває внутрішні органи.

Кісткова пластинка, яка прикриває зябра ззовні в кісткових риб. Захищає ніжні зяброві пелюстки й бере участь у механізмі вентиляції зябер. У хрящових риб зябрових кришок немає.

Зяброві щілини — це наскрізні отвори в стінці глотки, що з'єднують її порожнину із зовнішнім середовищем. У риб вони зберігаються все життя й слугують для дихання. У земноводних вони є в личинок, які дихають зябрами, і заростають під час метаморфозу; у плазунів, птахів і ссавців закладаються лише в зародків і згодом заростають.

Порядок підпорядкування особин у групі тварин, за якого домінантна особина (ватажок) має першочерговий доступ до їжі й партнера. Сталий порядок зменшує кількість бійок.

Родина кровосисних кліщів, що паразитують на ссавцях, птахах і людині. Переносять збудників кліщового енцефаліту (вірус) і хвороби Лайма (бактерія Borrelia burgdorferi).

Швидке й стійке запам'ятовування в короткий чутливий період одразу після народження. Вид научіння, коли новонароджена тварина запам'ятовує перший рухомий об'єкт як батьківський.

Складна вроджена форма поведінки, ланцюг безумовних рефлексів, що виконується без навчання. Запускається певним подразником, після чого тварина виконує дії за незмінною програмою.

Внутрішня порожнина тіла жалких, у якій відбувається травлення. Має лише один отвір — рот, крізь який їжа надходить і неперетравлені рештки виходять назовні.

Високий гребінь на груднині птаха, до якого прикріплені великі грудні м'язи, що опускають крило. Кіль мають кілегруді птахи, зокрема й пінгвіни, які не літають.

Спільна камера, у яку відкриваються кишечник, сечоводи й статеві протоки у земноводних, плазунів, птахів і деяких інших хребетних. Через неї назовні виводяться неперетравлені рештки, сеча й статеві продукти.

Коло кровообігу — це шлях, яким кров проходить через серце й судини, повертаючись до серця. У риб одне коло кровообігу (кров іде від серця до зябер, потім до тіла й назад до серця). У наземних хребетних два кола: мале (легеневе) — від серця до легень і назад, і велике — від серця до тіла й назад.

Клітини внутрішнього шару губки (хоаноцити), що мають джгутик, оточений комірцем із мікроворсинок. Биття джгутиків створює тік води, а комірець затримує харчові частинки, які клітина поглинає фагоцитозом.

Підводна споруда, утворена скелетами мадрепорових коралів (CaCO₃). Росте в теплих мілководних морях із чистою солоною водою. Є середовищем життя для величезної кількості морських видів.

Кутикула — щільна багатошарова оболонка з білків і вуглеводів, яка вкриває тіло круглих червів. Вона захищає паразитів від травних ферментів хазяїна й від механічних пошкоджень. Личинки нематод ростуть, періодично линяючи — скидаючи стару кутикулу.

Органи дихання павукоподібних, що мають вигляд складчастих виростів, які нагадують сторінки книги. У павука-хрестовика одна пара легеневих мішків доповнюється трахеями.

Органи виділення комах і павукоподібних. Сліпі трубочки, що впадають у кишечник; продукти обміну виводяться разом із неперетравленими рештками їжі.

Простір між мантією й тілом молюска, у якому містяться органи дихання (зябра або легеня) і відкриваються анальний, видільні й статеві отвори.

Складка шкіри, що вкриває тулуб молюска і виділяє вапнякову черепашку. Між мантією й тілом розташована мантійна порожнина.

Вільноплавальна життєва форма жалких у вигляді дзвона або парасольки. Рот звернений униз, мезоглея товста й драглиста. Рухається реактивно. Приклади: аврелія, коренерот.

Драглиста речовина між зовнішнім і внутрішнім шарами клітин стінки тіла губки. Складається переважно з неклітинної речовини, у ній розташовані амебоцити, скелетні голки й статеві клітини. Не є тканиною.

Середній зародковий листок, який закладається між ектодермою й ентодермою в тришарових тварин. З мезодерми розвиваються м'язи, скелет, кровоносна система, видільна система, статеві органи та сполучні тканини.

Органи виділення кільчастих червів. Парні трубочки в кожному сегменті тіла, що починаються лійкою в целомі й відкриваються назовні видільними порами.

Спосіб научіння, за якого тварина пробує різні дії й закріплює ті, що дали результат. Поширений у багатьох тварин і дозволяє пристосуватися до нових умов.

Напівпрозора третя повіка земноводних і плазунів, яка зволожує очне яблуко й захищає його від пилу та забруднень, не закриваючи повністю огляд.

Регулярне, здебільшого сезонне масове переміщення тварин на великі відстані, пов'язане зі зміною умов життя, живлення чи розмноження. Приклади: перельоти птахів, нерестові міграції риб, переміщення копитних.

Видозмінені потові залози ссавців, які виробляють молоко для вигодовування малят. У першозвірів не мають сосків, у сумчастих і плацентарних соски є.

Птахи, пташенята яких вилуплюються сліпими, голими або з рідким пухом і довго лишаються в гнізді, де їх годують батьки. Приклади: горобцеподібні, дятли, голуби.

Передні крила комах, перетворені на тверді хітинові пластинки, що захищають задні перетинчасті крила. Характерні для твердокрилих (жуків).

Зміна поведінки на основі власного досвіду протягом життя. На відміну від інстинктів, набута поведінка індивідуальна й дає змогу пристосуватися до мінливих умов середовища.

Тип кровоносної системи, у якій гемолімфа з судин виливається в порожнину тіла, безпосередньо омиває органи, а потім збирається назад і повертається до серця. Характерна для членистоногих і більшості молюсків.

Тип розвитку комах, що включає три стадії: яйце, личинка, імаго. Личинка схожа на дорослу комаху, але менша й без крил. Стадії лялечки немає. Характерне для тарганів і прямокрилих.

Нервова трубка — це центральна нервова система хордових, що має вигляд трубки з порожниною всередині (невроцель). Вона розташована над хордою на спинному боці тіла. У хребетних передній відділ нервової трубки розширюється в головний мозок, а решта стає спинним мозком у хребтовому каналі.

Період розмноження риб, під час якого самка викидає ікру, а самець — молоки (сперму) у воду. У більшості кісткових риб запліднення зовнішнє й відбувається під час нересту.

Захворювання, яке спричиняє котячий сисун (Opisthorchis felineus); людина заражається через сиру або недосолену коропову рибу.

Здатність тварини визначати своє положення в просторі та напрямок руху за допомогою Сонця, зірок, магнітного поля Землі, запахів, орієнтирів місцевості або ехолокації.

Вирости на кінці черевця павуків, у яких відкриваються павутинні залози. З їхньою допомогою павук виділяє павутину для ловильної сітки, кокона, укриття тощо.

Панцир — це кісткове утворення, що вкриває тіло черепах. Складається зі спинного щита (карапакс) і черевного щита (пластрон), зрощених із хребцями й ребрами. Зверху панцир укритий роговими щитками; черепаха не може вилізти з нього.

Бічні вирости на сегментах багатощетинкових червів (наприклад, нереїса), що мають пучки щетинок і слугують органами руху та газообміну.

Пухка маса клітин, що заповнює простір між шкірно-м'язовим мішком і внутрішніми органами в плоских червів. Паренхіма виконує опорну функцію, запасає поживні речовини й бере участь у їхньому транспорті. Плоскі черви не мають порожнини тіла.

Простір між шкірно-м'язовим мішком і кишечником, заповнений рідиною, який не має власної епітеліальної вистилки. Характерна для круглих червів (нематод). Рідина слугує гідроскелетом і забезпечує транспорт речовин.

Найпримітивніша група ссавців, які відкладають яйця, мають клоаку, молочні залози без сосків. Представники: качкодзьоб, єхидна. Живуть в Австралії й на прилеглих островах.

Газонаповнений мішок у порожнині тіла кісткових риб, який регулює глибину занурення: збільшуючи об'єм міхура, риба спливає; зменшуючи — занурюється. Не бере участі в диханні.

Вільноплавальна личинка жалких, утворена із заплідненого яйця. Має війки для плавання. Осідає на дно й перетворюється на поліпа.

Група ссавців, у яких зародок розвивається в матці й отримує поживні речовини та кисень через плаценту — орган зв'язку зародка з організмом матері. Малята народжуються відносно розвиненими. Сюди належить більшість сучасних ссавців.

Сукупність дій тварини у відповідь на подразники зовнішнього й внутрішнього середовища, яка має пристосувальне значення: допомагає знайти їжу, уникнути небезпеки, розмножитися й вигодувати потомство.

Тонкостінні вирости легень птахів, що лежать між внутрішніми органами й заходять у порожнини кісток. Вони є резервуарами повітря для подвійного дихання, охолоджують тіло й зменшують його густину; газообмін у них не відбувається.

Тип розвитку комах, що включає чотири стадії: яйце, личинка, лялечка, імаго. Личинка не схожа на дорослу комаху. Характерне для твердокрилих, лускокрилих, перетинчастокрилих і двокрилих.

Тип дихання птахів, за якого повітря проходить крізь легені і на вдиху, і на видиху завдяки повітряним мішкам. Газообмін при цьому відбувається лише в легенях.

Життєва форма жалких у вигляді циліндричного мішечка з підошвою для прикріплення до субстрату. Рот і щупальця звернені вгору. Приклади: гідра, актинія, коралові поліпи.

Потовщення в передній третині тіла дощового черв'яка, яке виділяє слиз для утворення кокона, у якому розвиваються яйця.

Дрібні недиференційовані клітини в ектодермі гідри, здатні перетворюватися на будь-який інший тип клітин (жалкі, статеві, нервові тощо). Завдяки їм відбуваються регенерація й брунькування.

Органи виділення плоских червів. Являють собою розгалужені канальці з війчастими клітинами (клітинами «полум'я»), які виводять продукти обміну назовні.

Риби, які для нересту мігрують із моря в річки (лососі, осетер, білуга, севрюга) або з річок у море (вугор річковий).

Кістка передньої кінцівки (крила) птаха, утворена зрощенням кісток зап'ястка й п'ястка. Не плутай із цівкою, яка належить до ноги.

Личинка безхвостих земноводних (жаби, ропухи), яка розвивається з ікри, живе у воді, дихає зябрами, має двокамерне серце, одне коло кровообігу, бічну лінію, хвіст із плавцевою облямівкою і живиться переважно водоростями. Під час метаморфозу перетворюється на дорослу тварину.

Тип симетрії, за якого крізь тіло вздовж головної осі можна провести кілька площин, що ділять його на дзеркально подібні половини. Характерна для прикріплених і малорухливих тварин, зокрема жалких (гідра, медузи, коралові поліпи).

Рогові луски — це похідні епідермісу, що вкривають шкіру плазунів. Вони складаються з мертвих клітин, заповнених кератином, захищають тіло від висихання й механічних пошкоджень. У ящірок і змій луски дрібні, у крокодилів — великі щитки.

Сукупність органів на голові комахи, пристосованих до певного способу живлення. Розрізняють гризучий, колючо-сисний, сисний, лижучий і гризуче-лижучий типи.

Самозараження — повторне проковтування людиною яєць власного паразита через брудні руки. Типове для гострика: дитина розчісує свербляче місце біля анального отвору, переносить яйця на руки й знову ковтає їх, що створює замкнений цикл зараження.

Поділ тіла кільчастих червів на однакові сегменти (кільця), кожному з яких відповідає внутрішній відсік, відокремлений перегородкою. У кожному сегменті повторюються пари метанефридіїв, гангліїв і кільцевих судин.

Голівка стьожкового черва, на якій розташовані органи прикріплення — присоски, гачки або присмоктувальні борозенки.

Група ссавців, що народжують дрібних недорозвинених малят, які доношуються в сумці на животі матері, прикріпившись до соска. Плаценти немає або вона примітивна. Представники: кенгуру, коала, вомбат (Австралія), опосуми (Америка).

Комахи, що живуть сім'ями з розподілом обов'язків між особинами (матка, трутні, робочі особини). Приклади: медоносна бджола, мурахи.

Щільна оболонка, яка вкриває тіло паразитичних плоских червів і захищає їх від дії травних ферментів хазяїна.

Хітинова стрічка з рядами зубчиків у глотці черевоногих і головоногих молюсків, якою вони зіскрібають їжу. Також називається радулою. У двостулкових тертки немає.

Система розгалужених трубочок, що пронизують тіло комахи й доставляють кисень безпосередньо до клітин. Повітря надходить у трахеї крізь дихальця.

Трихінельоз — хвороба, яку спричиняє трихінела (Trichinella spiralis). Людина заражається, з'ївши недостатньо термічно оброблене м'ясо свиней або диких тварин (кабана, ведмедя) з личинками паразита в капсулах. Симптоми: біль у м'язах, набряки обличчя, гарячка; можливий смертельний перебіг.

Тварини, у зародка яких під час ембріонального розвитку утворюються три зародкові листки: ектодерма, ентодерма й мезодерма. До тришарових належать плоскі, круглі й кільчасті черви, молюски, членистоногі та хордові.

Тип нервової системи у вигляді трубки з порожниною всередині, розташованої на спинному боці тіла. Характерна лише для хордових; у хребетних передній відділ утворює головний мозок, решта — спинний мозок.

Об'єднання особин одного виду, які живуть і взаємодіють разом. Розрізняють зграю, стадо, колонію та сім'ю. Угруповання можуть бути тимчасовими або постійними.

Великий отвір на верхівці тіла губки (оскулум), крізь який вода виходить назовні після проходження через внутрішню порожнину.

Хімічні речовини, які тварина виділяє назовні для передавання сигналу іншим особинам свого виду. На відміну від гормонів, діють у довкіллі, а не всередині організму.

Личинкова стадія стьожкових червів у вигляді міхурця із загорнутою всередину голівкою, яка розвивається в м'язах проміжного хазяїна.

Білкові джгутики в яйці птаха, що утримують жовток у центрі яйця, не даючи йому прилипати до оболонок. Завдяки халазам зародковий диск завжди розташований зверху.

Перша пара кінцівок павукоподібних, розташована на головогрудях. У павуків хеліцери мають отруйні залози й слугують для впорскування отрути в здобич.

Зовнішній скелет членистоногих, утворений хітином — міцною органічною речовиною. Виконує захисну функцію, до нього зсередини прикріплюються м'язи. Не розтягується, тому ріст можливий лише під час линяння.

Холоднокровні (пойкілотермні) тварини — це тварини, температура тіла яких непостійна й залежить від температури навколишнього середовища. До них належать усі плазуни, земноводні, риби та безхребетні. Вони регулюють температуру поведінково (гріються на сонці, ховаються в тінь).

Здатність тварини повертатися на свою ділянку, до гнізда чи місця народження. Приклади: поштові голуби, лососі, ластівки, бджоли.

Хорда — це пружний еластичний тяж із великих вакуолізованих клітин, що є внутрішнім осьовим скелетом хордових тварин. Вона розташована на спинному боці тіла над кишечником. У більшості хребетних під час розвитку хорду заміщує хребет, але в осетрових риб вона зберігається все життя.

Хребетні (черепні) — це підтип хордових, у яких хорду заміщує хребет, а нервова трубка утворює головний мозок, захищений черепом. До хребетних належать шість класів: хрящові риби, кісткові риби, земноводні, плазуни, птахи та ссавці. Вони становлять переважну більшість хордових.

Кістка задньої кінцівки птаха, утворена зрощенням кісток передплесна й плесна. Цівка подовжує крок і пом'якшує приземлення.

Вторинна порожнина тіла (целом), вистелена власним одношаровим епітелієм мезодермального походження (целомічним епітелієм). Характерна для кільчастих червів і хордових. У хребетних целом утворює грудну, черевну й навколосерцеву порожнини.

Нервова система кільчастих червів, що складається з надглоткового й підглоткового гангліїв, з'єднаних навкологлотковим кільцем, і парних гангліїв у кожному сегменті, з'єднаних поздовжніми тяжами вздовж черевної сторони тіла.

Вапнякове утворення, що вкриває тіло молюска. Складається з трьох шарів: зовнішнього рогового, середнього вапнякового й внутрішнього перламутрового. Виділяється мантією.

Залоза головоногих молюсків (восьминогів, кальмарів), яка викидає темну рідину (чорнило) для дезорієнтації хижаків і захисту.

Газообмін, що відбувається через вологу шкіру з густою сіткою капілярів. У земноводних через шкіру надходить 30–50 % кисню в звичайних умовах і 100 % під час зимівлі на дні водойми.