Глосарій

Зв'язування атмосферного азоту N₂ у сполуки. Біологічну азотфіксацію (N₂ → амоніак NH₃) здійснюють тільки прокаріоти: симбіотичні бульбочкові бактерії в коренях бобових, вільноживучі азотобактер і ціанобактерії. Небіологічно N₂ зв'язують блискавки (утворюються оксиди Нітрогену) і промисловість (синтез амоніаку).

Інфекційна хвороба товстого кишечника, яку спричиняє дизентерійна амеба. Симптоми: біль у животі, пронос із кров'ю та слизом. Зараження — фекально-оральним шляхом через цисти.

Речовини, що вбивають бактерії або пригнічують їхній ріст. Діють на бактеріальні клітини (наприклад, пеніцилін порушує синтез муреїнової стінки), але не діють на віруси.

Стійкість бактерій до дії антибіотиків, яка виникає внаслідок мутацій або набуття плазмід стійкості й поширюється через природний добір та кон'югацію.

Частина земної поверхні, на якій трапляються особини певного виду; географічний критерій виду описує саме ареал.

Прокаріоти, що належать до окремого домену Archaea. Відрізняються від бактерій відсутністю муреїну в клітинній стінці, іншою будовою ліпідів мембран і ближчою до еукаріотів молекулярною будовою. Включають метаноутворювальні, галофільні та термофільні групи.

Вірус, який вражає бактеріальні клітини. Багато бактеріофагів (наприклад, T4, що інфікує кишкову паличку) мають складну будову: голівку з нуклеїновою кислотою, хвостовий відросток і хвостові нитки; є й фаги без хвоста.

Бінарна (подвійна) номенклатура — система наукового найменування видів, запроваджена К. Ліннеєм: назва виду складається з двох латинських слів — родової назви (з великої літери) і видового епітета (з малої), наприклад Homo sapiens.

Організм (або угруповання), за наявністю, відсутністю чи станом якого роблять висновки про стан довкілля; лишайники — чутливі біоіндикатори чистоти повітря, особливо щодо забруднення діоксидом Сульфуру.

Концепція Е. Майра (1942): вид — група популяцій, особини яких схрещуються між собою в природі й репродуктивно ізольовані від інших таких груп; головне — не зовнішня схожість, а можливість спільного плідного потомства.

Група грибів-паразитів (порядок Erysiphales), які утворюють на поверхні листків, стебел і плодів білий «борошнистий» наліт із міцелію та конідій. Живляться через гаусторії, занурені в клітини шкірочки рослини.

Форма нестатевого розмноження, за якої на материнській особині утворюється виріст (брунька), що росте й згодом відокремлюється або лишається з'єднаним, формуючи колонію. Приклади: дріжджі, гідра.

Метод профілактики інфекційних хвороб, який полягає у введенні в організм вакцини — ослабленого чи інактивованого збудника, його антигенів або генетичної інструкції для утворення антигену — з метою формування імунної пам'яті.

Основна систематична одиниця в біології: сукупність особин, подібних за будовою й процесами життєдіяльності, що мають спільне походження, вільно схрещуються між собою, дають плідне потомство, займають певний ареал і пристосовані до подібних умов.

Різні види, які зовні майже не відрізняються (морфологічно дуже подібні), але не схрещуються між собою; приклад — комплекс видів малярійного комара Anopheles.

Зріла вірусна частинка поза клітиною-хазяїном, яка складається з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК), білкового капсиду, а в складних вірусів — ще й ліпопротеїнової оболонки (суперкапсиду). У формі віріона вірус не виявляє ознак живого.

Найменший відомий збудник інфекційних хвороб — коротка кільцева одноланцюгова молекула РНК (250–400 нуклеотидів) без білкового капсиду, яка не кодує білків і уражає рослини.

Незріла статева клітина малярійного плазмодія, яка утворюється в еритроцитах людини. В організмі людини гаметоцити далі не розвиваються; їх заковтує комар під час укусу, і в його кишечнику вони перетворюються на зрілі гамети.

Тип будови слані лишайника, у якому розрізняють шари: верхній коровий, шар водоростей, серцевину, нижній коровий із ризинами; характерний для більшості лишайників.

Товстостінна клітина в нитці ціанобактерій (носток, анабена), у якій фермент нітрогеназа захищений від кисню й відбувається азотфіксація — зв'язування атмосферного азоту N₂ в амоніак NH₃.

Поверхня на нижньому боці шапинки плодового тіла, на якій розташований спороносний шар (гіменій). Буває трубчастим (у білого гриба, маслюка) або пластинчастим (у печериці, блідої поганки).

Тонка розгалужена нитка; із сукупності таких ниток складається міцелій гриба. Гіфи ростуть верхівками й можуть бути без перегородок (неклітинний міцелій) або з перегородками (клітинний міцелій).

Тип будови слані лишайника, за якого клітини водорості рівномірно розподілені серед гіф по всій товщі, без чіткого поділу на шари.

Передача генетичного матеріалу між організмами, яка не пов'язана з розмноженням (на відміну від вертикального — від батьків до нащадків). Віруси можуть переносити гени між клітинами різних видів; у бактерій цей процес називають трансдукцією.

Група смертельних нейродегенеративних хвороб, спричинених пріонами, за яких нервова тканина мозку набуває губчастої будови через накопичення неправильно згорнутих білків.

Це відновлення нітратів (NO₃⁻) до вільного азоту N₂ денітрифікувальними бактеріями в анаеробних умовах (без кисню). Нітроген повертається в атмосферу, а ґрунт бідніє на доступні сполуки Нітрогену.

Домен — найвищий ранг в ієрархічній системі організмів, що об'єднує кілька царств. Сучасна система виокремлює три домени: Археї, Бактерії та Еукаріоти.

Стійка структура, яка утворюється всередині бактеріальної клітини для переживання несприятливих умов. З однієї клітини формується лише одна спора, тому це не спосіб розмноження.

Тяжке отруєння людини й тварин алкалоїдами склероціїв ріжків (ерготаміном, ергометрином), що проявляється судомами, галюцинаціями й омертвінням кінцівок через звуження кровоносних судин.

Синтез ДНК на матриці РНК за допомогою ферменту зворотної транскриптази. Характерна для ретровірусів (ВІЛ). Напрямок РНК → ДНК протилежний до звичайної транскрипції (ДНК → РНК).

Дрібні вирости на поверхні слані лишайника, вкриті коровим шаром, які легко обламуються й дають початок новій слані; спосіб вегетативного розмноження.

Процес утворення цисти — клітина втрачає джгутики, округлюється й укривається щільною оболонкою, обмін речовин сповільнюється. Спосіб переживання несприятливих умов у деяких бактерій (азотобактер) і одноклітинних еукаріотів.

Білкова оболонка вірусу, що оточує нуклеїнову кислоту. Складається з повторюваних білкових субодиниць — капсомерів. Захищає генетичний матеріал і допомагає вірусу прикріплюватися до клітини-хазяїна.

Слизова оболонка зовні від клітинної стінки в багатьох бактерій. Захищає клітину від висихання й від фагоцитів організму-хазяїна.

Кладограма — схема розгалужень, що показує порядок походження груп організмів від спільних предків. На кінцях гілок розташовані досліджувані види чи групи, а вузли позначають їхніх спільних предків.

Вірусне запалення головного мозку, яке передається людині через укуси іксодових кліщів, а також можливе через уживання сирого молока інфікованих кіз.

Процес обміну спадковою інформацією між двома бактеріями через статеву пілю. Кількість клітин не збільшується, тому це не розмноження, а статевий процес (рекомбінація генів).

Статевий процес, під час якого дві інфузорії з'єднуються цитоплазматичним містком й обмінюються спадковим матеріалом (мігруючими ядрами); кількість особин не збільшується.

Спеціалізована гіфа цвілевого гриба, на якій утворюються конідії (нестатеві спори). У пеніцилу конідієносець розгалужується у вигляді китиці, а в аспергілу закінчується здуттям-головкою, від якої променями відходять ланцюжки конідій.

Нестатеві спори, що утворюються на конідієносцях шляхом відшнурування від кінців гіф. Конідії характерні для пеніцилу й аспергілу, на відміну від спор, які формуються всередині спорангіїв мукора.

Ознаки, за якими визначають належність особин до одного виду: морфологічний, фізіологічний, біохімічний, генетичний, екологічний і географічний; жоден окремо не є достатнім, тому вид визначають за сукупністю критеріїв.

Стійка симбіотична асоціація гриба (переважно сумчастого) із зеленою водорістю або ціанобактерією, що функціонує як єдине ціле; наукова назва належить грибному партнеру.

Тяжка інфекційна хвороба, яку спричиняють малярійні плазмодії. Характеризується нападами лихоманки, анемією, збільшенням печінки та селезінки. Передається через укус самки малярійного комара.

Стадія малярійного плазмодія, що утворюється внаслідок множинного поділу (шизогонії). Мерозоїти виходять із клітин печінки або еритроцитів і заражають нові клітини.

Взаємовигідне співжиття (симбіоз) гриба з коренями рослини. Гриб отримує від рослини вуглеводи, а рослина від гриба — воду й мінеральні солі.

Отруйні речовини, які утворюють цвілеві гриби. Найнебезпечніші мікотоксини — афлатоксини, які виробляє аспергіл жовтий на зерні та арахісі; вони уражають печінку й можуть спричиняти рак. Мікотоксини не руйнуються під час термічної обробки й проникають глибоко в продукт.

Спільнота бактерій, що живе в кишечнику людини; синтезує вітаміни K і групи B, допомагає травленню й витісняє хвороботворні бактерії.

Тіло гриба, що складається із системи тонких розгалужених ниток — гіф. Міцелій пронизує субстрат (ґрунт, деревину, харчові продукти) і забезпечує всмоктування поживних речовин.

Монофілетична група (клада) — група організмів, що включає спільного предка та всіх його нащадків. На кладограмі її можна відокремити одним розрізом гілки. Приклади: птахи, ссавці.

Пептидоглікан — основний компонент клітинної стінки бактерій. Складається з полісахаридних ланцюгів, зшитих короткими пептидними містками, що надає стінці міцності.

Форма симбіозу, за якої обоє партнерів отримують користь (+/+). Приклади: лишайник, мікориза, бульбочкові бактерії з бобовими.

Міцелій, у якому вегетативні гіфи не мають поперечних перегородок (септ) і являють собою суцільну багатоядерну трубку (ценоцитний міцелій). Шкільна назва «неклітинний» не означає відсутності клітинної організації: клітинна стінка, цитоплазма й численні ядра є, але немає внутрішніх перегородок. Характерний для мукора.

Двоетапний процес окиснення амоніаку (NH₃) до нітритів (NO₂⁻), а потім до нітратів (NO₃⁻), який здійснюють нітрифікувальні бактерії (нітрозобактерії та нітробактерії).

Ділянка цитоплазми прокаріотичної клітини, де розташована кільцева молекула ДНК. Нуклеоїд не відокремлений від цитоплазми ядерною оболонкою, тому не є справжнім ядром.

Паразит, який не здатний розмножуватися й виявляти ознаки життя поза клітиною-хазяїном. Віруси є облігатними внутрішньоклітинними паразитами: поза клітиною вони існують лише як неактивні віріони, оскільки не мають рибосом, власного обміну речовин і синтезу АТФ.

Спосіб живлення, за якого організм виділяє травні ферменти назовні, розщеплює органічні речовини субстрату, а розчинені продукти всмоктує всією поверхнею тіла. Характерний для грибів.

Хазяїн, у якому паразит розмножується статевим шляхом. Наприклад, людина — остаточний хазяїн бичачого ціп'яка.

Метод знезараження продуктів нагріванням за визначених температури й часу (наприклад, 72 °C на 15 с), який знижує кількість патогенів, але не знищує спори бактерій.

Комплекс плазматичної мембрани й підповерхневих структур, що надає тілу інфузорії-туфельки сталої форми.

Антибіотик, який уперше відкрив Олександр Флемінг у 1928 році, помітивши, що цвілевий гриб пеніцил виділяє речовину, яка знищує бактерії стафілокока. Очищений препарат пеніциліну, отриманий Флорі та Чейном у 1940-х роках, наприкінці Другої світової війни врятував життя багатьом тисячам поранених, а за наступні десятиліття — мільйонам людей.

Організм, що передає збудника хвороби від хазяїна до хазяїна. Самка малярійного комара є переносником малярійного плазмодія.

Невелика кільцева молекула ДНК у цитоплазмі бактерії, яка несе додаткові гени (зокрема гени стійкості до антибіотиків) і подвоюється незалежно від нуклеоїда.

Частина міцелію, утворена з тісно переплетених гіф, яка служить для утворення й поширення спор. У шапинкових грибів складається з ніжки, шапинки й гіменофора.

Шлях передачі інфекції, за якого збудник потрапляє від хворої людини до здорової через дрібні крапельки слизу, що виділяються під час кашлю, чхання або розмови.

Вид, особини якого можуть мати дуже різний зовнішній вигляд (наприклад, різні породи собак, селезень і самка крижня), але вільно схрещуються й дають плідне потомство.

Постійний отвір на поверхні тіла інфузорії-туфельки, через який неперетравлені рештки їжі виводяться назовні.

Інфекційний білок без нуклеїнової кислоти, який є неправильно згорнутою формою нормального білка нервових клітин і змушує нормальні молекули набувати такої самої форми, спричиняючи губчасту енцефалопатію.

Хазяїн, у якому живуть личинки паразита або відбувається його нестатеве розмноження. Наприклад, велика рогата худоба — проміжний хазяїн бичачого ціп'яка.

Обробка насіння фунгіцидами (хімічними препаратами проти грибів) перед сівбою для знезараження від спор або міцелію грибів-паразитів, зокрема сажок.

Несправжні ніжки (псевдоподії) — тимчасові випинання цитоплазми, за допомогою яких амеба рухається (амебоїдний рух) і захоплює їжу (фагоцитоз).

Організми (бактерії та гриби-сапротрофи), які розкладають мертві рештки й виділення до неорганічних речовин (CO₂, H₂O, NH₃, мінеральних солей), повертаючи їх у середовище.

Неможливість або обмеження схрещування між особинами різних видів; може бути допарувальною (різні строки розмноження, несумісність статевих органів) або післяпарувальною (гібриди неплідні чи нежиттєздатні).

Гриб-паразит Claviceps purpurea, що уражає жито та інші злаки. Замість зернівок у колосі утворює темно-фіолетові склероції, які містять отруйні алкалоїди.

Група грибів-паразитів злакових рослин (порядок Ustilaginales), які утворюють чорну порошисту масу спор замість зерна в колосі чи волоті. Спори нагадують сажу, звідки походить назва.

Організми, які утворюють взаємовигідні зв'язки з іншими організмами. Серед грибів симбіотрофи утворюють мікоризу з коренями рослин або входять до складу лишайників.

Пізня стадія ВІЛ-інфекції, коли імунна система людини сильно ослаблена через знищення Т-лімфоцитів-хелперів вірусом імунодефіциту людини.

Щільне сплетіння гіф гриба у вигляді твердого тільця, яке слугує для переживання несприятливих умов (зимівлі). У ріжків склероції мають темно-фіолетовий колір і ріжкоподібну форму.

Одномембранна органела прісноводних одноклітинних (інфузорії, амеби), яка періодично скорочується й виводить назовні надлишок води, що надходить осмосом, а також частину продуктів обміну.

Тіло водоростей і лишайників, не поділене на корінь, стебло й листок і позбавлене справжніх тканин. У водоростей може бути одноклітинним, нитчастим, пластинчастим або розгалуженим; у лишайника його утворюють гіфи гриба й клітини водорості чи ціанобактерії.

Мікроскопічні клубочки з кількох клітин водорості, обплетених гіфами гриба; висипаються порошком крізь розриви кори слані й розносяться вітром, забезпечуючи вегетативне розмноження лишайника.

Структура, у якій утворюються спори нестатевого розмноження. У рослин спорангії розвиваються на спорофіті, і спори в них утворюються мейозом (у мохів спорангій — це коробочка). У мукора спорангій формується на верхівці спорангієносця гаплоїдного міцелію, і спори в ньому утворюються мітозом.

Інвазійна стадія малярійного плазмодія, яка потрапляє в кров людини зі слиною комара. Спорозоїти проникають у клітини печінки, де починається нестатеве розмноження.

Метод знищення всіх мікроорганізмів, включно зі спорами, за допомогою високої температури (автоклав, сухий жар).

Ліпопротеїнова оболонка, яка вкриває капсид у складних вірусів (грипу, ВІЛ, герпесу). Утворюється з мембрани клітини-хазяїна під час виходу вірусу брунькуванням. Містить вірусні глікопротеїнові шипи.

Спрямований рух одноклітинного організму до подразника (позитивний таксис) або від нього (негативний таксис); форма прояву подразливості.

Таксон — група організмів певного рангу в ієрархічній системі класифікації, об'єднаних спільним походженням і спільними ознаками. Приклади: вид, рід, родина, клас, домен.

Мембранна органела, що утворюється навколо захопленої їжі; у ній їжа перетравлюється за допомогою ферментів, що надходять із лізосом.

Група грибів (переважно порядок Polyporales), що оселяються на стовбурах дерев. Паразитичні види руйнують деревину живих дерев, сапротрофні — розкладають мертву деревину. Плодові тіла часто тверді, багаторічні, копитоподібні.

Організми, які можуть використовувати кисень для дихання, а за його відсутності переходять на бродіння або анаеробне дихання. Приклади: кишкова паличка, золотистий стафілокок.

Філогенез — історичний розвиток групи організмів, тобто її родовід і родинні зв'язки з іншими групами. Вивченням філогенезу займається систематика.

Філогенетичне дерево — графічне зображення еволюційної спорідненості між групами організмів, яке може містити шкалу часу, де довжина гілок показує час від розходження груп.

Захисна стадія одноклітинних організмів із щільною оболонкою та сповільненим обміном речовин, яка допомагає пережити несприятливі умови (висихання, низькі температури).

Фотоавтотрофні прокаріоти, які здійснюють кисневий фотосинтез на тилакоїдах у цитоплазмі. Не мають ядра й хлоропластів. Застаріла назва — синьо-зелені водорості. Деякі види здатні до азотфіксації в гетероцистах.