Глосарій

Поділ території держави на адміністративні одиниці (області, райони тощо); зміна адміністративно-територіального устрою України в 1954 р. полягала в передачі Кримської області з РРФСР до УРСР.

Найвища наукова установа Української РСР, заснована 1918 р. у Києві. Після війни повернулася з евакуації (Уфа) до Києва 1944 р. Президентами в повоєнні роки були О. Богомолець (до 1946) та О. Палладін.

Амністія — часткове або повне звільнення від покарання, оголошене державою. 27 березня 1953 року, після смерті Й. Сталіна, в СРСР оголосили амністію, яка звільнила переважно кримінальних в'язнів. Політичні в'язні під амністію не підпали, що спровокувало повстання в таборах ГУЛАГу.

Одна з найпоширеніших статей звинувачення дисидентів у СРСР (ст. 62 КК УРСР). Передбачала кримінальну відповідальність за поширення ідей, що суперечили офіційній радянській ідеології.

Політика радянської влади, спрямована на витіснення релігії. У 1920-х — 1930-х рр.: вилучення церковних цінностей (1922), закриття храмів, діяльність «Спілки безбожників», переслідування духовенства, ліквідація УАПЦ (1930). Нова хвиля — наприкінці 1950-х — 1964 р.: закриття храмів і монастирів, переслідування віруючих, пропаганда атеїзму; в УРСР 1961 р. закрили Києво-Печерську лавру.

Угода 1596 року між частиною православних єпископів Київської митрополії та Римським престолом про визнання зверхності Папи Римського зі збереженням східного обряду. Наслідком унії стало утворення Української греко-католицької церкви.

Місцевість поблизу Києва, де в 1930–1940-х роках НКВС таємно ховав тіла розстріляних жертв сталінських репресій. У 1962–1963 роках активісти Клубу «Сучасник» (В. Симоненко, А. Горська, Л. Танюк) знайшли ці поховання й звернулися до влади з меморандумом.

Процес відновлення зруйнованого війною народного господарства УРСР, що розпочався 1943–1944 рр. після вигнання окупантів і тривав за четвертим п'ятирічним планом (1946–1950).

Період 1953–1964 рр. (за назвою повісті І. Еренбурга), доба послаблення тоталітарного режиму за М. Хрущова: лібералізація, реабілітація, активізація культурного життя.

Монументальний твір, створений 1964 року до 150-річчя Т. Шевченка групою художників (А. Горська, О. Заливаха, Л. Семикіна, Г. Севрук, Г. Зубченко) у Червоному корпусі Київського університету. Знищений адміністрацією як «ідейно ворожий» через неканонічний стиль зображення.

Музичний колектив, що поєднував спів і гру на музичних інструментах, популярний в УРСР 1960–1980-х рр.; найвідоміший український ВІА — «Смерічка».

Підсумковий документ Наради з безпеки і співробітництва в Європі, підписаний 1 серпня 1975 року в Гельсінкі, який закріпив непорушність повоєнних кордонів у Європі та зобов'язав держави-учасниці поважати права людини й основні свободи.

Назва другої хвилі масових арештів української інтелігенції в січні 1972 р., коли разом із дисидентами з роботи звільнили сотні людей, підозрюваних у «націоналізмі».

Масовий голод в УРСР, спричинений посухою 1946 р., непосильними хлібозаготівлями, експортом зерна за кордон і відмовою влади використати державні резерви. За різними оцінками, забрав сотні тисяч життів.

Метод господарювання, за якого підприємство покриває свої витрати власними доходами (самоокупність). Уперше державні підприємства перевели на госпрозрахунок у роки непу (з 1921 р.); у 1987 р. його знову поширив закон СРСР про державне підприємство.

Грошова реформа, проведена в СРСР у грудні 1947 р. Готівку обмінювали в пропорції 10 старих карбованців на 1 новий. Одночасно скасовано карткову систему. Реформа мала конфіскаційний характер.

Головне управління таборів (ГУТаб) — система концентраційних таборів примусової праці в СРСР, що існувала з 1930-х до 1960 року. В'язні ГУЛАГу працювали на будівництві, в шахтах і на лісозаготівлях без оплати. Після Другої світової війни в таборах опинилися сотні тисяч українців — вояків УПА, членів ОУН та їхніх родичів.

Примусове переселення людей або цілих народів з місць постійного проживання. Приклади з історії України: депортація кримських татар (18–20 травня 1944 р.), болгар, греків і вірмен Криму (червень 1944 р.); у повоєнні роки — операції «Вісла» (квітень–липень 1947 р.) та «Захід» (жовтень 1947 р.).

Народ, примусово виселений радянською владою з місць історичного проживання в інші регіони СРСР; кримські татари були депортовані 18 травня 1944 року до Середньої Азії та на Урал.

Процес подолання наслідків культу особи Й. Сталіна: засудження масових репресій, реабілітація незаконно засуджених, пом'якшення політичного режиму в СРСР після 1953 р.

Постійна нестача товарів і послуг в умовах командної економіки, що виявлялася в чергах, «блаті», спекуляції. Характерна ознака економіки СРСР у період «застою» (1965–1985).

Інакодумці, що відкрито виступали проти політики радянської влади; дисидентський рух зародився в добу «відлиги» (1953–1964 рр.) і активізувався після арештів 1965–1966 рр.

Рух інакодумців в УРСР (1960–1980-ті рр.), які мирними засобами — самвидавом, листами-протестами, зверненнями до світової громадськості — виступали проти порушень прав людини, русифікації та радянської системи.

Звинувачення, висунуте П. Шелесту після виходу його книги «Україно наша Радянська» (1970); означало, що керівник надто дбав про економічні інтереси УРСР, а не про «єдність» з центром; супроводжувало усунення Шелеста з посади першого секретаря ЦК КПУ (1972) і відправлення на пенсію (1973).

Тип економічного зростання, за якого збільшення виробництва досягається за рахунок залучення додаткових ресурсів (нових заводів, робочої сили, сировини), а не підвищення продуктивності праці чи впровадження нових технологій. Характерний для економіки СРСР доби «застою».

Ідеологічна кампанія 1946–1948 рр. (за ім'ям А. Жданова) проти «аполітичності» й «буржуазного націоналізму» в літературі й мистецтві; супроводжувалася розгромом українських письменників, режисерів, композиторів.

Адміністративно-територіальна одиниця УРСР, утворена 22 січня 1946 р. на території колишньої Підкарпатської Русі з центром в Ужгороді.

Назва періоду 1965–1985 рр., яку дали вже за «перебудови» (друга половина 1980-х рр.). Характеризувався падінням темпів економічного зростання, дефіцитом, корупцією, старінням керівництва. Офіційно влада називала цей час «розвиненим соціалізмом».

Неофіційна назва для поглядів і діяльності, що не збігалися з офіційною радянською ідеологією. У добу «відлиги» виявлялося переважно в культурній площині (шістдесятники), а з середини 1960-х років, після арештів, частина інакодумців перейшла до політичного дисидентського руху, перші осередки якого виникли ще наприкінці 1950-х років.

Створений радянською владою 28 травня 1945 року орган на чолі з Гавриїлом Костельником, який мав організувати перехід греко-католиків у православ'я. Влада визнала його єдиним керівним органом УГКЦ, проігнорувавши законну ієрархію на чолі з ув'язненим митрополитом Й. Сліпим.

Самодіяльні об'єднання кримськотатарських активістів у місцях заслання (передусім в Узбекистані), які з кінця 1950-х років збирали підписи, писали петиції та обирали представників до Москви для захисту прав народу.

Примусове утримання психічно здорових інакодумців у спеціальних психіатричних лікарнях як метод політичних репресій в СРСР.

Розділ медицини, що займається хірургічним лікуванням серця й судин; в УРСР її розвивав М. Амосов, який першим в Україні почав оперувати вади серця (1955) і першим у СРСР здійснив протезування мітрального клапана (1963).

Система нормованого розподілу продуктів і товарів за картками (талонами), запроваджена в СРСР 1941 р. Скасована в грудні 1947 р. одночасно з грошовою реформою.

Підпільне існування Української греко-католицької церкви після Львівського псевдособору 1946 року. Віруючі проводили таємні богослужіння в приватних будинках і лісах, священиків і єпископів висвячували потай. За це переслідували, арештовували й звільняли з роботи. Тривало до легалізації 1989 року.

Кенгірське повстання — страйк політв'язнів в особливому таборі Степлаг (поблизу Джезказгана, Казахстан), що тривав 40 днів — з 16 травня до 26 червня 1954 року. У повстанні взяли участь близько 5 тисяч в'язнів, майже половина — українці. Придушене танками й військами. Описане О. Солженіциним у книзі «Архіпелаг ГУЛАГ».

Неофіційне об'єднання творчої молоді, засноване в Києві 1959 року. Очолював режисер Лесь Танюк, серед активістів — А. Горська, В. Симоненко, І. Драч, Є. Сверстюк. Проводив літературні вечори, виставки, відроджував колядки й вертепи, вшановував Т. Шевченка. Закритий владою 1964 року.

Четверта радянська конституція Української РСР, ухвалена 20 квітня 1978 р.; повторила Конституцію СРСР 1977 р.: закріпила керівну роль КПРС (стаття 6), концепцію «розвиненого соціалізму» та формальне право виходу республіки з СРСР; не проголосила українську мову державною.

Економічна реформа 1965 р., запропонована головою Ради Міністрів СРСР О. Косигіним: ліквідація раднаргоспів, відновлення галузевих міністерств, запровадження госпрозрахунку, оцінка роботи підприємств за обсягом реалізованої продукції та прибутком. Згорнута на початку 1970-х рр.

Ідеологічний ярлик, яким радянська пропаганда (з 1949 р.) таврувала будь-яке визнання досягнень західної науки й культури, називаючи це «низькопоклонством перед Заходом». Кампанія мала антисемітський характер.

Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка — автономне утворення у складі РРФСР, що існувало з 18 жовтня 1921 р. до 30 червня 1945 р.

Адміністративно-територіальна одиниця, утворена 30 червня 1945 р. після скасування Кримської АСРР; у 1954 р. передана з РРФСР до складу УРСР.

Боротьба кримських татар за повернення на батьківщину після депортації 1944 року, відновлення Кримської АРСР та повну політичну реабілітацію народу; тривав із кінця 1950-х років і використовував винятково мирні методи.

Кампанія кінця 1950-х рр. з масового впровадження кукурудзи як кормової культури («цариця полів») за ініціативою М. Хрущова. Провалилася через ігнорування місцевих кліматичних умов і адміністративний тиск.

Звеличення однієї людини (вождя) як непогрішного керівника, якому приписують усі успіхи й ніколи не ставлять у провину помилок; засуджений на XX з'їзді КПРС 1956 р.

Офіційне визнання радянською владою права Української греко-католицької церкви на легальну діяльність. Відбулося 1989 року в умовах перебудови, коли влада дозволила реєстрацію греко-католицьких громад після понад 40 років підпілля.

Розгром генетики в СРСР, оголошеної «лженаукою» на сесії ВАСГНІЛ 1948 р. за ім'ям Т. Лисенка; призвела до репресій учених і занепаду біології.

Послаблення державного контролю над суспільним життям, що відбулося в СРСР після смерті Й. Сталіна, зокрема в період «відлиги» 1953–1964 рр.

Умовна лінія, запропонована 1919 р. британським міністром Дж. Керзоном як східний кордон Польщі. 1945 р. за радянсько-польським договором кордон між СРСР і Польщею встановлено приблизно по цій лінії, тому Холмщина, Підляшшя, Надсяння й Лемківщина залишилися в Польщі.

Назва зібрання греко-католицького духовенства 8–10 березня 1946 року в соборі св. Юра у Львові, організованого органами НКДБ. На ньому не було жодного греко-католицького єпископа, тому рішення про скасування Берестейської унії та «возз'єднання» з РПЦ вважають неканонічними й недійсними.

МТС — державне підприємство, яке володіло сільськогосподарською технікою й надавало її колгоспам за плату. Ліквідована в 1958 р., після чого колгоспи мусили викупити техніку, що підірвало їхні фінанси.

Аналітичний документ, у якому викладаються факти порушення прав людини й висловлюються вимоги до влади або міжнародної спільноти. УГГ надсилала меморандуми урядам держав-учасниць НБСЄ та до ООН.

Мала електронна лічильна машина — перша в континентальній Європі електронна обчислювальна машина, створена 1951 р. у Києві під керівництвом С. Лебедєва в Інституті електротехніки АН УРСР.

Формальне становище Української РСР як суб'єкта міжнародного права, що включало членство в ООН, участь у Паризькій мирній конференції та непостійне членство в Раді Безпеки, але без реальної зовнішньополітичної самостійності.

Монумент — велика скульптурна споруда на честь історичної події або особи. У період 1945–1985 рр. в Україні створено монумент «Батьківщина-мати» (1981) у Києві та пам'ятник засновникам Києва (1982, скульптор В. Бородай).

Наївне (народне) мистецтво — стиль художників-самоуків, які не мали академічної освіти. Їхні твори відзначаються яскравими кольорами, спрощеними формами, орнаментальністю та фантазійними сюжетами. В Україні найвідоміші представниці — К. Білокур і М. Приймаченко.

Міжнародний форум 35 держав (33 європейські країни, США й Канада), який у 1975 році ухвалив Гельсінський заключний акт. Скорочено — НБСЄ.

Напрям образотворчого мистецтва, що походить із народних традицій: яскраві кольори, орнаментальність, зображення квітів, птахів, сільських пейзажів. Найвідоміша представниця в УРСР — Катерина Білокур.

Політичний курс в СРСР після усунення М. Хрущова (жовтень 1964), що згортав десталінізацію: припинення критики культу Сталіна, посилення КДБ, цензури й переслідування інакодумців.

Перелік керівних посад, призначення на які затверджувала партія, і привілейована верства людей, що їх обіймали; символ системи «застою».

Норильське повстання — страйк політв'язнів в особливому таборі Горлаг (Норильськ, Красноярський край), що тривав з травня до серпня 1953 року. Страйкували понад 15 тисяч в'язнів. Серед керівників був українець Євген Грицяк. Повстання придушили стріляниною.

Примусове переселення людей за етнічною ознакою між державами. У 1944–1946 рр. українців із Холмщини, Лемківщини й Надсяння переселяли до УРСР, а поляків з УРСР — до Польщі.

Військово-політична акція комуністичної влади Польщі (28 квітня — липень 1947 р.) з примусового виселення близько 140–150 тис. українців і лемків з Лемківщини, Надсяння, Холмщини й Підляшшя на північ і захід Польщі з метою асиміляції та позбавлення УПА підтримки.

Депортаційна акція радянських органів МДБ (21 жовтня 1947 р.), під час якої за одну добу із західних областей УРСР вивезли понад 76 тис. осіб — родини учасників ОУН і УПА, «куркулів» і підозрюваних у допомозі повстанцям — на спецпоселення до Сибіру, Казахстану й на Урал.

Міжнародна організація, створена 1945 року для підтримання миру й безпеки. УРСР була серед співзасновниць ООН, її делегація підписала Статут ООН у червні 1945 року в Сан-Франциско.

Особливий табір (особлаг) — тип табору в системі ГУЛАГу, створений 1948 року для політичних в'язнів. У таких таборах діяли найсуворіші умови: номери на одязі замість прізвищ, ґрати на вікнах бараків, 10–12-годинний робочий день, лише два листи на рік. Особливі табори скасували 1954 року після повстань в'язнів.

Розділ медицини, що вивчає порушення життєдіяльності організму під час хвороби. О. Богомолець був видатним патофізіологом, досліджував старіння й довголіття.

Колективне письмове звернення до органів влади з вимогами; кримськотатарські активісти збирали десятки тисяч підписів під петиціями до керівників СРСР.

Зрошувальний канал, збудований з 1961 р. від Дніпра (Каховське водосховище) до Криму; до Керчі вода дійшла 1975 р.; забезпечив водопостачання посушливих степів Криму.

Напрям в українському кінематографі 1960–1970-х рр., що використовував метафоричні образи, фольклор, обряди й мальовничу природу замість прямолінійного сюжету, продовжуючи традиції О. Довженка.

Радянська практика примусового вигнання незгодних: 1978 року Петра Григоренка, який перебував на лікуванні в США, позбавили радянського громадянства, що унеможливило його повернення на батьківщину.

Особа, ув'язнена за політичні переконання або діяльність, що не відповідала офіційній ідеології. У 1953–1954 рр. політв'язні в концтаборах Норильська, Воркути й Кенгіра підняли повстання, в яких активну участь брали українці.

Відновлення доброго імені та прав незаконно репресованих осіб; у 1950-х рр. в УРСР реабілітували багато тисяч людей, частину — посмертно, але не всіх (не реабілітували вояків УПА та учасників ОУН).

Основні свободи й гарантії, які належать кожній людині від народження: свобода слова, совісті, право на справедливий суд, недоторканність особи тощо. Захист прав людини був головною метою Української Гельсінської групи.

Формальне конституційне положення, закріплене в Конституції СРСР 1936 р. (ст. 17) та 1977 р. (ст. 72), яке декларувало право кожної союзної республіки вільно вийти зі складу СРСР. На практиці це право ніколи не реалізовували.

Людина, яка мирними засобами захищає порушені державою права людини.

Один із головних органів ООН, відповідальний за підтримання міжнародного миру. УРСР була непостійним членом Ради Безпеки в 1948–1949 рр. і вдруге в 1984–1985 рр.

Рада народного господарства — орган управління економікою за територіальним принципом, що діяв у 1957–1965 рр. замість галузевих міністерств.

Запровадження радянських політичних, економічних і культурних порядків на землях, приєднаних до СРСР. У західних областях УРСР її провадили в 1939–1941 рр. і знову після 1944 р.: націоналізація, колективізація, ліквідація національних організацій, русифікація, репресії й депортації, а 1946 р. — ліквідація УГКЦ.

Поняття «нова історична спільність людей», запроваджене в пропаганді за Л. Брежнєва; слугувало ідеологічним прикриттям курсу на злиття націй СРСР і русифікації неросійських народів.

Офіційна ідеологічна концепція кінця 1960-х – 1970-х рр., згідно з якою СРСР нібито вже збудував зріле соціалістичне суспільство; використовувалася для виправдання відсутності реформ і відтермінування обіцянки побудувати комунізм.

Покоління українських митців, письменників і науковців 1920–1930-х рр., які загинули або були репресовані в роки сталінського терору. У добу «відлиги» частину з них посмертно реабілітували.

Літературний жанр, що поєднує ознаки роману (розгорнутий сюжет, система персонажів) і поезії (віршова форма); в українській літературі 1970-х рр. яскравим зразком є «Маруся Чурай» Л. Костенко.

Політика нав'язування російської мови й культури неросійському (зокрема українському) населенню. В УРСР посилилася після закону 1959 р., який дозволив батькам обирати мову навчання, що призвело до скорочення українських шкіл.

Нелегальне тиражування й поширення заборонених владою творів у СРСР (друкарська машинка, фотокопії); поширювався від 1960-х рр.

Семирічний план розвитку народного господарства СРСР на 1959–1965 рр., запроваджений замість чергової п'ятирічки за ініціативою М. Хрущова. Після 1965 р. повернулися до п'ятирічок.

Обов'язковий офіційний метод радянського мистецтва, що вимагав оптимістично й героїчно зображати радянське життя та працю. Картина Т. Яблонської «Хліб» — типовий зразок соціалістичного реалізму.

Місця примусового проживання депортованих осіб у віддалених районах СРСР (Середня Азія, зокрема Узбецька РСР, Казахстан, Урал, Сибір), де вони працювали на лісорозробках, шахтах, будівництвах і в бавовняних радгоспах без права повернення. Сюди вивозили кримських татар (1944) та родини повстанців під час операції «Захід» (1947).

Сфабрикована справа (січень 1953 р.), у межах якої відомих лікарів, здебільшого єврейського походження, звинуватили в намірі вбити радянських керівників. Після смерті Й. Сталіна (5 березня 1953) заарештованих звільнили, а справу визнали сфабрикованою.

Закритий судовий процес у травні 1961 р. у Львівському обласному суді над членами УРСС. Назву дістав через те, що більшість обвинувачених були правниками. Л. Лук'яненка засудили до розстрілу, заміненого 15 роками ув'язнення.

Одна з найпрестижніших нагород СРСР за видатні досягнення в науці, техніці, літературі та мистецтві, заснована 1939 р. (перші премії присуджено 1941 р.). Була інструментом ідеологічного контролю: лауреатами ставали ті, хто оспівував режим. 1966 р. замість неї запровадили Державну премію СРСР.

Основний документ Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 р. на конференції в Сан-Франциско. УРСР підписала Статут як держава-засновниця.

Друк заборонених в СРСР творів за кордоном, звідки книжки таємно переправляли назад до України.

Соціальна група людей, які професійно займаються творчою працею в галузі літератури, мистецтва, науки й освіти. У контексті шістдесятників — поети, письменники, художники, режисери, критики, які відстоювали свободу творчості й національне відродження.

Господарська діяльність, яку приховують від держави й податків: зарплати «в конвертах», неврахована торгівля, бартер. В Україні 1990-х рр. її частка сягала 40–60 % ВВП.

Метод лікування, розроблений В. Філатовим, що полягає в пересадці консервованих тканин для стимуляції відновлювальних процесів в організмі.

Указ Президії Верховної Ради СРСР від 5 вересня 1967 року, який зняв із кримських татар огульне звинувачення в зраді та колабораціонізмі, але не дозволив масового повернення до Криму.

Нормативний акт найвищого органу державної влади СРСР у період між сесіями Верховної Ради; саме указом від 19 лютого 1954 р. оформлено передачу Кримської області до УРСР.

Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ) — правозахисна організація, створена 9 листопада 1976 року в Києві під головуванням Миколи Руденка для контролю за дотриманням гуманітарних статей Гельсінського заключного акта.

Масова політична організація, створена 7 липня 1988 р. у Львові на основі Української Гельсінської групи. Голова — Л. Лук'яненко. Проголошувала захист прав людини й відновлення української державності.

Християнська церква східного обряду, яка визнає верховенство Папи Римського. Була ліквідована радянською владою 1946 року, діяла в підпіллі, легалізована в грудні 1989 року.

Підпільна антирежимна організація, заснована 1959 р. у Львівській області Л. Лук'яненком та І. Кандибою. Мета — вихід УРСР зі складу СРСР конституційним шляхом через референдум.

Головний ідеологічний ярлик повоєнних років в УРСР, який влада чіпляла до будь-якого вияву національної свідомості: любові до української мови, інтересу до козацької історії, згадок про голод чи репресії. Фактично означав відступ від лінії партії, яка вимагала визнавати «старшим братом» російський народ.

Підпільна антирежимна група робітників, що діяла у Львові наприкінці 1950-х — 1961 рр. під керівництвом Б. Грицини та І. Коваля. Мета — незалежна Україна. 1962 р. обох керівників розстріляли.

Примусове вилучення державою зерна в колгоспів за встановленими планами. Непосильні хлібозаготівлі були однією з головних причин голоду 1946–1947 рр.

Глобальне протистояння між СРСР і Заходом (США та їхніми союзниками) після Другої світової війни, яке не переросло в прямий збройний конфлікт між наддержавами, але визначало політику в усьому світі. Початок холодної війни пов'язують із фултонською промовою В. Черчилля (5 березня 1946) та доктриною Трумена (1947).

Народна назва п'ятиповерхових панельних будинків, які масово будували з 1957 р. за ініціативи М. Хрущова. Малогабаритні окремі квартири в них дали змогу мільйонам родин переселитися з комуналок і бараків.

Система державного контролю за змістом друкованих творів, вистав, кінофільмів тощо. В СРСР діяв Головліт, який перевіряв кожну книжку перед публікацією.

Цілинні й перелогові землі в Казахстані, Сибіру, на Південному Уралі та в Поволжі, які почали масово освоювати з 1954 р. для збільшення виробництва зерна. Україна давала людей і техніку, але сама недоотримувала ресурсів.

Четвертий п'ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства СРСР на 1946–1950 рр., ухвалений у березні 1946 р. Головним пріоритетом була важка промисловість (група А).

Покоління творчої молоді кінця 1950-х – 1960-х рр., що обстоювало свободу творчості й національну культуру (Л. Костенко, В. Симоненко, І. Драч та ін.); осередок — Клуб творчої молоді «Сучасник».

Космічний апарат, виведений на орбіту навколо Землі. Перший у світі штучний супутник запущено 4 жовтня 1957 року під керівництвом Сергія Корольова.

З'їзд Комуністичної партії Радянського Союзу, що відбувся 14–25 лютого 1956 р. в Москві; 25 лютого М. Хрущов виголосив закриту доповідь «Про культ особи та його наслідки», засудивши масові репресії Й. Сталіна.

Пропагандистська кампанія в СРСР у січні 1954 р., присвячена 300-й річниці Переяславської ради 1654 р.; радянська влада використала її як тло для передачі Криму, подаючи рішення як вияв «братньої дружби» народів.