Глосарій

Документ на право користуватися чимось упродовж певного часу (абонемент у басейн, читацький абонемент).

Особа чи установа, що користується послугою (абонент мобільного зв'язку).

Іменник, що називає поняття, почуття, стан чи якість, а не конкретний предмет: емоція, ентузіазм, апатія, прогрес. Серед запозичених іменників таких особливо багато.

Той, хто надсилає лист чи повідомлення; відправник.

Той, кому адресовано лист чи повідомлення; отримувач.

Слова, якими мовці щодня користуються й сприймають як звичні та сучасні: школа, телефон, писати, гривня.

Слова, які людина не лише розуміє, а й сама вільно вживає в мовленні. Пасивний словник мовця ширший: це слова, які він упізнає, але сам не використовує.

Антитеза — це стилістична фігура, заснована на протиставленні понять, образів або явищ за допомогою антонімів; увиразнює думку в художньому творі, прислів'ї, заголовку.

Антоніми — це слова однієї частини мови з протилежним значенням, які утворюють антонімічну пару (високий — низький, день — ніч, радість — сум).

Застаріла назва предмета чи поняття, які існують і сьогодні, але називаються інакше; має сучасний синонім: чоло (лоб), уста (губи), перст (палець).

Слово, що має кілька пов'язаних між собою лексичних значень. Наприклад, крило (птаха, літака, будинку). У тлумачному словнику значення багатозначного слова подають в одній статті й нумерують.

Фразеологізм, що означає «ледарювати, нічого не робити». Синоніми: сидіти склавши руки, ні за холодну воду не братися.

Іменник, утворений від дієслова й здебільшого такий, що називає дію або її результат: екіпірування (від екіпірувати), спорядження (від спорядити), обговорення (від обговорити).

Поєднання слів, у якому кожне слово зберігає своє пряме значення, а слова можна замінювати синонімами, напр.: прикусити губу, прикусити палець.

Слова, успадковані від давніших мовних спільнот (індоєвропейські, спільнослов’янські, східнослов’янські) або утворені в українській мові з питомих коренів і афіксів: мати, земля, дядько, паляниця. Синонім — питома лексика.

Фразеологізм, що означає «обманювати, вводити в оману». Не плутай із «дерти носа» (зазнаватися) або «повісити носа» (засмутитися).

Граматична помилка — це порушення норм творення або вживання граматичних форм (відмінків, ступенів порівняння) чи синтаксичного зв'язку (керування, узгодження). Від лексичної помилки відрізняється тим, що стосується форми слова, а не його вибору, наприклад «згідно наказу» (треба «згідно з наказом»).

Загальне значення, яке виражається формою слова й властиве цілому класу слів. Для іменників це рід, число, відмінок; для дієслів — особа, час, спосіб. Граматичне значення об'єднує слова в групи, на відміну від лексичного, яке їх розрізняє.

Пристосування іншомовного слова до граматики української мови: дієслова отримують суфікс -ува- (‑юва‑) й особові закінчення, прикметники — українські суфікси й закінчення, іменники — відмінкові форми.

Пов'язаний із громадянином, його правами й обов'язками. Типові сполуки: громадянський обов'язок, громадянська позиція, громадянське суспільство.

Дієслово, яке без зміни форми може мати значення і доконаного, і недоконаного виду: ратифікувати, ліквідувати, анулювати, організувати. Вид визначають за контекстом.

Фразеологізм, що означає «зазнаватися, поводитися зверхньо». Не плутай із «водити за ніс» (обманювати) або «повісити носа» (засмутитися).

Слово або значення слова, поширене в певній говірці й відсутнє в літературній мові: когут (півень), бараболя (картопля), ґазда (господар).

Суфікс, який слугує для творення дієслів або їхніх форм. Основні дієслівні суфікси: -ува- (-юва-), -ва-, -а-, -и-, -і-, -ну-, -ти (суфікс інфінітива), -в- і -л- (суфікси минулого часу).

Адміністративна чи виробнича одиниця, установа (виборча дільниця, ремонтна дільниця).

Частина площі, території чи поверхні; галузь роботи (земельна ділянка, ділянка шкіри).

Стрижневе, стилістично нейтральне слово синонімічного ряду з найзагальнішим значенням, доречне в усіх стилях: говорити в ряду мовити, балакати, базікати, теревенити.

Слова, що крім лексичного значення виражають оцінку мовця — ніжність, зневагу, урочистість, іронію: матуся, писака, звитяга, ручище.

Дієвий, результативний. Характеризує те, що дає бажаний результат. Типові сполуки: ефективні ліки, ефективний метод, ефективне рішення.

Яскравий, показний, який справляє враження зовнішнім виглядом. Типові сполуки: ефектна сукня, ефектний жест, ефектний вихід на сцену.

Слово певної соціальної чи вікової групи, яке замінює загальновживану назву й виходить за межі літературної норми: шпора (шпаргалка), пара (заняття у виші).

Слова, зрозумілі всім мовцям незалежно від місця проживання, професії чи віку й доречні в будь-якому стилі: вода, дім, іти, добрий.

Змінна значуща частина слова, що виражає граматичні значення (рід, число, відмінок, особу) й служить для зв'язку слів у реченні. Виділяється зміною форми слова.

Слово, що прийшло з іншої мови й пристосувалося до української вимови, правопису та граматики: театр (з грецької), шлюб (з польської), кавун (з тюркських мов).

Суфікс, який надає слову значення великого розміру або грубості. Напр.: -ищ- (ручище, вовчище), -иськ- (вовчисько).

Збіг двох голосних звуків поспіль. Усередині кореня воно типове для запозичень (театр, діалог, какао), а на межі префікса й кореня трапляється і в питомих словах (поорати).

Суфікс, який надає слову значення маленького розміру або позитивного емоційного забарвлення (пестливості). Напр.: -ик (котик), -ок (синок), -ечк- (донечка), -оньк- (голівонька), -ус- (матуся).

Лексична помилка: уживання слова, близького за звучанням і будовою до потрібного, але іншого за значенням: «виражати» замість «вражати», «відповідальний» замість «відповідний».

Слова, що виражають осуд, презирство чи грубу негативну оцінку: писака, базікало, пика, патякати. Недоречні в офіційному, науковому й новинному текстах.

Слово, створене письменником для певного твору й образу; зазвичай не виходить за межі тексту автора. Інша назва — оказіоналізм.

Слово, яке звучить подібно й має те саме значення в багатьох неспоріднених або віддалено споріднених мовах; найчастіше це науковий чи суспільно-політичний термін: демократія, телефон, біологія.

Застаріле слово, що називає зниклий предмет, посаду чи явище й тому не має сучасного синоніма: кошовий, жупан, чумак, кольчуга.

Стилістична фігура, гра слів, заснована на використанні омонімів або схожості звучання слів для створення комічного ефекту чи несподіваного смислового зіставлення.

Калька — це слово або зворот, створений дослівним перекладом іншомовного зразка за допомогою власних морфем. Словотвірні кальки (правопис, підмет) нормативні, а кальки з російської мови, що витісняють питомі українські відповідники, порушують лексичну норму.

Книжна лексика — це слова, які переважно вживають у писемному мовленні, офіційно-діловому, науковому або публіцистичному стилях. Незважаючи на рідковживаність у побуті, такі слова (посісти, знехтувати, упродовж, завдати) є літературною нормою і не вважаються лексичною помилкою.

Додатковий оцінний чи емоційний відтінок значення слова, який накладається на його основне лексичне значення: пика — зневажливе «обличчя», рученька — пестливе «рука».

Лексична помилка, що виникає при змішуванні двох стійких зворотів в один неправильний. Наприклад, відіграти значення (відіграти роль + мати значення), приділяти значення (приділяти увагу + надавати значення).

Оточення слова в тексті — сусідні слова, словосполучення й речення, які допомагають визначити, у якому зі словникових значень ужите багатозначне слово. Контекст усуває багатозначність і вказує на конкретне значення.

Контекстуальні (оказіональні) антоніми — це слова, які в мовній системі не є антонімами, але набувають протилежного значення в конкретному висловлюванні, найчастіше в прислів'ях і художніх текстах (срібло — золото в прислів'ї «Слово — срібло, мовчання — золото»).

Слова, що зближуються за значенням лише в межах конкретного тексту, а поза ним синонімами не є (Тарас Шевченко — Кобзар, Київ — столиця).

Головна значуща частина слова, спільна для всіх споріднених слів, яка несе основне лексичне значення. Виділяють добором спільнокореневих слів. У складних словах може бути два корені (водоспад, хлібороб).

Слова, поширені лише в певній місцевості, у певному колі людей або в певній ситуації спілкування: діалектизми, терміни, професіоналізми, розмовні слова, жаргонізми.

Лексична норма — це сукупність правил уживання слів відповідно до їхнього значення, стилістичного забарвлення та сполучуваності в літературній мові.

Лексична помилка — це неправильний вибір слова в реченні або словосполученні, коли слово вжито в невластивому значенні, порушено сполучуваність або стильову доречність. Типи: змішування паронімів, плеоназм, тавтологія, кальки, порушення сполучуваності, недоречність стилю.

Здатність слова поєднуватися з іншими словами відповідно до свого лексичного значення й мовної традиції. Порушення лексичної сполучуваності призводить до лексичних помилок (зробити вплив, дешеві ціни).

Індивідуальний зміст слова, його співвіднесеність із предметом, дією, ознакою чи абстрактним поняттям. Лексичне значення фіксує тлумачний словник. Кожне повнозначне слово має своє, відмінне від інших лексичне значення.

Перенесення назви з одного предмета на інший на основі подібності (форми, кольору, функції, враження). Наприклад, ніжка стола (схожа на ногу), золота осінь (кольору золота), дощ іде (рухається, як людина).

Перенесення назви з одного предмета на інший на основі реального зв'язку (суміжності) між ними, а не подібності. Наприклад, зал аплодував (місце замість людей), випив склянку (посудина замість вмісту), читати Шевченка (автор замість твору).

Прагнення очистити мову від запозичень і замінити їх питомими словами. Помірний пуризм допомагає уникати зайвих запозичень, а надмірний породжує штучні, незрозумілі слова.

Найменша значуща частина слова, яка не ділиться на менші значущі одиниці (корінь, префікс, суфікс, закінчення, постфікс).

Розбір слова за значущими частинами (морфемами) у визначеному порядку: закінчення → основа → корінь → префікс → суфікси → постфікс. Кожну морфему виділяють за допомогою зміни слова, добору спільнокореневих слів і знання словотвірних моделей.

Надмірність дії — значення префікса пере-, яке вказує на те, що дію виконано понад норму, надто сильно або в надлишку. Наприклад: пересолити (посолити понад норму), перегріти (нагріти надто сильно).

Слово, яке не змінює своєї форми (не відмінюється й не дієвідмінюється), тому не має закінчення. До незмінних належать прислівники, незмінювані іменники, дієприслівники, інфінітив, службові слова, вигуки.

Слова, які називають предмет, дію чи ознаку без додаткової оцінки й доречні в будь-якому стилі мовлення: дім, дитина, говорити, високий.

Нове слово або нове значення слова, яке мовці ще сприймають як незвичне: смартфон, застосунок, хмара у значенні «сховище даних».

Неповнота дії — значення префіксів недо-, над- і при-, яке вказує на те, що дію виконано не повністю, частково або недостатньо. Наприклад: недосолити (посолити менше, ніж треба), надкусити (куснути зверху, не до кінця), присісти (сісти трохи).

Закінчення, яке не виражене жодним звуком (літерою), але має граматичне значення. Виявляється порівнянням з іншими формами слова (стіл — стол-а). Позначається порожнім квадратиком (□).

Вузьке коло слів, з якими може поєднуватися певне слово через мовну традицію. Наприклад, карий — лише про очі та масть коня, вороний — лише про масть коня.

Слово, що має одне лексичне значення. Наприклад, гіпотенуза, фотосинтез, сантиметр. У тлумачному словнику для такого слова подають одну статтю без нумерації.

Однокореневі антоніми — це антоніми, утворені від спільного кореня за допомогою префіксів з протилежним значенням або префікса не- (входити — виходити, щастя — нещастя, надземний — підземний).

Слова, які пишуться однаково, але різняться наголосом і значенням. Наприклад: зАмок (фортеця) — замОк (пристрій), мУка (страждання) — мукА (борошно), Атлас (карти) — атлАс (тканина).

Слова однієї частини мови, однакові за звучанням і написанням, але без спільного смислового зв'язку між значеннями. Наприклад: ключ (від замка) — ключ (джерело), коса (зачіска) — коса (знаряддя). У тлумачному словнику омоніми подають окремими статтями з цифрами (ключ¹, ключ²).

Корені, які однаково звучать і пишуться, але мають різне значення. Наприклад: вод-а (рідина) і вод-ій (від водити), гор-а (підвищення) і гор-іти (палати). Не є спільнокореневими, хоча збігаються за звучанням.

Суфікси, які звучать і пишуться однаково, але мають різне значення. Напр.: -ин- у горошина (одиничність) і мамин (присвійність); -ець у хлібець (зменшеність) і борець (особа).

Слова, які звучать однаково, але пишуться по-різному. Наприклад: вдень (прислівник) — в день (прийменник з іменником), напам'ять — на пам'ять, мене — мине.

Слова, які збігаються лише в окремих граматичних формах, часто належачи до різних частин мови. Наприклад: мати (іменник) — мати (дієслово), три (числівник) — три (наказовий спосіб від терти), віз (іменник) — віз (минулий час від везти).

Частина змінного слова без закінчення та без постфікса. Містить лексичне значення слова. У незмінних словах основа збігається з усім словом.

Пов'язаний з особою як одиницею обліку або з граматичною категорією особи. Типові сполуки: особовий рахунок, особова справа, особовий склад, особові займенники.

Слова, близькі за звучанням і будовою (часто спільнокореневі), але різні за значенням. Належать до однієї частини мови, наприклад, ефектний — ефективний, особистий — особовий.

Два пароніми, які утворюють пару за подібністю звучання й будови, наприклад, громадський — громадянський, людський — людяний.

Слова, які мовці розуміють, але майже не вживають: застарілі слова (історизми й архаїзми) та неологізми, що ще не стали загальновживаними.

Фразеологізм, що означає «червоніти від сорому чи ніяковості». Походить від того, що варені раки стають червоними.

Вторинне, похідне значення слова, яке виникає внаслідок перенесення назви з одного предмета на інший. Проявляється лише в сполученні з певними словами. У словнику позначається позначкою «перен.».

Слова, що виражають ніжність, любов, симпатію; найчастіше утворені зменшено-пестливими суфіксами: сонечко, матуся, донечка, тихенький.

Плеоназм — поєднання слів, у якому одне слово повторює значення іншого й тому є зайвим, наприклад: вільна вакансія (вакансія — вільна посада), перший дебют (дебют — перший виступ).

Синоніми, тотожні за значенням і стилістичним забарвленням, які можна замінювати одне одним у будь-якому контексті (мовознавство — лінгвістика, буква — літера).

Повторність дії — значення префікса пере-, яке вказує на те, що дію виконують заново, повторюють або роблять інакше, ніж раніше. Наприклад: перебудувати (збудувати заново), перефарбувати (пофарбувати інакше).

Значуща частина слова, що стоїть після закінчення й до основи не входить. У дієсловах — -ся (-сь), у займенниках і прислівниках — -сь, -небудь. Постфікс творить нові слова або форми.

Префікс — це значуща частина слова, що стоїть перед коренем і служить для творення нових слів. Префікс додає до слова нове лексичне значення або змінює відтінок дії, на відміну від закінчення, яке змінює лише форму слова.

Неофіційне, часто образне слово з мовлення людей певної професії, яке має офіційний відповідник: баранка (кермо) у водіїв, баг (помилка в програмі) у програмістів.

Основне, найперше значення слова, яке безпосередньо називає предмет, дію чи ознаку й найменше залежить від контексту. Наприклад, у словосполученні «золотий перстень» слово «золотий» вжите в прямому значенні (виготовлений із золота).

Результативність дії — значення префікса ви-, яке вказує на досягнення мети, успішне завершення дії. Наприклад: вивчити (досягти знання), виростити (досягти росту), виховати (досягти виховання).

Різнокореневі антоніми — це антоніми з різними коренями, які виражають протилежні значення (добро — зло, друг — ворог, швидко — повільно).

Слова, властиві невимушеному, переважно усному спілкуванню, які не вживають у книжних стилях: балакати, дременути, морока, здоровенний.

Русизм — це слово або зворот, перенесений із російської мови без потреби, хоча в українській мові вже існує питомий відповідник. Наприклад: співпадати (замість збігатися), являтися (замість бути), слідуючий (замість наступний), міроприємство (замість захід).

Семантична калька — це різновид кальки, за якого українське слово набуває нового значення під впливом чужомовного відповідника. Наприклад: вірний у значенні «правильний» (під впливом рос. верный), рахувати в значенні «вважати» (під впливом рос. считать).

Синоніми, які різняться відтінками значення (великий — величезний — велетенський: різна міра ознаки; дивитися — зиркати — вдивлятися: різний спосіб дії).

Слова однієї частини мови, різні за звучанням, але тотожні або близькі за значенням (сміливий — хоробрий — відважний).

Група синонімів, об'єднаних спільним значенням, у якій першим стоїть домінанта — стилістично нейтральне слово з найзагальнішим значенням.

Слово, утворене з двох або більше основ, які з'єднані сполучним голосним о або е (водоспад, хлібороб) чи без нього (дит'ясла). Кожна основа зберігає своє лексичне значення.

Слово, утворене поморфемним перекладом іншомовного зразка з питомих коренів і афіксів: правопис (грец. orthographia), підмет (лат. subjectum), займенник (лат. pronomen).

Суфікс, який утворює нове слово з іншим лексичним значенням, напр.: ліс -> ліс-ник (особа), білий -> біл-уват-ий (неповнота ознаки).

Різні слова зі спільним коренем і спорідненим лексичним значенням. Утворюються додаванням префіксів, суфіксів або складанням основ. Наприклад: ліс, лісник, лісовий, пролісок, лісостеп. Належать до однієї або різних частин мови.

Шар власне української лексики, успадкований із праслов’янської мови й спільний для всіх слов’янських мов: земля, голова, рука, дуб, жито.

Синоніми з однаковим лексичним значенням, але різною сферою вживання: нейтральне (сказати), книжне (мовити), розмовне (ляпнути).

Значуща частина слова, яка стоїть після кореня (або після іншого суфікса) і перед закінченням. Суфікси служать для творення нових слів (словотворчі) або граматичних форм (формотворчі), напр.: ліс-ник, вчи-тель-к-а, чита-ти, писа-л-а.

Послідовний запис морфем, з яких складається слово, через знак «+» (наприклад, префікс + корінь + суфікс + суфікс + закінчення + постфікс). Схема показує, які частини й у якому порядку є в слові.

Тавтологія — повтор у словосполученні чи реченні спільнокореневих слів, наприклад: запитати запитання, розповідати розповідь. Виправляється заміною одного зі слів синонімом.

Слово або словосполучення, що точно й однозначно в межах певної галузі називає наукове, технічне, мистецьке чи правове поняття: морфема, гіпотенуза, фотосинтез, позивач.

Пояснення змісту слова за допомогою опису (родове поняття + відмінні ознаки), синоніма, спільнокореневого слова або заперечення протилежного. Правильне тлумачення можна підставити в речення замість слова без зміни змісту.

Словник, у якому пояснено лексичне значення слів. Найавторитетніший український тлумачний словник — «Словник української мови» в 11 томах (СУМ-11). У тлумачному словнику для багатозначних слів подано кілька пронумерованих значень.

Фразеологізм, що означає «пусто балакати, проводити час у порожніх розмовах». Синонім: теревені правити.

Власне українське або давно засвоєне слово, яке передає те саме значення, що й запозичення, і може замінити його в реченні без зміни змісту: ліміт — межа, ентузіазм — запал.

Одне й те саме слово, змінене за граматичними категоріями (відмінками, числами, родами, особами, часами). Лексичне значення не змінюється, змінюється лише граматичне. Відрізняються закінченням або формотворчим суфіксом: ліс — лісу — лісом — ліси.

Суфікс, що утворює граматичну форму слова, а не нове слово. Приклади: -ти в інфінітиві (чита-ти), -л- у минулому часі (чита-л-а).

Стійке, відтворюване сполучення слів із цілісним значенням, яке не виводиться зі значень окремих слів-складників, напр.: накивати п'ятами (утікти), пасти задніх (відставати).

Фразеологічна калька — це дослівно перекладений стійкий зворот (фразеологізм) з іншої мови. Наприклад: приймати участь (з рос. принимать участие замість брати участь), приймати міри (замість уживати заходів), мати місце (з рос. иметь место замість відбуватися, траплятися).

Цілісне значення фразеологізму, яке не дорівнює сумі значень його складників. Наприклад, «пекти раків» означає не «готувати їжу», а «червоніти від сорому».

Фразеологізми з протилежним значенням, напр.: як кіт наплакав (мало) — хоч греблю гати (багато).

Фразеологізми з подібним або тотожним значенням, напр.: накивати п'ятами — дати драла (обидва означають «утікати»).

Розділ мовознавства, що вивчає фразеологізми — стійкі сполучення слів із цілісним значенням.