Глосарій

Союз держав, спрямований проти Золотої Орди. Данило Романович намагався створити антиординську коаліцію з Польщею, Угорщиною й Литвою після коронації 1253 р., але союз не склався через різні інтереси учасників і відсутність реальної допомоги від Папи Римського.

Ханський урядовець Золотої Орди, який збирав данину (ординський вихід) з руських земель, проводив перепис населення й наглядав за діяльністю місцевих князів.

Вищий прошарок феодального суспільства на Русі, великі землевласники. У Галицькому князівстві боярство було найсильнішим на Русі, часто втручалося в управління державою й диктувало свою волю князям.

Протидія частини галицького боярства князівській владі. Роман Мстиславич придушував боярську опозицію стратами й конфіскаціями маєтків. Після його загибелі 1205 р. бояри повстали й вигнали його спадкоємців.

Дорадчий орган при князеві з найвпливовіших бояр і вищого духовенства. Без згоди боярської ради князь не ухвалював важливих рішень — про війну, мир, закони, призначення на посади.

Історична назва Південної Бессарабії — земель у пониззі Дунаю й Дністра, захоплених Османською імперією 1484 р. (фортеці Кілія та Білгород/Аккерман).

Форма залежності однієї держави від іншої, за якої васал зберігає власного правителя й внутрішнє управління, але визнає зверхність сюзерена. Кримське ханство з 1478 р. було васалом Османської імперії: султан затверджував хана, а хан брав участь у походах османів.

Держава в Східній Європі (XIII–XVIII ст.), до складу якої в XIV–XV ст. увійшли Волинь, Київщина, Переяславщина, Брацлавщина, Берестейщина та інші українські землі на умовах збереження місцевих порядків.

1) Державне утворення 1432–1435 рр. на чолі зі Свидригайлом Ольгердовичем, яке охоплювало Київщину, Волинь, Східне Поділля, Чернігово-Сіверщину, Полоцьк, Вітебськ і Смоленськ. Остання масштабна спроба руської знаті ВКЛ відстояти свої права. 2) Передбачене Гадяцьким договором 1658 р. утворення з Київського, Брацлавського й Чернігівського воєводств як третього рівноправного члена Речі Посполитої поряд із Короною Польською та Великим князівством Литовським.

Найвищий військовий командувач Великого князівства Литовського. Цей титул мав Костянтин Іванович Острозький, переможець битви під Оршею 1514 року.

Культурно-історична доба XIV–XVI ст., що характеризувалася зростанням інтересу до античної культури, науки, мистецтва й утвердженням гуманістичних цінностей.

Очільник лави (кримінального суду) в магістраті міста з магдебурзьким правом; призначався королем або власником міста.

У Великому князівстві Литовському — урядовець, призначений великим князем для управління воєводством (адміністративно-територіальною одиницею). Воєвода мав військову, адміністративну й судову владу. Після ліквідації Київського удільного князівства 1471 р. першим київським воєводою став Мартин Гаштольд.

Окрема православна митрополія з осідком у Галичі, заснована 1303 р. за сприяння Юрія I Львовича. Об'єднувала єпархії Галичини, Волині, Холмщини й частково Поділля, зміцнюючи церковну незалежність Королівства Руського.

Держава, утворена 1199 р. волинським князем Романом Мстиславичем у результаті об'єднання Галицького й Волинського князівств. Столиця — Галич. Найбільше князівство на Русі на початку XIII ст.

Право на володіння землями Галицько-Волинської держави (Королівства Руського) після смерті 1340 р. Юрія II Болеслава — останнього правителя незалежної держави (з мазовецьких П'ястів, онука Юрія I по матері), що спричинило багаторічну боротьбу між Польщею та Литвою.

Літопис, що охоплює події 1201–1292 рр., є продовженням «Повісті минулих літ» і Київського літопису в Іпатіївському зводі; має світський характер, складається з галицької (про Романа й Данила) та волинської (про Володимира Васильковича) частин.

Династія литовських князів, нащадків великого князя Гедиміна (1316–1341), які правили у Великому князівстві Литовському, зокрема на українських землях (Ольгерд, Володимир Ольгердович, Любарт, Коріатовичі).

Династія кримських ханів, заснована Хаджі Гіреєм у 40-х рр. XV ст. Правила Кримським ханством до 1783 р. Султан Османської імперії затверджував ханів саме з цього роду.

Привілей 1413 р., підписаний у Городлі Ягайлом і Вітовтом. Зрівняв литовську католицьку шляхту в правах із польською, але заборонив православним обіймати найвищі посади й засідати в раді великого князя.

Архітектурний стиль, поширений у Західній Європі в XII–XVI ст. Характерні риси: стрілчасті вікна, контрфорси, високі вежі. На українських землях готичні риси поширилися в литовсько-польську добу; зразок — костел св. Варфоломія в Дрогобичі.

Світогляд доби Відродження, що ставив у центр людину, її розум, гідність і творчі здібності, звертаючись до античної спадщини.

Малозаселені степові простори на південь від Київщини й Брацлавщини, спустошені татарськими набігами; територія без сталої влади, багата на природні ресурси, де формувалося українське козацтво.

Особиста унія — форма союзу двох держав, за якої вони мають спільного монарха, але зберігають власні уряди, війська, скарбниці й кордони. Кревська унія 1385 р. була саме династичною.

Князівська династія, заснована Романом Мстиславичем, що правила Галицько-Волинською державою від 1199 р. Згасла по чоловічій лінії близько 1323 р. після смерті Андрія й Лева II Юрійовичів.

Держава, заснована Батиєм на початку 1240-х рр. на теренах Поволжя зі столицею Сарай. Руські князівства не ввійшли до її складу, а стали залежними — платили данину й отримували ярлики на князювання.

Друга за значенням особа в Кримському ханстві після хана. Калга був заступником хана і його спадкоємцем.

Друкування книг кириличним шрифтом (церковнослов’янською мовою); перші такі книги в 1491 р. надрукував Швайпольт Фіоль у Кракові.

Систематизований звід законів, який охоплює певну галузь права або всю правову систему держави; у ВКЛ кодексами були Литовські статути.

У тюркських мовах — «вільна, незалежна людина», також «вартовий». В українських землях — озброєна вільна людина, яка промишляла в степу, а згодом — представник окремого суспільного стану — козацтва.

Суспільний стан, що сформувався наприкінці XV — у першій половині XVI ст. з утікачів від кріпацтва, уходників та озброєних мешканців південного прикордоння, які займалися промислами в Дикому полі й обороною від татарських набігів.

Переселенці з інших країн (німці, поляки, вірмени, євреї), яких запрошували до Королівства Руського для розвитку ремесел і торгівлі. Юрій II Болеслав активно запрошував німецьких і польських колоністів, що викликало невдоволення місцевого боярства.

Офіційна назва Галицько-Волинської держави після коронації Данила Романовича 1253 р., коли він отримав титул «король Русі» (лат. rex Russiae). Назва закріпилася в європейських документах і підкреслювала міжнародне визнання держави.

Титул, який отримав Данило Романович після коронації 1253 р. в Дорогочині. Латинською мовою — rex Russiae. Титул ставив Данила в один ряд з іншими європейськими монархами й засвідчував міжнародне визнання його держави.

Урочиста церемонія покладання корони на голову монарха, що символізує набуття ним верховної влади й міжнародне визнання його титулу. У 1253 р. в Дорогочині відбулася коронація Данила Романовича короною, надісланою Папою Римським Інокентієм IV.

Договір 14 серпня 1385 р. в замку Крево між Великим князівством Литовським і Королівством Польським. Ягайло зобов'язався одружитися з Ядвігою, охрестити Литву за католицьким обрядом і приєднати свої землі до Польщі. Поклала початок династії Ягеллонів.

Держава кримських татар, утворена в 40-х рр. XV ст. Хаджі Гіреєм. Існувала до 1783 р., коли її ліквідувала Російська імперія. З 1478 р. перебувала у васальній залежності від Османської імперії.

З'їзд знаті або національні збори в тюрко-монгольських народів. У монголів — з'їзд знаті, на якому обирали великого хана й ухвалювали важливі державні рішення, зокрема про початок завойовницьких походів. У кримських татар — національні збори (парламент), що відкрилися 26 листопада (9 грудня) 1917 р. в Бахчисараї, ухвалили Кримськотатарські основні закони й проголосили Кримську Народну Республіку.

Звід (кодекс) права Великого князівства Литовського, написаний руською (староукраїнською) мовою; існувало три статути — 1529, 1566 і 1588 років.

Назва Великого князівства Литовського, яка підкреслює, що руські (українські й білоруські) землі становили більшу частину його території та населення, а руська мова була мовою діловодства.

Система міського самоврядування за зразком німецького міста Магдебург, яка звільняла місто з-під влади феодала (воєводи, старости) й передавала управління виборному магістратові. Першим українським містом, що отримало магдебурзьке право, був Сянок (1339 р.); Львів — 1356 р., Київ — наприкінці XV ст. (1494–1497 рр.).

1) У містах із магдебурзьким правом (з XIV ст.) — орган міського самоврядування, що складався з ради (управління й цивільний суд, на чолі з бургомістром) і лави (кримінальний суд, на чолі з війтом). 2) В античних містах-державах (полісах), зокрема Північного Причорномор'я, — виборна посадова особа з адміністративними, судовими або військовими функціями, що звітувала перед народними зборами.

Великий землевласник, представник найвищого прошарку знаті у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій. Магнати володіли величезними маєтками, мали власні війська й впливали на політику держави. Михайло Глинський і Костянтин Іванович Острозький були магнатами.

Держава, що постала 1359 р. на теренах східних Карпат, до складу якої ввійшла Буковина — українська земля між Карпатами, Прутом і Дністром.

Тип будівництва, що мав на меті захист від ворогів: замки, фортеці, мури з вежами, бійницями й товстими стінами.

Тип ікон Богородиці, де вона тримає немовля Христа на лівій руці, а правою вказує на нього як на «шлях спасіння»; до цього типу належать Холмська й Дорогобузька ікони Богородиці.

Щорічна данина (гроші, хутро, зерно, ремісничі вироби), яку руські землі платили Золотій Орді. Для її збору монголи проводили перепис населення.

Безоплатна примусова праця селянина на господарстві пана (фільварку); одна з форм феодальних повинностей, що зростала в XIV–XVI ст.

Тонка широка цегла (завтовшки 2,5–4 см), яку використовували в мішаному муруванні храмів Русі разом із каменем на рожевому цем'янковому розчині.

Архітектурно оформлений вхід до будівлі; у галицькій архітектурі XII–XIII ст. поширений перспективний портал — з кількома уступами, колонками та різьбленими капітелями (романський вплив).

Грамота, указ монарха, який надавав певні права, пільги або привілеї окремим особам, станам або територіям. У ВКЛ привілеї регулювали права шляхти, духовенства й міщан.

Стиль у західноєвропейській архітектурі XI–XIII ст., що в галицько-волинському будівництві проявився через тесаний білий камінь, перспективні портали з колонками та різьблені капітелі.

Адміністративна одиниця Польського королівства, утворена 1434 р. на території колишнього Галицького князівства з центром у Львові, де запровадили польське право замість руського.

Видобуток солі з родовищ Прикарпаття (Коломия, Дрогобич), що був стратегічним джерелом доходів князя й бояр у Королівстві Руському. Сіль постачали в усі сусідні землі.

Угода 1214 р. між Угорщиною й Польщею про поділ Галичини. Угорський королевич Коломан мав княжити в Галичі, а польський князь Лешко Білий отримував західні землі. Укладена в місті Спіш.

У Великому князівстві Литовському — урядовець, призначений великим князем для управління староством (повітом). Після ліквідації Волинського удільного князівства 1452 р. Волинню став керувати луцький староста.

Найбільша військова одиниця в монгольському війську, що налічувала 10 тисяч воїнів. Армія поділялася на десятки, сотні, тисячі й тумени.

Князівство-земля, що утворилося внаслідок політичної роздробленості Русі. Удільний князь правив самостійно, але визнавав формальне старійшинство київського князя.

Союз, об’єднання держав або церков. Кревська унія (1385) — династичний союз Великого князівства Литовського й Польського королівства.

Внутрішня боротьба за владу між князями або між князем і боярами. Після смерті Ярослава Осмомисла 1187 р. спалахнула усобиця між його синами Володимиром і Олегом, що послабило Галицьке князівство.

Промислові угіддя в Дикому полі, куди навесні вирушали ватаги уходників для риболовлі, полювання, бортництва й видобутку солі; восени вони поверталися з добутком до прикордонних міст.

Людина, яка ходила в уходи (промислові угіддя) в Дикому полі для риболовлі, полювання, бортництва чи видобутку солі; мала постійне житло в прикордонному місті й поверталася туди восени.

Панське господарство, що виробляло зерно на продаж (здебільшого на експорт через Гданськ) силами кріпаків. Поширювався в Польському королівстві й Великому князівстві Литовському з кінця XV ст., а в Речі Посполитій — у XVI–XVII ст.

Тип храму, поширений у Русі-Україні: план у вигляді хреста з куполом у центрі на чотирьох стовпах. Характерні риси: плінфа (тонка цегла), мішане мурування, мозаїки й фрески всередині. Приклади: Софійський собор у Києві, Спасо-Преображенський собор у Чернігові.

Храм, який одночасно виконував оборонну функцію. Має товсті мури, бійниці, оборонну вежу. Характерний для литовсько-польської доби (XIV–XVI ст.). Приклад: Покровська церква-фортеця в Сутківцях.

Об'єднання ремісників однієї або кількох споріднених спеціальностей зі статутом, яке контролювало якість виробів, ціни й кількість майстрів; очолював цехмістр.

Зміцнення міжнародних зв’язків держави через шлюби членів правлячої династії з іноземними монархами (інша назва — династична дипломатія). Найяскравіше виявилася за Ярослава Мудрого.

Привілейований військовий стан у Великому князівстві Литовському й Польському королівстві, представники якого володіли землею за умови військової служби, мали особисту недоторканність і станові права (участь у сеймах і сеймиках).

Представник шляхетського стану — привілейованого військового стану, що володів землею за військову службу, мав особисту недоторканність і право станового суду.

Ханська грамота на право княжити, яку руські князі отримували в Золотій Орді. Данило Галицький отримав ярлик у 1245 р.

Полонені, яких захоплювали під час татарських набігів і продавали в рабство. Головним невольничим ринком Причорномор'я була Кафа.