Глосарій

Перевищення точки земної поверхні над середнім рівнем Світового океану. В Україні абсолютну висоту відраховують від рівня Балтійського моря (Балтійська система висот). Може бути додатною (вище рівня моря) або від'ємною (нижче рівня моря).

Координата x у прямокутній системі координат, яка в геодезії позначає відстань на північ від екватора. На топографічній карті абсциси підписують біля горизонтальних ліній кілометрової сітки.

Державна висотна система України, в якій абсолютну висоту відраховують від нуля Кронштадтського футштока — середнього рівня Балтійського моря. Використовується на всіх топографічних картах України.

Коротка рисочка, перпендикулярна до горизонталі, що показує напрямок униз по схилу. Допомагає визначити, у який бік підвищується або знижується місцевість, а також розрізнити пагорб та улоговину на замкнених горизонталях.

Мілке місце в річці, яке можна перейти пішки або переїхати транспортом. На топографічній карті позначається пунктирною лінією через річку з підписом глибини в метрах (наприклад, «бр. 0,5»).

Число метрів або кілометрів на місцевості, яке відповідає 1 см на карті. Отримують з іменованого масштабу: для масштабу 1 : 25 000 величина масштабу дорівнює 250 м.

Різниця абсолютних висот двох сусідніх основних горизонталей. Її значення завжди вказано під масштабом топографічної карти (наприклад, «Суцільні горизонталі проведено через 5 метрів»). Висоти всіх основних горизонталей кратні цій величині.

Різниця абсолютних висот двох точок, виміряна в одній системі висот. Обчислюють як більша висота мінус менша.

Довжина відрізка між двома точками, виміряна на карті за допомогою лінійки або курвіметра. Зазвичай виражається в сантиметрах або міліметрах.

Реальна відстань між двома об'єктами на земній поверхні, яку визначають за картою за допомогою масштабу. Виражається в метрах або кілометрах.

Лінія, що відокремлює картографічне зображення від зарамкового оформлення топографічної карти. Її західна й східна сторони є відрізками меридіанів, а північна й південна — відрізками паралелей. Кути внутрішньої рамки підписано повними географічними координатами.

Уявна лінія на гребені хребта, з якої вода стікає в обидва боки — ліворуч і праворуч від гребеня. На топографічній карті проходить там, де горизонталі вигнуті в бік пониження.

Міжнародний стандарт часу, який відповідає поясному часу нульового (Гринвіцького) поясу. Слугує точкою відліку для всіх годинних поясів: поясний час = UTC + номер поясу.

Одиниця площі, що дорівнює 10 000 м² (квадрат зі стороною 100 м). Позначається «га». 1 км² = 100 га. Площу земельних ділянок часто подають саме в гектарах.

Відбір і узагальнення об'єктів на карті залежно від її масштабу й призначення. Що дрібніший масштаб, то сильніше узагальнення: дрібні об'єкти зникають, а головні риси території зберігаються.

Відстань точки від нульового (Гринвіцького) меридіана, виміряна в градусах від 0° до 180°. Буває східною (сх. д.) і західною (зх. д.).

Зменшене, узагальнене зображення земної поверхні на площині, виконане в певній картографічній проєкції з використанням системи умовних знаків. Обов'язковими елементами карти є картографічне зображення, легенда, масштаб, градусна сітка й назва.

Величина дуги меридіана в градусах від екватора до заданої точки. Змінюється від 0° на екваторі до 90° на полюсах. Буває північною (пн. ш.) і південною (пд. ш.).

Кут між напрямком на географічну північ і напрямком на об'єкт, відрахований за годинниковою стрілкою від 0° до 360°.

Система кутових величин (широти й довготи), за допомогою яких визначають положення будь-якої точки на земній поверхні. Записуються в порядку: спершу широта, потім довгота, обов'язково з позначенням півкуль.

Зменшена тривимірна модель Землі, на якій градусна сітка не має спотворень, а паралелі й меридіани перетинаються під прямим кутом.

Один із 24 умовних поясів на поверхні Землі шириною 15° кожен, у межах якого діє однаковий поясний час. Сусідні пояси відрізняються на 1 годину.

Горизонталь (ізогіпса) — лінія на топографічній карті, що з'єднує точки з однаковою абсолютною висотою. Уявно — це слід перерізу рельєфу горизонтальними площинами через рівні інтервали по висоті.

Система уявних ліній — паралелей і меридіанів — на глобусі чи карті, за якою визначають географічне положення точок і напрямки.

Відстань на поверхні Землі вздовж паралелі, що відповідає одному градусу довготи. Зменшується від екватора (≈ 111 км) до полюсів (0 км) пропорційно косинусу широти: L ≈ 111,3 · cos φ.

Відстань на поверхні Землі, що відповідає одному градусу дуги меридіана або екватора. У середньому дорівнює приблизно 111 км. Для паралелей, крім екватора, довжина 1° дуги зменшується зі збільшенням широти.

Годинний пояс із номером UTC+2, середній меридіан якого проходить по 30° сх. д., а меридіанні межі — по 22°30′ і 37°30′ сх. д. Саме в цьому поясі лежить основна частина території України, і його поясний час називають київським.

Частина меридіана між двома точками на одній півкулі або по різні боки від екватора. Довжина дуги меридіана обчислюється як різниця широт (у градусах), помножена на 111 км.

Найдовша паралель (≈ 40 000 км), рівновіддалена від Північного й Південного полюсів; ділить Землю на Північну й Південну півкулі.

Відстань на карті між двома сусідніми горизонталями. За однакової висоти перерізу рельєфу менше закладання означає крутіший схил, більше закладання — пологіший.

Інформація про топографічну карту, розміщена за її рамкою. Над північною рамкою — назва й номенклатура аркуша. Під південною рамкою — числовий, іменований і лінійний масштаби, висота перерізу рельєфу, схема магнітного схилення.

Азимут, протилежний прямому; відрізняється від прямого на 180°. Якщо прямий азимут менший за 180°, до нього додають 180°; якщо більший або дорівнює 180° — віднімають 180°.

Число N у записі масштабу 1 : N, яке показує, у скільки разів зменшено зображення на карті порівняно з реальними розмірами на місцевості. Наприклад, у масштабі 1 : 50 000 знаменник 50 000 означає, що 1 см на карті відповідає 50 000 см (500 м) на місцевості.

Лінії на карті, що з'єднують точки з однаковим значенням певної величини. Приклади: ізогіпси (горизонталі) — однакова висота, ізотерми — однакова температура, ізобари — однаковий атмосферний тиск.

Масштаб, виражений словами: «в 1 см 500 м» або «в 1 см 50 км». Показує, яка відстань на місцевості відповідає 1 см на карті.

Спосіб картографічного зображення (і тематична карта), за якого території (наприклад, області України) зафарбовано різними кольорами або штрихуванням залежно від значення певного статистичного, найчастіше відносного, показника. Легенда картограми показує межі класів (наприклад, «понад 100 осіб/км²»).

Математичний спосіб перенесення градусної сітки з кулястої поверхні Землі на площину. Кожна проєкція спотворює довжини, площі, кути або форми. Розрізняють циліндричні, конічні й азимутальні проєкції.

Спосіб картографічного зображення, за якого в межах адміністративних одиниць розміщують діаграми (кругові, стовпчикові), що показують структуру або динаміку явища (наприклад, структуру промисловості за областями).

Одиниця площі, що дорівнює 1 000 000 м² (квадрат зі стороною 1 км). Позначається «км²». На топографічних картах масштабів 1 : 10 000 – 1 : 50 000 один квадрат кілометрової сітки має площу 1 км² (на карті 1 : 100 000 — 4 км²).

Поясний час другого годинного поясу (UTC+2), який відповідає місцевому часу меридіана 30° сх. д. і є офіційним часом на всій території України. Улітку, під час дії літнього часу, київський літній час відповідає UTC+3.

Система взаємно перпендикулярних горизонтальних і вертикальних ліній на топографічній карті, проведених через 1 км на місцевості. Горизонтальні лінії паралельні екватору, вертикальні — осьовому меридіану зони.

Відстань у градусах між двома сусідніми паралелями або двома сусідніми меридіанами на карті чи глобусі. Наприклад, крок 10° означає, що паралелі підписані через кожні 10° (40°, 50°, 60°…).

Кут нахилу поверхні схилу до горизонтальної площини, який на топографічній карті визначають за густотою горизонталей (закладанням). Чим густіші горизонталі, тим більша крутизна.

Прилад із коліщатком і циферблатом для вимірювання довжини звивистих ліній на карті. Коліщатко прокочують уздовж лінії, і стрілка показує відстань одразу в масштабі карти.

Одиниця вимірювання географічних координат, що дорівнює 1/60 кутової хвилини (1′ = 60″). Позначається подвійним штрихом (″). На хвилинній рамці топографічної карти одна поділка між крапками дорівнює 10 кутовим секундам (10″).

Одиниця вимірювання кутів, що дорівнює 1/60 градуса (1° = 60′). Використовується для точнішого запису географічних координат, наприклад 50°27′ пн. ш.

Перелік і пояснення всіх умовних знаків, використаних на карті. Дає змогу правильно прочитати карту, зіставивши символи на зображенні з їхнім значенням.

Берег, який розташований ліворуч від спостерігача, що стоїть обличчям за течією річки. Наприклад, якщо річка тече на південь, лівий берег — східний.

Графічна шкала під картою, що складається з однакових відрізків (основ), під якими підписано відповідні відстані на місцевості. Ліва основа поділена на дрібні частини для точного відліку.

Умовні знаки для об'єктів, довжина яких відповідає масштабу карти, а ширина — ні (залізниці, шосе, ґрунтові дороги, лінії електропередач, вузькі річки, кордони). Ширину на карті перебільшено для наочності.

Сезонне переведення годинників на 1 годину вперед відносно поясного часу, що діє з останньої неділі березня до останньої неділі жовтня. В Україні літній час відповідає UTC+3.

Витягнуте пониження місцевості (улоговина стоку, балка, долина), на топографічній карті зображене горизонталями, вигнутими в бік підвищення рельєфу. По дну лощини проходить лінія водозливу.

Кут між географічним і магнітним меридіанами в даній точці земної поверхні. Позначається літерою δ (дельта). Східне схилення вважають додатним (+), західне — від'ємним (−). Використовується для переходу між географічним і магнітним азимутами.

Кут між напрямком на магнітну північ (який показує стрілка компаса) і напрямком на об'єкт, відрахований за годинниковою стрілкою. Відрізняється від географічного азимута на величину магнітного схилення.

Ступінь зменшення відстаней на карті, плані або аерофотознімку порівняно з відповідними відстанями на місцевості. Показує, у скільки разів відстані на карті менші за реальні.

Умовні знаки, які показують об'єкти, розміри яких можна передати в масштабі карти (ліс, сад, луки, болото, озеро). Мають чіткий контур, площу можна виміряти. Називають також площинними.

Уявна лінія у формі півкола, проведена на поверхні Землі від одного полюса до іншого; вказує напрямок північ–південь; усі меридіани мають однакову довжину.

Теоретичні межі годинного поясу, що простягаються на 7°30′ на схід і на захід від його середнього меридіана. У цих межах різниця між місцевим і поясним часом не перевищує 30 хвилин. Реальні межі поясів часто збігаються з державними кордонами, тому можуть відхилятися від меридіанних.

Місцевий полудень — це момент, коли Сонце на конкретному меридіані досягає найвищої точки над горизонтом. У цей момент місцевий час дорівнює 12:00.

Час у конкретній точці Землі, визначений за положенням Сонця. Залежить від довготи точки: на схід час більший, на захід — менший. Різниця місцевого часу = різниця довгот · 4 хв.

Переривчаста лінія на топографічній карті, яку проводять через половину висоти перерізу рельєфу там, де основні горизонталі не дають достатньої деталізації форми рельєфу. Додавання або віднімання за напівгоризонталлю дорівнює половині перерізу.

Болото, яке неможливо перетнути через надмірну зволоженість і трясовину. На топографічній карті позначається густим штрихуванням. Відрізняється від прохідного болота, яке має рідкісне штрихування.

Ціле число, яке показує, на скільки годин поясний час цього поясу відрізняється від всесвітнього часу (UTC). Східні пояси мають додатний номер, західні — від'ємний. Обчислюється діленням довготи на 15° з округленням до цілого.

Годинний пояс, середнім меридіаном якого є Гринвіцький (0°). Простягається від 7°30′ західної довготи до 7°30′ східної довготи. Його поясний час називають всесвітнім часом (UTC).

Початковий меридіан (0°), проведений через Гринвіцьку обсерваторію біля Лондона; разом із 180-м меридіаном ділить Землю на Східну й Західну півкулі.

Координата y у прямокутній системі координат, яка в геодезії позначає відстань на схід від осьового меридіана зони. На топографічній карті ординати підписують біля вертикальних ліній кілометрової сітки.

Визначення свого місцезнаходження та напрямків сторін горизонту відносно об'єктів на місцевості. Здійснюється за допомогою компаса, карти, Сонця, зір або місцевих ознак.

Однаковий відрізок на лінійному масштабі (зазвичай 1 см або 2 см), якому відповідає певна відстань на місцевості. Ліва основа додатково поділена на дрібні поділки.

Три поняття часу в географії: місцевий час (на конкретному меридіані), поясний час (місцевий час середнього меридіана годинного поясу, однаковий у межах поясу) і всесвітній координований час UTC (поясний час нульового поясу, місцевий час Гринвіцького меридіана).

Центральний меридіан 6-градусної зони в проєкції Гаусса — Крюгера, який збігається з віссю x прямокутної системи координат. На осьовому меридіані немає спотворень довжин.

Опукла форма рельєфу, що на топографічній карті зображується замкненими горизонталями, де бергштрихи спрямовані назовні (від центру), а абсолютні висоти зростають до центру.

Прозора плівка або аркуш із нанесеною сіткою дрібних квадратів (наприклад, 1 мм × 1 мм). Її накладають на ділянку на карті, підраховують кількість малих квадратів, що вкривають контур, і обчислюють площу за масштабом.

Уявна лінія у формі кола, проведена на поверхні Землі паралельно екватору; вказує напрямок захід–схід і коротшає від екватора до полюсів.

Місце, де можна перетнути річку. На топографічній карті позначається умовними знаками: міст (із зазначенням матеріалу й вантажопідйомності), брід (із глибиною) або пором (із вантажопідйомністю).

Одна з двох половин земної кулі, на які її поділяють екватор (Північна й Південна) або нульовий і 180-й меридіани (Східна й Західна).

Креслення невеликої ділянки земної поверхні у великому масштабі (1 : 5000 і більшому), без градусної сітки. Кривизною Землі нехтують, напрямки визначають за стрілкою північ — південь.

Квадрат лінійного масштабу, який показує, яка площа на місцевості відповідає 1 см² на карті. Наприклад, для масштабу 1 : 25 000 (в 1 см — 250 м) площинний масштаб дорівнює 250 м × 250 м = 62 500 м² = 6,25 га. Площу в см² на карті множать на площинний масштаб, а не на лінійний.

Найменша позначка на хвилинній рамці топографічної карти, що відповідає 10 кутовим секундам (10″). Кожну хвилину (1′) поділено крапками на 6 таких поділок. Відстань між двома сусідніми крапками або між крапкою й межею хвилинного відрізка дорівнює одній поділці.

Умовні знаки для точкових об'єктів, розмір яких у масштабі карти неможливо показати (вітряк, криниця, церква, школа, пам'ятник). Справжнє місце об'єкта відповідає центру або основі знака.

Число на топографічній карті, яке показує абсолютну висоту точки над рівнем моря в метрах. Позначки ставлять біля вершин пагорбів, урізів води, перехресть доріг та інших характерних точок.

Кожна п'ята основна горизонталь, яку на карті зображують товстішою лінією і часто підписують її висоту. Призначена для полегшення читання рельєфу на топографічній карті.

Неточність, яка виникає через обмежену точність лінійки або окоміру. На карті похибка в 1 мм на місцевості дорівнює величині масштабу, поділеній на 10 (наприклад, 25 м для масштабу 1 : 25 000).

Час, який діє в межах одного годинного поясу. Він дорівнює місцевому часу середнього меридіана цього поясу й однаковий для всіх пунктів у межах поясу.

Цифри, літери й короткі написи на топографічній карті, які доповнюють умовний знак і дають кількісну або якісну характеристику об'єкта (ширина й глибина річки, порода й висота дерев, матеріал мосту).

Берег, який розташований праворуч від спостерігача, що стоїть обличчям за течією річки. Наприклад, якщо річка тече на південь, правий берег — західний.

Координати точки на топографічній карті у вигляді двох чисел: абсциси x (відстань на північ від екватора в метрах) та ординати y (відстань на схід від осьового меридіана зони з умовним зсувом 500 км).

Різниця довгот — це кутова відстань між двома меридіанами, виражена в градусах і кутових хвилинах. Якщо пункти в одній півкулі (обидва східної або обидва західної довготи), різницю знаходять відніманням; якщо в різних — додаванням.

Величина, на яку місцевий час пункту відрізняється від поясного часу його годинного поясу. Обчислюють за формулою: (довгота пункту − довгота середнього меридіана поясу) · 4 хв. Якщо пункт на схід від середнього меридіана, різниця додатна (місцевий час більший); на захід — від'ємна (місцевий час менший).

Різниця місцевого часу — це проміжок часу між двома пунктами, який дорівнює різниці їхніх довгот, переведеній у години, хвилини й секунди (15° = 1 год, 1° = 4 хв, 1' = 4 с).

Абсолютна величина відстані між двома широтами в градусах. Якщо точки в одній півкулі — різницю знаходять відніманням; якщо в різних півкулях — додаванням значень широт.

Щорічна зміна офіційного часу на 1 годину вперед (навесні) і назад (восени) для ефективнішого використання світлового дня. В Україні переведення відбувається в останню неділю березня та останню неділю жовтня.

Меридіан, місцевий час якого прийнято за поясний час усього годинного поясу. Його довготу обчислюють як добуток номера поясу N на 15°: для східних поясів — N · 15° сх. д., для західних — N · 15° зх. д.

Пониження між двома вершинами на хребті, яке на топографічній карті впізнають за горизонталями двох пагорбів, зверненими одна до одної.

Основні (північ, південь, схід, захід) та проміжні (північний схід, південний схід, південний захід, північний захід) напрямки, за якими визначають положення об'єктів відносно точки спостереження. Кожній стороні горизонту відповідає певний азимут.

Величина, що показує, у скільки разів зменшено реальні розміри місцевості на карті. Чисельно дорівнює знаменнику масштабу N. Чим більший знаменник, тим сильніше зменшення і тим менш детальною є карта.

Карта, присвячена одному-двом явищам (клімат, ґрунти, політичний устрій, населення, економіка). На відміну від загальногеографічної карти, на тематичній карті головне явище показано детально, а інші об'єкти — лише як орієнтири.

Великомасштабна загальногеографічна карта (масштаби 1 : 10 000, 1 : 25 000, 1 : 50 000, 1 : 100 000), створена в проєкції Гаусса — Крюгера. Має градусну сітку, рамку з номенклатурою та зарамкове оформлення.

Увігнута форма рельєфу (западина), що на топографічній карті зображується замкненими горизонталями, де бергштрихи спрямовані всередину (до центру), а абсолютні висоти зменшуються до центру.

Позначка на топографічній карті біля берегової лінії річки або озера, яка показує абсолютну висоту поверхні води в цьому місці. За двома позначками урізу води обчислюють падіння річки на ділянці.

Смуга між зовнішньою декоративною рамкою й внутрішньою рамкою топографічної карти, поділена на чергування темних і світлих відрізків. Кожен відрізок дорівнює одній кутовій хвилині (1′). На бічних сторонах показує хвилини широти, на північній і південній — хвилини довготи.

Витягнуте підвищення місцевості, на топографічній карті зображене горизонталями, вигнутими в бік пониження рельєфу. По гребеню хребта проходить вододільна лінія.

Інструмент із двома голчастими ніжками, яким точно переносять відстань з карти на лінійний масштаб або лінійку. Розхил ніжок фіксує довжину відрізка.

Масштаб, записаний у вигляді дробу 1 : N, де чисельник 1 — це 1 см на карті, а знаменник N показує, у скільки разів зменшено відстані. Одиниці в чисельнику й знаменнику однакові (сантиметри).

Пошарове забарвлення на фізичній карті, де різні кольори позначають певні інтервали висот суходолу (зелені — низькі, жовті й коричневі — високі) і глибин морів (блакитні й сині). Інтервали читають за шкалою саме цієї карти.