Глосарій

Органічна сполука, що містить функціональну групу –CHO (альдегідну групу), в якій атом Карбону сполучений подвійним зв'язком з Оксигеном і простим зв'язком з Гідрогеном.

Функціональна група –CHO, яка складається з карбонільного атома Карбону (sp²-гібридизованого), сполученого подвійним зв'язком з Оксигеном і простим зв'язком з Гідрогеном. Визначає хімічні властивості альдегідів.

Органічна сполука, похідна амоніаку (NH₃), у якій один, два або три атоми Гідрогену заміщені на вуглеводневі залишки. Первинні аміни мають загальну формулу RNH₂.

Органічна сполука, молекула якої містить одночасно аміногрупу NH₂ (основну) і карбоксильну групу COOH (кислотну). Амінокислоти є будівельними компонентами білків.

Продукт реакції аміну (або амоніаку) з кислотою, у якому протон H⁺ приєднався до атома Нітрогену, утворивши катіон [RNH₃]⁺. Наприклад, [CH₃NH₃]Cl — хлорид метиламонію.

Здатність хімічної сполуки виявляти основні властивості в реакціях із кислотами й кислотні властивості в реакціях із лугами. Головні приклади за програмою НМТ — оксиди й гідроксиди Цинку (ZnO, Zn(OH)₂) і Алюмінію (Al₂O₃, Al(OH)₃). Серед органічних сполук амфотерність виявляють амінокислоти (наприклад, аміноетанова кислота).

Ароматичний первинний амін, C₆H₅NH₂, у якому аміногрупа NH₂ безпосередньо зв'язана з бензеновим кільцем. Дуже слабка основа через спряження неподіленої електронної пари N з π-системою кільця.

Багатоатомний спирт — органічна сполука, у молекулі якої містяться дві або більше гідроксильних груп OH, приєднаних до різних атомів Карбону. Гліцерол — триатомний спирт (три групи OH).

Природна високомолекулярна сполука (макромолекула), побудована із залишків α-амінокислот, сполучених пептидними зв'язками –CO–NH–.

Якісна реакція на пептидні зв'язки: сполуки Cu(II) у лужному середовищі (Cu(OH)₂) утворюють з білком комплекс фіолетового кольору. Потребує щонайменше двох пептидних зв'язків.

Реакція введення атомів Брому в молекулу органічної сполуки. У фенолі бромування бромною водою відбувається як реакція заміщення атомів Гідрогену в положеннях 2, 4, 6 бензенового кільця.

Третє положення теорії хімічної будови Бутлерова: атоми й групи атомів у молекулі впливають на властивості один одного, що визначає реакційну здатність сполуки. Наприклад, група -OH у фенолі виявляє кислотні властивості сильніше, ніж в етанолі, через вплив бензенового кільця.

Здатність реагенту давати позитивну якісну ознаку лише з певною речовиною або класом сполук, не реагуючи з іншими речовинами з того самого набору кандидатів.

Карбонова кислота з довгим вуглеводневим ланцюгом (від 12 атомів Карбону і більше). Приклади: пальмітинова C₁₅H₃₁COOH, стеаринова C₁₇H₃₅COOH, олеїнова C₁₇H₃₃COOH. Входять до складу жирів і використовуються для виробництва мил.

Ациклічна (лінійна) будова молекули глюкози CHO–(CHOH)₄–CH₂OH, у якій альдегідна група не утворює циклу. У водному розчині перебуває в рівновазі з циклічними формами.

Процес приєднання електронів атомом, йоном або молекулою, унаслідок чого ступінь окиснення елемента знижується.

Біполярний йон (цвіттер-йон), у якому одночасно є позитивний і негативний заряди, а сумарний заряд дорівнює нулю. Для гліцину внутрішня сіль має формулу ⁺H₃N–CH₂–COO⁻.

Міжмолекулярна взаємодія між атомом Гідрогену, ковалентно зв'язаним з електронегативним атомом (O, N, F), і неподіленою електронною парою іншого електронегативного атома. У спиртах водневі зв'язки утворюються між групами OH сусідніх молекул, що підвищує температури кипіння.

Тонкий ниткоподібний матеріал, який використовують для виготовлення тканин, шнурів, сіток та інших текстильних виробів; за походженням поділяють на природні, штучні та синтетичні.

Промисловий процес, за якого відходи пластмаси переплавляють і виготовляють нові вироби; зменшує потребу в новій сировині, але потребує придатного матеріалу, сортування й технології; не слід плутати з біологічним розкладанням.

Хімічний процес нагрівання каучуку із сіркою, під час якого між полімерними ланцюгами утворюються поперечні зв'язки (сірчані містки). У результаті каучук перетворюється на гуму з поліпшеними міцністю, пружністю й термостійкістю.

Зв'язок між речовинами різних класів, що ґрунтується на можливості їхніх взаємоперетворень за допомогою хімічних реакцій. Наприклад, CaO → Ca(OH)₂ → CaCO₃ — генетичний зв'язок між оксидом, основою та сіллю.

Реакція приєднання води H₂O до кратного зв'язку. Належить до типу приєднання. Наприклад, гідратація етену дає етанол.

Група атомів –OH. Є функціональною групою спиртів і фенолів (наприклад, C₂H₅OH), а також входить до складу основ і оксигеновмісних кислот. У формулах основ її пишуть у дужках, якщо груп кілька: Ca(OH)₂, Fe(OH)₃; кількість груп OH в основі дорівнює ступеню окиснення металу.

Гідроліз — це хімічна реакція розкладу речовини за участю води. В органічній хімії гідролізу зазнають естери (до кислоти й спирту), вуглеводи (сахароза → глюкоза + фруктоза; крохмаль → глюкоза) і білки (до амінокислот). Лужний гідроліз естерів практично необоротний, кислотний — оборотний.

Розривання пептидних зв'язків у молекулі білка за участю води. Частковий гідроліз дає коротші пептиди, повний — вільні α-амінокислоти.

Реакція приєднання водню H₂ до кратного зв'язку. Належить до типу приєднання. Наприклад, гідрування етену дає етан.

Гліцерол — найпростіший триатомний спирт, молекулярна формула C₃H₈O₃, структурна формула HOCH₂CH(OH)CH₂OH, систематична назва пропан-1,2,3-тріол. Безбарвна в'язка солодкувата рідина, добре змішується з водою.

Найпростіша α-амінокислота, систематична назва — 2-аміноетанова кислота, формула H₂N–CH₂–COOH, молярна маса 75 г/моль. Виявляє амфотерність.

Моносахарид із формулою C₆H₁₂O₆, у відкритій формі якого містяться п'ять гідроксильних груп і одна альдегідна група. Основний енергетичний субстрат для клітин живих організмів.

Матеріал на основі вулканізованого каучуку, який зазвичай містить наповнювачі (технічний вуглець, крейду), пластифікатори та інші добавки. Відрізняється від сирого каучуку вищою міцністю, термостійкістю й пружним відновленням форми.

Карбонова кислота, що містить дві карбоксильні групи –COOH у молекулі. Приклад: щавлева кислота HOOC–COOH.

Хімічна реакція відщеплення води від молекули. Для добування етену: дегідратація етанолу CH₃–CH₂–OH → CH₂=CH₂ + H₂O (концентрована H₂SO₄, близько 170 °C).

Порушення природної просторової будови білка під дією нагрівання, спирту, змін pH або солей важких металів, за якого пептидні зв'язки не розриваються.

Сполука, утворена з двох амінокислотних залишків, з'єднаних одним пептидним зв'язком –CO–NH–. Містить одну молекулу води менше, ніж сума вихідних амінокислот.

Вуглевод, молекула якого складається з двох моносахаридних залишків, сполучених глікозидним зв'язком. Утворюється в результаті реакції конденсації двох моносахаридів із виділенням молекули води. Приклад: сахароза.

Здатність матеріалу значно деформуватися під дією зовнішньої сили й майже повністю відновлювати початкову форму після припинення її дії. Характерна властивість каучуків.

Похідна карбонової кислоти, у якій атом Гідрогену карбоксильної групи –COOH заміщений на вуглеводневий радикал. Загальна формула R–C(=O)–O–R′, де R походить від кислоти, а R′ — від спирту.

Реакція утворення естеру з карбонової кислоти та спирту, що супроводжується виділенням води. Реакція оборотна (⇄), її прискорюють нагріванням і додаванням концентрованої сульфатної кислоти.

Найпростіший альдегід після метаналю, має формулу CH₃CHO. Систематична назва — етаналь, тривіальна — ацетальдегід. Молярна маса 44 г/моль, рідина з температурою кипіння 21 °C.

CH₃COOH — насичена одноосновна карбонова кислота, слабкий електроліт. Є кислотним компонентом оцту. Виявляє всі типові властивості карбонових кислот: реагує з металами, основами, оксидами, карбонатами та спиртами.

Сіль, утворена заміщенням атома Гідрогену гідроксильної групи етанолу на метал. Наприклад, натрій етанолят C₂H₅ONa утворюється в реакції етанолу з металевим натрієм: 2C₂H₅OH + 2Na → 2C₂H₅ONa + H₂.

Природний триестер гліцеролу й вищих карбонових кислот (триацилгліцерол). Молекула містить три естерні групи. Жири бувають твердими (з насичених кислот) і рідкими (з ненасичених).

Аніон, що утворюється з карбонової кислоти після відщеплення протона H⁺ від карбоксильної групи –COOH. Загальна формула R–COO⁻. Наприклад, етаноат-йон CH₃COO⁻.

Функціональна група –COOH, що складається з карбонільної групи C=O та гідроксильної групи OH, приєднаних до одного атома Карбону. Визначає належність сполуки до класу карбонових кислот.

Органічна сполука, що містить одну або кілька карбоксильних груп –COOH, зв'язаних з вуглеводневим радикалом. Загальна формула насичених одноосновних кислот — CₙH₂ₙ₊₁COOH.

Еластичний полімер природного (рослинного) або синтетичного походження, здатний значно деформуватися під дією сили й майже повністю відновлювати форму після її зняття. Сирий каучук є основою для виробництва гуми.

Аніон, що залишається від молекули кислоти після заміщення атомів Гідрогену на метал. У таблиці розчинності подано лише формули йонів, а їхні назви (сульфат, нітрат, карбонат тощо) треба знати напам'ять.

Здатність сполуки відщеплювати протон (H⁺) у водному розчині. Кількісно характеризується константою дисоціації Kₐ: що більша Kₐ, то сильніша кислота.

Дотримання заданих параметрів реакції (температури, pH середовища, наявності каталізатора, чистоти реактивів) для отримання відтворюваної якісної ознаки. Зміна умов може змінити результат проби.

Кількість речовини в одиниці об'єму розчину (моль/л). Не слід плутати з силою кислоти: концентрований розчин слабкої кислоти не стає від цього сильною кислотою.

Природний полісахарид, побудований із залишків α-глюкози. Має лінійні (амілоза) та розгалужені (амілопектин) компоненти. Запасний вуглевод рослин. Утворює синє забарвлення з розчином йоду — якісна реакція.

Якісна реакція на білки, що містять ароматичні амінокислотні залишки (тирозин, триптофан, фенілаланін): концентрована нітратна кислота (HNO₃) спричиняє жовте забарвлення.

Схема, що показує послідовні хімічні перетворення однієї речовини на іншу через проміжні сполуки. Кожна стрілка відповідає одному хімічному рівнянню. Ланцюжки перетворень перевіряють уміння добирати реагенти та визначати невідому речовину X.

Молочноподібний сік каучуконосних рослин (наприклад, бразильської гевеї), який є водною емульсією частинок полімеру. З латексу після коагуляції одержують натуральний каучук.

Молекула з великою молекулярною масою (від кількох тисяч до мільйонів атомних одиниць), утворена повторюваними структурними ланками. Білки є природними макромолекулами.

Найпростіший насичений первинний амін, CH₃NH₂. Також називається метиламіном. Виявляє основні властивості, сильніші, ніж в амоніаку.

HCOOH — найпростіша карбонова кислота, слабкий електроліт. Містить альдегідний фрагмент H–C=O, тому виявляє відновні властивості (срібне дзеркало, відновлення Cu(OH)₂ до Cu₂O). Трапляється у виділеннях мурашок.

Натрієва або калієва сіль вищої карбонової кислоти (пальмітинової, стеаринової, олеїнової тощо). Тверде мило містить натрієві солі, рідке — калієві.

Вид структурної ізомерії, за якого ізомери з однаковим складом належать до різних класів органічних сполук. Приклад: пропанова кислота й естери метилетаноат та етилметаноат (склад C₃H₆O₂).

Ферментативний процес перетворення глюкози на молочну кислоту: C₆H₁₂O₆ → 2CH₃CH(OH)COOH. Відбувається під дією молочнокислих бактерій, CO₂ не утворюється.

Низькомолекулярна речовина, молекули якої здатні сполучатися одна з одною в процесі полімеризації або поліконденсації, утворюючи макромолекулу полімеру.

Найпростіший вуглевод, який не гідролізується до простіших сполук. Приклади: глюкоза, фруктоза, рибоза.

Реакція між кислотою та основою, у результаті якої утворюються сіль і вода. Для слабких карбонових кислот у йонному рівнянні кислоту залишають у молекулярній формі.

Пара валентних електронів, яка належить лише одному атому й не бере участі в утворенні ковалентного зв'язку. В електронних формулах її позначають двома крапками біля атома.

Органічна сполука, молекула якої містить одну гідроксильну групу —OH, зв'язану з насиченим (sp³-гібридизованим) атомом Карбону. Загальна формула насичених одноатомних спиртів CₙH₂ₙ₊₁OH, де n ≥ 1.

Карбонова кислота, що містить одну карбоксильну групу –COOH у молекулі. Приклад: етанова кислота CH₃COOH.

Зовнішній прояв, який може супроводжувати хімічну реакцію: виділення газу, утворення осаду, зміна кольору чи запаху, виділення або поглинання теплоти, світло. Ознака сама по собі не доводить перебігу реакції — вирішальним є утворення нових речовин.

Процес віддачі електронів атомом, йоном або молекулою, унаслідок чого ступінь окиснення елемента зростає.

Ненасичена вища карбонова кислота з одним подвійним зв'язком C=C, формула C₁₇H₃₃COOH. Її залишок у складі жиру (триолеат) робить жир рідким. Натрієва сіль олеїнової кислоти (натрій олеат) є компонентом мила.

Омилення — лужний гідроліз жирів (естерів гліцеролу та вищих карбонових кислот) під дією NaOH або KOH, у результаті якого утворюються гліцерол і солі вищих карбонових кислот — мила.

Здатність речовини приєднувати протон (H⁺). Для амінів визначається доступністю неподіленої електронної пари атома Нітрогену. У воді основність спадає: метанамін > амоніак > анілін.

Фрагмент –CO–NH–, що утворюється між карбоксильною групою однієї амінокислоти й аміногрупою іншої в результаті реакції поліконденсації з виділенням води. Також називається пептидним зв'язком.

Матеріал, основу якого становить полімер, що може містити наповнювачі, барвники, пластифікатори, стабілізатори та інші добавки для надання потрібних експлуатаційних властивостей.

Полімер, утворений полімеризацією етену: n CH₂=CH₂ → (–CH₂–CH₂–)ₙ. Найпоширеніша пластмаса, не містить подвійних зв'язків, тому не знебарвлює бромну воду.

Процес сполучення молекул із двома або більше реакційноздатними функціональними групами, що супроводжується виділенням низькомолекулярної речовини (найчастіше води).

Високомолекулярна сполука, молекули якої (макромолекули) складаються з великої кількості повторюваних структурних ланок, з'єднаних хімічними зв'язками.

Процес послідовного сполучення багатьох молекул ненасиченого мономера в макромолекулу (полімер) без утворення побічних продуктів. Склад ланки полімеру збігається зі складом мономера.

Високомолекулярний вуглевод, макромолекула якого складається з великої кількості моносахаридних залишків, сполучених глікозидними зв'язками. Загальна формула (C6H10O5)n. Приклади: крохмаль, целюлоза.

Хімічний зв'язок (наприклад, сірчаний місток), що виникає між сусідніми полімерними ланцюгами під час вулканізації. Утворює тривимірну сітку, яка обмежує незворотне ковзання ланцюгів і поліпшує механічні властивості матеріалу.

Речовина, яка утворюється на одному з етапів ланцюжка перетворень і є вихідною для наступної реакції; її будова має узгоджуватися з обома сусідніми переходами.

Амоніачний розчин аргентум(I) оксиду, який використовують для якісного виявлення альдегідної групи. Містить комплексний йон [Ag(NH₃)₂]⁺. У реакції з альдегідом відновлюється до металевого срібла (срібне дзеркало).

Хімічна реакція заміщення. У неорганічній хімії — реакція між простою і складною речовинами, під час якої атоми простої речовини заміщують атоми одного з елементів складної (A + BC → AC + B); наприклад, активніший метал витісняє менш активний метал із розчину його солі. В органічній хімії — реакція, у якій атом або група атомів у молекулі заміщується іншим атомом або групою.

Дисахарид із молекулярною формулою C12H22O11, що складається із залишків глюкози й фруктози, сполучених глікозидним зв'язком. Добре розчинна у воді, не має відновних властивостей до гідролізу. Харчовий цукор, транспортна форма вуглеводів у рослинах.

Волокно, одержане з синтетичних полімерів, які не існують у природі, а синтезуються з мономерів (продуктів нафтохімії); приклади: капрон (поліамід), лавсан (поліестер).

Електроліт, ступінь дисоціації якого значно менший за 1. У рівняннях дисоціації використовують знак ⇄. Приклади: H₂S, H₂CO₃, HF, CH₃COOH, NH₃·H₂O, H₂O.

Шестиатомний спирт C₆H₁₄O₆, що утворюється при відновленні глюкози воднем у присутності каталізатора. Використовується як підсолоджувач у дієтичних продуктах.

Ферментативний процес перетворення глюкози на етанол і вуглекислий газ: C₆H₁₂O₆ → 2C₂H₅OH + 2CO₂. Відбувається під дією ферментів дріжджів.

Частина молекули естеру, що походить від спирту: вуглеводневий радикал R′, приєднаний до атома Оксигену естерної групи. У назві естеру відповідає першій частині (етил-, метил-, пропіл- тощо).

Фрагмент макромолекули, який багаторазово повторюється вздовж полімерного ланцюга. Записується в дужках, наприклад (–CH₂–CH₂–)ₙ.

Кількість структурних ланок в одній макромолекулі полімеру. Позначається літерою n. Середню молярну масу полімеру обчислюють як M(полімеру) ≈ n · M(ланки).

Систематична назва жиру як триестеру гліцеролу й трьох молекул вищих карбонових кислот. Триацилгліцероли є основою природних жирів та олій.

Сполука, утворена з трьох амінокислотних залишків, з'єднаних двома пептидними зв'язками –CO–NH–. Містить дві молекули води менше, ніж сума вихідних амінокислот.

Органічна сполука, у якій гідроксильна група (OH) безпосередньо зв'язана з атомом Карбону бензенового кільця. Молекулярна формула — C₆H₅OH. Належить до окремого класу фенолів, а не до спиртів.

Сіль, що утворюється при заміщенні атома Гідрогену гідроксильної групи фенолу на метал. Наприклад, натрій фенолят (C₆H₅ONa) утворюється при дії Na або NaOH на фенол.

Стан оборотної хімічної реакції, за якого швидкості прямої та зворотної реакцій однакові, а концентрації всіх речовин у системі лишаються сталими. Рівновага є динамічною — обидві реакції тривають, але з однаковою швидкістю.

Природний полісахарид, побудований із залишків β-глюкози, що утворюють лінійні волокнисті ланцюги. Основний структурний компонент клітинних стінок рослин. Нерозчинна у воді, не дає синього забарвлення з йодом. Сировина для паперу та штучних волокон.

Волокно, одержане хімічною переробкою природної сировини (найчастіше целюлози); приклади: віскозне волокно (регенерована целюлоза), ацетатне волокно (похідне целюлози).

Хімічна реакція, за характерною ознакою якої (утворення осаду певного кольору, виділення газу із запахом, зміна забарвлення індикатора) виявляють певний йон або молекулу в розчині.