Виробництво тканин, одягу й взуття

~15 хв · 8 розділів · 9 тестових запитань

Сектори економіки України й світу

Географія НМТ

давальницька сировина: Матеріали (тканина, лекала, фурнітура), які замовник передає виробнику для переробки без переходу права власності. Виробник отримує плату лише за послугу (пошиття), а готовий виріб належить замовнику.
легка промисловість: Галузь обробної промисловості, що охоплює виробництво тканин (текстиль), одягу (швейне виробництво), взуття, шкіряних виробів і хутра. Орієнтується на працересурсний і споживчий чинники.
народні промисли: Традиційні ремесла, що збереглися в певних місцевостях України: гончарство (Опішня), вишивка (Решетилівка), мальована кераміка й різьблення (Косів), петриківський розпис (Петриківка), ткацтво (Кролевець). Підтримують зелений туризм і малий бізнес.
працересурсний чинник: Чинник розміщення виробництва, що враховує наявність, вартість і кваліфікацію робочої сили. Провідний для швейного, взуттєвого й електронного виробництва, де частка оплати праці у витратах найвища.
синтетичні волокна: Хімічні волокна, вироблені з продуктів переробки нафти й газу (поліестер, нейлон, акрил). Дають понад 60 % світового виробництва волокна. Легко транспортуються, що послаблює сировинний чинник у текстильній промисловості.
текстильне виробництво: Виробництво тканин із натуральних (бавовна, льон, вовна, шовк) або хімічних (штучних і синтетичних) волокон. Включає прядіння, ткацтво, фарбування й оздоблення. Тяжіє до сировини й дешевої праці.
швейне виробництво: Пошиття одягу з готових тканин. Трудомісткий процес, де провідним чинником розміщення є працересурсний (дешева робоча сила). Масове виробництво зосереджене в Азії, модні малі партії — ближче до споживача.