Перейти до основного вмісту
Каталог

Тваринництво світу й України

~15 хв · 9 розділів · 10 тестових запитань

Сектори економіки України й світу
Географія НМТ

Зіставляєш галузі тваринництва з кормовою базою, природними умовами та країнами-лідерами. Аналізуєш структуру й розміщення тваринництва України, чинники скорочення поголів'я ВРХ і зростання птахівництва.

Кормова база й галузі тваринництва

Тваринництво — друга складова первинного сектору економіки після рослинництва. Його головна особливість у тому, що воно майже повністю залежить від кормової бази: де, який корм і в якій кількості доступний, там і розвивається відповідна галузь. Щоб розуміти географію тваринництва, треба насамперед знати, чим годуватимуть худобу.

Кормова база

Кормова база — це сукупність кормів, які використовують для годівлі сільськогосподарських тварин. Її поділяють на кілька типів:

  • Природні пасовища й сіножаті — трава, яка росте на луках, у степах, саванах, напівпустелях. Це найдешевший корм, але його врожайність і поживність залежать від клімату. На природних пасовищах тримають велику рогату худобу (ВРХ) і овець.

  • Кормові культури — рослини, які спеціально вирощують для годівлі: кукурудза на силос, люцерна, конюшина, кормові буряки, однорічні й багаторічні трави. Їх сіють на полях, збирають і закладають на зберігання (силос, сінаж, сіно).

  • Концентровані корми й комбікорми — зерно (ячмінь, кукурудза, пшениця, овес), соєвий шрот, макуха. Це високопоживні корми, які дають свиням і птиці для швидкого набору ваги.

  • Відходи харчової промисловості — жом цукрових заводів (залишки цукрових буряків), макуха олійних культур (соняшник, соя, ріпак), барда спиртових заводів. Їх використовують переважно для годівлі ВРХ і свиней.

Галузі тваринництва

Основні галузі тваринництва:

  • Скотарство — розведення великої рогатої худоби (ВРХ). Буває молочним, м’ясним і м’ясо-молочним.

  • Свинарство — розведення свиней. Дає м’ясо, сало, шкіру.

  • Вівчарство — розведення овець. Дає вовну, баранину, молоко (овечий сир), овчину.

  • Птахівництво — розведення курей, індиків, качок, гусей. Дає м’ясо й яйця.

  • Конярство — розведення коней (тяглова сила, м’ясо, кумис).

  • Козівництво — розведення кіз (молоко, сир, вовна — мохер, кашемір).

  • Оленярство — розведення північних оленів у тундрі й тайзі (Канада, Росія, Скандинавія).

  • Верблюдівництво — розведення верблюдів у пустелях (Північна Африка, Центральна Азія).

  • Бджільництво — розведення бджіл для отримання меду, воску, прополісу.

Екстенсивне й інтенсивне тваринництво

За способом утримання тварин і рівнем витрат тваринництво поділяють на два типи:

Ознака

Екстенсивне

Інтенсивне

Кормова база

Природні пасовища

Комбікорми, силос, кормові культури

Утримання

Вільний випас цілий рік

Стійлове (у приміщеннях)

Затрати

Малі (праця, корми)

Великі (комбікорми, енергія, ветеринарія)

Продуктивність

Низька

Висока

Приклади регіонів

Австралія, Аргентина, Монголія

ЄС, США, Китай, Україна (птахофабрики)

Екстенсивне тваринництво поширене там, де є великі площі природних пасовищ, але мало населення й капіталу. Інтенсивне — там, де густота населення висока, земля дорога, а ринок близько. На НМТ важливо вміти пов’язувати тип тваринництва з кормовою базою: природні пасовища → м’ясне скотарство й вівчарство; зерно й картопля → свинарство; комбікорми → птахівництво.

Скотарство: молочне й м’ясне

Скотарство — розведення великої рогатої худоби (ВРХ) — найпоширеніша галузь тваринництва у світі. ВРХ дає молоко, яловичину, шкіру, а в багатьох країнах — ще й тяглову силу. Залежно від мети розведення скотарство поділяють на молочне, м’ясне та м’ясо-молочне.

Поголів’я ВРХ у світі

Найбільше поголів’я великої рогатої худоби мають:

  • Бразилія — понад 190 млн голів. Величезні пасовища саван (серраду) і тропічних лук дають змогу тримати найбільше у світі комерційне стадо м’ясної худоби.

  • Індія — понад 190 млн голів. Корова в індуїзмі — священна тварина. Худобу тримають переважно для молока й як тяглову силу, на м’ясо її не забивають. Тому Індія — найбільший у світі виробник молока, але не яловичини.

  • США — близько 90 млн голів. Розвинене як молочне (Вісконсин, Каліфорнія), так і м’ясне скотарство (Великі рівнини — Техас, Небраска, Канзас).

  • Ефіопія — понад 60 млн голів. Велике поголів’я, але низька продуктивність; худобу використовують переважно для молока й тягла.

  • Китай — понад 50 млн голів. Швидко нарощує поголів’я для забезпечення зростаючого попиту на яловичину й молоко.

  • Аргентина — понад 50 млн голів. Класичний регіон м’ясного скотарства — Пампа, родючі пасовища субтропічних степів.

Молочне скотарство

Молочне скотарство тяжіє до двох чинників:

  • Близькість до міст — молоко швидко псується (термін зберігання сирого молока — 1–2 доби), тому молочні ферми розташовують поблизу великих міст-споживачів.

  • Вологі луки помірного поясу — коровам потрібна соковита трава з високим умістом білка. Найкращі умови — у зоні широколистяних лісів і мішаних лісів помірного клімату з рясними опадами.

Країни-лідери молочного скотарства:

  • Індія — найбільший виробник молока у світі (понад 200 млн тонн на рік). Молоко — основний продукт тваринництва через релігійні обмеження на забій корів.

  • США — другий виробник молока. Молочні ферми зосереджені у Вісконсині, Каліфорнії, Нью-Йорку.

  • Нідерланди, Данія, Німеччина, Франція — класичні країни молочного скотарства Європи. Вологі луки, висока культура виробництва, близькість до густонаселених міст.

  • Нова Зеландія — найбільший експортер молочної продукції (масло, сухе молоко, сир). Екстенсивне пасовищне утримання цілий рік завдяки м’якому океанічному клімату.

М’ясне скотарство

М’ясне скотарство розвивається на великих природних пасовищах саван, степів і напівпустель, де худоба випасається цілий рік на дешевій траві. Найбільші регіони:

  • Бразилія — найбільший експортер яловичини. Величезні ранчо в саванах серраду й тропічних луках Амазонії.

  • Аргентина — класичний регіон м’ясного скотарства. Пампа — родючі субтропічні степи, де худоба випасається цілий рік. Аргентинська яловичина — бренд світового рівня.

  • Австралія — другий за величиною експортер яловичини. Величезні скотарські станції в саванах півночі й напівпустелях центральної частини.

  • США — Великі рівнини (Техас, Небраска, Канзас). Поєднання великих пасовищ і відгодівельних майданчиків (feedlots) із зерновими кормами.

Найбільші експортери яловичини — Бразилія й Австралія. Вони продають заморожену яловичину до Китаю, ЄС, США, країн Близького Сходу.

Свинарство, вівчарство й птахівництво

Окрім скотарства, у світі велике значення мають свинарство, вівчарство й птахівництво. Кожна з цих галузей має свою кормову базу, географію й чинники розміщення.

Свинарство

Свині — всеїдні тварини, але найкраще набирають вагу на концентрованих кормах: зерні (ячмінь, кукурудза), картоплі, комбікормах. Тому свинарство тяжіє до районів вирощування зерна й картоплі та до великих міст, де є попит на м’ясо.

Найбільше поголів’я свиней у світі:

  • Китай — має майже половину світового поголів’я (понад 400 млн голів). Свинина — основний вид м’яса в китайській кухні. Китай також найбільший споживач і виробник свинини.

  • Європейський Союз — близько 150 млн голів. Найбільші виробники: Іспанія, Німеччина, Данія, Франція, Нідерланди. Іспанія — найбільший виробник і експортер свинини в ЄС, а Данія вивозить найбільшу частку власного виробництва.

  • США — близько 75 млн голів. Свинокомплекси зосереджені в Середньому Заході (Айова, Міннесота, Іллінойс) — там, де вирощують кукурудзу й сою.

  • Бразилія — близько 40 млн голів. Швидко нарощує виробництво свинини на півдні країни.

Важливо пам’ятати: у мусульманських країнах (Саудівська Аравія, Іран, Пакистан, Індонезія) свинарства майже немає через релігійну заборону (харам). Тому там розвинене вівчарство й скотарство.

Вівчарство

Вівці — надзвичайно витривалі тварини. Вони здатні їсти бідну траву напівпустель і степів, долати великі відстані до водопою, переносити спеку й холоди. Тому вівчарство розвинене в посушливих і гірських районах, де корови не виживуть.

Найбільше поголів’я овець:

  • Китай — понад 160 млн голів. Розводять переважно на баранину в посушливих районах Внутрішньої Монголії та Тибету.

  • Індія — понад 70 млн голів. Вівчарство в посушливих районах Раджастхану й Гуджарату.

  • Австралія — понад 70 млн голів. Класична країна вівчарства. Тонкорунні мериноси дають найкращу вовну у світі. Австралія — найбільший експортер вовни й баранини.

  • Нова Зеландія — понад 25 млн голів. Експортує баранину й вовну. Вівці випасаються на гірських пасовищах цілий рік.

Інші важливі регіони вівчарства: Аргентина (Патагонія — тонкорунна вовна), ПАР (мериноси), Велика Британія (гірські райони Шотландії й Уельсу), Нова Зеландія. Найбільші експортери баранини — Австралія й Нова Зеландія.

Птахівництво

Птахівництво — найбільш індустріалізована галузь тваринництва. Воно майже не залежить від пасовищ: курей тримають у закритих приміщеннях (птахофабриках) і годують комбікормами. М’ясо птиці дешеве, швидко виробляється (курча-бройлер досягає забійної ваги за 6–7 тижнів) і не має релігійних обмежень.

Лідери з виробництва м’яса птиці:

  • США — найбільший виробник. Бройлерні комплекси зосереджені на півдні (Арканзас, Алабама, Джорджія).

  • Китай — другий виробник. Швидко нарощує виробництво курятини.

  • Бразилія — третій виробник і найбільший експортер курятини у світі. Експортує до ЄС, Близького Сходу, Азії.

Птахівництво — єдина галузь тваринництва, яка може розміщуватися практично будь-де, бо корми (комбікорми) привозять, а продукція (охолоджене м’ясо, яйця) потребує швидкої доставки до споживача. Тому птахофабрики будують поблизу великих міст.

Тваринництво України

Тваринництво України має тривалу історію, але за останні 30 років його структура докорінно змінилася. Якщо в радянський час основою було скотарство, то тепер провідне місце займає птахівництво.

Структура тваринництва України

Сьогодні структура виробництва м’яса в Україні виглядає так:

  • Птахівництво — понад половину всього виробництва м’яса. Найбільша компанія — МХП (Миронівський хлібопродукт). Курятину експортують до Європейського Союзу, на Близький Схід і в Африку.

  • Свинарство — друга за обсягом галузь. Зосереджене переважно в Лісостепу й Степу, де вирощують зерно й картоплю.

  • Скотарство — третя позиція. Поголів’я ВРХ катастрофічно скоротилося: з приблизно 25 млн голів на початку 1990-х до 2–3 млн нині. Більшість корів сьогодні утримують в особистих селянських господарствах.

Розміщення галузей за природними зонами

Як і рослинництво, тваринництво України має чітку зональність:

Природна зона

Спеціалізація

Чинники

Полісся

М’ясо-молочне скотарство

Луки, сіножаті, кормові культури на піщаних ґрунтах

Лісостеп

Молочно-м’ясне скотарство, свинарство

Жом цукрових заводів, кукурудза, картопля

Степ

Свинарство, птахівництво (на зерні); вівчарство на півдні

Зерно, посушливі пасовища півдня

Карпати

Вівчарство, скотарство

Полонини — гірські луки

Приміські зони

Птахофабрики, молочні ферми, свинокомплекси

Близькість до міст-споживачів

Бджільництво

Україна — серед провідних виробників і експортерів меду у світі. Мед експортують переважно до країн ЄС. Найбільші регіони бджільництва — Полісся, Лісостеп і Карпати, де багато медоносних рослин (липа, гречка, соняшник, різнотрав’я).

Причини скорочення поголів’я ВРХ

Падіння поголів’я великої рогатої худоби в Україні — одна з найпомітніших змін в аграрному секторі. Основні причини:

  • Низька прибутковість — молоко й яловичина не дають швидкого прибутку порівняно з вирощуванням зерна чи соняшнику.

  • Дорогі корми — вартість комбікормів і сіна зростає, а закупівельні ціни на молоко залишаються низькими.

  • Розорювання пасовищ — площі природних кормових угідь скорочуються через вирощування товарних культур.

  • Старіння сільського населення — молодь не хоче тримати корів через важку працю й низькі доходи.

  • Війна — втрати поголів’я на окупованих і прифронтових територіях (Херсонщина, Запоріжжя, Донеччина, Луганщина).

Розбираємо завдання

Розгляньмо чотири типові завдання НМТ на тему тваринництва. Кожне — у форматі вибору однієї правильної відповіді з чотирьох.

Приклад 1. Чому вівчарство розвинене в посушливих районах Австралії?

Завдання: Виберіть правильне пояснення, чому вівчарство набуло значного поширення в посушливих внутрішніх районах Австралії.

Розв’язання: Вівці — надзвичайно витривалі тварини. Вони здатні їсти бідну траву напівпустель і степів, долати великі відстані до водопою, переносити спеку. Саме тому вівчарство розвинене в посушливих районах Австралії, де корови не вижили б.

Правильна відповідь: «Вівці витривалі й живуть на бідних пасовищах напівпустель».

Чому інші варіанти неправильні:

  • «Вівцям потрібні соковиті луки» — навпаки, вівці не потребують соковитих лук, вони пристосовані до бідної рослинності.

  • «У посушливих районах багато комбікормів» — комбікорми виробляють із зерна, яке в посушливих районах не вирощують.

  • «Вовна швидко псується, тому її виробляють біля міст» — вовна не псується швидко, і вівчарство не тяжіє до міст.

Приклад 2. Країна з найбільшим поголів’ям свиней

Завдання: Виберіть країну, яка має найбільше поголів’я свиней у світі.

Розв’язання: Китай має майже половину світового поголів’я свиней — понад 400 млн голів. Свинина — основний вид м’яса в китайській кухні.

Правильна відповідь: Китай.

Чому інші варіанти неправильні:

  • Індія — через релігійні обмеження (індуїзм не забороняє свинину, але більшість населення не їсть її; поголів’я свиней незначне).

  • Саудівська Аравія — мусульманська країна, де свинарство заборонене релігією (харам).

  • Австралія — свинарство розвинене, але поголів’я значно менше, ніж у Китаї.

Приклад 3. Провідна галузь тваринництва України за виробництвом м’яса

Завдання: Виберіть галузь, яка забезпечує понад половину виробництва м’яса в Україні.

Розв’язання: Птахівництво — провідна галузь тваринництва України. Воно дає понад 50 % усього м’яса в країні. Найбільша компанія — МХП (Миронівський хлібопродукт).

Правильна відповідь: Птахівництво.

Чому інші варіанти неправильні:

  • М’ясне скотарство — поголів’я ВРХ в Україні скоротилося в рази, яловичина становить невелику частку.

  • Вівчарство — в Україні розвинене локально (Карпати, південь), але дає мізерну частку м’яса.

  • Конярство — коней розводять переважно для спорту й туризму, а не для м’яса.

Приклад 4. Розвиток молочного скотарства в Нідерландах і Данії

Завдання: Чим пояснити високий рівень розвитку молочного скотарства в Нідерландах і Данії?

Розв’язання: Молочне скотарство потребує вологих лук із соковитою травою та близькості до міст-споживачів. Нідерланди й Данія мають саме такі умови: вологий помірний клімат, великі площі лук, густа мережа міст.

Правильна відповідь: «Вологі луки й близькість міст-споживачів».

Чому інші варіанти неправильні:

  • «Посушливі пасовища» — Нідерланди й Данія мають вологий, а не посушливий клімат.

  • «Тропічний клімат» — обидві країни лежать у помірному поясі, а не в тропіках.

  • «Гірські полонини» — Нідерланди й Данія — рівнинні країни, без гір.

Типові помилки й пастки

На НМТ учні часто припускаються однотипних помилок через стереотипи або неуважність. Ось найпоширеніші пастки:

  • Вважають, що велике поголів’я ВРХ в Індії йде переважно на яловичину. Насправді корова в індуїзмі — священна тварина. Її тримають для молока й тяглової сили, а не для забою. Індія — найбільший виробник молока, але не яловичини.

  • Пов’язують вівчарство з вологими луками, а молочне скотарство — з напівпустелями. Це груба помилка: вівці витривалі й живуть на бідних пасовищах посушливих районів, а коровам потрібна соковита трава вологих лук.

  • Шукають розвинене свинарство в мусульманських країнах (Саудівська Аравія, Іран, Пакистан). Свинина заборонена ісламом (харам), тому в цих країнах свинарства майже немає.

  • Вважають провідною галуззю тваринництва України скотарство, а не птахівництво. Через інерцію радянського минулого багато хто думає, що основа — корови. Насправді птахівництво дає понад половину м’яса в Україні.

  • Плутають екстенсивне (пасовищне) й інтенсивне (стійлове) тваринництво. Екстенсивне — великі пасовища, малі затрати, низька продуктивність (Австралія, Монголія). Інтенсивне — стійлове утримання, комбікорми, висока продуктивність (ЄС, США, птахофабрики).

Як це перевіряють на НМТ

Тема «Тваринництво світу й України» входить до розділу 5.2.1 програми НМТ з географії. Вона охоплює географію тваринництва світу, зональність, найбільші країни-виробники й експортери, а також тваринництво України — кормову базу, структуру й розміщення.

Формати завдань:

  • Форма 1 (завдання 1–20) — вибір однієї правильної відповіді з чотирьох. Оцінюється в 1 бал. У демоваріанті НМТ 2026 завдання 15–16 стосуються теми 5.2.1, зокрема завдання 15 — за картограмою за областями України.

  • Форма 3 (завдання 25–30) — вибір трьох правильних відповідей із семи. По 1 балу за кожен правильно вказаний варіант (максимум 3 бали). Завдання 27 демоваріанта 2026 — за темою 5.2.1.

Уміння, які перевіряють:

  • Показувати на карті райони тваринництва.

  • Пояснювати спеціалізацію регіону на основі кормової бази й природних умов.

  • Називати країни-лідери з поголів’я, виробництва й експорту продукції тваринництва.

Стратегія підготовки: для кожної галузі тваринництва згадай, який корм вона використовує — пасовище, зерно, комбікорм чи луки — і шукай район із таким кормом. Якщо в завданні запитують про країну-лідера, зістав кормову базу країни з потребами галузі.

Питання й відповіді

Чому в Індії так багато корів, але мало яловичини?

В Індії корова вважається священною твариною в індуїзмі, який сповідує більшість населення. Забій корів заборонений або обмежений у більшості штатів. Тому корів тримають для молока (Індія — найбільший виробник молока у світі) і як тяглову силу в сільському господарстві. Яловичину майже не виробляють, а експорт яловичини з Індії — це переважно м’ясо буйволів.

Чому вівці краще за корів переносять посуху?

Вівці мають кілька пристосувань: вони можуть їсти бідну, суху траву, яку корови не перетравлюють; здатні долати великі відстані до водопою; їхня вовна захищає від перегріву; вони менш вибагливі до якості води. Тому вівчарство поширене в посушливих степах, напівпустелях і гірських районах, де корів утримувати неможливо.

Чому птахівництво в Україні зростає, а поголів’я корів скорочується?

Птахівництво — інтенсивна галузь: курей тримають у закритих приміщеннях, годують комбікормами, м’ясо виробляють швидко (6–7 тижнів) і дешево. Інвестиції в птахофабрики окупаються швидше, ніж у молочні ферми. Натомість скотарство потребує великих площ пасовищ, дорогих кормів, довгого циклу вирощування. Через низьку прибутковість, розорювання пасовищ і старіння села селяни відмовляються тримати корів.

Чим екстенсивне тваринництво відрізняється від інтенсивного?

Екстенсивне тваринництво базується на природних пасовищах, тварини випасаються цілий рік, затрати праці й кормів мінімальні, а продуктивність низька. Характерне для країн із великими площами дешевої землі (Австралія, Аргентина, Монголія). Інтенсивне тваринництво — стійлове утримання, використання комбікормів, силосу, кормових культур; потребує великих капіталовкладень, але дає високу продуктивність. Поширене в густонаселених регіонах (ЄС, США, Китай, Україна).

Чому молочні ферми будують поблизу міст?

Молоко — продукт, що швидко псується. Сире молоко зберігається 1–2 доби навіть у холодильнику. Тому молочні ферми розташовують якомога ближче до міст-споживачів, щоб мінімізувати час транспортування. Крім того, місто дає дешеві корми (відходи харчової промисловості, жом, макуху) і робочу силу. З цієї ж причини птахофабрики й свинокомплекси також будують у приміських зонах.

Коротко: головне

  • Галузь тваринництва визначає кормова база: природні пасовища → м’ясне скотарство й вівчарство; зерно й картопля → свинарство; комбікорми → птахівництво.

  • Найбільше поголів’я ВРХ — Бразилія, Індія, США; свиней — Китай; овець — Китай, Австралія, Нова Зеландія.

  • Молочне скотарство тяжіє до міст і вологих лук помірного поясу; м’ясне — до великих природних пасовищ саван і степів.

  • Вівчарство поширене в посушливих і гірських районах, бо вівці витривалі й невибагливі до кормів.

  • В Україні провідне птахівництво (понад половина м’яса); поголів’я ВРХ скоротилося з 25 млн до 2–3 млн голів.

  • Зони тваринництва України: Полісся — м’ясо-молочне скотарство; Лісостеп — молочно-м’ясне скотарство й свинарство; Степ — свинарство, птахівництво, вівчарство; Карпати — вівчарство й скотарство; приміські зони — птахофабрики, молочні ферми, свинокомплекси.

  • Найбільші експортери яловичини — Бразилія й Австралія; молочної продукції — Нова Зеландія й ЄС; курятини — Бразилія; баранини — Австралія й Нова Зеландія.