Тарас Шевченко «І мертвим, і живим, і ненарожденним…»: послання

~15 хв · 9 розділів · 10 тестових запитань

Література кінця XVIII – початку XX ст.

Українська література НМТ

адресат: Особа або група осіб, до яких звернено твір. У посланні «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» адресат — українська еліта (пани й освічені земляки), що зреклася народу й рідної культури.
антитеза: Стилістична фігура, що полягає в різкому протиставленні образів, понять, явищ, характерів або частин тексту для увиразнення думки, підкреслення контрасту. Наприклад: зима ↔ весна, сльози ↔ сміх, своє ↔ чуже.
епіграф: Короткий текст (цитата, прислів'я, афоризм), який автор ставить на початку твору або його частини, щоб указати на головну тему, ідею чи настрій. У «Місті» два епіграфи — із Талмуду та з роману «Таїс» Анатоля Франса.
послання: Жанр лірики — віршоване або прозове звертання до певної особи чи групи осіб, що містить повчання, заклик, докір або прохання. Шевченко назвав свій твір «посланієм» у заголовку.
риторичне звертання: Стилістична фігура — звертання до неживого предмета, явища, відсутньої особи чи абстрактного поняття. Не потребує відповіді, підсилює емоційність і створює урочисту інтонацію. Адресат стоїть у кличному відмінку, часто з вигуком «О». Приклад: «О слово рідне! Орле скутий!..»
сарказм: Уїдлива, нищівна насмішка, що викриває негативні риси особи чи явища. У посланні «І мертвим, і живим…» Шевченко каже, що «ясновельможнії гетьмани» — це «раби, подножки, грязь Москви».