Радянський партизанський рух і підпілля

З перших днів нацистської окупації в Україні почав зароджуватися радянський партизанський рух. Однак його становлення було вкрай важким і драматичним. Партійні органи й НКВС у 1941 р. поспіхом залишали в тилу ворога невеликі партизанські загони й підпільні групи. Ці загони часто не мали ані достатньої підготовки, ані зброї, ані надійного зв'язку з «Великою землею». Бракувало також підтримки з боку місцевого населення, яке в перші місяці окупації не поспішало ризикувати життям через непродумані дії розрізнених груп. Через це більшість таких загонів були викриті й розгромлені вже в 1941–1942 рр.

Перелом настав у 1942 р. Радянське керівництво усвідомило потребу централізованого управління партизанською боротьбою. 30 травня 1942 р. в Москві створили Центральний штаб партизанського руху (ЦШПР), який мав координувати всі партизанські сили на окупованій території СРСР. А вже 20 червня 1942 р. почав роботу Український штаб партизанського руху (УШПР). Його очолив Тимофій Строкач — досвідчений чекіст, заступник наркома внутрішніх справ УРСР. УШПР налагодив радіозв'язок із загонами, організував постачання зброї, боєприпасів і вибухівки літаками, а також координував дії партизанів із наступальними операціями Червоної армії.

Важливо розуміти: радянський партизанський рух від самого початку мав чітку політичну мету — відновлення радянської влади на окупованих територіях. Він діяв за наказами з Москви, підпорядковувався партійному й військовому керівництву й не визнавав жодних українських національних інтересів поза радянською ідеологією.

Головні райони дій

Найактивніше партизанський рух розвивався в лісових масивах — на Поліссі, Чернігівщині, Сумщині та Брянщині (нині — територія РФ). Ліси давали укриття від каральних експедицій і дозволяли непомітно пересуватися. У степовій зоні, де сховатися було важко, радянський рух спирався переважно на міське підпілля — таємні групи в окупованих містах.

Після створення УШПР партизанські загони почали об'єднуватися у великі з'єднання. Три з них стали особливо відомими — під командуванням Сидора Ковпака, Олексія Федорова й Олександра Сабурова.

Сидір Ковпак — «дідусь партизанського руху»

С. Ковпак починав як командир Путивльського загону на Сумщині. Незабаром його загін виріс у Сумське партизанське з'єднання, комісаром якого став Семен Руднєв. Ковпак мав винятковий талант до маневрування: його з'єднання могло долати сотні кілометрів лісами й болотами, уникаючи оточення. За успішні операції Ковпака двічі удостоїли звання Героя Радянського Союзу.

Олексій Федоров і Олександр Сабуров

О. Федоров командував Чернігівським партизанським з'єднанням, яке з 1943 р. перейменували на Чернігівсько-Волинське. Його бійці провели масштабні диверсії на Ковельському залізничному вузлі, через який німці постачали техніку на східний фронт. О. Сабуров діяв переважно на Брянщині й Житомирщині, його з'єднання також активно руйнувало комунікації окупантів.

Рейди тилами ворога

Рейд — це тривалий бойовий похід партизанського з'єднання тилами ворога, під час якого завдають ударів по комунікаціях, складах і гарнізонах. Уже восени 1942 р. Ковпак і Сабуров здійснили рейд із Брянських лісів на Правобережну Україну. Проте найвідомішим став Карпатський рейд С. Ковпака (червень — вересень 1943 р.).

Метою Карпатського рейду були нафтопромисли Прикарпаття — стратегічне джерело пального для вермахту. З'єднання Ковпака пройшло з Полісся через Галичину до Карпат, підриваючи нафтові вишки й мости. Шлях був важким: точилися бої з вермахтом, а на Волині й Поліссі ковпаківці зіткнулися із загонами УПА. У серпні 1943 р. в одному з боїв загинув комісар С. Руднєв. Виснажене з'єднання потрапило в оточення, але вийшло з нього малими групами. Рейд досяг мети лише частково, зате продемонстрував здатність партизанів діяти глибоко в тилу.

Залізничні диверсії та «рейкова війна»

Одним із головних завдань партизанів було зривати залізничні перевезення вермахту. У 1943 р. масштаб диверсій на залізницях суттєво зріс. Варто розрізняти: операція «Рейкова війна» (серпень — вересень 1943 р.) — це спеціальна операція радянського командування, яка охопила Білорусь, частину Росії та окремі райони України. Її проводили силами не УШПР, а партизанських загонів Білорусі, Росії та частково України за директивою ЦШПР. Не плутай: УШПР цю операцію не проводив. Диверсії загонів Федорова, Ковпака й Сабурова проти ешелонів — це окремі бойові дії, а не «Рейкова війна».

Окрім великих партизанських з'єднань у лісах, на окупованих територіях діяло міське підпілля — таємні організації, які займалися розвідкою, диверсіями, поширенням листівок, допомогою військовополоненим і єврейському населенню. Окупаційні спецслужби часто викривали ці групи через провокаторів, і учасників чекали тортури й страти.

Одеса: катакомби й загін Молодцова

В Одесі партизанські групи ховалися в катакомбах — підземних лабіринтах, що тягнуться на десятки кілометрів. Найвідоміший загін очолював Володимир Молодцов (псевдо — Бадаєв). Його бійці влаштовували диверсії на залізниці, знищували склади з боєприпасами й вели розвідку. 9 лютого 1942 р. через зраду Молодцова заарештувала румунська таємна поліція (сигуранца) — Одеса перебувала в румунській зоні окупації. Після тортур його розстріляли 12 липня 1942 р.

Київське підпілля

У Києві діяли десятки невеликих підпільних груп. Вони організовували диверсії на залізничному вузлі, підприємствах, які працювали на окупантів, поширювали листівки зі зведеннями Радінформбюро. Однак київське підпілля зазнало тяжких втрат: німці через агентуру викрили й знищили багато груп у 1942–1943 рр.

«Молода гвардія» в Краснодоні

На Донбасі, в місті Краснодон, діяла молодіжна підпільна організація «Молода гвардія» (1942 — січень 1943 р.). Її створили колишні комсомольці, які не встигли евакуюватися. Вони поширювали листівки, визволяли військовополонених, готували диверсії. У січні 1943 р., напередодні визволення Краснодона, гестапо заарештувало й стратило більшість учасників. Після війни історію «Молодої гвардії» широко пропагували, а роман Олександра Фадєєва значною мірою міфологізував її: реальна діяльність була менш масштабною, ніж зображено в літературі.

Рівне: М. Кузнєцов і загін «Переможці»

У Рівному — столиці райхскомісаріату «Україна» — діяв загін особливого призначення «Переможці» під командуванням Дмитра Медведєва. Найвідомішим розвідником цього загону був Микола Кузнєцов, який, видаючи себе за німецького офіцера, проник у найвищі кола окупаційної адміністрації. Він здійснив кілька замахів на нацистських посадовців, зокрема на головного суддю райхскомісаріату. Кузнєцов загинув 9 березня 1944 р. в с. Боратин біля Бродів у сутичці з вояками УПА, коли намагався перейти лінію фронту.

Запам'ятай: «Молода гвардія» — Краснодон, загін Молодцова — одеські катакомби, загін Медведєва «Переможці» — Рівне, Кузнєцов — розвідник-диверсант.

Радянський партизанський рух мав складні стосунки не лише з окупантами, а й з українським національним рухом та місцевим населенням. Ці сторінки історії радянська пропаганда довго замовчувала, але вони важливі для розуміння справжньої ціни війни.

Війна на два фронти: проти нацистів і проти УПА

Радянські партизани воювали не лише з вермахтом. Вони вели збройну боротьбу й проти Української повстанської армії (УПА) та українського національного підпілля, яких розглядали як ворогів радянської влади. З 1943 р., коли УПА почала активно діяти на Волині й Поліссі, там спалахнули відкриті збройні сутички. Обидві сторони зазнавали втрат, і ненависть між ними була не меншою, ніж до окупантів.

Стосунки з польським підпіллям

Стосунки радянських партизанів із польським підпіллям були мінливими. На Волині радянські загони іноді співпрацювали з польською самообороною проти спільного ворога — УПА. Однак згодом між радянськими партизанами та Армією Крайовою (АК) почалися сутички, адже АК підпорядковувалася польському еміграційному уряду в Лондоні, якого Москва не визнавала.

Ціна для мирного населення: Корюківка

Найтрагічнішим наслідком партизанської війни для цивільних стали каральні акції окупантів. Німці відповідали на дії партизанів масовими розстрілами мирних жителів, спаленням цілих сіл. 1–2 і 9 березня 1943 р. нацисти знищили містечко Корюківку — районний центр на Чернігівщині. Загалом загинуло близько 6,7 тис. осіб — це одна з найбільших каральних акцій нацистів у Європі. Приводом стала активність партизанів у цьому районі.

Реквізиції та насильство

Партизани потребували продовольства, коней, одягу — і часто реквізували їх у селян. Ті, кого підозрювали у співпраці з окупантами або в симпатіях до українського національного руху, могли стати жертвами розправ. Тож для частини населення радянські партизани були ще однією загрозою, а не визволителями. Радянська історіографія ці сторінки ретельно замовчувала, зображаючи партизанів винятково героями.

Приклад 1. Відповідність «командир — з'єднання чи діяльність»

Завдання: Установи відповідність між командиром (1–4) і його з'єднанням або діяльністю (А–Д). Один варіант відповіді зайвий.

Розв'язання крок за кроком:

• Згадай, що С. Ковпак здійснив Карпатський рейд у червні — вересні 1943 р. Отже, 1 → А.

• О. Федоров командував Чернігівсько-Волинським з'єднанням, яке руйнувало Ковельський залізничний вузол. Отже, 2 → Б.

• Т. Строкач очолював УШПР, тому 3 → В.

• Д. Медведєв командував загоном «Переможці», який діяв у Рівному. Отже, 4 → Г.

• Варіант Д — «Головний командир УПА» — стосується Романа Шухевича (УПА), а не радянського руху.

Правильні відповіді: 1–А, 2–Б, 3–В, 4–Г.

Приклад 2. «3 з 7» — ознаки радянського партизанського руху

Завдання: Які три ознаки характеризують радянський партизанський рух в Україні?

• Керівництво через Український штаб партизанського руху

• Рейди тилами ворога

• Диверсії на залізницях

• Боротьба за незалежну Українську державу

• Створення Української головної визвольної ради (УГВР)

• Похідні групи на схід України

• Підпорядкування уряду УНР в екзилі

Розв'язання: Спочатку відкинь ознаки, що належать українському визвольному рухові. Боротьба за незалежну Українську державу, створення УГВР і похідні групи на схід України — ознаки ОУН і УПА; орієнтація на уряд УНР в екзилі — ознака Поліської Січі Т. Бульби-Боровця. Жодна з цих ознак не стосується радянського партизанського руху. Радянський рух мав на меті відновлення радянської влади, діяв через УШПР (керівництво з Москви), активно застосовував рейди тилами ворога і влаштовував диверсії на залізницях.

Правильні відповіді: керівництво через Український штаб партизанського руху, рейди тилами ворога, диверсії на залізницях.

Приклад 3. Відповідність «організація чи подія — місце»

Завдання: Установи відповідність між організацією чи подією (1–4) і місцем (А–Д). Один варіант зайвий.

Розв'язання: «Молода гвардія» діяла в Краснодоні на Донбасі (1→А). Загін Молодцова-Бадаєва переховувався в одеських катакомбах (2→Б). Найбільша каральна акція сталася в Корюківці на Чернігівщині (3→В). Карпатський рейд Ковпака відбувався в Прикарпатті (4→Г). Варіант Д (Хуст) — зайвий.

Правильні відповіді: 1–А, 2–Б, 3–В, 4–Г.

Приклад 4. «3 з 7» — твердження про радянських партизанів

Завдання: Які три твердження про радянських партизанів правильні?

• Вели бої із загонами УПА

• Діяли за наказами з Москви

• Їхні дії окупанти використовували як привід для каральних акцій

• Підпорядковувалися Проводу ОУН(б)

• Визнавали Акт 30 червня 1941 р.

• Разом з УПА воювали проти Червоної армії

• Були створені Армією Крайовою

Розв'язання: Радянські партизани справді вели бої з УПА — це історичний факт, попри радянське замовчування. Вони діяли за наказами з Москви через УШПР. Їхні дії часто провокували каральні акції окупантів проти мирного населення (як-от Корюківка). Інші чотири твердження стосуються українського визвольного руху: ОУН(б), УПА та УГВР, або є відверто хибними.

Правильні відповіді: вели бої із загонами УПА; діяли за наказами з Москви; їхні дії окупанти використовували як привід для каральних акцій.

• Плутати радянських партизанів і УПА. Радянські партизани мали на меті відновлення радянської влади й підпорядковувалися Москві (УШПР). УПА боролася за незалежну Українську державу й підпорядковувалася ОУН, згодом — УГВР. Якщо в завданні йдеться про боротьбу за самостійність України — це не радянський рух.

• Приписувати Карпатський рейд О. Федорову чи О. Сабурову. Запам'ятай раз і назавжди: Карпатський рейд (червень — вересень 1943 р.) здійснив саме С. Ковпак. Федоров відомий чернігівським напрямом і Ковельським вузлом, Сабуров — Брянщиною й Житомирщиною.

• Вважати, що Український штаб партизанського руху створили 1941 р. Ні, його утворено 20 червня 1942 р. А 1941 р. — це час стихійних, непідготовлених загонів, які швидко розгромили.

• Ототожнювати всі залізничні диверсії з операцією «Рейкова війна». «Рейкова війна» (серпень — вересень 1943) — це конкретна операція ЦШПР, якої УШПР не проводив. Диверсії загонів Федорова, Ковпака чи Сабурова на залізницях — це окремі бойові дії, а не «Рейкова війна». Завжди перевіряй виконавця, мету й час.

• Вважати «Молоду гвардію» київською організацією. «Молода гвардія» діяла в Краснодоні на Донбасі (сучасна Луганщина). Київ мав своє підпілля, але не «Молоду гвардію».

• Ідеалізувати партизанську війну, забуваючи про каральні акції проти мирного населення. Радянська пропаганда зображала партизанів лише героями, але реальність була складнішою. Дії партизанів провокували каральні акції нацистів (Корюківка — майже 7 тис. загиблих), а самі партизани реквізували майно й розправлялися з «ворогами народу». Пам'ятай про цю ціну під час оцінювання історичних явищ.

Тема радянського партизанського руху входить до теми 26 програми НМТ з історії України. Зверни увагу на змістові пункти «опір окупантам» і «радянський партизанський рух». На тесті можуть запропонувати картосхему, на якій позначено райони руху Опору — тоді варто впізнати лісисті регіони (Полісся, Чернігівщину, Сумщину, Брянщину) як осередки радянських партизанів.

У переліку 13 персоналій теми 26 радянських партизанських командирів немає. Однак їхні імена (Ковпак, Федоров, Строкач, Медведєв) можуть з'явитися в тексті стимулу або серед варіантів відповіді, і ти маєш упізнати, до якого руху вони належать.

Як виглядають завдання

Відповідність (завдання 21–24 у тесті НМТ): 1 бал за кожну правильну пару, максимум 4 бали. Одна буква з п'яти — зайва. Типові формати: «командир — його діяльність», «організація — місце дії».

«3 з 7» (завдання 28–30): до 3 балів, по 1 балу за кожну правильно обрану відповідь. Тут важливо відрізнити радянський партизанський рух від українського визвольного (ОУН, УПА, УГВР).

Стратегія

Спочатку визнач, чий це рух: радянський чи український визвольний. Ознаки радянського: штаб у Москві (УШПР), централізоване керівництво, рейди тилами ворога, залізничні диверсії, мета — відновлення радянської влади. Ознаки українського визвольного: ОУН, УПА, УГВР, боротьба за незалежну Україну, Акт 30 червня 1941 р., підпорядкування Проводу ОУН.

Порада: якщо в завданні згадано «боротьбу за самостійність України» або «створення УГВР» — це точно не про радянських партизанів.

• 1942 — штаби партизанського руху: Центральний (Москва, 30 травня) і Український (20 червня, начальник Т. Строкач)

• З'єднання: С. Ковпак (Сумщина, Карпатський рейд 1943), О. Федоров (Чернігівщина, Волинь, диверсії на Ковельському вузлі), О. Сабуров (Брянщина, Житомирщина)

• 1943 — масштабні залізничні диверсії; операцію «Рейкова війна» не ототожнювати з усіма діями загонів УШПР

• Підпілля: «Молода гвардія» (Краснодон), одеські катакомби (загін В. Молодцова), загін «Переможці» Д. Медведєва та М. Кузнєцов у Рівному

• Радянські партизани воювали й проти УПА; ціна — каральні акції окупантів (Корюківка, 1943, близько 6,7 тис. загиблих)

• Партизани реквізували продовольство й розправлялися з «ворогами», що робило їх загрозою для частини населення