Повтори: анафора, епіфора, рефрен, тавтологія

~15 хв · 8 розділів · 8 тестових запитань

Художні засоби й аналіз поезії

Українська література НМТ

анафора: Анафора — стилістична фігура, повтор слів або словосполучень на початку кількох рядків чи речень. У вірші «Всякому місту — звичай і права…» анафора створює ритмічний вступ: «Всякому… всяка… всякому… всякеє».
епіфора: Повтор слова або словосполучення наприкінці кількох рядків, строф або речень (єдинокінцівка). Підсумовує думку й надає рядкам завершеності.
повтор: Стилістична фігура, що полягає в навмисному повторенні слова, словосполучення або рядка для підсилення виразності, наголошення на головній думці. У вірші «Ти знаєш, що ти — людина?» повторюються слова «єдина», «одні», «Інші», «спішити треба».
рефрен: Рядок або фраза, яка повторюється в тексті кілька разів, створюючи ритмічну єдність. У «Слові про похід Ігорів»: «О Руськая земле, уже за горою єси!», «за землю Руськую, за рани Ігореві, смілого Святославича!», а також повтор «Ярославна рано плаче в Путивлі…» перед кожним звертанням плачу.
тавтологія: Повторення тих самих або спільнокореневих слів у межах одного речення чи сусідніх речень для підсилення значення. У фольклорі — навмисний художній засіб, у діловому мовленні — стилістична помилка.