Остап Вишня «Сом»: мисливська усмішка

Усмішка «Сом» входить до циклу «Мисливські усмішки» Остапа Вишні. Вона датована 1953 роком — це означає, що написана вона вже після повернення письменника зі сталінських таборів (1933–1943). Повернувшись, Остап Вишня знову звернувся до улюбленого жанру — усмішки, і в «Мисливських усмішках» поєднав гумор із ніжною любов’ю до природи.

Початок: ліричний пейзаж Осколу

Твір відкривається звертанням до читача: «Ви були коли-небудь на річці на Осколі…? Не були? Побувайте!». Оповідач одразу налаштовує на невимушену, дружню розмову. Далі йде мальовничий опис заплави Осколу — річки на Харківщині: очерети, латаття, водяні лілеї, дикі качки. Це не просто тло — це самостійний ліричний відступ, що задає тон усьому творові.

Середина: рибальські байки

Після пейзажу оповідач переходить до рибальських історій про сомів. Першу розповідає дід Панько — місцевий бувалець, який знає про сомів не з книжок, а з власного досвіду. Другу історію подає «дуже заядлий і дуже справедливий рибалка» — інший персонаж, чия байка ще неймовірніша. Обидві оповіді — це зразки гіперболізованого гумору, де реальні рибальські історії доведені до абсурду.

Кінець: пародійні поради й фінальний жарт

Завершується усмішка пародійною «інструкцією»: «Як ловити сома? Дуже просто…». Оповідач удавано серйозно пояснює, що треба робити, але поради настільки абсурдні, що читач розуміє: це жарт. Фінальний удар — оповідач запевняє, що радянському письменникові «не до лиця… перебільшувати», і тут же додає, що особисто бачив сома «завбільшки, як комбайн! Тільки трохи довшого». Це й є фінальна гіпербола, яка підсумовує весь твір.

Оповідач

Оповідач в усмішці — це сам автор-рибалка, який постійно звертається до читачів: «дорогі наші читачі». Він не просто переповідає байки, а коментує їх, жартує, створює ілюзію живої розмови. Завдяки цьому «Сом» сприймається не як сухий текст, а як тепла, дружня бесіда біля вогнища.

Центральна частина усмішки — це дві рибальські байки, які одна від одної неймовірніші. Кожна з них має власного оповідача й власний набір абсурдних, але чарівних деталей.

Байка діда Панька: пан, гусак і сетер Джой

Дід Панько починає з розповіді про ковбаню (глибоку яму в річці) на Осколі, про яку кажуть: «наша дзвіниця пірне!… Пірне з хрестом!». Це одразу задає рівень перебільшення. Далі він згадує, як «за панських часів» величезний сом проковтнув панського гусака. Пан вирішив зловити сома: на гака начепили підсмажену гуску, закинули — і сом ухопив. Почалося «водіння»: пан і Панько тягнуть, сом тягне човен, «Водимо собі та й водимо». Коли нарешті витягли сома на берег і розпороли йому черево, там знайшли… залишки панового сетера-гордона Джоя! Пан у розпачі, а Панько жартує: «Та ви ж його, пане, самі з’їли!».

Посилання на Сабанєєва

Щоб надати своїй історії «наукової» ваги, дід Панько посилається на книжки Леоніда Сабанєєва — «знаменитого» мисливця й рибалки, автора класичних праць про рибальство й мисливство. За Сабанєєвим, бувають соми на чотириста кілограмів, а один сом навіть проковтнув ведмедя. Дід додає: «Є такі соми, що й катера б ковтнули, так бояться». Це посилання на реальну особу створює комічний контраст між «наукою» й абсурдом.

Байка рибалки: сом, що тягне човен від Канева

Другу історію розповідає «дуже заядлий і дуже справедливий рибалка». Його байка ще гіперболічніша: сом учепився за дідків човен і тягнув його Дніпром «з-під Канева» проти течії — а це десятки кілометрів! Човен плив, а сом не відпускав, аж поки не вибився з сил і не перевернувся «голічерева» (догори черевом). Цей епізод — класичний зразок рибальської байки, де реальний факт (сом може вхопитися за снасть) доведений до фантастичних масштабів.

Фінальний жарт оповідача

Після обох байок оповідач удавано серйозно заявляє, що радянському письменникові «не до лиця… перебільшувати». І тут же додає, що особисто бачив сома «завбільшки, як комбайн! Тільки трохи довшого». Це фінальне перебільшення підриває власне запевнення оповідача й створює ефект несподіванки — читач сміється над тим, як майстерно автор обігрує власну «чесність».

Усмішка «Сом» — це не просто смішна рибальська історія. Остап Вишня майстерно поєднує кілька прийомів комічного, і головний серед них — гіпербола. Водночас гумор у творі нерозривно пов’язаний із щирою любов’ю до природи, що й робить «Сом» справжньою мисливською усмішкою.

Гіпербола — головний прийом

Майже кожен епізод побудовано на перебільшенні. Сом ковтає гусака — це ще можна уявити. Сом ковтає сетера-гордона Джоя — уже сумнівно. Сом ковтає ведмедя (за Сабанєєвим) — відверта фантастика. Сом тягне човен від Канева проти течії Дніпра — гіпербола, доведена до абсурду. А фінальне «сом завбільшки, як комбайн! Тільки трохи довшого» — це вже свідома самоіронія автора, який щойно запевняв, що «не до лиця перебільшувати». Гіпербола тут не просто прикраса — вона є головним двигуном гумору.

Діалог і розмовна інтонація

Усмішка насичена діалогами, які створюють ефект живої розмови. Слухачі нетерпляче перебивають діда Панька: «Та швидше вже, діду!». Оповідач постійно звертається до читачів: «дорогі наші читачі». У тексті багато вигуків і звуконаслідувань: «ге-ге-ге», «ляп-ляп-ляп». Це наближає мову усмішки до усного оповідання біля вогнища — невимушеного, живого, сповненого інтонацій.

Іронія й самоіронія

Остап Вишня постійно вдається до іронії. Пародійна «інструкція» з ловлі сома («Як ловити сома? Дуже просто…») — це глузування з псевдонаукових порадників. Жарт про «холодну закуску» з сомового черева — іронічний коментар до ситуації з паном і Джоєм. А найяскравіший приклад самоіронії — запевнення оповідача, що він «без жодного перебільшення» розповідає, після чого одразу видає найбільшу гіперболу про сома-комбайн.

Ліричні відступи й пейзаж

Попри гумористичний характер, у творі є справжні ліричні відступи. Ось заплава Осколу з очеретами й лататтям, ось дівчата в білих вінках із водяних лілей, ось пісні «Тихо, тихо Дунай воду несе». Оповідач з ніжністю описує чирят, крижнів, болотяних курочок. Ці пейзажні замальовки не випадкові — вони показують, що автор любить природу не як тло для жартів, а як самоцінний світ.

Добродушний гумор, а не сатира

Важливо розуміти: у «Сомі» немає сатири — гострого викриття суспільних вад. Тут панує добродушний гумор, коли автор сміється разом із читачем, а не з читача чи з якогось негативного явища. Навіть пан, якого висміюють за те, що він сам «з’їв» свого собаку, викликає не злість, а співчутливу усмішку. Поєднання гумору з любов’ю до природи — це провідна риса всіх мисливських усмішок Остапа Вишні.

Розгляньмо типові завдання НМТ, пов'язані з усмішкою «Сом».

Приклад 1. Провідний художній засіб

Завдання: Прочитайте уривок: «А от у Сабанєєва в книзі написано, що в Уфимській губернії сом проковтнув ведмедя, який перепливав річку». Провідний художній засіб в описі сома, що «проковтнув ведмедя», — …

Крок 1. Визнач, який прийом використано. Сом не може проковтнути ведмедя — це свідоме перебільшення.

Крок 2. Згадай назву цього прийому: гіпербола — надмірне перебільшення властивостей предмета чи явища.

Відповідь: гіпербола.

Чому не інші варіанти: метонімія — перенесення назви за суміжністю (не підходить); оксиморон — поєднання непоєднуваного (тут немає); алегорія — інакомовлення (тут немає); антитеза — протиставлення (тут немає).

Приклад 2. Логічні пари «твір ↔ реалії»

Завдання: Установіть відповідність між твором і реаліями, які в ньому згадано.

1 «Сом» → А річка Оскіл, дід Панько, сетер-гордон Джой

2 «Моя автобіографія» → Б хутір Чечва, лінійка Івана Максимовича, фельдшерська школа

3 «Майстер корабля» → В бриг, кінофабрика, балерина Тайах

4 «Місто» → Г пароплав, Поділ, «мусінька»

Д тайга, тигр, родина Сірків — зайве.

Крок 1. Згадай, які реалії характерні для «Сома»: Оскіл, дід Панько, пан, гусак, сетер Джой, Сабанєєв, Канів.

Крок 2. Зістав: 1 → А (усі три реалії з «Сома»).

Крок 3. Перевір решту: 2 → Б (хутір Чечва — з «Моєї автобіографії»); 3 → В (бриг і кінофабрика — з «Майстра корабля» Ю. Яновського); 4 → Г (пароплав, Поділ — з «Міста» В. Підмогильного).

Відповідь: 1-А, 2-Б, 3-В, 4-Г.

Приклад 3. Хто розповідає?

Завдання: Про сома, що ковтнув панського гусака й собаку, розповідає…

Крок 1. Згадай, хто в усмішці розповідає історію про пана, гусака й сетера Джоя.

Крок 2. Це дід Панько — місцевий бувалець, який особисто брав участь у ловлі сома разом із паном.

Відповідь: дід Панько.

Чому не інші: сам пан — учасник подій, але не оповідач; рибалка з Дніпра — розповідає іншу історію (про човен від Канева); Сабанєєв — автор книжок, на якого посилаються; дідок з-під Канева — персонаж другої байки.

Приклад 4. Стиль уривка

Завдання: Прочитайте уривок: «Ви обов'язково побачите, як поміж густим очеретом мелькає голівка чирятка-мами, а навколо неї манісінькі чиряточка, мов мишенята, шмигають…». Стиль уривка найближчий до творів…

Крок 1. Визнач ознаки стилю: ніжний пейзаж, пестливі слова («манісінькі чиряточка»), несподіване порівняння («мов мишенята»), розмовне звертання до читача («Ви обов'язково побачите»), любов до природи.

Крок 2. Згадай, чий стиль має такі риси. Остап Вишня — єдиний, хто в програмі НМТ поєднує гумор із ліричними пейзажними відступами в жанрі мисливської усмішки.

Відповідь: Остапа Вишні.

Чому не інші: Валер'ян Підмогильний — психологічний реалізм, урбаністичні теми; Микола Хвильовий — експресіонізм, драматизм; Микола Куліш — драматург, сатира; Іван Багряний — романтичний пафос, трагізм.

• Плутати «Сом» і «Мою автобіографію»: «Сом» — мисливська усмішка 1953 р. про рибалок і сомів, «Моя автобіографія» (1927) — пародійна автобіографія.

• Сприймати гіперболу як брехню оповідача, а не як прийом гумору. Остап Вишня навмисно перебільшує, щоб викликати сміх, а не щоб обманути читача.

• Плутати розповідачів: дід Панько розповідає про Оскіл, пана, гусака й Джоя; рибалка — про Дніпро й Канів. Не приписуйте байку діда Панька рибалці й навпаки.

• Називати провідним видом комічного сатиру. У «Сомі» — добродушний гумор, а не гостре викриття суспільних вад.

• Пропускати пейзажні відступи й вважати твір лише смішною байкою. Ліричні описи Осколу — невіддільна частина усмішки.

• Вважати Сабанєєва персонажем, що ловить сома. Це автор книжок про рибальство й мисливство, на які посилається дід Панько.

У програмі НМТ з української літератури твори Остапа Вишні «Моя автобіографія» та «Сом» зазначені в рядку 4.13. Від тебе вимагають знати жанр усмішки, види комічного, а також уміти співвідносити уривок з автором.

Формат завдань

У демоваріанті НМТ-2026 завдання 27 — це «логічні пари» (до 4 балів), де потрібно зіставити письменника з уривком його твору. Серед запропонованих письменників обов'язково є Остап Вишня. Завдання 24 перевіряє вміння визначати провідний художній засіб у прозовому уривку.

Бали й форми

Завдання 1–25 — вибір однієї правильної відповіді з п'яти (А–Д). Кожне оцінюють у 0 або 1 бал. Завдання 26–30 — логічні пари: 1 бал за кожну правильно встановлену пару, тобто максимум 4 бали за завдання.

Стратегія для впізнавання «Сома»

Запам'ятай маркери, які одразу вкажуть на «Сом»: річка Оскіл, дід Панько, пан, гусак, сетер-гордон Джой, Сабанєєв, Канів. Стильовий маркер — поєднання добродушного гумору, гіперболи й ніжного пейзажу. Якщо в уривку є звертання до читача («дорогі наші читачі») і рибальська байка з перебільшеннями — це Остап Вишня.

• «Сом» — мисливська усмішка Остапа Вишні, датована 1953 роком.

• Будова: пейзаж Осколу → байки діда Панька й рибалки → пародійні поради → фінальний жарт.

• Головний прийом — гіпербола; також діалог, іронія, ліричні відступи.

• Гумор поєднано з любов'ю до природи — провідна риса мисливських усмішок.

• Не плутати з «Моєю автобіографією» (1927) — це пародійна автобіографія, а не мисливська усмішка.