Метафора і персоніфікація
~15 хв · 8 розділів · 9 тестових запитань
Розрізняти метафору (зокрема розгорнуту) і персоніфікацію в поетичному уривку, відрізняти їх від порівняння та інших тропів, пояснювати художню роль засобу.
Метафора — один із найпотужніших засобів поетичної мови. Її суть — перенесення ознак одного предмета чи явища на інший за подібністю. Коли поет каже «слово — орел», він не порівнює ці два поняття через сполучник, а ніби зливає їх в одному образі. Саме тому метафору називають прихованим порівнянням: сполучника (як, мов, наче, ніби) немає, але подібність між предметами відчувається.
За обсягом метафори поділяють на кілька видів:
Одиночна метафора — одне слово чи словосполучення, у якому перенесення відбувається в межах короткої сполуки. Наприклад: «залізна воля», «отрута зради», «пекло війни». Тут ознака (залізний, отруйний, пекельний) переноситься на абстрактне поняття.
Розгорнута (розширена) метафора — образ, що розвивається в кількох рядках або навіть у цілій строфі. Поет не просто називає один предмет іменем іншого, а розкриває цю подібність через низку деталей.
Метафоричний епітет — означення, що містить перенесення за подібністю: «золотий сміх», «кривавий захід», «шовкова ніч». Він поєднує роль епітета й метафори.
Метафори в Олександра Олеся
Яскравий приклад метафор із програми НМТ — вірш Олександра Олеся «О слово рідне! Орле скутий!..». Перша строфа: «О слово рідне! Орле скутий! / Чужинцям кинуте на сміх! / Співочий грім батьків моїх, / Дітьми безпам'ятно забутий.» Рідне слово назване скутим орлом — могутнім птахом, що не може злетіти, — і «співочим громом» батьків; воно «кинуте на сміх» чужинцям і забуте власними дітьми. Далі у вірші слово постає ще в інших образах: «шум дерев», «музика зір», меч, сонце. Тут не один образ, що розгортається, а низка метафор, які разом творять картину приниженого, але могутнього слова. Розгорнута ж метафора — це один образ, розвинений через кілька деталей (див. приклад 2 у розділі «Розбираємо завдання»).
Художня роль метафори
Метафора дає змогу сказати багато в кількох словах. Вона створює стислий, але місткий образ, пробуджує уяву читача й пропонує нове, несподіване бачення звичних речей. Коли поет називає ніч «оксамитовою», ми не просто бачимо темряву — ми відчуваємо її м'якість, теплоту, затишок. Метафора перетворює мову на живопис.
Персоніфікація (від лат. persona — особа, facere — робити), або уособлення, — це наділення неживих предметів, явищ природи, тварин чи абстрактних понять людськими рисами: здатністю думати, відчувати, говорити, діяти. У персоніфікації камінь може «думати», вітер — «плакати», а ніч — «шепотіти».
«Сміються, плачуть солов’ї» — класика персоніфікації
У вірші Олександра Олеся «Чари ночі» є рядки: «Сміються, плачуть солов’ї / І б’ють піснями в груди». Солов’ї — птахи, але вони сміються й плачуть, як люди. Вони «б’ють піснями в груди» — це вже людський жест, вираження емоції через фізичну дію. Саме тому провідний художній засіб у цьому рядку — персоніфікація. Птахи наділені здатністю сміятися й плакати, що властиве тільки людині.
Персоніфікація у фольклорі й поезії
У народній творчості персоніфікація трапляється надзвичайно часто. Природа співчуває героєві: вітри «віють», дерева «гнуться» до землі, зозуля «кує» долю, сонце «встає» й «лягає спати». У поезії Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий» — Дніпро реве й стогне, ніби жива істота, що виражає біль чи гнів. У Лесі Українки в «Contra spem spero!» думи уособлено, до них звертаються, як до живих: «Гетьте, думи, ви хмари осінні!»
Персоніфікація і метафора: що обирати в тесті?
У теорії літератури персоніфікацію вважають різновидом метафори, адже вона теж переносить ознаки (людські) на неживий об'єкт. Однак у тестах НМТ ці поняття подають як окремі варіанти відповіді. Тому твоє завдання — щоразу перевіряти: чи має неживе (або тварина, явище) саме людські риси? Якщо так — обирай персоніфікацію, навіть якщо серед варіантів є просто «метафора». Це найнадійніший спосіб не помилитися.
Коли в тесті НМТ питають, який троп використано в рядку, дій за простим алгоритмом. Він допоможе не розгубитися й обрати правильну відповідь навіть у складному уривку.
Розгляньмо кожен крок алгоритму докладно.
Сполучник як, мов, наче, ніби або орудний відмінок порівняння (летіти стрілою, стояти стіною) — це порівняння. Ти вже знаєш цей троп із попереднього юніта.
Неживе має людські риси — персоніфікація. Перевір, чи може предмет / явище / тварина робити те, що властиве тільки людині: сміятися, плакати, думати, говорити, радіти.
Перенесення ознаки за подібністю без сполучника — метафора. Якщо немає ні сполучника, ні людських рис, але одне поняття назване словом, що позначає інше, — це метафора.
Цілий образ — «ключ» до одного абстрактного поняття — алегорія. Цей троп розібрано в окремому юніті «Алегорія і символ».
Метафора чи метонімія?
Метонімію ти вивчиш у наступному юніті, але вже зараз запам'ятай головне: метафора переносить значення за подібністю (схожість форми, кольору, функції, враження), а метонімія — за суміжністю (зв'язок у просторі, часі, причині). Наприклад, «читати Шевченка» — метонімія (автор замість творів), а «слово — орел» — метафора (подібність за свободою, силою).
Практикуємо розрізнення
Рядок | Троп | Чому? |
|---|---|---|
«Весна золота» | Метафоричний епітет | Означення «золота» перенесене на весну за подібністю (цінність, краса); сполучника немає, людських рис немає. |
«Серце співає» | Персоніфікація | Серце — неживий орган, але воно «співає», як людина. |
«Ліс, мов хвилі моря» | Порівняння | Є сполучник «мов». |
«О слово рідне! Орле скутий!..» | Метафора | Рідне слово назване скутим орлом за подібністю (сила, прагнення волі); сполучника немає, людських рис немає. |
Приклад 1. Провідний художній засіб у рядку
Завдання: Визнач провідний художній засіб у рядку «Сміються, плачуть солов’ї / І б’ють піснями в груди» (Олександр Олесь, «Чари ночі»).
Розв'язання: Застосовуємо алгоритм. Чи є сполучник як, мов, наче? Ні. Чи має неживе (солов'ї — птахи) людські риси? Так — вони сміються й плачуть, а це властиве тільки людині. Отже, це персоніфікація.
Відповідь: персоніфікація.
Чому інші варіанти неправильні: порівняння — немає сполучника; гіпербола — немає перебільшення; алегорія — немає цілісного образу-ключа; анафора — немає повтору слів на початку рядків.
Приклад 2. Розгорнута метафора
Завдання: Прочитай строфу:
> «О мово, кринице жива! / З якої покоління п'ють, / У ній черпають сили й віру, / В борні ніколи не впадуть.»
Визнач провідний художній засіб у цій строфі.
Розв'язання: Сполучника немає. Мова названа «криницею живою» — це перенесення за подібністю (криниця дає воду, мова дає сили й віру). Образ не обмежується одним словом — він розвивається: покоління «п'ють» із цієї криниці, «черпають» силу. Це розгорнута метафора, бо образ розкрито в кількох рядках.
Відповідь: розгорнута метафора.
Пастка: дехто може назвати це порівнянням, але сполучника (як, мов, наче) у тексті немає. Мова просто названа криницею — це метафора.
Приклад 3. Логічні пари: рядок — троп
Завдання: Установи відповідність між рядком і художнім засобом.
Рядок | Художній засіб |
|---|---|
1. «О мово, кринице жива! / З якої покоління п'ють» | А. Розгорнута метафора |
2. «Сміються, плачуть солов'ї» | Б. Персоніфікація |
3. «Очі, мов криниці» | В. Порівняння |
4. «Весна золота» | Г. Метафоричний епітет |
Д. Метонімія |
Розв'язання: 1 — мову названо криницею, і образ розвивається далі (з неї «п'ють» покоління): розгорнута метафора (А). 2 — солов'ї сміються й плачуть, як люди: персоніфікація (Б). 3 — є сполучник «мов»: порівняння (В). 4 — «золота» — означення з перенесенням за подібністю: метафоричний епітет (Г). Метонімія (Д) — зайва.
Відповідь: 1 — А, 2 — Б, 3 — В, 4 — Г.
Приклад 4. Метафору використано в рядку
Завдання: Метафору використано в рядку:
А. «Ліс, мов хвилі моря»
Б. «Сміються, плачуть солов'ї»
В. «Слово — криниця жива»
Г. «Ой, як же нам тяжко!»
Д. «Стоїть гора високая»
Розв'язання: Перевіряємо кожен варіант за алгоритмом. А — є сполучник «мов», це порівняння. Б — солов'ї сміються й плачуть, це персоніфікація. В — «слово — криниця жива»: сполучника немає, людських рис немає, слово назване криницею за подібністю (дає воду — дає знання). Це метафора. Г — окличне речення (риторичний оклик), перенесення немає. Д — опис без перенесення.
Відповідь: В.
Називати метафорою рядок зі сполучником «як», «мов», «наче», «ніби». Це порівняння, а не метафора. Метафора — приховане порівняння без сполучника.
Не обирати персоніфікацію, коли неживе має людські риси, міркуючи: «це теж метафора». У тестах НМТ персоніфікація — окремий варіант. Якщо є людські риси, обирай саме персоніфікацію.
Не бачити розгорнутої метафори, аналізуючи лише одне слово. Розгорнута метафора — це образ, що розвивається в кількох рядках. Якщо поет не просто назвав, а розкрив подібність через деталі, це розгорнута метафора.
Плутати метафору з алегорією. Алегорія — цілий образ зі сталим «ключем» (наприклад, лисиця завжди означає хитрість). Метафора — одноразове перенесення, яке не закріплене за одним значенням.
Плутати метафору (подібність) з метонімією (суміжність). Метафора: «слово — орел» (подібність за силою, свободою). Метонімія: «читати Шевченка» (суміжність: автор — твір).
У демоваріанті НМТ 2026 року завдання 19 і 24 перевіряють уміння визначати провідний художній засіб у блоках аналізу вірша й прозового уривка. Формат — вибір однієї відповіді з п'яти (А–Д), 1 бал за кожне.
Програма НМТ містить поняття «метафора» й «персоніфікація» як окремі пункти (рядок 0.11). Для творчості Олександра Олеся (рядок 4.6) програма вимагає вміння визначати художні образи й засоби — саме тому приклади з «Чар ночі» та «О слово рідне! Орле скутий!..» такі важливі.
У демоваріанті 2026 року завдання 28 — «логічні пари»: потрібно поєднати назву твору з художніми образами. Серед творів — рядок 4.6 (Олесь). Тобто знання метафори й персоніфікації може знадобитися не лише в завданнях на тропи, а й у завданнях на відповідність.
Стратегія виконання
Іди алгоритмом від найконкретнішого засобу до загального. Спочатку перевір, чи є сполучник (порівняння). Потім — чи має неживе людські риси (персоніфікація). Якщо ні — чи є перенесення за подібністю без сполучника (метафора). Така послідовність зменшує ризик помилки, бо кожен наступний крок звужує коло можливих варіантів.
Чому персоніфікацію називають різновидом метафори, а в тесті вона окремо?
У теорії літератури персоніфікація справді є різновидом метафори, адже вона теж переносить ознаки (людські) на неживий об'єкт. Однак у тестах НМТ ці поняття подають як окремі варіанти відповіді, щоб перевірити, чи вмієш ти розрізняти види перенесення. Тому в тесті завжди обирай конкретніший варіант: якщо є людські риси — персоніфікацію, а не просто метафору.
Як відрізнити метафору від порівняння?
Найпростіший спосіб — перевірити наявність сполучника. Якщо в рядку є слова «як», «мов», «наче», «ніби» або орудний відмінок порівняння (наприклад, «летіти стрілою»), це порівняння. Якщо сполучника немає, але одне поняття назване словом, що позначає інше, — це метафора. Наприклад: «очі, мов криниці» — порівняння (є «мов»), а «криниця очей» — метафора (сполучника немає).
Що таке розгорнута метафора?
Розгорнута метафора — це образ, який не обмежується одним словом чи словосполученням, а розвивається в кількох рядках або навіть у цілій строфі. Поет не просто називає предмет іншим іменем, а розкриває цю подібність через низку деталей. Наприклад, у строфі «О мово, кринице жива! / З якої покоління п'ють…» образ криниці розгортається: з неї п'ють покоління, у ній черпають сили й віру. Це не одноразове перенесення, а ціла картина.
Чи є персоніфікацією опис тварини, що поводиться як людина?
Так, це персоніфікація. Коли тварина (соловей, кіт, вовк) наділяється людськими рисами — сміється, плаче, думає, говорить, — це перенесення людських ознак на тварину. У «Чарах ночі» солов'ї сміються й плачуть — це персоніфікація. У байках тварини розмовляють — це теж персоніфікація, хоча в байках вона часто поєднується з алегорією.
Метафора — перенесення ознак за подібністю без сполучника. Приховане порівняння.
Розгорнута метафора розвивається в кількох рядках. Приклад: мова — «кринице жива», з якої «покоління п'ють».
Персоніфікація — неживе (предмет, явище, тварина) наділене людськими рисами. Приклад: «Сміються, плачуть солов'ї» з «Чар ночі» Олеся.
Є сполучник (як, мов, наче, ніби) — порівняння.
Неживе має людські риси — персоніфікація.
Інше перенесення за подібністю без сполучника — метафора.