Корінь: будова, зони і видозміни
~15 хв · 8 розділів · 10 тестових запитань
Опис зон кореня від верхівки до основи, внутрішня будова в зоні всмоктування, види коренів і кореневі системи (стрижнева, мичкувата), а також видозміни коренів: коренеплоди, бульбокорені, дихальні, опорні, чіпкі, повітряні корені та корені-присоски.
Корінь — осьовий вегетативний орган рослини, що забезпечує її закріплення в ґрунті, поглинання води й мінеральних речовин і проведення їх до стебла. На відміну від пагона корінь не має вузлів і листків, а його верхівку вкриває не брунька, а кореневий чохлик. Це найважливіша відмінність, яка допомагає безпомилково відрізнити корінь від стебла.
Функції кореня
Закріплює рослину в ґрунті — утримує надземну частину навіть за сильного вітру.
Поглинає воду й мінеральні речовини з ґрунту через кореневі волоски.
Проводить воду з розчиненими солями до стебла (висхідний потік) і доставляє органічні речовини до власних клітин (низхідний потік).
Запасає поживні речовини (крохмаль, цукри), наприклад у коренеплодах.
Забезпечує вегетативне розмноження — кореневі паростки (осика, слива, малина) дають початок новим рослинам.
Види коренів
За походженням корені поділяють на три види:
Головний корінь — розвивається із зародкового корінця насінини. Він росте вертикально вниз і довгий час залишається найтовщим і найдовшим.
Бічні корені — відгалужуються від головного кореня та від інших коренів. Вони утворюються на коренях, а не на стеблі чи листках.
Додаткові корені — утворюються на стеблі або листку. Наприклад, у злаків (пшениця, кукурудза) вони ростуть від нижніх вузлів стебла; на живцях верби й смородини — з місця зрізу; на підгорнутому стеблі картоплі й томата також з'являються додаткові корені.
Типи кореневих систем
Сукупність усіх коренів однієї рослини називають кореневою системою. Розрізняють два основні типи:
Ознака | Стрижнева | Мичкувата |
|---|---|---|
Головний корінь | Добре виражений, найдовший і найтовщий | Рано припиняє ріст; система утворена пучком подібних додаткових коренів |
Приклади рослин | Квасоля, соняшник, кульбаба, морква | Пшениця, кукурудза, цибуля |
Характерна для | Переважно дводольних рослин | Переважно однодольних рослин |
Важливий виняток: подорожник — дводольна рослина, але має мичкувату кореневу систему. Отже, клас рослини визначають за сукупністю ознак (будова насінини, жилкування листків, кількість пелюсток тощо), а не лише за типом кореневої системи.
Глибина кореневої системи й екологічні умови
Глибина проникнення коренів залежить від умов середовища. У посушливих місцевостях корені йдуть глибоко в пошуках води: у верблюжої колючки вони сягають понад 10 м. У вологих регіонах корені розростаються в поверхневому шарі ґрунту, де достатньо води й поживних речовин.
Молодий корінь має чітко виражені зони, які послідовно змінюють одна одну від верхівки до основи. Кожна зона виконує певну функцію.
Зони кореня (від верхівки)
Зона | Розташування | Будова й функція |
|---|---|---|
Кореневий чохлик | На самій верхівці | Ковпачок живих клітин, що захищає верхівку кореня від пошкоджень. Зовнішні клітини злущуються, а слиз полегшує просування в ґрунті. Чохлик спрямовує ріст кореня вниз (геотропізм). |
Зона поділу | Одразу над кореневим чохликом (частково прикрита ним), завдовжки близько 1 мм | Клітини верхівкової твірної тканини (меристеми) активно діляться мітозом, забезпечуючи ріст кореня в довжину. |
Зона росту (розтягування) | Над зоною поділу | Клітини перестають ділитися, але сильно видовжуються, проштовхуючи верхівку кореня вглиб ґрунту. |
Зона всмоктування | Над зоною росту | Клітини покривної тканини мають кореневі волоски — вирости окремих клітин, що в багато разів збільшують поверхню поглинання води й мінеральних речовин. Волоски живуть 10–20 днів, і зона постійно зміщується слідом за верхівкою. |
Зона проведення | Найдовша частина кореня | Волосків немає. Від неї відходять бічні корені. Провідними тканинами (ксилемою й флоемою) вода з розчиненими речовинами йде до стебла, а органічні речовини — до кореня. |
Поперечний зріз кореня в зоні всмоктування
Якщо розглянути корінь під мікроскопом у зоні всмоктування, видно три основні частини:
Покривна тканина (ризодерма) — один шар клітин, багато з яких утворюють кореневі волоски. Волоски — це вирости окремих клітин, а не окремі корінці.
Кора — кілька шарів клітин основної тканини. Її внутрішній шар (ендодерма) регулює надходження розчину в центральний циліндр.
Центральний циліндр (стела) — містить провідні тканини: ксилему (по якій вода й мінеральні речовини йдуть угору) і флоему (по якій органічні речовини рухаються до кореня). Ділянки ксилеми й флоеми чергуються. Із зовнішнього шару циліндра (перициклу) закладаються бічні корені.
Практичні висновки
Пересаджування розсади з грудкою землі — щоб не обірвати кореневі волоски. Пошкодження волосків різко знижує поглинання води, і рослина в'яне.
Пікірування (прищипування кінчика головного кореня) — посилює ріст бічних коренів у верхньому родючому шарі ґрунту.
Розпушування ґрунту — постачає кореням кисень, необхідний для дихання (детальніше — урок «Життєві функції рослин»).
Видозміни коренів — це видозмінені органи, що виникли з кореня в процесі пристосування до певних умов середовища. Важливо не плутати їх із видозмінами пагона (бульба картоплі, кореневище, цибулина).
Видозміни кореня
Видозміна | Опис | Приклади рослин |
|---|---|---|
Коренеплід | Потовщений головний корінь разом із нижньою частиною стебла. Запасає поживні речовини (крохмаль, цукри). | Морква, буряк, редька, петрушка |
Бульбокорені (кореневі бульби) | Потовщені бічні або додаткові корені. Запасають поживні речовини. | Жоржина, батат |
Дихальні корені | Ростуть із мулу вертикально вгору, постачають повітря підземним органам у заболоченому ґрунті, бідному на кисень. | Мангрові дерева |
Опорні корені | Додаткові корені, що відростають від нижніх вузлів стебла й підтримують рослину. | Кукурудза, баньян (повітряні корені-підпори) |
Чіпкі корені | Короткі додаткові корені на стеблі, якими рослина прикріплюється до стін, стовбурів, опор. | Плющ |
Повітряні корені | Звисають у повітрі, поглинають вологу дощу й туману через губчасту покривну оболонку (веламен). | Орхідеї-епіфіти |
Корені-присоски | Вростають у стебло чи гілки рослини-хазяїна, забираючи воду й поживні речовини. Омела (напівпаразит, має хлорофіл і фотосинтезує). Повитиця (повний паразит, хлорофілу немає, забирає й органічні речовини). | Омела, повитиця |
Бульбочки на коренях бобових
На коренях гороху, квасолі, конюшини утворюються бульбочки — розростання клітин кореня, у яких живуть бульбочкові бактерії. Вони фіксують атмосферний азот і перетворюють його на сполуки, доступні рослині. Це не запасальний орган, а місце симбіозу з бактеріями (детальніше — у темі «Живлення бактерій»).
Що не є видозмінами кореня?
Бульба картоплі — це видозмінений підземний пагін, а не корінь. Її розпізнають за вічками-бруньками (вічко — це вузол із брунькою). Кореневище (пирій, конвалія) та цибулина (цибуля, тюльпан) — теж видозміни пагона. Ознака пагона: наявність вузлів із листками (або лусками) і бруньками. Якщо орган має вузли — це пагін, а не корінь.
Розгляньмо типові завдання НМТ на тему кореня. Кожне завдання має повний розв'язок і пояснення, чому інші варіанти неправильні.
Приклад 1. Логічні пари: видозміна кореня — рослина
Установіть відповідність між видозміною кореня (1–4) і рослиною, для якої вона характерна (А–Д).
Видозміна кореня | Рослина |
|---|---|
1 коренеплід | А буряк |
2 бульбокорені | Б жоржина |
3 опорні корені | В кукурудза |
4 корені-присоски | Г повитиця |
Д картопля |
Розв'язання: Коренеплід — потовщений головний корінь, характерний для буряка (1→А). Бульбокорені — потовщені бічні або додаткові корені, типова рослина — жоржина (2→Б). Опорні корені — додаткові корені з нижніх вузлів стебла кукурудзи (3→В). Корені-присоски — у повитиці, яка паразитує на інших рослинах (4→Г). Картопля (Д) — зайва, бо її бульба — видозмінений пагін, а не корінь.
Відповідь: 1А, 2Б, 3В, 4Г.
Типова помилка — віднести картоплю до коренеплодів, плутаючи бульбу (пагін) і коренеплід (корінь).
Приклад 2. Три групи відповідей: кукурудза
Оберіть по одному правильному варіанту в кожній групі для характеристики кукурудзи.
Група 1: коренева система | Група 2: видозміна кореня | Група 3: звідки ростуть опорні корені |
|---|---|---|
1 стрижнева з головним коренем | 1 коренеплід | 1 від головного кореня |
2 мичкувата з додаткових коренів | 2 корені-присоски | 2 від нижніх вузлів стебла |
3 лише бічні корені | 3 опорні корені | 3 від листків |
Розв'язання: Кукурудза — однодольна рослина, її коренева система мичкувата, утворена додатковими коренями (група 1 → 2). У кукурудзи є опорні корені — додаткові корені, що ростуть від нижніх вузлів стебла (група 2 → 3, група 3 → 2).
Відповідь: 232.
Помилка: вибрати в групі 1 «стрижнева», бо кукурудза велика рослина, але насправді в неї мичкувата система.
Приклад 3. Пошкодження кореня під час пересаджування
Розсаду пересадили, обтрусивши землю з коренів, і вона зів'яла. Яку частину кореня пошкоджено?
А кореневий чохлик
Б зона поділу
В кореневі волоски зони всмоктування
Г зона проведення
Розв'язання: Кореневі волоски — ніжні вирости клітин покривної тканини в зоні всмоктування. Вони легко обриваються, якщо обтрусити землю. Без волосків рослина не може поглинати воду, тому в'яне.
Відповідь: В.
Чому не інші варіанти: кореневий чохлик (А) захищений слизом і не відповідає за поглинання; зона поділу (Б) глибоко всередині й не контактує з ґрунтом безпосередньо; зона проведення (Г) має товстіші клітини й не бере участі в поглинанні.
Приклад 4. Судження учнів: бульба картоплі й коренеплід моркви
Оля: «Бульба картоплі — видозмінений корінь, бо росте під землею». Петро: «Коренеплід моркви утворений головним коренем і нижньою частиною стебла». Хто має рацію?
А лише Оля
Б лише Петро
В обоє
Г ніхто
Розв'язання: Оля помиляється: бульба картоплі — видозмінений пагін (стебло), а не корінь. На бульбі є вічка-бруньки — ознака пагона. Петро правий: коренеплід моркви справді утворений потовщеним головним коренем і нижньою частиною стебла.
Відповідь: Б.
Типова помилка: погоджуватися з Олею, бо «під землею = корінь». Насправді підземними бувають і пагони (бульба, кореневище, цибулина).
Приклад 5. Розташування зон кореня
Яка зона кореня розташована безпосередньо над зоною поділу?
А кореневий чохлик
Б зона росту (розтягування)
В зона всмоктування
Г зона проведення
Розв'язання: Зони кореня від верхівки: кореневий чохлик → зона поділу → зона росту → зона всмоктування → зона проведення. Отже, безпосередньо над зоною поділу розташована зона росту (розтягування).
Відповідь: Б.
Чому не інші: кореневий чохлик (А) — під зоною поділу, а не над нею; зона всмоктування (В) — над зоною росту, тобто через одну зону; зона проведення (Г) — найдальша від верхівки.
У завданнях на тему кореня є кілька типових пасток. Ось ці помилки й те, як їх уникнути.
Відносять бульбу картоплі до видозмін кореня. Насправді бульба — видозмінений пагін із вічками-бруньками. Ознака пагона — вузли з листками (лусками) й бруньками в їхніх пазухах, а ознака кореня — кореневий чохлик на верхівці.
Плутають бічні й додаткові корені. Бічні корені ростуть від кореня (головного чи іншого бічного). Додаткові — від стебла або листка. Запам'ятай: додаткові = додаються на стеблі.
Приписують мичкувату кореневу систему лише однодольним. Подорожник — дводольна рослина, але має мичкувату кореневу систему. Тому клас рослини визначають за сукупністю ознак, а не лише за коренем.
Вважають кореневі волоски бічними корінцями. Кореневі волоски — це вирости окремих клітин покривної тканини, а не окремі органи. Вони набагато тонші й коротші за бічні корені.
Плутають коренеплід із бульбокоренями. Коренеплід (морква, буряк) — потовщений головний корінь разом із нижньою частиною стебла. Бульбокорені (жоржина, батат) — потовщені бічні або додаткові корені.
Вважають бульбочки бобових запасальними утворами. У бульбочках живуть азотфіксувальні бактерії, це місце симбіозу, а не запасальний орган.
Розташовують зону всмоктування нижче від зони росту. Правильний порядок від верхівки: кореневий чохлик → зона поділу → зона росту → зона всмоктування → зона проведення.
Тема «Корінь» входить до теми 3.5 програми НМТ з біології: «Корінь — види коренів, кореневі системи (стрижнева, мичкувата), зони, внутрішня будова, видозміни».
Вимоги програми: візуально розпізнавати види коренів і кореневих систем, зони й поперечний зріз кореня, видозміни, порівнювати кореневі системи.
Формати завдань
Завдання 1–24 — вибір однієї відповіді з чотирьох (А–Г), 0 або 1 бал. У демоваріанті 2026 тема 3.5 основна в № 10 — вибір однієї відповіді за рисунком.
Завдання 25–28 — логічні пари 1–4 → А–Д, одна буква зайва, по 1 балу за пару, до 4 балів. Форма підходить для пар «видозміна → рослина» чи «зона кореня → функція».
Завдання 29–30 — три групи відповідей, по одній правильній у кожній. У демоваріанті 2026 по три варіанти в кожній групі, відповідь — тризначне число, до 3 балів. № 29 — комплексна характеристика рослини, тема 3.5 разом із 1.2 і 5.2.
Стратегія виконання
Головне правило: перш ніж назвати видозміну, перевір, чи це справді корінь. Якщо орган має вузли з листками (лусками) й бруньками в їхніх пазухах — це пагін, а не корінь (на коренях бувають лише додаткові бруньки). Корінь на верхівці має кореневий чохлик, а не бруньку.
Чому бульба картоплі — не корінь, хоча росте під землею?
Бульба картоплі — це видозмінений підземний пагін. Її головна ознака — наявність вічок (бруньок), які є вузлами з бруньками. Корінь ніколи не має вузлів і листків (лусок); на ньому бувають лише додаткові бруньки, з яких розвиваються кореневі паростки. Крім того, на верхівці кореня завжди є кореневий чохлик, а на бульбі — ні.
Чим додаткові корені відрізняються від бічних?
Місцем утворення. Бічні корені відгалужуються від коренів (головного або інших бічних). Додаткові корені утворюються на стеблі або листку. Наприклад, у кукурудзи додаткові корені ростуть від нижніх вузлів стебла, а в плюща — чіпкі додаткові корені на стеблі.
Навіщо під час пересаджування розсади зберігати грудку землі?
Грудка землі захищає кореневі волоски в зоні всмоктування. Волоски — ніжні вирости клітин, які легко обриваються. Якщо їх пошкодити, рослина не зможе поглинати воду, зів'яне й може загинути. Тому розсаду пересаджують методом перевалювання з грудкою землі.
Чи завжди в дводольних стрижнева коренева система?
Не завжди. Подорожник — дводольна рослина, але має мичкувату кореневу систему. Це виняток. Тому для визначення класу рослини враховують сукупність ознак: кількість сім'ядолей, жилкування листків, кількість частин квітки, тип кореневої системи тощо.
Навіщо мангровим деревам корені, що ростуть угору?
Мангрові дерева ростуть у заболоченому ґрунті, бідному на кисень. Їхні дихальні корені (пневматофори) ростуть із мулу вертикально вгору, над водою. Через них повітря надходить до підземних частин кореня, забезпечуючи дихання клітин.
Корінь закріплює рослину в ґрунті, поглинає й проводить воду та мінеральні речовини, запасає поживні речовини.
Головний корінь розвивається із зародкового корінця, бічні — від коренів, додаткові — від стебла чи листка.
Стрижнева коренева система — у дводольних (квасоля, соняшник, морква); мичкувата — в однодольних (пшениця, кукурудза, цибуля). Виняток: подорожник (дводольна, але мичкувата).
Зони кореня від верхівки: кореневий чохлик → зона поділу → зона росту → зона всмоктування (кореневі волоски) → зона проведення.
Видозміни кореня: коренеплоди, бульбокорені, дихальні, опорні, чіпкі, повітряні корені, корені-присоски.
Бульба картоплі, кореневище й цибулина — видозміни пагона, а не кореня. Ознака пагона: вузли з листками (лусками) і бруньками.