Екологічні чинники і закон оптимуму

~15 хв · 9 розділів · 10 тестових запитань

Екологія і біосфера

Біологія НМТ

антропогенні чинники: Екологічні чинники, зумовлені діяльністю людини: вирубування лісів, розорювання степів, забруднення, будівництво, полювання, завезення нових видів. Виділяють в окрему групу через масштаб і свідомий характер впливу.
еврибіонти: Види з широкою екологічною валентністю, здатні витримувати значні коливання чинника. Приклади: сірий пацюк, муха хатня, очерет звичайний.
екологічна валентність: Здатність організму витримувати певний діапазон коливань екологічного чинника. Широкий діапазон відповідає широкій (високій) валентності, вузький — вузькій (низькій).
екологічний чинник: Будь-який елемент середовища, що діє на організм і на який той відповідає пристосувальними реакціями. Поділяються на абіотичні, біотичні та антропогенні.
зона оптимуму: Діапазон значень екологічного чинника, найсприятливіший для організму, де спостерігають найвищу інтенсивність життєдіяльності, активний ріст і найбільшу плодючість.
межі витривалості: Нижня й верхня критичні точки (мінімум і максимум) значень екологічного чинника, за якими організм гине. Діапазон між ними називають діапазоном витривалості (толерантності).
обмежувальний чинник: Екологічний чинник, що перебуває в мінімумі або максимумі (найдалі від оптимуму) і визначає витривалість організму, навіть якщо решта чинників оптимальні. Описується законами Лібіха та Шелфорда.
стенобіонти: Види з вузькою екологічною валентністю, які потребують стабільних умов середовища. Часто виступають біоіндикаторами. Приклади: рифотвірні корали, форель, коала.