Африка й Океанія: субрегіони, населення й господарство

Африка — найбільша за кількістю незалежних держав частина світу: на материку їх налічується 54. За оцінками ООН на 2024 рік, в Африці проживає приблизно 1,5 млрд осіб, що становить близько 18 % населення Землі. Найбільшими країнами за кількістю мешканців є Нігерія (≈ 230 млн осіб), Ефіопія (≈ 130 млн), Єгипет (≈ 117 млн) і Демократична Республіка Конго (≈ 110 млн).

Економіко-географічне положення та ресурси

Африку майже посередині перетинає екватор, а також обидва тропіки — Північний і Південний. Через це клімат на більшій частині материка жаркий, а ландшафти представлені саванами та пустелями: на півночі — найбільша пустеля світу Сахара, на південному заході — Калахарі. Вихід до Атлантичного й Індійського океанів, а також до Середземного й Червоного морів забезпечує регіону важливі транспортні шляхи. На північному сході Середземне море сполучається з Червоним через Суецький канал — штучний судноплавний шлях, що різко скорочує відстань між Європою й Азією.

Мінерально-сировинна база Африки надзвичайно багата й різноманітна. Тут зосереджені значні запаси алмазів (Ботсвана, ПАР, Ангола), золота й платини (ПАР), кобальту (ДР Конго), бокситів (Гвінея), фосфоритів (Марокко) та нафти (Нігерія, Ангола, Алжир, Лівія). Величезним гідроенергетичним потенціалом володіє річка Конго — найповноводніша річка Африки. (Детальніше природу материка вивчають у курсі «Материки та океани».)

Субрегіони Африки

За економіко-географічним підходом Африку поділяють на п'ять субрегіонів:

• Північна Африка — Єгипет, Лівія, Туніс, Алжир, Марокко, Судан. Країни з виходом до Середземного моря, арабське населення, іслам.

• Західна Африка — Нігерія, Гана, Кот-д'Івуар, Сенегал, Малі, Нігер. Найбільша кількість країн і населення.

• Центральна Африка — ДР Конго, Камерун, Чад, Габон, Центральноафриканська Республіка. До неї деякі підручники також відносять Анголу й Замбію.

• Східна Африка — Ефіопія, Кенія, Танзанія, Уганда, Сомалі, Мадагаскар. Регіон Великого Африканського рифту.

• Південна Африка — ПАР, Намібія, Ботсвана, Зімбабве, Мозамбік, а також часто Ангола й Замбія.

Зверни увагу: Анголу й Замбію різні підручники відносять або до Центральної, або до Південної Африки. На НМТ можливі обидва варіанти — важливо знати характерні риси обох субрегіонів.

Деколонізація та політична карта

Більшість африканських країн здобула незалежність у 1950–1960-х роках. 1960 рік увійшов в історію як «рік Африки» — тоді незалежними стали одразу 17 держав. Наймолодші країни — Еритрея (відокремилася від Ефіопії 1993 року) та Південний Судан (наймолодша держава світу, незалежна з 2011 року).

Особливість Африки — кордони, які колонізатори (Велика Британія, Франція, Португалія, Бельгія, Німеччина, Італія) провели часто по паралелях і меридіанах, не зважаючи на розселення народів. Це спричинило те, що один народ опинився в кількох державах, а в одній державі — ворогуючі племена. Такі штучні кордони досі породжують конфлікти.

Форми правління та інтеграція

Переважна більшість країн Африки — республіки. Монархій лише три: Марокко й Лесото (конституційні монархії) та Есватіні (абсолютна монархія). Федеративний устрій мають, зокрема, Нігерія, Ефіопія та Сомалі.

Важливу роль в інтеграції регіону відіграє Африканський союз (АС), заснований 2002 року як наступник Організації африканської єдності (заснована 1963). Штаб-квартира АС міститься в Аддис-Абебі (Ефіопія), організація налічує 55 членів. З 2023 року Африканський союз став постійним членом G20. Водночас із 44 найменш розвинених країн світу (за класифікацією ООН) 32 — саме в Африці, що свідчить про глибокі соціально-економічні проблеми континенту.

Африка — континент із найвищим у світі природним приростом населення. Сумарний коефіцієнт народжуваності (середня кількість дітей на одну жінку) в Африці становить приблизно 4, а в Нігері — найвищий показник у світі, близько 6. Чому так відбувається?

Причини демографічного вибуху

Африка перебуває на другій фазі демографічного переходу. Що це означає? Смертність (особливо дитяча) значно знизилася завдяки поширенню сучасної медицини, вакцинації та гуманітарній допомозі. А от народжуваність лишається високою через низку чинників:

• переважно сільський спосіб життя — у селі діти є «робочою силою» та соціальним забезпеченням батьків у старості;

• ранні шлюби, особливо в країнах Західної та Східної Африки;

• низький рівень освіти жінок — що менше освічених жінок, то вища народжуваність;

• релігійні традиції, які заохочують багатодітність;

• слабка доступність контрацепції.

Наслідок — Африка має наймолодше населення у світі: медіанний вік становить лише близько 19 років (для порівняння: у Європі — понад 42 роки). Діти віком до 15 років становлять приблизно 40 % населення. За прогнозом ООН, до 2050 року населення Африки перевищить 2,4 млрд осіб, і саме цей континент дасть понад половину всього приросту людства.

Урбанізація: низький рівень, високі темпи

Рівень урбанізації в Африці — близько 45 %, що є найнижчим показником серед усіх частин світу. Однак темпи урбанізації — найвищі: щороку мільйони селян переселяються до міст у пошуках кращого життя.

Цей процес має назву хибна урбанізація. Чому «хибна»? Тому що міста не встигають створювати робочі місця, будувати житло, школи й лікарні для новоприбулих. У результаті переселенці опиняються в нетрях — стихійних поселеннях без елементарних комунальних зручностей. Найвідоміші нетрі Африки:

• Кібера в Найробі (Кенія) — одні з найбільших нетрів Африки;

• Макоко в Лагосі (Нігерія) — хаотична забудова на воді.

Найбільші міські агломерації Африки:

Наслідки

Швидке зростання населення за відсутності економічного розвитку породжує гострі проблеми: нестачу робочих місць, шкіл, лікарень і продовольства, масове безробіття серед молоді, а також міграційні потоки до Європи та країн Перської затоки. Демографічна й продовольча проблеми Африки є частиною глобальних проблем людства — їх детальніше розглядають в окремому уроці.

Економіка переважної більшості країн Африки має яскраво виражену монокультурну (сировинну) спеціалізацію. Це означає, що один-два товари становлять більшу частину експорту країни й визначають її місце у світовій економіці.

Монокультурна спеціалізація: сировина й ресурси

Розгляньмо, які країни на яких товарах спеціалізуються:

Плантаційні культури

Чимало країн спеціалізуються на експорті тропічних сільськогосподарських культур:

• Какао — Кот-д'Івуар і Гана разом дають приблизно 3/5 світового збору какао-бобів.

• Кава — Ефіопія (батьківщина кави), Уганда.

• Чай — Кенія.

• Бавовник, арахіс — країни Західної Африки (Сенегал, Малі, Буркіна-Фасо).

Виняток: Південно-Африканська Республіка (ПАР) — найрозвиненіша й найрізноманітніша економіка Африки. Окрім видобутку золота, платини, алмазів і вугілля, тут розвинене машинобудування, хімічна промисловість і фінансовий сектор. Детальніше ПАР вивчають в окремому уроці.

Чому склалася вузька сировинна спеціалізація?

Причин кілька, і всі вони взаємопов'язані:

1. Колоніальне минуле. Метрополії (Велика Британія, Франція, Португалія, Бельгія) будували господарство колоній так, щоб воно постачало лише сировину — каву, какао, бавовну, алмази, мідь, нафту. Обробна промисловість залишалася в Європі.

2. Брак капіталу й технологій. Після здобуття незалежності нові держави не мали коштів, аби збудувати заводи чи модернізувати сільське господарство.

3. Слабка інфраструктура. Транспортна мережа (залізниці, порти) була створена для вивезення сировини, а не для внутрішньої торгівлі. Енергопостачання нестабільне.

4. Конфлікти та політична нестабільність. Війни, путчі й корупція відлякують інвесторів.

Наслідки: «ресурсне прокляття»

Вузька сировинна спеціалізація має серйозні наслідки. По-перше, ціни на сировину на світових ринках нестабільні — коли вони падають, економіка країни опиняється в кризі. По-друге, формується так зване «ресурсне прокляття» — парадокс, коли країни, багаті на природні ресурси, розвиваються повільніше за країни, що таких ресурсів не мають. Чому? Через корупцію, боротьбу за контроль над ресурсами, відсутність стимулів розвивати інші галузі. Яскраві приклади «ресурсного прокляття» — Нігерія (нафта) і ДР Конго (кобальт, мідь).

Вторинний сектор: обробна промисловість

Переважає первинна переробка сировини біля родовищ: збагачення мідних і кобальтових руд у «мідному поясі», нафтопереробка в Нігерії й Алжирі. Справжні осередки обробної промисловості зосереджені лише в кількох країнах:

• ПАР — провінція Гаутенг (Йоганнесбург, Преторія) і Дурбан: машинобудування, хімія, металургія.

• Єгипет — Каїр і Александрія: текстильна, хімічна, харчова промисловість.

• Марокко — автоскладальні заводи Renault у Танжері та Stellantis у Кенітрі.

• Ефіопія — індустріальні парки з виробництва одягу та взуття.

ПАР і Марокко — найбільші виробники автомобілів в Африці.

Третинний сектор: транспорт, туризм, послуги

Сектор послуг в Африці зростає. Найважливіші його осередки:

• Суецький канал (Єгипет) — найкоротший морський шлях між Європою та Азією; проходження суден дає Єгипту мільярди доларів щороку.

• Туризм: Марокко приймає найбільше іноземних туристів в Африці; Єгипет — піраміди, курорти Червоного моря; Кенія й Танзанія — сафарі, Кіліманджаро, Занзібар; ПАР — Кейптаун, парки.

• Аеропорти-хаби: Аддис-Абеба (Ethiopian Airlines — найбільша авіакомпанія Африки), Йоганнесбург (O.R. Tambo), Каїр.

• З 2021 року діє Африканська континентальна зона вільної торгівлі, покликана стимулювати внутрішньоафриканську торгівлю.

Зв'язки з Україною

Країни Північної Африки — Єгипет, Лівія, Туніс, Марокко, Алжир — великі покупці української пшениці, кукурудзи й соняшникової олії. Після початку повномасштабної війни в 2022 році Україна разом із міжнародними партнерами запустила гуманітарну ініціативу «Зерно з України», яка доставляє продовольство до Ефіопії, Сомалі, Судану та Кенії — країн, що потерпають від голоду.

Океанія — це найменша частина світу, що охоплює Австралію, Нову Зеландію та численні острови Тихого океану. Тут налічується 14 незалежних держав, а загальна кількість населення — приблизно 46 млн осіб. За географічним положенням і культурою Океанію поділяють на три субрегіони.

Субрегіони Океанії

Австралія й Нова Зеландія — розвинені конституційні монархії Співдружності (главою держави формально є британський монарх). Серед острівних країн Тонга — єдина, що зберегла власного монарха (королівство). Гаваї — 50-й штат США. (Господарство Австралії вивчають в окремому уроці.)

Нова Зеландія

Нова Зеландія (населення ≈ 5,3 млн осіб) — одна з найрозвиненіших країн світу з високим рівнем життя. Її економіка має яскраво виражену аграрно-сировинну спеціалізацію, але на відміну від африканських країн, вона диверсифікована й технологічна.

• Молочне скотарство — на вологих луках Північного та Південного островів. Нова Зеландія — найбільший у світі експортер молочної продукції; провідна компанія — Fonterra.

• Вівчарство — овець у країні більше, ніж людей. Експортують баранину й вовну.

• Садівництво й виноградарство — ківі (країна дала назву фрукту), вино (совіньйон-блан з регіону Мальборо).

• Туризм — фйорди (Мілфорд-Саунд), вулкани, гейзери, знімальні майданчики фільмів «Володар перснів».

• Геотермальна енергетика — електростанції на геотермальних джерелах Північного острова.

Острівні країни Океанії

Економіка більшості острівних країн Океанії обмежена невеликою площею, віддаленістю та браком ресурсів. Основні види діяльності:

• Туризм — головне джерело доходів для Фіджі, Таїті (Французька Полінезія).

• Рибальство — вилов тунця та продаж ліцензій на його вилов іноземним флотам у своїх величезних виняткових економічних зонах.

• Копра — висушена м'якоть кокосового горіха, з якої виробляють кокосову олію.

• Науру вичерпала запаси фосфоритів — тепер країна залежить від зовнішньої допомоги.

• Папуа Нова Гвінея видобуває золото, мідь і виробляє зріджений природний газ.

Загроза підвищення рівня Світового океану

Для острівних країн Океанії зміна клімату — не абстрактна проблема, а питання виживання. Підвищення рівня Світового океану через танення льодовиків загрожує повністю затопити низовинні атоли. Найуразливіші:

• Тувалу — найвища точка островів становить лише ≈ 4,6 м над рівнем моря.

• Кірибаті — 33 острови (32 атоли й піднятий кораловий острів Банаба), багато з яких уже зазнають затоплення.

• Маршаллові Острови — ризик втратити територію.

У 2023 році Австралія підписала з Тувалу договір «Фалепілі», за яким щороку до 280 громадян Тувалу можуть переселятися до Австралії на постійне проживання з огляду на загрозу зміни клімату. Це перший подібний договір у світі, що визнає кліматичну міграцію.

Приклад 1. Вибір трьох відповідей із семи

Виберіть три країни Африки, експорт яких залежить насамперед від нафти:

• Нігерія

• Ботсвана

• Замбія

• Кот-д'Івуар

• Алжир

• Кенія

• Лівія

Розв'язання:

Для кожної країни згадаймо її головний експортний товар:

• Нігерія — нафта (≈ 90 % експорту).

• Ботсвана — алмази, не нафта.

• Замбія — мідь, не нафта.

• Кот-д'Івуар — какао, не нафта.

• Алжир — нафта і газ.

• Кенія — чай, квіти, не нафта.

• Лівія — нафта (понад 90 % експорту).

Відповідь: Нігерія, Алжир, Лівія.

Чому інші варіанти неправильні?

• Ботсвана славиться алмазами, а Ангола (якої немає у списку) — нафтою й алмазами.

• Замбія — «мідний пояс», тому правильним вибором була б мідь.

• Кот-д'Івуар — світовий лідер з експорту какао-бобів.

• Кенія експортує чай і зрізані квіти.

Приклад 2. Вибір однієї відповіді з чотирьох

Яка країна Африки дає приблизно 70 % світового кобальту й водночас має великі запаси міді?

• А. Нігерія

• Б. Єгипет

• В. ДР Конго

• Г. Марокко

Розв'язання:

Згадуємо «мідний пояс» Африки, що простягається через Демократичну Республіку Конго та Замбію. Саме ДР Конго забезпечує близько 70 % світового видобутку кобальту (критично важливого для виробництва акумуляторів) і значні обсяги міді.

Відповідь: ДР Конго.

Чому інші неправильні?

• Нігерія — нафта, не мідь.

• Єгипет — текстиль, хімія, нафта, але не кобальт.

• Марокко — фосфорити, автомобільна промисловість, але не кобальт.

Приклад 3. Вибір однієї відповіді з чотирьох

До якої частини Океанії належать держави Самоа, Тонга й Тувалу?

• А. Меланезія

• Б. Мікронезія

• В. Полінезія

• Г. Австралія

Розв'язання:

Полінезія (у перекладі — «багато островів») охоплює східну частину Океанії, зокрема Самоа, Тонга, Тувалу, а також Гаваї та Французьку Полінезію. Меланезія — «чорні острови» (Папуа Нова Гвінея, Фіджі, Соломонові Острови, Вануату). Мікронезія — «малі острови» (Кірибаті, Маршаллові Острови, Палау, Науру). Австралія — окрема країна, не частина Океанії в цьому поділі.

Відповідь: Полінезія.

Чому інші неправильні?

• Меланезія — Папуа Нова Гвінея, Фіджі, Соломонові Острови.

• Мікронезія — Кірибаті, Маршаллові Острови, Палау, Науру.

• Австралія — континент і країна, а не субрегіон Океанії.

Приклад 4. Вибір однієї відповіді з чотирьох

Яка країна Океанії є найбільшим у світі експортером молочної продукції?

• А. Фіджі

• Б. Нова Зеландія

• В. Папуа Нова Гвінея

• Г. Науру

Розв'язання:

Нова Зеландія славиться молочним скотарством на вологих пасовищах. Компанія Fonterra — один із найбільших молочних кооперативів світу. Країна експортує сухе молоко, вершкове масло, сир у десятки країн.

Відповідь: Нова Зеландія.

Чому інші неправильні?

• Фіджі — туризм, цукор, рибальство.

• Папуа Нова Гвінея — золото, мідь, газ.

• Науру — раніше видобувала фосфорити, тепер залежить від допомоги.

• Вважають Африку найбільш урбанізованою частиною світу через мегаполіси Каїр і Лагос. Насправді рівень урбанізації Африки — найнижчий серед частин світу (≈ 45 %). Великі міста — це «хибна урбанізація»: люди їдуть до міст, але опиняються в нетрях без роботи й інфраструктури.

• Вважають, що більшість африканських країн має різноманітну промисловість, як ПАР. Насправді лише ПАР, Єгипет і Марокко мають розвинену обробну промисловість. Решта країн зберігає монокультурну сировинну спеціалізацію.

• Плутають «мідний пояс» (ДР Конго, Замбія) з районами видобування золота й платини ПАР. Запам'ятай: «мідний пояс» — це мідь і кобальт (ДР Конго, Замбія), а золото й платина — це ПАР (Вітватерсранд).

• Відносять Єгипет до Близького Сходу як частину Азії. Хоча Єгипет часто згадують у контексті Близького Сходу, географічно це країна Північної Африки. Синайський півострів належить Азії, але основна територія — в Африці.

• Вважають Нову Зеландію частиною Австралії або республікою. Нова Зеландія — окрема незалежна держава, конституційна монархія (глава — британський монарх). Вона не є частиною Австралії.

• Плутають Меланезію, Мікронезію й Полінезію. Легкий спосіб запам'ятати: Меланезія — «чорні острови» (Папуа Нова Гвінея, Фіджі), Мікронезія — «малі острови» (Кірибаті, Науру), Полінезія — «багато островів» (Самоа, Тонга, Тувалу).

Тема «Африка й Океанія» входить до теми 6.1 «Регіони світу» розділу VI «Регіони та країни» програми НМТ з географії (Африку й Океанію характеризують за типовим планом). На іспиті перевіряють:

• склад і географічне положення субрегіонів Африки та Океанії;

• природні умови й ресурси регіонів;

• політичну карту, типи країн, інтеграційні процеси (Африканський союз);

• населення: природний і механічний рух, урбанізацію, агломерації, мегаполіси;

• первинний, вторинний і третинний сектори економіки;

• зв'язки України з країнами регіону.

Уміння, які знадобляться на НМТ:

• знаходити субрегіони й країни на карті;

• визначати осередки промисловості й туризму;

• показувати порти, аеропорти-хаби;

• знаходити «мідний пояс» Африки (тема 5.2.2).

Формати завдань

У демоваріанті 2026 року тема 6.1 виступала додатковою в завданнях 4 (основна тема 4.1), 29 (основна тема 6.2) і 30 (основна тема 5.3.4).

Стратегія для завдання «3 з 7» про спеціалізацію

Коли бачиш перелік країн і запитання про спеціалізацію (нафта, какао, мідь, кава тощо), дій так:

1. Прочитай умову й визнач, який саме товар (або групу товарів) шукаєш.

2. Для кожної країни в переліку згадай її «головний» експортний товар.

3. Вибери ті країни, чия спеціалізація збігається з умовою, — рівно три.

Приклад: «Виберіть країни, експорт яких залежить від нафти». Згадуємо: Нігерія → нафта, Алжир → нафта+газ, Лівія → нафта, Ангола → нафта. Ботсвана → алмази, Замбія → мідь, Кот-д'Івуар → какао — ці не підходять.

• Африка — 54 незалежні держави, п'ять субрегіонів (Північна, Західна, Центральна, Східна, Південна). Більшість країн здобула незалежність у 1960-х роках («рік Африки» — 1960). Інтеграційне об'єднання — Африканський союз (штаб-квартира в Аддис-Абебі).

• Найвищий у світі природний приріст і наймолодше населення (медіанний вік ≈ 19 років). Урбанізація ≈ 45 % — найнижчий рівень серед частин світу, але найвищі темпи; переселенці опиняються в нетрях (Кібера в Найробі, Макоко в Лагосі).

• Монокультурна спеціалізація й «ресурсне прокляття»: нафта Нігерії, алмази Ботсвани, мідь і кобальт ДР Конго, какао Кот-д'Івуару. ПАР — найрозвиненіша економіка; автомобілі виробляють ПАР і Марокко.

• Третинний сектор: Суецький канал, туризм Марокко, Єгипту, Кенії; аеропорти-хаби — Аддис-Абеба, Йоганнесбург, Каїр.

• Океанія: Нова Зеландія — молочне скотарство, вівчарство, туризм; острівні країни — туризм, рибальство, копра. Загроза підвищення рівня океану для Тувалу, Кірибаті, Маршаллових Островів.

• Країни Північної Африки (Єгипет, Лівія, Туніс, Марокко, Алжир) — великі покупці українського зерна.