нявка

У гуцульській демонології — лісова красуня, що заманює людей на загибель; ззаду в неї «кривава дірка», крізь яку видно серце й утробу. У повісті «Тіні забутих предків» нявка наприкінці в подобі Марічки веде Івана в гори.