празька школа поетів

Умовна назва спільноти українських поетів-емігрантів першої хвилі (1920–1940-ві рр.), які навчалися й творили в Празі та Подєбрадах (Чехословаччина) і розвивали спільні ідейно-естетичні засади: вольовий героїчний пафос, осмислення втраченої державності, історичну тематику, чіткість форми. Не мала статуту чи маніфесту. Провідний поет — Євген Маланюк.