Глосарій

Проголошений 30 червня 1941 р. у Львові на Національних зборах документ, яким ОУН(б) оголосила про відновлення незалежної Української Держави та створення Українського державного правління на чолі з Я. Стецьком.

Військово-політичний союз держав і народів, що воювали проти країн нацистського блоку в Другій світовій війні. Основні учасники: США, Велика Британія, СРСР, Китай. Оформлена Декларацією Об'єднаних Націй 1 січня 1942 р.

Ворожість до євреїв як до національної або релігійної групи; у нацистській ідеології антисемітизм був основою расової політики, що виправдовувала знищення євреїв.

Польська підпільна військова організація, що діяла в 1942–1945 рр. на окупованих польських землях. Підпорядковувалася польському уряду в екзилі в Лондоні. Брала участь у збройному протистоянні з УПА на Волині, Холмщині й Надсянні.

Урочище в Києві, де 29–30 вересня 1941 р. нацисти розстріляли 33 771 єврея; до 1943 р. там страчували також ромів, військовополонених, підпільників, пацієнтів психіатричної лікарні та інших жертв; нині — Національний історико-меморіальний заповідник.

Спочатку — члени ОУН(б) — революційної фракції ОУН на чолі з С. Бандерою. Згодом радянська пропаганда поширила цю назву на всіх учасників українського визвольного руху, зокрема на вояків УПА.

Польська підпільна військова організація, створена 1940 р. польською селянською партією. Діяла переважно на Холмщині й Люблінщині. У 1944 р. брала участь в акціях проти українського цивільного населення, зокрема в знищенні сіл Грубешівщини.

Масштабна військова операція (серпень — грудень 1943 р.) з форсування Дніпра, захоплення плацдармів на правому березі та звільнення Лівобережної України й Києва. Включала Київську наступальну операцію (3–13 листопада 1943 р.), у ході якої 6 листопада 1943 р. звільнили Київ.

Концепція «блискавичної війни», заснована на швидкому прориві фронту танковими клинами, оточенні та знищенні армій противника до того, як він встигне мобілізувати ресурси. Лежала в основі плану «Барбаросса».

Неофіційна назва лідерів трьох головних держав антигітлерівської коаліції — Й. Сталіна (СРСР), Ф. Рузвельта (США) та В. Черчилля (Велика Британія), які зустрічалися в Тегерані (1943) і Ялті (1945). На Потсдамській конференції (1945) США представляв Г. Трумен, а Велику Британію — В. Черчилль, згодом К. Еттлі.

Процес звільнення території України від нацистських загарбників у 1942–1944 рр., що розпочався в грудні 1942 р. звільненням с. Півнівка на Луганщині й завершився 28 жовтня 1944 р., коли після Карпатсько-Ужгородської операції територію України в її сучасних межах вважають звільненою (бої за Чоп тривали до листопада 1944 р.).

Масові вбивства польського цивільного населення на Волині в 1943 р., здійснені загонами УПА, а також відплатні напади польських збройних груп на українське цивільне населення. Кульмінація — 11 липня 1943 р. («Кривава неділя»).

Дії, вчинені з наміром знищити повністю або частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу. 12 листопада 2015 р. Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар 1944 р. геноцидом.

Найвище почесне звання в СРСР, яке присвоювали за особисті заслуги перед державою, найчастіше за військові подвиги. Іван Кожедуб був тричі, а Амет-Хан Султан — двічі Героєм Радянського Союзу.

Ізольований район міста, куди нацисти примусово переселяли єврейське населення перед масовими вбивствами або депортаціями до таборів смерті; в Україні, зокрема, існувало Львівське гетто (листопад 1941 — червень 1943).

Систематичне переслідування й знищення євреїв нацистською Німеччиною, її союзниками й пособниками в 1933–1945 рр.; в Україні в 1941–1944 рр. загинуло близько 1,5 млн євреїв, найбільшим місцем розстрілів став Бабин Яр у Києві (вересень 1941 р.).

Втрати населення внаслідок війни, що включають загиблих, померлих від голоду й хвороб, а також ненароджених через падіння народжуваності. Для України демографічні втрати в Другій світовій війні оцінюють у 8–10 млн осіб.

Політика викорінення нацистської ідеології, ліквідації нацистських організацій і покарання нацистських злочинців, погоджена союзниками на Потсдамській конференції (1945).

Примусове переселення людей або цілих народів з місць постійного проживання. Приклади з історії України: депортація кримських татар (18–20 травня 1944 р.), болгар, греків і вірмен Криму (червень 1944 р.); у повоєнні роки — операції «Вісла» (квітень–липень 1947 р.) та «Захід» (жовтень 1947 р.).

Надзвичайний орган влади в СРСР, утворений 30 червня 1941 р. на чолі з Й. Сталіним. Зосередив у своїх руках керівництво мобілізацією, евакуацією, постачанням армії та роботою промисловості в роки війни.

Адміністративна одиниця у складі Генеральної губернії, створена 1 серпня 1941 р. Охоплювала територію Галичини з центром у Львові. Тут нацисти дозволяли легальні українські установи.

Радянсько-німецький договір, підписаний 28 вересня 1939 року, який установив нову межу по річках Нарев, Західний Буг і Сян. За таємним протоколом Литву передано до сфери СРСР в обмін на Люблінщину й частину Варшавщини.

Глобальний збройний конфлікт, що тривав з 1 вересня 1939 року (напад Німеччини на Польщу) до 2 вересня 1945 року. Україна стала однією з найбільш постраждалих територій через бойові дії, окупацію та репресії обох тоталітарних режимів.

Організоване (часто примусове) вивезення людей, установ і майна з прифронтової зони в тилові райони. 1915 р., під час «великого відступу», російська влада вивозила населення й установи вглиб імперії (Київський університет — до Саратова); 1941 р. з України евакуювали понад 550 великих підприємств.

Припинення збройної боротьби й визнання поразки однією з воюючих сторін на умовах переможця. Німеччина капітулювала 8–9 травня 1945 р., Японія — 2 вересня 1945 р., що завершило Другу світову війну.

Масове знищення мирного населення й спалення населених пунктів, яке окупанти здійснювали у відповідь на дії партизанів. Найбільша каральна акція в Україні сталася 1–2 і 9 березня 1943 р. в Корюківці на Чернігівщині, де загинуло близько 6,7 тис. осіб.

Співпраця з окупантом (нацистським) на захоплених територіях під час Другої світової війни.

Покарання цілого народу за дії окремих його представників. Сталінський режим застосував колективне покарання до кримських татар, звинувативши весь народ у колабораціонізмі.

Концентраційний табір — місце масового ув'язнення, примусової праці й знищення цивільного населення. В Україні діяли Янівський табір у Львові та Сирецький у Києві.

Наступальна операція 1-го й 2-го Українських фронтів (24 січня — 17 лютого 1944 р.), у ході якої було оточене й розгромлене велике угруповання вермахту в районі Корсуня-Шевченківського. Програма НМТ фіксує дату: січень — лютий 1944 р.

Корінний народ Криму тюркського походження. У 1944 р. сталінський режим депортував кримських татар з Криму, звинувативши в колабораціонізмі. Депортацію визнано геноцидом у 2015 р.

Умовна лінія, запропонована 1919 р. британським міністром Дж. Керзоном як східний кордон Польщі. 1945 р. за радянсько-польським договором кордон між СРСР і Польщею встановлено приблизно по цій лінії, тому Холмщина, Підляшшя, Надсяння й Лемківщина залишилися в Польщі.

Західний кордон Польщі, встановлений рішенням Потсдамської конференції (1945). Колишні німецькі землі на схід від річок Одер і Західна Нейсе передавали під польську адміністрацію до остаточного мирного врегулювання.

Призов військовозобов'язаних до армії й переведення господарства на воєнний лад. 1914 р. загальну мобілізацію провели Російська й Австро-Угорська імперії; у СРСР мобілізацію оголосили 23 червня 1941 р.

Збори депутатів, «обраних» 22 жовтня 1939 р. під контролем НКВС, які 26–28 жовтня 1939 р. у Львові ухвалили декларації про встановлення радянської влади та входження Західної України до складу УРСР.

Передача приватних підприємств, банків, торгівлі та іншого майна у власність держави; один з ключових заходів радянізації західноукраїнських земель у 1939–1940 рр.

Окупаційний режим нацистів на захоплених територіях, що передбачав економічне пограбування, примусову працю, терор і знищення людей, яких нацисти вважали «расово неповноцінними».

Назва антигітлерівської коаліції, закріплена в Декларації Об'єднаних Націй від 1 січня 1942 р. Згодом ця назва лягла в основу Організації Об'єднаних Націй (ООН), створеної 1945 р.

Примусове переселення людей за етнічною ознакою між державами. У 1944–1946 рр. українців із Холмщини, Лемківщини й Надсяння переселяли до УРСР, а поляків з УРСР — до Польщі.

Міжнародна організація, створена 1945 року для підтримання миру й безпеки. УРСР була серед співзасновниць ООН, її делегація підписала Статут ООН у червні 1945 року в Сан-Франциско.

«Східні робітники», примусово вивезені на роботу до Німеччини з окупованих територій СРСР у 1942–1944 рр.

Революційна фракція Організації українських націоналістів, утворена 1940 р. після розколу. Провідник — Степан Бандера. Саме ОУН(б) проголосила Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 р. Членів ОУН(б) називали бандерівцями.

Фракція Організації українських націоналістів, яку після смерті Є. Коновальця (1938) очолив Андрій Мельник. Мельниківці діяли поміркованіше за бандерівців, зосередившись на культурно-освітній роботі, зокрема в Києві восени 1941 р.

Договір про ненапад між СРСР і Німеччиною, підписаний 23 серпня 1939 року в Москві наркомом В. Молотовим і міністром Й. фон Ріббентропом. Містив таємний додатковий протокол про поділ Східної Європи на сфери впливу.

Збройна боротьба населення на окупованій території проти окупантів, яку ведуть нерегулярні збройні формування — партизанські загони та з'єднання. В Україні в 1941–1944 рр. діяв радянський партизанський рух, підпорядкований Центральному й Українському штабам партизанського руху.

Історико-географічна область, яка до 1940 р. входила до складу Румунії; у червні 1940 р. зайнята Червоною армією, 2 серпня 1940 р. включена до УРСР як частина Чернівецької області.

Таємні організації, що діяли на окупованих територіях в умовах конспірації. Учасники підпілля займалися розвідкою, диверсіями, поширенням листівок, допомогою військовополоненим і єврейському населенню. Приклади: «Молода гвардія» в Краснодоні, загін В. Молодцова в одеських катакомбах.

Військовий план нападу Німеччини на СРСР, затверджений директивою А. Гітлера № 21 від 18 грудня 1940 р. Передбачав розгром Червоної армії блискавичною війною (бліцкригом) за кілька місяців і вихід на лінію Архангельськ — Астрахань.

Нацистський проєкт колонізації Східної Європи, який передбачав масове виселення й знищення місцевого населення, використання частини людей для примусової праці, вибіркову германізацію та заселення територій німецькими колоністами.

Ділянка місцевості на протилежному березі річки, захоплена під час форсування й утримувана для подальшого наступу. Ключові плацдарми битви за Дніпро — Букринський і Лютізький.

Збройне формування, яке влітку 1941 р. створив на Поліссі (Олевськ) Т. Бульба-Боровець, орієнтуючись на уряд УНР в екзилі. Воювала з рештками Червоної армії й радянськими загонами. Восени 1941 р. нацисти вимагали її розпуску. 1942 р. Т. Бульба-Боровець першим назвав свої загони «Українська повстанська армія».

Прорадянський тимчасовий уряд Польщі, створений у липні 1944 р. за підтримки СРСР. 9 вересня 1944 р. підписав з УРСР угоду про обмін населенням. 31 грудня 1944 р. перетворений на Тимчасовий уряд Польської Республіки, на основі якого в червні 1945 р. утворили Тимчасовий уряд національної єдності.

Загони членів ОУН(б) і ОУН(м), які влітку–восени 1941 р. рухалися слідом за вермахтом на схід України. Мета — створювати українську адміністрацію, поліцію, пресу, «Просвіти» й поширювати ідею української державності.

Почесне звання, яке ізраїльський меморіал Яд Вашем надає неєвреям, що безкорисливо рятували євреїв під час Голокосту з ризиком для власного життя; в Україні визнано понад 2,5 тис. Праведників.

Запровадження радянських політичних, економічних і культурних порядків на землях, приєднаних до СРСР. У західних областях УРСР її провадили в 1939–1941 рр. і знову після 1944 р.: націоналізація, колективізація, ліквідація національних організацій, русифікація, репресії й депортації, а 1946 р. — ліквідація УГКЦ.

Найбільша окупаційна адміністративна одиниця на території України, створена 20 серпня 1941 р. Охоплювала Волинь, Полісся, Правобережжя, частину Лівобережжя й Півдня. Центр — Рівне, райхскомісар — Еріх Кох.

Стрімке пересування військового з'єднання в тилу противника для виконання бойових завдань. Приклади: Перший і Другий Зимові походи армії УНР; рейди радянських партизанських з'єднань С. Ковпака й О. Сабурова, зокрема Карпатський рейд С. Ковпака (червень — вересень 1943 р.).

Повернення на батьківщину людей, які опинилися за її межами внаслідок війни, вимушеного виселення або еміграції. Після Другої світової війни — повернення (часто примусове) радянських громадян (остарбайтерів, військовополонених) за угодами, укладеними в Ялті 1945 р. У контексті Криму — масове повернення кримських татар з місць депортації (переважно з Узбекистану) наприкінці 1980-х — у 1990-х рр.

Організована боротьба цивільного населення й військових формувань проти нацистських окупантів на території окупованих країн Європи. Включав партизанські загони, підпільні організації, диверсії, розвідку.

Місця примусового проживання депортованих осіб у віддалених районах СРСР (Середня Азія, зокрема Узбецька РСР, Казахстан, Урал, Сибір), де вони працювали на лісорозробках, шахтах, будівництвах і в бавовняних радгоспах без права повернення. Сюди вивозили кримських татар (1944) та родини повстанців під час операції «Захід» (1947).

Територія, на яку держава поширює свій політичний і військовий контроль, а інші держави зобов'язуються не втручатися. У таємному протоколі 1939 року Східну Європу поділили на радянську й німецьку сфери впливу.

Кримськотатарське слово, що означає «вигнання». Так кримські татари називають депортацію 1944 р., яка стала символом національної трагедії.

Секретна частина пакту Молотова–Ріббентропа, яка визначала сфери впливу СРСР і Німеччини у Східній Європі. СРСР заперечував його існування до 1989 року, коли З'їзд народних депутатів СРСР визнав його юридично нікчемним.

Підпільний «парламент» українського визвольного руху, створений 11–15 липня 1944 р. на установчому Великому зборі в Карпатах. Президентом УГВР обрано К. Осьмака, головою Генерального секретаріату — Р. Шухевича. Мета — об'єднати всі сили, що боролися за незалежність, і представляти визвольний рух за кордоном.

Збройне формування українського визвольного руху, створене ОУН(б) на Волині й Поліссі наприкінці 1942 — навесні 1943 р. Офіційною датою створення вважають 14 жовтня 1942 р. (свято Покрови). Метою УПА була боротьба за Українську самостійну соборну державу проти нацистського й радянського режимів.

Тимчасовий уряд, створений ОУН(б) 30 червня 1941 р. у Львові після проголошення Акта відновлення Української Держави. Головою правління став Ярослав Стецько. Правління не змогло розпочати повноцінної діяльності через арешти його членів нацистами.

Сукупність організацій (ОУН, УПА, УГВР), що боролися за незалежну Українську державу проти нацистського й радянського режимів у 1940-х роках.

Центральний орган керівництва радянським партизанським рухом в Україні, створений 20 червня 1942 р. Його очолив Тимофій Строкач. УШПР налагодив зв'язок із загонами, постачання зброї літаками й координацію дій із Червоною армією.

Історична область навколо міста Хотин, північна частина Бессарабії; у червні 1940 р. зайнята Червоною армією, 2 серпня 1940 р. включена до УРСР у складі Чернівецької області.

Неофіційна назва частини мобілізованих на звільнених територіях у 1943–1944 рр., яких кидали в бій у цивільному одязі (часто в чорних свитках) і без належної підготовки, що призводило до величезних втрат.

Назва Голокосту на івриті, що означає «катастрофа»; уживана як синонім до терміна «Голокост».

З'їзд ОУН(б), що відбувся 21–25 серпня 1943 р. Проголосив права національних меншин, свободу слова, думки й віри, а також гасло «Воля народам! Воля людині!». Ці рішення означали демократизацію програми ОУН.

Тактика знищення промислових, сільськогосподарських та інфраструктурних об'єктів під час відступу, щоб вони не дісталися ворогові. Проголошена Й. Сталіним 3 липня 1941 р. Приклади: підрив греблі ДніпроГЕСу (серпень 1941), вибухи на Хрещатику (вересень 1941).

Територія, яку в 1943–1944 рр. контролювала УПА, звільнивши її від нацистської окупації. На цих теренах діяли власні органи влади, господарські служби й культурні осередки повстанців.

Показовий судовий процес над 59 членами ОУН, що відбувся у Львові в січні 1941 р.; десятки підсудних засуджено до смертної кари або тривалого ув'язнення.

Спеціальна операція радянського командування (серпень — вересень 1943 р.), спрямована на масове руйнування залізничних колій на окупованій території Білорусі, частини Росії та деяких районів України. Її проводили силами партизанів Білорусі та Росії за директивою ЦШПР; УШПР у ній участі не брав.

Система оборонних укріплень вермахту по правому березі Дніпра, створена восени 1943 р. для стримування наступу Червоної армії. Був подоланий у ході битви за Дніпро.