Глосарій

Сукупність тепла, вологи й світла на певній території, яка визначає можливість вирощування сільськогосподарських культур. Основними показниками є сума активних температур, тривалість безморозного періоду, кількість опадів і наявність зрошення.

Сільськогосподарський антропогенний ландшафт (поля, пасовища, сади, виноградники), у якому природна рослинність повністю замінена культурними рослинами. Найпоширеніший тип антропогенних ландшафтів в Україні.

Поділ території держави на частини (області, райони, громади) для організації управління та місцевого самоврядування. В Україні визначений статтею 133 Конституції.

Пристосування видів до нових умов після їх навмисного чи випадкового вселення в регіони, де вони раніше не жили. Приклади в Україні: ондатра (з Північної Америки), єнотоподібний собака (з Далекого Сходу), муфлон.

Урочисте проголошення об'єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві. Цей день відзначається як День Соборності України.

Найвищий висотний пояс у горах (у Карпатах понад ≈ 1800 м), де панують низькотравні луки, подушкоподібні чагарнички, мохи, лишайники та кам'яні розсипи; лісів немає.

Ландшафт, змінений або створений господарською діяльністю людини. Типи: сільськогосподарські (агроландшафти), селитебні, промислові, водогосподарські, лісогосподарські, рекреаційні.

Найдовша піщана коса України (≈ 110 км), розташована в Азовському морі. Відокремлює затоку Сиваш (Гниле море) від Азовського моря.

Підземний резервуар води, що залягає між водонепроникними шарами гірських порід. Великий Артезіанський басейн в Австралії (площа близько 1,7 млн км²) дає солонувату воду для напування худоби.

Природоохоронна територія міжнародного значення, що входить до програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (MAB). Має три зони: заповідне ядро, буферну зону та зону антропогенних ландшафтів.

Міжнародний документ, підписаний 5 грудня 1994 року Україною, США, Великою Британією та Росією. Україна зобов'язалася відмовитися від ядерної зброї та приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, а держави-підписанти гарантували повагу до її незалежності, суверенітету й кордонів.

Молоде вугілля з низькою теплотворністю й високою вологістю (до 40-60 %). Залягає неглибоко, видобувається переважно кар'єрним способом. В Україні видобувають у Дніпровському буровугільному басейні.

Закономірна зміна природних комплексів зі збільшенням висоти в горах, спричинена зниженням температури (приблизно на 6 °C на кожен кілометр) і зміною зволоження. Нижній пояс відповідає природній зоні біля підніжжя.

Підвищена ділянка рівнинної поверхні з абсолютною висотою понад 200 м над рівнем моря. В Україні до височин належать Волинська, Подільська, Хотинська, Придніпровська, Приазовська та Донецька.

Об'єм води, що протікає через поперечний переріз русла за одну секунду. Вимірюється в кубічних метрах за секунду (м³/с). Наприклад, витрата Дніпра біля гирла — близько 1670 м³/с.

Межа між сусідніми річковими басейнами. Зазвичай проходить по підвищеннях рельєфу — гірських хребтах, пагорбах, височинах.

Водосховище — це штучна водойма, створена за допомогою греблі на річці для накопичення води. Водосховища використовують для водопостачання, зрошення, судноплавства, рибництва та гідроенергетики. Найбільше водосховище України — Кременчуцьке (≈ 2250 км²).

Розташування території (країни, області, міста) на земній поверхні відносно інших географічних об'єктів, що визначається за допомогою географічних координат.

Гумус — темна органічна речовина, що утворюється з решток рослин і тварин під дією мікроорганізмів. Визначає родючість ґрунту: що більше гумусу, то темніший і родючіший ґрунт.

Процес формування ґрунту з материнської породи під впливом клімату, рослинності, рельєфу, часу та діяльності людини.

Визначення лінії державного кордону в міждержавному договорі та нанесення її на карту (перший етап встановлення кордону).

Позначення лінії державного кордону на місцевості прикордонними знаками (стовпами, вежами, просіками) — другий етап після делімітації.

Штучно створений об'єкт природно-заповідного фонду — колекція деревних і чагарникових рослин, створена з науковою, освітньою та декоративною метою. Найвідоміші в Україні: «Софіївка» (Умань), «Олександрія» (Біла Церква), «Тростянець» (Чернігівщина).

Простір у межах державного кордону, закріпленого міжнародними договорами. Сучасна державна територія України визначена адміністративними межами УРСР, які після 1991 року стали міжнародно визнаним державним кордоном.

Лінія на карті та на місцевості, що визначає межі території держави, відокремлюючи її від інших держав і відкритого моря.

Ґрунти, поширені на Поліссі під мішаними лісами на водно-льодовикових пісках; бідні на гумус (1-2 %), кислі, з виразним горизонтом вимивання.

Реформа в Україні (з 2014 року), що передбачає передання повноважень, фінансів і відповідальності від центральної влади органам місцевого самоврядування.

Процес насичення водойми поживними речовинами (азотом, фосфором), що спричиняє масовий розвиток синьо-зелених водоростей («цвітіння» води), зменшення вмісту кисню та замори риби. У Чорному морі евтрофікацію спричиняє річковий стік із добривами й стічними водами.

Єдина територіальна система, що об'єднує ключові (природні ядра), сполучні (екокоридори), буферні й відновлювані території для збереження біорізноманіття.

Смуга природної або напівприродної рослинності, що з'єднує ключові природні території (ядра) й забезпечує міграцію тварин та обмін генетичним матеріалом між популяціями.

Положення території щодо ринків збуту, транспортних шляхів, джерел сировини, промислових центрів та інших економічних об'єктів. Змінюється з часом.

Вид рослини або тварини, який трапляється лише на певній території й ніде більше на Землі. В Австралії більшість видів є ендеміками через тривалу ізоляцію материка.

Руйнування верхнього родючого шару ґрунту водою (водна ерозія) або вітром (вітрова ерозія, дефляція).

Землі, на яких історично сформувався й упродовж століть переважав український народ. Етнічна територія українців ширша за сучасну державну територію України й охоплює, зокрема, Берестейщину, Холмщину, Підляшшя, Надсяння, Лемківщину, Пряшівщину, Мармарощину, Стародубщину й східну Слобожанщину.

Територія, де охороняються окремі компоненти природи (ботанічні, зоологічні, орнітологічні, ландшафтні тощо), а не весь природний комплекс. Заборонена лише частина діяльності, яка шкодить саме цим компонентам.

Метаморфічна гірська порода, що містить 25–40 % заліза; головна руда Криворізького басейну. Після збагачення дає концентрат із вмістом заліза понад 65 %.

Територія з великими запасами залізних руд, які об'єднані спільним геологічним походженням. Найбільший в Україні — Криворізький залізорудний басейн (Кривбас).

Западина — це прогин кристалічного фундаменту платформи, в якому накопичилася потужна товща осадових порід (чохол). Чим глибший прогин, тим більша потужність осадових порід. В Україні найбільші западини: Дніпровсько-Донецька, Причорноморська, Галицько-Волинська.

Заплавне озеро — це озеро, що утворилося в заплаві річки, часто в пониззі, де річка розливається й залишає водойми в старицях і зниженнях рельєфу. Найбільше заплавне озеро України — Ялпуг у пониззі Дунаю.

Документ, до якого заносять рідкісні й типові рослинні угруповання (фітоценози), що потребують охорони. На відміну від Червоної книги, охороняє не окремі види, а цілі рослинні спільноти.

Територія навколо Чорнобильської АЕС радіусом приблизно 30 км, закрита для постійного проживання через високий рівень радіоактивного забруднення.

Природна зона на півночі України (Полісся) з помірно теплим вологим кліматом, коефіцієнтом зволоження > 1, дерново-підзолистими ґрунтами, сосновими й дубово-сосновими лісами, болотами й луками.

Зміщення гірських порід униз по схилу під дією сили тяжіння. В Україні зсуви поширені на схилах Дніпра в Києві, на узбережжі Одеси та Азовського моря.

Група мінералів, що містять калій (сильвін, карналіт); використовуються як мінеральні добрива. В Україні родовища зосереджені в Передкарпатському прогині (Калуш, Стебник).

Територія з великими покладами кам'яного вугілля, приурочена до осадових товщ западини, прогину або складчастої області. В Україні два кам'яновугільні басейни: Донецький і Львівсько-Волинський.

Канал — це штучне русло, прокладене для подачі води з однієї території на іншу. В Україні магістральні канали (Північнокримський, Дніпро — Донбас, Дніпро — Кривий Ріг) використовують для зрошення й водопостачання маловодних регіонів.

Каштанові ґрунти — тип ґрунтів, характерний для зони сухих степів. Світліші за чорноземи, містять 1,5–3 % гумусу. Менша кількість опадів зумовлює меншу біомасу й менше накопичення гумусу порівняно з чорноземами.

Чинники, які формують клімат певної території: географічна широта, циркуляція атмосфери, підстильна поверхня, віддаленість від океану, океанічні течії, рельєф та антропогенний вплив.

Відношення річної кількості опадів до випаровуваності (максимально можливого випаровування). Якщо коефіцієнт більший за 1 — зволоження надмірне, якщо дорівнює 1 — достатнє, якщо менший за 1 — недостатнє.

Марка кам'яного вугілля, яке після коксування (нагрівання без доступу повітря) перетворюється на кокс — паливо для доменних печей у металургії. В Україні видобувають у Донецькому басейні.

Зростання річної амплітуди температур і зменшення кількості опадів у міру віддалення від океану вглиб материка. Чим далі від океану, тим континентальніший клімат.

Вузька піщана смуга суходолу, що одним кінцем прикріплена до берега, а іншим вдається в море. Приклади: Арабатська Стрілка (Азовське море), Тендрівська коса (Чорне море), Бердянська коса (Азовське море).

Найвіддаленіші в певному напрямку точки території країни. Розрізняють північну, південну, західну та східну крайні точки.

Низькорослі, часто сланкі зарості дерев і чагарників (сосни гірської, вільхи зеленої, ялівцю) у субальпійському поясі, що утворюються під впливом сильних вітрів і низьких температур.

Кристалічний фундамент — це нижній ярус платформи, складений давніми магматичними й метаморфічними породами (гранітами, гнейсами, кварцитами). Вік фундаменту Східноєвропейської платформи — докембрійський (понад 540 млн років).

Піщані пагорби, утворені вітром (еолові форми рельєфу). Найвідоміший масив в Україні — Олешківські піски на Херсонщині.

Лавина — це маса снігу, що швидко рухається вниз по крутому гірському схилу. В Українських Карпатах лавини найчастіше сходять на схилах Чорногори й Свидовця наприкінці зими — на початку весни.

Просторово-цілісна система взаємопов'язаних природних компонентів (гірські породи, рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинність, тварини), однорідна за походженням. Зміна одного компонента спричиняє зміну всіх інших.

Пилувата осадова порода світло-жовтого кольору, легко розмивається водою. Поширена на південь від межі дніпровського зледеніння, утворює товщі на височинах України.

Лиман — це затоплене морем пониззя річкової долини або балки, відокремлене від моря піщаним пересипом (косою). Вода в лиманах солонувата або солона. Лимани бувають відкриті (мають вузький прохід до моря) і закриті (сполучення з морем немає).

Частка площі лісів у загальній площі території, виражена у відсотках. Обчислюється за формулою: лісистість = (площа лісів / площа території) × 100 %.

Природна зона в центральній Україні, де чергуються широколисті ліси на сірих лісових ґрунтах і лучні степи на типових чорноземах. Коефіцієнт зволоження ≈ 1, клімат помірно теплий. Найсприятливіша зона для землеробства.

Великий схил гірської системи, що охоплює весь бік хребта; у Кримських горах розрізняють пологий північний макросхил і короткий крутий південний макросхил.

Руди, з яких отримують марганець — легуючий компонент для виплавки міцної сталі. В Україні видобуваються в Нікопольському (Придніпровському) басейні.

Найнижчий рівень води в річці. Розрізняють літню межень (у спекотну пору) і зимову межень (під час льодоставу).

Меліорація — це система заходів із поліпшення земель, зокрема осушення перезволожених ділянок. В Україні в 1960–1980-х роках масштабне осушення боліт Полісся призвело до тяжких екологічних наслідків: пересихання річок, торф'яних пожеж, втрати біорізноманіття.

Підземні води з високим вмістом розчинених солей, газів і мікроелементів, що мають лікувальні властивості. Використовуються на курортах (Карлові Вари, Боржомі, Трускавець).

Система регулярних спостережень, оцінки й прогнозування стану природного середовища (повітря, вод, ґрунтів, біоти) для своєчасного виявлення негативних змін.

Частина державного кордону, що проходить в акваторії моря (територіальні води) та відокремлює територію держави від відкритого моря або територіальних вод іншої держави.

Територія в межах осадової западини або прогину, де сформувалися промислові поклади нафти й природного газу. В Україні три такі регіони: Східний (Дніпровсько-Донецька западина), Західний (Передкарпатський прогин) і Південний (Причорноморська западина й шельф).

Категорія природно-заповідного фонду, де охорона природи поєднується з рекреацією та екологічною освітою. Територія поділяється на функціональні зони: заповідну, регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарську.

Неотектонічні рухи — це новітні (неоген-четвертинні) вертикальні рухи земної кори, які тривають до сьогодні. В Україні піднімаються Карпати, Кримські гори, Подільська й Приазовська височини; опускаються Причорноморська низовина й морське узбережжя. Неотектоніка впливає на ерозію, зсуви, заболоченість і сейсмічність.

Корисні копалини, які не містять металів і використовуються в хімічній промисловості, будівництві, для виробництва добрив: кам'яна й калійна солі, сірка, графіт, каолін, будівельний камінь.

Рівнинна ділянка з абсолютною висотою від 0 до 200 м над рівнем моря. В Україні до низовин належать Поліська, Придніпровська, Причорноморська та Закарпатська.

Місто, у якому розташовані органи влади області (обласна державна адміністрація та обласна рада). У більшості областей назва центру збігається з назвою області.

Регіональна адміністративно-територіальна одиниця в Україні. Всього 24 області. Область має обласну державну адміністрацію та обласну раду.

Короткочасне неперіодичне піднесення рівня води в річці, спричинене раптовими чинниками (злива, відлига). На відміну від повені, не має чіткої сезонної періодичності.

Корисні копалини, які використовують як паливо: кам'яне вугілля, буре вугілля, нафта, природний газ, торф і горючі сланці. Вони мають органічне походження й залягають в осадових товщах западин, прогинів і складчастих областей.

Унікальний природний об'єкт (скеля, водоспад, печера, вікове дерево), що охороняється як окрема одиниця, а не вся територія навколо.

Перевал — це найнижче місце в гірському хребті, яке дає змогу перетинати хребет пішки або транспортом. В Українських Карпатах відомі Ужоцький, Верецький і Яблуницький перевали.

Велика, стійка ділянка земної кори з двоярусною будовою: складчастий фундамент (у давніх платформ — докембрійський кристалічний), вкритий осадовим чохлом. Платформам у рельєфі відповідають рівнини, плоскогір'я й плато.

Щорічне тривале піднесення рівня води в річці, яке повторюється в той самий сезон (весняна від танення снігу, літня від мусонних дощів або танення льодовиків).

Штучне лісове насадження у вигляді смуг дерев і чагарників, створене в степовій і лісостеповій зонах для зменшення швидкості вітру, затримання снігу й вологи, захисту ґрунтів від вітрової ерозії. Ідею обґрунтував Василь Докучаєв наприкінці XIX століття.

Положення території щодо інших держав, політичних і військових союзів, зон конфліктів. Змінюється найдинамічніше — через війни, зміну кордонів, вступ до союзів тощо.

Безліса гірська лука на вершинах і схилах хребтів Українських Карпат, що використовується для літнього випасу худоби; частина полонин природна, частина виникла на місці вирубаних лісів.

Притока, що впадає в головну річку з правого берега. Правий берег визначають, стоячи обличчям за течією (вниз за водою). Праві притоки Дніпра: Прип'ять, Тетерів, Ірпінь, Рось, Тясмин, Інгулець.

Область України, територія якої безпосередньо межує з державним кордоном (має спільний кордон з однією або кількома державами-сусідами).

Категорія природно-заповідного фонду, де територія повністю вилучена з господарського використання для збереження еталонних ландшафтів у природному стані. Дозволена лише наукова діяльність, туризм заборонений.

Ділянка державного кордону, що проходить уздовж природних рубежів — річок, гірських хребтів, озер тощо.

Сукупність територій та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну й рекреаційну цінність і перебувають під охороною держави згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України» (1992). Охоплює близько 7 % площі країни.

Сукупність природних ресурсів певної території (земельних, мінеральних, водних, лісових, кліматичних, рекреаційних), які за сучасних техніко-економічних умов можна використати в господарстві.

Відстань між крайніми точками країни в певному напрямку (з півночі на південь або із заходу на схід), яку обчислюють у градусах і кілометрах за різницею географічних координат.

Потрапляння радіонуклідів (цезій-137, стронцій-90 та ін.) у довкілля внаслідок аварій на атомних станціях, випробувань ядерної зброї або порушень правил поводження з радіоактивними матеріалами.

Субрегіональна адміністративно-територіальна одиниця в Україні, що об'єднує кілька територіальних громад. Після реформи 2020 року в Україні 136 районів.

Спосіб використання природних ресурсів, що забезпечує їхнє відновлення, збереження для майбутніх поколінь і мінімізує негативний вплив на довкілля.

Повернення зниклих видів у їхні колишні ареали, де вони жили раніше, але були винищені. Приклади в Україні: бобер, зубр, байбак.

Природоохоронна територія регіонального значення, аналог національного природного парку, але з м'якшим режимом охорони. Землі можуть залишатися в користуванні власників.

Відновлення земель, порушених гірничими роботами, до стану, придатного для господарського використання: засипка кар'єрів, нанесення родючого шару, лісонасадження.

Територія, з якої вода стікає в одну головну річку та її притоки. Межі басейну визначають вододіли — лінії на височинах, що розділяють стік води до різних річкових систем.

Сукупність рослин, що зростають спільно на певній території й утворюють стійке природне поєднання (фітоценоз). Приклади: угруповання ковили, сосни кримської, латаття білого.

Природні мінеральні утворення, з яких економічно доцільно добувати метали. Поділяються на руди чорних металів (залізо, марганець), кольорових (мідь, алюміній), рідкісних (літій, уран) і благородних (золото, платина).

Сель — це стрімкий грязекам'яний потік, що виникає в долинах гірських річок після сильних злив або швидкого танення снігу. Селі характерні для Українських Карпат і Кримських гір.

Карта погоди, на яку наносять дані метеоспостережень (температуру, тиск, вітер, хмари, опади) для аналізу й прогнозу погоди.

Шар води в Чорному морі, починаючи з глибини приблизно 150–200 м, насичений сірководнем (H₂S) і позбавлений розчиненого кисню. Утворюється через слабке вертикальне перемішування вод: легша опріснена вода не змішується з важчою солоною водою внизу.

Ділянка земної кори, де гірські породи зім'яті в складки внаслідок тектонічних рухів. Складчастим областям у рельєфі відповідають гори (молоді — високі, давні — зруйновані).

Кількість солей у грамах, розчинених в 1 кг (приблизно 1 л) морської води; вимірюється в проміле (‰). Середня солоність Світового океану — близько 35 ‰.

Найбільша природна зона України (≈ 40 % території) на півдні й сході. Клімат найтепліший і найпосушливіший, коефіцієнт зволоження < 1. Ґрунти — чорноземи звичайні, південні, каштанові. Природна рослинність — ковила, типчак, полин. Найрозораніша зона.

Висотний пояс у горах (у Карпатах ≈ 1500–1800 м), розташований між верхньою межею лісу та альпійським поясом; характеризується криволіссям і субальпійськими луками.

Ландшафти з рисами середземноморського типу (сухі ліси й чагарники на коричневих ґрунтах), поширені на Південному березі Криму до висоти ≈ 300–400 м завдяки субтропічному клімату.

Сума середньодобових температур повітря за період, коли вони перевищують +10 °C (вегетаційний період). Використовується для оцінки агрокліматичних ресурсів: чим більша сума, тим теплолюбніші культури можна вирощувати.

Гарячий сухий вітер із низькою відносною вологістю (нижче 30 %), що дме влітку (травень—серпень) і спричиняє посуху. Найчастіше спостерігається в степовій зоні України.

Завислі й донні наноси (пісок, глина, мул), які річка переносить і виносить до гирла. Твердий стік формує дельти й спричиняє замулення водосховищ.

Тектонічна структура — це велика ділянка земної кори, що має певну будову, історію розвитку й рухливості. Основними тектонічними структурами материків є платформи (стійкі ділянки) та складчасті області (рухливі ділянки, де утворюються гори).

Базовий рівень адміністративно-територіального устрою України. Об'єднує мешканців одного або кількох населених пунктів, має власний бюджет і органи місцевого самоврядування. В Україні близько 1470 громад.

Ступінь впливу господарської діяльності людини на природне середовище, що вимірюється обсягами викидів, скидів, відходів, площею порушених земель тощо.

Територія України, що перебуває під фактичним контролем іноземної держави внаслідок збройної агресії, але міжнародно визнаний державний кордон України при цьому не змінюється. Статус таких територій визначено резолюцією Генасамблеї ООН 68/262 (2014 р.), яка підтвердила територіальну цілісність України.

Ланцюг вапнякових пагорбів на Подільській височині (Медобори), завдовжки понад 200 км. Це залишки давнього бар'єрного рифу неогенового моря.

Напіврозкладені рештки болотних рослин, що належать до паливних копалин. Використовується як місцеве паливо й органічне добриво. Найбільші поклади в Україні — у болотах Полісся.

Велика тектонічна структура на південному заході Східноєвропейської платформи, де кристалічний фундамент виходить на поверхню. Відповідає Придніпровській і Приазовській височинам, багатий на рудні копалини (залізо, титан, уран, марганець).

Положення території щодо природних об'єктів: материків, океанів, морів, гір, рівнин, річок, кліматичних поясів, екватора та початкового меридіана. Практично не змінюється з часом.

Поділ території на природні одиниці (країни, зони, області, ландшафти) за спільністю геологічної будови, рельєфу, клімату, вод, ґрунтів, рослинності й тваринного світу.

Фліш — це товща осадових порід, у якій ритмічно чергуються пісковики, аргіліти (ущільнені глини) і мергелі. Він утворився в морському басейні й є основною гірською породою Українських Карпат.

Витягнуте підвищення місцевості, на топографічній карті зображене горизонталями, вигнутими в бік пониження рельєфу. По гребеню хребта проходить вододільна лінія.

Офіційний державний документ, що містить перелік рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин. Третє видання вийшло 2009 року. До неї занесено, зокрема, зубра, бурого ведмедя, едельвейс, тис ягідний.

Найродючіший тип ґрунту, поширений у Лісостепу й Степу України. Утворюється на лесах під трав'янистою рослинністю, містить 4–7 % гумусу, має зернисту структуру й потужний гумусовий горизонт (до 1–1,5 м).

Мілководна ділянка морського дна, що прилягає до материка (континентальний шельф). На шельфі залягають значні поклади нафти й газу, видобуток яких активно розвивається (Північне море, Мексиканська затока, Перська затока).

Яйла — це плоске безлісе вершинне плато Головного пасма Кримських гір, яке є залишком давньої вирівняної поверхні. Назва походить від тюркського слова «яйла» — літнє пасовище. Найвідоміші яйли: Ай-Петринська, Ялтинська, Бабуган-яйла, Чатир-Даг, Карабі-яйла.

Глибока вузька ерозійна форма рельєфу, утворена текучими водами. Найгустіша яружна мережа в Україні — на лесових височинах: Придніпровській, Подільській та відрогах Середньоруської.