Глосарій

Драглиста речовина, яку добувають із червоних водоростей (філофора, анфельція, гелідіум). Використовується для виготовлення живильних середовищ у мікробіології, а також у харчовій промисловості (мармелад, пастила).

Чоловічий гаметангій — орган статевого розмноження на гаметофіті, у якому мітозом утворюються сперматозоїди. У мохів антеридії розташовані на верхівках чоловічих рослин або на спеціальних підставках.

Жіночий гаметангій — орган статевого розмноження на гаметофіті, у якому мітозом формується одна яйцеклітина. У мохів архегонії розташовані на верхівках жіночих рослин або під зірчастими утворами.

Сухий багатонасінний розкривний плід, утворений одним плодолистком. Розкривається двома стулками по двох швах, насінини прикріплені до стулок. Характерний для гороху, квасолі, сої, акації.

Зачатковий пагін у зародку насінини, що містить конус наростання й перші справжні листки. Під час проростання дає початок надземному пагону.

Зачатковий пагін, що складається із зачаткового стебла з конусом наростання, зачаткових листків або квітки, вкритих зовні захисними лусками. Розрізняють вегетативні (листкові) та генеративні (квіткові) бруньки.

Видозміна кореня — потовщені бічні або додаткові корені, що запасають поживні речовини. Також називаються кореневими бульбами. Характерні для жоржини й батату.

Листок папороті, часто великий, перисто-розсічений, що росте верхівкою; молоді вайї закручені «равликом».

Форма нестатевого розмноження рослин, за якої нові особини утворюються з частин вегетативних органів (кореня, стебла, листка) або їхніх видозмін. Ґрунтується на мітозі, тому нащадки генетично ідентичні материнській рослині (клон).

Рух води й мінеральних речовин від кореня вгору по судинах ксилеми (деревини) до листків та інших органів рослини.

Штучний спосіб вегетативного розмноження, за якого гілку рослини пригинають до землі, надрізають кору, пришпилюють і присипають ґрунтом. Після утворення додаткових коренів нову рослину відокремлюють від материнської.

Складне суцвіття з сильно розгалуженою віссю, де бічні гілки теж галузяться, а нижні гілки довші за верхні. Характерне для бузка, вівса, проса, чоловічого суцвіття кукурудзи.

Місце на стеблі, від якого відходить листок. У пазусі листка над вузлом закладається пазушна брунька.

Статеві органи вищих спорових рослин: антеридії (чоловічі, утворюють сперматозоїди) та архегонії (жіночі, містять яйцеклітину).

Статеве покоління в життєвому циклі рослин. Клітини гаметофіту мають гаплоїдний (n) набір хромосом. На гаметофіті в гаметангіях мітозом утворюються гамети (сперматозоїди та яйцеклітини). У мохів гаметофіт — це зелена листостеблова рослина, яка переважає в життєвому циклі.

Рухи мертвих частин рослини (лусок шишок, стулок бобів), зумовлені нерівномірним висиханням або набуханням клітинних стінок залежно від вологості повітря; відбуваються навіть у зірваних органах.

Корінь, що розвивається із зародкового корінця насінини. Він росте вертикально вниз і зазвичай є найдовшим і найтовщим коренем рослини.

Насінні рослини, у яких насінні зачатки й насінини лежать відкрито на лусках шишок, а не всередині зав'язі. Квіток і плодів не мають. Переважаюче покоління — спорофіт (2n).

Шар округлих, пухко розташованих клітин із великими міжклітинниками, заповненими повітрям. Розташована між стовпчастою тканиною й нижньою шкіркою; забезпечує газообмін і випаровування води.

Виділення крапель води через водяні продихи (гідатоди) на краях листків уранці за високої вологості повітря; прояв кореневого тиску.

Клас покритонасінних, зародок яких має дві сім'ядолі. Характерні ознаки: стрижнева коренева система, судинно-волокнисті пучки з камбієм, розташовані по колу, сітчасте жилкування листків, 4-5-членні квітки.

Рослини, в яких чоловічі (тичинкові) квітки розташовані на одних особинах, а жіночі (маточкові) — на інших. Такі рослини можуть лише перехресно запилюватися. Приклади: верба, тополя, обліпиха, коноплі, кропива дводомна.

Основна частина стовбура дерева, утворена ксилемою (судинами й трахеїдами), деревинними волокнами й запасальними клітинами. Проводить воду й мінеральні солі від кореня вгору (висхідна течія).

Корені, що утворюються на стеблі або листку, а не на коренях. Наприклад, у злаків вони ростуть від нижніх вузлів стебла, на живцях верби — з місця зрізу.

Запасальна тканина насінини, що забезпечує зародок поживними речовинами під час проростання. У покритонасінних він триплоїдний (3n): утворюється після злиття спермія з центральною клітиною зародкового мішка. У голонасінних (сосна) ендосперм — гаплоїдний (n) жіночий гаметофіт, що утворюється без запліднення.

Штучний спосіб вегетативного розмноження, за якого вкорінюють частину рослини — стебловий, листковий або кореневий живець. Живець у вологому середовищі утворює додаткові корені й дає нову рослину.

Система розташування судинно-волокнистих пучків (жилок) у листковій пластинці. Основні типи: сітчасте (характерне для дводольних), паралельне й дугове (характерні для однодольних), хоча є винятки.

Червонувата шишка сосни на верхівках молодих пагонів. На її насінних лусках відкрито лежать насінні зачатки, у яких після мейозу розвивається жіночий гаметофіт — ендосперм з архегоніями.

Нижня розширена частина маточки, у якій розвиваються насінні зачатки із зародковими мішками. Після запліднення із зав'язі утворюється плід. Розрізняють верхню зав'язь (прикріплена вище місця прикріплення оцвітини) і нижню (зростається з квітколожем, оцвітина прикріплена над нею).

Парні клітини бобоподібної (у злаків — гантелеподібної) форми, що оточують продихову щілину. Мають хлоропласти й регулюють ширину щілини, змінюючи тургор.

Жіночий гаметофіт покритонасінних (n), що розвивається з мегаспори після трьох мітотичних поділів. Складається із семи клітин: яйцеклітини, двох синергід, трьох антипод і центральної клітини.

Зачаток нової рослини всередині насінини, що розвивається із зиготи (2n). Складається із зародкового корінця, стебельця, брунечки та сім'ядоль.

Гаметофіт папоротей, хвощів і плаунів — невелика самостійна рослина (n), що розвивається зі спори, має ризоїди, утворює антеридії та архегонії, а після запліднення відмирає.

Плід, що утворюється з кількох маточок однієї квітки на спільному квітколожі. Приклади: збірна кістянка (малина, ожина) і суничина (суниця), де соковита частина — розросле квітколоже, а справжні плоди — горішки.

Рухлива спора водоростей, яка має джгутики й здатна активно пересуватися у воді. Слугує для нестатевого розмноження (наприклад, у хламідомонади й улотрикса).

Бічна твірна тканина рослин — тонкий шар клітин між лубом (флоемою) і деревиною (ксилемою) у стеблах і коренях дводольних і голонасінних. Поділяючись, усередину відкладає клітини деревини, назовні — клітини лубу, забезпечуючи ріст стебла або кореня в товщину. Камбій не проводить речовин, а утворює провідні тканини. В однодольних (злаки) камбію немає.

Соковитий однонасінний плід із трьома шарами оплодня: тонкою шкіркою, соковитим м'якушем і твердою дерев'янистою кісточкою всередині. Характерний для вишні, сливи, абрикоса, персика.

Спосіб вегетативного розмноження, за якого рослини вирощують з окремих клітин або шматочків твірної тканини (меристеми) на стерильному поживному середовищі. Дає змогу отримати тисячі генетично однакових безвірусних рослин за короткий час.

Механічна тканина рослин (різновид основної тканини за програмою НМТ), утворена живими клітинами з нерівномірно потовщеними целюлозними оболонками. Забезпечує опору молодим органам, що ростуть (черешки, молоді стебла). Клітини коленхіми здатні розтягуватися разом з органом.

Статевий процес у спірогіри, за якого дві нитки лягають поруч, між їхніми клітинами утворюються цитоплазматичні канали, і вміст однієї клітини перетікає в іншу, зливаючись із нею.

Нижній рушій висхідного потоку: корінь активно, з витратою енергії АТФ, нагнітає воду в судини ксилеми. Проявляється як «плач» рослин і гутація.

Ковпачок живих клітин на верхівці кореня, що захищає його від пошкоджень під час росту в ґрунті. Зовнішні клітини злущуються, а слиз полегшує просування кореня.

Підземний видозмінений пагін із вузлами, лусками (редукованими листками) й бруньками в їхніх пазухах. Від вузлів ростуть додаткові корені. Слугує для запасання речовин і вегетативного розмноження (пирій, конвалія, ірис).

Вирости окремих клітин покривної тканини в зоні всмоктування кореня. У багато разів збільшують поверхню поглинання води й мінеральних речовин. Живуть 10–20 днів.

Природний спосіб вегетативного розмноження, за якого нові надземні пагони виростають із додаткових бруньок на коренях рослини. Характерний для малини, вишні, сливи, осики, бузку.

Видозміна кореня — потовщений головний корінь разом із нижньою частиною стебла, що запасає поживні речовини. Характерний для моркви, буряка, редьки, петрушки.

Вторинна покривна тканина багаторічних рослин — багато шарів мертвих клітин, оболонки яких просякнуті суберином (корковою речовиною). Не пропускає воду й повітря, захищає стебло й корінь від висихання, перепадів температур і збудників хвороб. Газообмін відбувається через сочевички.

Просте суцвіття, у якому сидячі квітки розташовані на розширеному пласкому або опуклому ложі, оточеному обгорткою з верхівкових листків. Характерне для айстрових (соняшник, ромашка, кульбаба).

Провідна тканина рослин (деревина), якою вода й мінеральні солі рухаються від кореня вгору до листків (висхідна течія). Складається з судин (мертві порожнисті трубки без поперечних стінок) і трахеїд (мертві видовжені клітини з порами). Судини характерні для покритонасінних, трахеїди — для голонасінних і папоротей.

Порядок розташування листків на стеблі. Розрізняють чергове (по одному листку у вузлі), супротивне (по два) і кільчасте (три й більше листків у вузлі).

Внутрішня частина кори стебла, утворена флоемою (ситоподібними трубками з клітинами-супутницями), лубовими волокнами й запасальними клітинами. Проводить органічні речовини від листків до коренів (низхідна течія).

Жіночий репродуктивний орган квітки, що складається з приймочки (вловлює пилок), стовпчика й зав'язі (містить насінні зачатки). Після запліднення із зав'язі розвивається плід.

Неправильна (зигоморфна) квітка, характерна для родини Бобові. Віночок складається з п'яти пелюсток: верхньої великої (парус), двох бічних (весла) і двох нижніх зрослих (човник). Формула: ↑Ч₍₅₎П₁₊₂₊₍₂₎Т₍₉₎₊₁М₁.

Тип кореневої системи, у якій головний корінь рано припиняє ріст, а систему утворює пучок подібних додаткових коренів. Характерна для більшості однодольних рослин (пшениця, кукурудза, цибуля).

Поглинання рослиною з ґрунту води й мінеральних речовин у вигляді іонів (нітратів, фосфатів, іонів калію, магнію, кальцію) через кореневі волоски зони всмоктування.

Луска жіночої шишки, на якій відкрито лежать насінні зачатки. Після запліднення на ній формується насінина.

Зовнішній захисний шар насінини, що утворюється з покривів насінного зачатка (інтегументів). Захищає зародок від висихання, механічних пошкоджень і мікроорганізмів.

Структура в зав'язі маточки, з якої після запліднення розвивається насінина. Містить зародковий мішок із яйцеклітиною та іншими клітинами, що беруть участь у подвійному заплідненні.

Рух органічних речовин (переважно сахарози) від листків по ситоподібних трубках флоеми (лубу) до місць споживання й запасання — коренів, бульб, плодів, насінин, бруньок.

Клас покритонасінних, зародок яких має одну сім'ядолю. Характерні ознаки: мичкувата коренева система, судинно-волокнисті пучки без камбію, розкидані по всьому перерізу стебла, паралельне або дугове жилкування листків, 3-членні квітки.

Рослини, в яких чоловічі (тичинкові) й жіночі (маточкові) одностатеві квітки розташовані на одній і тій самій особині. Приклади: кукурудза, огірок, гарбуз, береза, дуб.

Видозмінена стінка зав'язі, що оточує насінини плоду. У соковитих плодів має три шари: зовнішній (шкірка), середній (м'якуш) і внутрішній (у кістянки дерев'янистий — кісточка).

Сукупність чашечки й віночка квітки. Буває подвійною (складається з чашечки й віночка), простою (однакові листочки, позначається Оц) або відсутньою (голі квітки). Захищає внутрішні частини квітки й бере участь у приваблюванні запилювачів.

Стебло з листками й бруньками. Пагони бувають надземні й підземні (кореневище, бульба, цибулина). Виконує функції фотосинтезу, транспорту речовин, вегетативного розмноження.

Тип запилення, за якого пилок переноситься на приймочку квітки іншої рослини того самого виду. Забезпечує спадкову різноманітність нащадків. Відбувається за допомогою вітру, комах або води.

Стан, за якого насінина не проростає навіть за сприятливих умов (достатньо води, кисню й тепла). Причини: недорозвинений зародок, тверда шкірка або хімічні інгібітори. Запобігає передчасному проростанню.

Виріст вегетативної клітини пилкового зерна, який росте крізь стовпчик маточки до зародкового мішка й доставляє два спермії до місця запліднення.

Чоловічий гаметофіт квіткової рослини (n), що утворюється з мікроспори після мітозу. Складається з вегетативної клітини (утворює пилкову трубку) та генеративної клітини (дає два спермії).

Отвір (мікропіле) між покривами насінного зачатка, через який пилкова трубка проникає до зародкового мішка для запліднення.

Рослина, на яку щеплюють частину іншої рослини. Підщепа має кореневу систему, зазвичай це витривалий дичок. Вона постачає прищепі воду й мінеральні речовини, впливає на силу росту, зимостійкість і початок плодоношення, але не змінює сортових ознак плодів прищепи.

Ущільнена ділянка хроматофора зелених водоростей, навколо якої утворюється й накопичується запасний крохмаль. На рисунку виглядає як кругле тільце всередині хроматофора.

Генеративний орган покритонасінних рослин, що розвивається із зав'язі маточки після запліднення (іноді за участі інших частин квітки). Складається з оплодня і насінин. Функції — захист і поширення насіння.

Процес у покритонасінних, за якого два спермії одного пилкового зерна зливаються з двома різними клітинами зародкового мішка: один — з яйцеклітиною (утворюється зигота), другий — із центральною клітиною (утворюється ендосперм). Відкрив С. Г. Навашин у 1898 р.

Найчисленніша група рослин, у яких насінні зачатки сховані в зав'язі маточки, а насінини розвиваються всередині плоду. Інша назва — квіткові рослини (Angiospermae).

Частина рослини (живець або брунька), яку щеплюють на підщепу. Прищепа зберігає всі сортові ознаки, оскільки плоди формуються на її пагонах. Саме прищепа визначає сорт плодів щепленої рослини.

Мікроскопічний отвір у шкірці листка, утворений двома замикаючими клітинами. Слугує для газообміну (надходження CO₂, виділення O₂) і транспірації.

Початкова стадія розвитку гаметофіту мохів, що утворюється після проростання спори. Має вигляд зеленої розгалуженої нитки, схожої на нитчасту водорість. На протонемі закладаються бруньки, з яких виростають листостеблові рослини мохів.

Безбарвні клітини або вирости слані водоростей, якими вони прикріплюються до дна чи каміння. Не є справжніми коренями, не мають провідних тканин і не поглинають воду.

Пара шарів деревини — світлий (весняний, з великих тонкостінних клітин) і темний (літній, з дрібних товстостінних клітин), що утворюються за один рік діяльності камбію. Кількість кілець на спилі біля основи показує вік дерева.

Таксономічна категорія, що об'єднує близькі роди рослин. У покритонасінних родини розрізняють за формулою квітки, типом суцвіття, плодом та іншими ознаками. Приклади: Капустяні, Розові, Бобові.

Тип запилення, за якого пилок потрапляє на приймочку маточки тієї самої квітки. Часто відбувається ще в бутоні. Характерне для гороху, квасолі, пшениці, томата.

Ряди живих клітин, що радіально перетинають деревину від серцевини до лубу. Проводять речовини в горизонтальному напрямку й запасають їх.

Перші зародкові листки рослини, що містяться в насінині. У дводольних їх дві, в однодольних — одна. Можуть запасати поживні речовини (квасоля) або всмоктувати їх з ендосперму (щиток пшениці).

Складне суцвіття, у якому на верхівці осі розташовані промені, що закінчуються простими зонтиками. Характерне для селерових (морква, кріп, петрушка).

Складне суцвіття, у якому на головній осі розташовані не окремі квітки, а прості колоски. Характерне для злакових (пшениця, жито, ячмінь).

Листок, що складається з кількох окремих листочків на спільному черешку; листочки часто опадають окремо. Буває трійчастим, пальчастим і перистим (непарноперистим або парноперистим).

Механічна тканина рослин (різновид основної тканини за програмою НМТ), утворена мертвими клітинами з рівномірно потовщеними здерев'янілими оболонками. Буває у вигляді волокон (лубові волокна льону, конопель) і кам'янистих клітин (шкаралупа горіха, кісточка вишні, тверді включення в м'якуші груші).

Тіло водоростей і лишайників, не поділене на корінь, стебло й листок і позбавлене справжніх тканин. У водоростей може бути одноклітинним, нитчастим, пластинчастим або розгалуженим; у лишайника його утворюють гіфи гриба й клітини водорості чи ціанобактерії.

Тип стебла, характерний для злакових рослин. Має порожнисті міжвузля та потовщені вузли. Ріст вставний — за рахунок поділу клітин біля вузлів.

Купка спорангіїв на нижньому боці листка папороті, часто прикрита покривальцем (індузієм); у спорангіях мейозом утворюються спори.

Нерухома чоловіча гамета квіткових рослин (n) без джгутиків. Утворюється мітозом із генеративної клітини пилкового зерна. Доставляється до яйцеклітини пилковою трубкою.

Гаплоїдна клітина (n), що утворюється в спорангіях шляхом мейозу; слугує для безстатевого розмноження й поширення рослин; проростає в гаметофіт (заросток).

Структура, у якій утворюються спори нестатевого розмноження. У рослин спорангії розвиваються на спорофіті, і спори в них утворюються мейозом (у мохів спорангій — це коробочка). У мукора спорангій формується на верхівці спорангієносця гаплоїдного міцелію, і спори в ньому утворюються мітозом.

Спеціалізована структура на верхівці стебла або гілочки хвощів і плаунів, що складається з видозмінених листків (спорофілів) із спорангіями, у яких утворюються спори.

Нестатеве покоління в життєвому циклі рослин. Клітини спорофіту мають диплоїдний (2n) набір хромосом. На спорофіті в спорангіях мейозом утворюються гаплоїдні спори. У мохів спорофіт — це коробочка на ніжці, яка прикріплена до гаметофіту й отримує від нього воду та значну частину поживних речовин.

Шар видовжених, щільно розташованих клітин під верхньою шкіркою листка, які містять найбільше хлоропластів. Головне місце фотосинтезу в листку.

Спосіб подолання періоду спокою насіння: витримування насіння у вологому піску за низької температури (+2…+5 °C) протягом кількох тижнів або місяців. Імітує природне перебування під снігом.

Тип кореневої системи, у якій головний корінь добре виражений, найдовший і найтовщий, а від нього відходять бічні корені. Характерна для більшості дводольних рослин (квасоля, соняшник, морква).

Безлиста квітконосна вісь, на верхівці якої утворюється суцвіття. Характерна для Цибулевих (цибуля, часник), де на стрілці формується зонтик.

Сухий багатонасінний розкривний плід, утворений двома плодолистками. Розкривається двома стулками знизу вгору, насінини сидять на внутрішній перетинці між стулками. Характерний для капусти, редьки, гірчиці.

Елемент провідної системи рослини, що складається з ксилеми (судини, трахеїди) і флоеми (ситоподібні трубки). У дводольних пучки розташовані по колу й мають камбій, в однодольних — розкидані й без камбію.

Група плодів усього суцвіття, які зрослися між собою в одне ціле. Кожна квітка суцвіття дає окремий плід, а потім усі вони зростаються. Приклади: ананас, шовковиця, інжир.

Група квіток, розташованих на спільній осі в певному порядку. Суцвіття бувають простими (на осі — окремі квітки) і складними (на осі — прості суцвіття).

Здатність насінини проростати й давати нормальний проросток. Залежить від умов зберігання, віку насінини та видових особливостей. Термін зберігання схожості — від кількох місяців до десятків років.

Група клітин рослини, які зберігають здатність ділитися мітозом і дають початок усім постійним тканинам. Клітини дрібні, тонкостінні, з великим ядром і густою цитоплазмою, без великої вакуолі. Розрізняють верхівкову (забезпечує ріст у довжину) і бічну (камбій, забезпечує ріст у товщину) твірні тканини.

Чоловічий репродуктивний орган квітки, що складається з тичинкової нитки й пиляка. У гніздах пиляка утворюється пилок (чоловічі гаметофіти).

Органічна гірська порода, що утворюється з відмерлих решток сфагнуму та інших болотних рослин в умовах кислого середовища з нестачею кисню. Використовується як паливо, добриво та підстилка для тварин.

Випаровування води надземними органами рослини, переважно через продихи листків. Охолоджує листок і створює силу, що піднімає воду з мінеральними речовинами від кореня.

Ростовий згин органа рослини у відповідь на однобічний подразник (світло, силу тяжіння, хімічні речовини, вологу, дотик); може бути позитивним (до подразника) або негативним (від нього).

Тип квітки в суцвітті кошик родини Айстрові. Правильна, двостатева, має форму трубочки. Розташована в центрі кошика (наприклад, серединні квітки соняшнику).

Органічні речовини, які в дуже малих кількостях регулюють ріст і розвиток рослини; утворюються в одних частинах рослини, а діють в інших (ауксини, гібереліни, цитокініни, абсцизова кислота, етилен).

Провідна тканина рослин (луб), якою органічні речовини (переважно сахароза) транспортуються від листків до інших органів (низхідна течія). Складається із ситоподібних (ситовидних) трубок — ланцюжків живих клітин без ядра з отворами в поперечних стінках, і клітин-супутниць, які мають ядра.

Умовний короткий запис будови квітки за допомогою літер (Ч, П, Оц, Т, М), цифр і символів (*, ↑, ∞, дужок, +). Показує тип оцвітини, кількість і зрослість частин, симетрію квітки та положення зав'язі.

Голчасті або лускоподібні листки голонасінних (переважно хвойних). У сосни хвоїнки сидять по дві на вкорочених пагонах і живуть 2-3 роки.

Пластида водоростей, що містить хлорофіл і додаткові пігменти. Форма хроматофора (чашоподібна, стрічкоподібна, пояскоподібна) є важливою ознакою для визначення виду водорості.

Найбільша клітина зародкового мішка, що містить два полярних ядра (n + n), які перед заплідненням зливаються у вторинне диплоїдне ядро (2n). Зливається з другим спермієм, утворюючи триплоїдний ендосперм.

Дрібна жовтувата шишка сосни, зібрана групами біля основи молодих пагонів. На її лусках розташовані пилкові мішки, у яких утворюються мікроспори, а з них — пилкові зерна (чоловічий гаметофіт).

М'ясистий утвір яловця, що виникає внаслідок зростання м'ясистих лусок жіночої шишки. Містить насінини, використовується як прянощі й ліки.

Первинна покривна тканина рослин — один шар щільно прилеглих живих безбарвних клітин, що вкриває листки й молоді стебла. Зовні вкрита кутикулою (восковим шаром, який зменшує випаровування). Містить продихи для газообміну й транспірації, а також волоски.

Штучний спосіб вегетативного розмноження, за якого частину однієї рослини (прищепу) зрощують з іншою рослиною (підщепою). Для успішного зрощення необхідно поєднати камбій підщепи й прищепи.

Єдина сім'ядоля зародка однодольних рослин (наприклад, пшениці). Прилягає до ендосперму й під час проростання всмоктує з нього поживні речовини.

Соковитий багатонасінний плід із тонкою шкіркою й соковитим м'якушем, у який занурені насінини. Усі шари оплодня соковиті, кісточки немає. Характерна для томата, винограду, смородини, картоплі.

Тип квітки в суцвітті кошик родини Айстрові. Неправильна, має один видовжений «язичок». У кульбаби всі квітки язичкові й двостатеві. У соняшнику крайові квітки несправжньоязичкові й стерильні.