Глосарій

Особа або група осіб, до яких звернено твір. У посланні «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» адресат — українська еліта (пани й освічені земляки), що зреклася народу й рідної культури.

Стислий натяк на відому історичну подію, літературний твір, міфологічний чи біблійний сюжет. Розрахована на обізнаність читача й збагачує текст додатковими смислами.

Гнівне засудження колоніалізму, загарбання чужих земель і поневолення народів. У «Кавказі» виявляється через сарказм щодо імперської «просвіти», співчуття до горців і трагічне усвідомлення, що українці гинуть за свого ката — Російську імперію.

Стилістична фігура, що полягає в різкому протиставленні образів, понять, явищ, характерів або частин тексту для увиразнення думки, підкреслення контрасту. Наприклад: зима ↔ весна, сльози ↔ сміх, своє ↔ чуже.

Бездомна, бідна людина, яка не має власної оселі й заробляє важкою працею. У п'єсі Микола — сирота-бурлака, дальній родич Терпилихи, який допомагає Петрові.

Вид комічного, за якого висока, серйозна тема викладається низьким, простонародним стилем. Комічний ефект виникає через невідповідність між предметом і мовою опису. Приклад: «Енеїда» Котляревського, де античні герої говорять як українські козаки.

Жанр «Енеїди» Івана Котляревського — ліро-епічний твір, у якому поєднано бурлеск (висока тема низьким стилем) і травестію (запозичення відомого сюжету з «переодяганням» героїв).

Виборна посадова особа в українському селі за часів Російської імперії. У п'єсі виборний Макогоненко — хитрий і дотепний сват, який переконує Терпилиху в користі шлюбу з возним.

Дрібний судовий урядовець у Російській імперії. У п'єсі возний Тетерваковський — комічний персонаж, який залицяється до Наталки химерною канцелярською мовою, але врешті благородно відступається.

Художній засіб, навмисне перебільшення ознак, розмірів, сили чи почуттів для підсилення враження, героїзації або створення комічного ефекту. Наприклад: «Вся Вкраїна плаче» — перебільшення масштабу горя.

Лірика, у якій автор висловлює патріотичні почуття, роздуми про долю народу, Батьківщини, рідної мови, суспільні ідеали та громадянську позицію. Приклад: «Любіть Україну!» В. Сосюри.

Художній прийом, заснований на перебільшенні, поєднанні реального й фантастичного, потворного й смішного, що створює виразний сатиричний ефект. У комедії «Мина Мазайло» гротескними є сцена «сімейної ради» з голосуванням за прізвище та уроки вимови літери «г».

Добродушний сміх над собою й обставинами; м'яко підсвічує смішні сторони життя, не має на меті знищити об'єкт сміху. Провідний вид комічного в усмішках Остапа Вишні.

Персонажі драматичного твору, які беруть безпосередню участь у сценічній дії. У п'єсі «Мартин Боруля» до дійових осіб належать Мартин, Палажка, Марися, Степан, Гервасій Гуляницький, Микола, Націєвський, Трандалєв, Омелько та інші.

Короткий текст (цитата, прислів'я, афоризм), який автор ставить на початку твору або його частини, щоб указати на головну тему, ідею чи настрій. У «Місті» два епіграфи — із Талмуду та з роману «Таїс» Анатоля Франса.

Мова, якою повсякденно спілкувалися українці, на відміну від книжної староукраїнської мови. «Енеїда» Котляревського — перший твір нової української літератури, написаний живою народною мовою на основі полтавських говірок.

Покарання, призначене Тарасові Шевченку 1847 року за сатиричну поему «Сон» і участь у Кирило-Мефодіївському братстві. Поета віддали солдатом в Окремий Оренбурзький корпус із забороною писати й малювати. Тривало 10 років (1847–1857).

Маленькі зошити, у яких Тарас Шевченко таємно записував вірші під час заслання, ховаючи їх у халяві чобота. Завдяки цим книжечкам збереглася невольнича поезія, написана всупереч царській забороні.

Слово або сполучення слів, яким називають того, до кого звертаються з промовою. У «Заповіті» окремого слова-звертання немає: до нащадків поет звертається через дієслова в наказовому способі («поховайте», «вставайте»).

Вид комічного, за якого справжній зміст протилежний буквальному; прихована насмішка. Автор говорить одне, а має на увазі інше. Приклад: у «Кавказі» Шевченка під «просвітою» приховано поневолення.

Слово або зворот, властивий офіційно-діловому стилю, канцелярському мовленню. У «Наталці Полтавці» возний Тетерваковський послуговується канцеляризмами («учинити», «дозвольте», «по ділу»), що створює комічний ефект і викриває його чиновницьку натуру.

Таємна політична організація української інтелігенції, заснована в Києві 1846 року. Членами були Микола Костомаров, Василь Білозерський, Микола Гулак; близьким до братства — Пантелеймон Куліш. Братство виступало за скасування кріпацтва й національне відродження слов'ян. 1847 року розгромлене, Шевченка заарештовано й заслано.

Мандрівний народний співець, який грає на кобзі (бандурі) й виконує історичні пісні та думи. У «Чорній раді» Божий чоловік — сліпий кобзар, що ходить без поводиря й викуповує невільників зібраними грошима.

Художній прийом протиставлення явищ, характерів або образів для підкреслення їхньої відмінності. У поемі «Катерина» контраст виявляється в протиставленні щирого кохання героїні й байдужості Івана, багатої карети пана й убогого кобзаря.

Форма феодальної залежності селян, за якої вони були власністю поміщика, не мали права змінювати місце проживання й зобов'язані були виконувати панщину. Шевченко народився кріпаком і був викуплений з неволі 1838 року.

Область в Італії, до якої припливають троянці в частинах IV–VI «Енеїди». Тут Еней засновує нову державу після перемоги над Турном.

Ліричний відступ — позасюжетний елемент твору, у якому автор або оповідач висловлює власні почуття, роздуми, оцінки, не пов'язані безпосередньо з розвитком сюжету. У «Майстрі корабля» ліричні відступи присвячені морю, молодості, мистецтву й творчості; в усмішці «Сом» — це опис заплави Осколу з водяними ліліями й дикими качками.

Засіб творення образу персонажа через особливості його мовлення: добір слів, інтонації, діалектизми, суржик, русизми тощо. У комедії Куліша мова кожного героя (суржик Мини, ламана російська тьоті Моті, пуристична українська Мокія) викриває його світоглядну позицію.

В українській народній традиції — російський солдат або офіцер. У поемі «Катерина» так названо Івана, коханого героїні, який зраджує її.

Форма дієслова, яка виражає наказ, прохання, заклик або спонукання до дії. У «Заповіті» наказові форми («поховайте», «вставайте», «порвіте») створюють енергію заклику.

Поезія Тараса Шевченка, написана в період арешту й заслання (1847–1857). Провідні мотиви — туга за Україною, самотність, незламність духу. Найвідоміші твори: цикл «В казематі» («Садок вишневий коло хати»), створений 1847 року в петербурзькій в'язниці, і «Мені тринадцятий минало», написаний на засланні.

Література, написана живою народною українською мовою, яка починається з «Енеїди» Івана Котляревського (1798). До неї твори українською писали переважно книжною мовою з домішками церковнослов'янської.

Авторське жанрове визначення п'єси «Наталка Полтавка» — «опера малоросійська в двох діях». Котляревський назвав твір так тому, що розмовні сцени чергуються з піснями, які виконують дійові особи; це не опера в сучасному сенсі, а драматичний твір із музичними номерами.

Комічне наслідування твору-зразка, жанру, стилю чи автора з перебільшенням характерних ознак оригіналу, щоб висміяти сам зразок. На відміну від травестії, пародія глузує з оригіналу. «Моя автобіографія» Остапа Вишні — пародія на жанр автобіографії письменника.

Опис природи в літературному творі. В усмішці «Сом» пейзаж річки Оскіл (заплава, очерети, латаття, водяні лілеї, дикі качки) виконує не лише тло, а й самостійну ліричну функцію.

Оригінальний твір, який став основою для іншого твору. Першоджерелом «Енеїди» Котляревського є героїчна поема римського поета Вергілія «Енеїда» (I ст. до н. е.).

Тісна дружба і взаємна вірність, що пов'язує героїв, готових віддати життя один за одного. У «Енеїді» побратимами є Низ і Евріал, які гинуть разом під час нічної вилазки.

Хлопчик або підліток, який супроводжує сліпого кобзаря, ведучи його дорогою. У фіналі поеми «Катерина» Івась стає поводирем кобзаря.

Український народний звичай: дівчина подає рушники сватам на знак згоди на шлюб. У п'єсі Наталка подає рушники, погоджуючись на сватання возного з волі матері.

Зневажлива народна назва дівчини, яка народила дитину поза шлюбом. У поемі «Катерина» так називають героїню після народження Івася.

Ліро-епічний твір великого обсягу на суспільно-політичну тему, у якому автор викриває вади державного ладу, самодержавства, імперської політики. У «Сні» Шевченко поєднує сатиру з ліричними роздумами й фантастичним сюжетом (сон-видіння).

Жанр лірики — віршоване або прозове звертання до певної особи чи групи осіб, що містить повчання, заклик, докір або прохання. Шевченко назвав свій твір «посланієм» у заголовку.

Короткий народний вислів, що влучно характеризує явище чи ситуацію, але не має повчального змісту (на відміну від прислів'я). У «Наталці Полтавці» виборний Макогоненко часто вживає приказки, що виявляє його хитрість і народну кмітливість.

Присвята — авторський напис на початку твору, який вказує, кому або чому присвячено твір. У новелі «Я (Романтика)» присвята «Цвітові яблуні» відсилає до однойменної новели Михайла Коцюбинського, де теж зображено роздвоєння людини.

У поемі «Кавказ» — символ незнищенності народу, що бореться за волю. Шевченко використовує античний міф про Прометея, прикутого до скелі на Кавказі, як алегорію поневолених народів (горців, українців та інших), які, попри постійні тортури з боку імперії, знову оживають і продовжують боротьбу.

Стилістична фігура — звертання до неживого предмета, явища, відсутньої особи чи абстрактного поняття. Не потребує відповіді, підсилює емоційність і створює урочисту інтонацію. Адресат стоїть у кличному відмінку, часто з вигуком «О». Приклад: «О слово рідне! Орле скутий!..»

Фінальна частина сюжету, у якій завершується основний конфлікт. У «Тигроловах» розв'язка — утеча Григорія й Наталки до Маньчжурії, де вони здобувають волю.

Італійське плем'я на чолі з царем Турном, яке воює проти троянців у Лаціумі. Турн — головний суперник Енея в останніх частинах «Енеїди».

Спосіб розкриття персонажа через його власні слова про себе. У «Наталці Полтавці» яскравий приклад — пісня «Ой я дівчина Полтавка», де Наталка сама описує свою простоту, скромність і добре серце.

Уїдлива, нищівна насмішка, що викриває негативні риси особи чи явища. У посланні «І мертвим, і живим…» Шевченко каже, що «ясновельможнії гетьмани» — це «раби, подножки, грязь Москви».

Сатира — різновид комічного в літературі, що висміює негативні явища дійсності, суспільні вади або людські пристрасті. У вірші Сковороди «Всякому місту — звичай і права…» сатира спрямована на кар'єризм, обман, жадобу й марноту світських розваг; у комедії Куліша «Мина Мазайло» — на малоросійство, кар'єризм, міщанство й великодержавний шовінізм.

Звичай, за яким свати від імені жениха просять руки дівчини в її батьків. У п'єсі возний через виборного сватає Наталку, і та подає рушники — знак згоди.

Стара віщунка з міста Куми, яка погоджується провести Енея на той світ, щоб він зустрівся з батьком Анхізом (частина III «Енеїди»).

Художній образ, що має багатозначний зміст і вказує на глибшу ідею. У «Мойсеї» символами є пустеля (випробування, очищення від рабства), обіцяний край (свобода, державність), терен (жертовність пророка), Азазель (зневіра).

Умовна літературна форма, у якій події відбуваються уві сні головного героя. Це дозволяє авторові поєднати реальне з фантастичним, подолати простір і час, а також приховати гостру сатиру за умовністю сну. У «Сні» ліричний герой уві сні летить над Україною, Сибіром і Петербургом.

Літературознавче визначення жанру «Наталки Полтавки». Це драматичний твір, у якому конфлікт (кохання й бідність, прості люди проти пана-урядовця) розгортається в побуті бідної селянської родини; має поділ на дії та яви, діалоги, монологи, ремарки й щасливу розв'язку.

Ліро-епічний віршований твір, у якому зображено конфлікт із життя простого народу, зумовлений соціальною нерівністю й несправедливістю. Поєднує сюжет і персонажів (епос) із ліричними відступами автора.

Повторення тих самих або спільнокореневих слів у межах одного речення чи сусідніх речень для підсилення значення. У фольклорі — навмисний художній засіб, у діловому мовленні — стилістична помилка.

Вид комічного, за якого відомий твір (зазвичай класичний) переробляється: героїв переносять в інше, приземлене середовище, зберігаючи впізнаваність сюжету. Приклад: «Енеїда» Котляревського травестує Вергілієву «Енеїду», переносячи античних героїв в український побут XVIII століття.

Мешканці Трої, які після загибелі свого міста мандрують морем під проводом Енея. У «Енеїді» Котляревського троянці зображені як українські козаки.

Слово або зворот, запозичений із церковнослов'янської мови. У мовленні возного Тетерваковського церковнослов'янізми («благодіяння», «возлюбив») змішані з канцеляризмами й русизмами, що підкреслює його штучну «вченість» і відірваність від народу.

Перша збірка поезій Тараса Шевченка, видана 1840 року в Петербурзі. Містила вісім творів: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя» та інші. Згодом назва «Кобзар» стала символом усієї поетичної спадщини Шевченка.

Період творчості Тараса Шевченка (1843–1845), названий за однойменною рукописною збіркою. Характеризується політичною поезією, сатирою на кріпацтво та імперію. У цей період написано «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Заповіт».