Глосарій

Частина нервової системи, яка іннервує серце, гладенькі м'язи внутрішніх органів і судин, а також залози. Регулює обмін речовин і підтримує гомеостаз, діє мимовільно, свідомості не підкоряється. Її еферентний шлях складається з двох нейронів (прегангліонарного та постгангліонарного) з вегетативним вузлом між ними. Синонім — вегетативна нервова система.

Гормон мозкової речовини наднирників, що виділяється під час стресу: прискорює серцебиття, підвищує тиск, розширює бронхи й зіниці, підвищує рівень глюкози в крові.

Здатність ока чітко бачити предмети на різній відстані завдяки зміні кривизни кришталика. Для близьких предметів війковий м'яз скорочується, кришталик стає опуклішим; для далеких — м'яз розслаблений, кришталик сплощений.

Єдиний довгий відросток нейрона, який проводить нервовий імпульс від тіла нейрона до інших клітин. Закінчується розгалуженнями із синаптичними закінченнями.

Сенсорна система, що складається з трьох відділів: периферичного (рецептори), провідникового (нерви й шляхи) і центрального (структури обробки в мозку, зокрема кора великих півкуль). Термін запровадив І. П. Павлов.

Гормон (вазопресин), що утворюється в гіпоталамусі й виділяється задньою часткою гіпофіза. Посилює реабсорбцію води в канальцях і збірних трубочках, зменшуючи об'єм сечі. Нестача гормону спричиняє нецукровий діабет.

Автоімунне захворювання — гіперфункція щитоподібної залози з надлишком тироксину; ознаки: зоб, витрішкуватість, прискорене серцебиття, схуднення, дратівливість, пітливість.

Вроджена, еволюційно сформована реакція організму, що передається в спадок, є видовою, відносно сталою і має готову рефлекторну дугу. Центри більшості безумовних рефлексів містяться в спинному мозку та стовбурі головного мозку.

Скупчення мієлінізованих нервових волокон (аксонів) у центральній нервовій системі. У спинному мозку розташована зовні навколо сірої речовини й утворює висхідні та низхідні провідні шляхи.

X пара черепних нервів (nervus vagus), змішаний нерв із важливими парасимпатичними волокнами. Іннервує серце, бронхи, легені, стравохід, шлунок, більшу частину кишечника, печінку та підшлункову залозу. Назва походить від латинського «vagus» — «блукаючий», через його довгий шлях по всьому тілу.

Скупчення тіл нейронів за межами ЦНС, у якому розташоване тіло другого (постгангліонарного) нейрона автономної нервової системи. У симпатичному відділі вузли утворюють стовбури обабіч хребта; у парасимпатичному — лежать біля органів або в їхній стінці. Синонім — вегетативний ганглій.

Орган рівноваги у внутрішньому вусі, що складається з присінка (два мішечки з отолітами — сприймають положення голови) і трьох півколових каналів (сприймають обертання тіла).

Діяльність кори великих півкуль головного мозку та найближчих підкіркових структур, яка забезпечує складну поведінку тварин і людини та їхнє пристосування до мінливих умов середовища. Учення про ВНД створив І. П. Павлов.

Система заповнених рідиною каналів (лабіринт) у скроневій кістці, що включає завитку (орган слуху), присінок і три півколові канали (органи рівноваги).

Набуте (умовне) гальмування, що виробляється поступово, коли умовний подразник перестає підкріплюватися безумовним. Види: згасальне (рефлекс зникає без підкріплення), диференційне (розрізнення схожих подразників), запізнювальне й умовне гальмо.

Сукупність рідин, що омивають клітини й тканини: кров, лімфа й тканинна рідина. Сталість його складу й властивостей підтримується механізмами гомеостазу.

Комплекс, що складається з гіпоталамуса (відділ проміжного мозку) і гіпофіза (нижній мозковий придаток). Гіпоталамус через ліберини й статини регулює передню частку гіпофіза, а задня частка накопичує й виділяє антидіуретичний гормон та окситоцин, синтезовані в гіпоталамусі.

Частина проміжного мозку, вищий центр автономної регуляції. Контролює терморегуляцію, голод, спрагу, водно-сольовий обмін, цикли сну й неспання, емоції; через нейросекреторні клітини керує гіпофізом.

Гормон альфа-клітин острівців Лангерганса підшлункової залози; підвищує рівень глюкози в крові, стимулюючи розщеплення глікогену в печінці.

Відносна сталість складу й властивостей внутрішнього середовища (крові, лімфи, тканинної рідини) і функцій організму. Підтримується завдяки механізму негативного зворотного зв'язку за участю нервової, гуморальної й імунної регуляції.

Біологічно активна речовина, яку виробляють ендокринні клітини. Кров переносить гормон до клітин-мішеней, де він через специфічні рецептори змінює обмін речовин, ріст, розвиток або поведінку.

Регуляція функцій організму через рідке внутрішнє середовище (кров, лімфу, тканинну рідину) за допомогою гормонів та інших біологічно активних речовин. Діє на всі клітини-мішені, що мають відповідні рецептори. Зазвичай повільніша й триваліша за нервову регуляцію.

Короткий, розгалужений відросток нейрона, який проводить нервовий імпульс до тіла нейрона. Зазвичай нейрон має багато дендритів.

Стійка система умовних рефлексів, сформована в певній послідовності. Кожна дія є умовним подразником для наступної. Приклад — режим дня, навички письма або їзди на велосипеді.

Частина стовбура мозку, безпосереднє продовження спинного мозку. Містить центри дихання, серцебиття, судинного тонусу, ковтання, кашлю, чхання та блювання.

Система сприйняття слова (почутого, прочитаного, сказаного чи подуманого) як «сигналу сигналів» (термін І. П. Павлова); властива лише людині; основа абстрактного словесно-логічного мислення, узагальнення й свідомості.

Збільшення щитоподібної залози внаслідок дефіциту йоду в їжі та воді; профілактика — йодована сіль і морепродукти.

Група тканин, клітини яких щільно прилягають одна до одної, міжклітинної речовини дуже мало, пласт лежить на базальній мембрані, кровоносних судин немає. Буває покривний і залозистий епітелій.

Ділянка сітківки навпроти зіниці з високою щільністю колбочок. У центрі жовтої плями (центральній ямці) паличок немає — тут найвища гострота зору.

Спіральний канал (близько 2,5 обертів) у внутрішньому вусі, у якому міститься спіральний (кортіїв) орган із волосковими клітинами-рецепторами, що перетворюють звукові коливання на нервові імпульси.

Корінець спинномозкового нерва, що входить у задній бік спинного мозку. Містить відростки чутливих нейронів, тіла яких лежать у спинномозковому вузлі; проводить імпульси від рецепторів до спинного мозку (чутливий).

Ендокринні залози, які не мають вивідних проток і виділяють гормони безпосередньо в кров. До них належать гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, прищитоподібні залози, наднирники, тимус.

Залози, які мають і екзокринну частину (з протокою), і ендокринну частину (без протоки). До них належать підшлункова залоза та статеві залози (сім'яники й яєчники).

Нерв, що містить і чутливі (доцентрові), і рухові (відцентрові) нервові волокна. Усі 31 пара спинномозкових нервів є змішаними, бо утворені злиттям чутливого заднього й рухового переднього корінців.

Відділ вуха, що складається з вушної раковини (еластичний хрящ, укритий шкірою) та зовнішнього слухового ходу; вловлює звукові хвилі й проводить їх до барабанної перетинки.

Вроджене (безумовне) гальмування умовного рефлексу, що виникає миттєво під дією нового сильного стороннього подразника, який створює в корі новий осередок збудження. Різновид — позамежне (охоронне) гальмування.

Складна вроджена форма поведінки, ланцюг безумовних рефлексів, що виконується без навчання. Запускається певним подразником, після чого тварина виконує дії за незмінною програмою.

Гормон бета-клітин острівців Лангерганса підшлункової залози; знижує рівень глюкози в крові, посилюючи її надходження в м'язові й жирові клітини та утворення глікогену.

Фоторецептори сітківки (близько 6–7 млн), що працюють за яскравого світла, забезпечують кольоровий зір і гостроту зору. Існує три типи колбочок, чутливих до червоного, зеленого й синього світла.

Шар сірої речовини завтовшки 2–4 мм, що вкриває поверхню великих півкуль кінцевого мозку. Містить близько 14–16 млрд нейронів і забезпечує вищі психічні функції — мислення, мовлення, пам'ять, свідомість.

Порушення зору, при якому очне яблуко видовжене або кришталик надто опуклий, тому зображення фокусується перед сітківкою. Людина погано бачить далекі предмети. Корекція — розсіювальні (двоввігнуті, «мінусові») лінзи.

Хімічна речовина, яка виділяється з пресинаптичного закінчення й передає сигнал через синаптичну щілину, зв'язуючись з рецепторами на постсинаптичній мембрані. Приклади: ацетилхолін, норадреналін.

Гормон епіфіза (шишкоподібного тіла), який утворюється переважно в темряві й регулює добові ритми «сон — неспання», сигналізуючи організму про біологічну ніч.

Багатошарова ліпідна обгортка навколо аксона, утворена клітинами нейроглії. Ізолює волокно й прискорює проведення нервового імпульсу завдяки сальтаторному механізму (імпульс перескакує між перехопленнями Ранв'є).

Компонент тканини, що розташований між клітинами. Визначає властивості тканини: може бути рідкою (плазма крові), пружною (хрящ), твердою (кістка) або майже відсутньою (епітелій).

Тяжкий тривалий гіпотиреоз у дорослих: сповільнений обмін речовин, набряклість, збільшення маси тіла, млявість, сонливість, зниження температури тіла.

Товстий пучок нервових волокон (біла речовина), що з'єднує ліву й праву великі півкулі й забезпечує обмін інформацією між ними.

Відділ головного мозку, розташований позаду мосту й довгастого мозку. Відповідає за координацію рухів, рівновагу, м'язовий тонус і закріплення рухових навичок.

Набуття індивідуального досвіду — знань, умінь і навичок. Види навчання: звикання, умовно-рефлекторне, метод спроб і помилок, наслідування, осяяння (інсайт), словесне навчання (лише в людини).

Сукупність допоміжних клітин нервової тканини, які виконують опорну, живильну й захисну функції, але не проводять нервових імпульсів (на відміну від нейронів).

Гормони, які виробляють нейросекреторні клітини гіпоталамуса. Вони поєднують властивості нейронів (сприймають нервові сигнали) і ендокринних клітин (виділяють гормони в кров). До нейрогормонів належать ліберини, статини, антидіуретичний гормон та окситоцин.

Єдина система регуляції, у якій нервова й гуморальна регуляції працюють разом. Ключову роль відіграє гіпоталамус: він отримує нервові сигнали й керує гіпофізом через гормони, а гіпофіз регулює інші залози внутрішньої секреції.

Структурна й функціональна одиниця нервової системи, здатна сприймати подразнення, генерувати й проводити нервовий імпульс. Складається з тіла (соми) та відростків — дендритів й аксона.

М'язова тканина з веретеноподібних клітин з одним ядром, без поперечної посмугованості. Скорочується повільно, тривало й мимовільно. Утворює стінки внутрішніх органів і кровоносних судин.

Регуляція функцій організму за допомогою нервових імпульсів, які поширюються нервовими волокнами до певного органа (м'яза чи залози). Характеризується швидкістю (частки секунди), точністю й короткочасністю. Її основа — рефлекс.

Частина тіла з певною формою, будовою й місцем в організмі, утворена кількома тканинами, одна з яких є головною (робочою). Приклади: шлунок, серце, нирка.

Кристалики карбонату кальцію (CaCO₃), вмуровані в драглисту мембрану над волосковими клітинами мішечків присінка; зміщуються під час нахилу голови, відхиляючи волоски рецепторів.

Фоторецептори сітківки (близько 120–130 млн), дуже чутливі до слабкого світла, забезпечують сутінковий чорно-білий зір. Містять пігмент родопсин, для відновлення якого потрібен вітамін A.

Здатність запам’ятовувати, зберігати й відтворювати інформацію. За змістом розрізняють образну, рухову, емоційну й словесно-логічну пам’ять; за тривалістю — короткочасну й довготривалу.

Відділ автономної нервової системи, який забезпечує відпочинок, травлення та відновлення («відпочивай і перетравлюй»). Центри розташовані у стовбурі головного мозку та крижових сегментах спинного мозку, медіатор — ацетилхолін. Ефекти: сповільнення серцебиття, звуження бронхів і зіниць, посилення перистальтики та секреції травних соків.

Корінець спинномозкового нерва, що виходить із переднього боку спинного мозку. Містить аксони рухових нейронів передніх рогів та автономних нейронів бічних рогів; проводить імпульси від спинного мозку до м'язів і залоз (руховий).

Система сприйняття безпосередніх подразників (світла, звуку, запаху, дотику, смаку) органами чуття й утворення умовних рефлексів на них; є в тварин і людини; основа конкретно-образного мислення.

Фаза сну, що займає близько 75–80 % часу; характеризується сповільненням дихання й пульсу, у глибоких стадіях посилюється секреція гормону росту; сновидіння можливі, але менш яскраві, ніж у швидкому сні.

Явище, за якого до одного органа підходять нервові волокна і симпатичного, і парасимпатичного відділів автономної нервової системи. Вплив цих відділів протилежний (антагоністичний), але узгоджений — гіпоталамус регулює, який відділ переважає залежно від стану організму.

М'язова тканина, клітини якої мають поперечну посмугованість завдяки впорядкованому розташуванню скоротливих білків актину й міозину. Буває скелетна (довільна) і серцева (мимовільна).

Відповідь організму на подразнення, яка відбувається за участю нервової системи. Рефлекторний принцип роботи нервової системи обґрунтували І. М. Сєченов та І. П. Павлов.

Шлях, яким нервовий імпульс проходить від рецептора до робочого органа. Класична дуга містить п'ять ланок: рецептор, чутливий нейрон, нервовий центр у ЦНС, руховий нейрон, робочий орган.

Ділянка спинного мозку, від якої відходить одна пара спинномозкових нервів. У людини 31 сегмент: 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 куприковий.

Зміна чутливості сенсорної системи за тривалої дії подразника. Наприклад, звикання до сталого запаху в кімнаті, дотику одягу або поступове зростання чутливості ока в темряві (темнова адаптація). Больові рецептори майже не адаптуються.

Заповнена повітрям барабанна порожнина у скроневій кістці, де містяться три слухові кісточки (молоточок, коваделко, стремінце) і слухова труба, яка сполучає вухо з носоглоткою.

Відділ автономної нервової системи, який мобілізує організм під час стресу, небезпеки або фізичного навантаження («бий або тікай»). Центри розташовані у грудних і верхніх поперекових сегментах спинного мозку, медіатор — норадреналін. Ефекти: прискорення серцебиття, розширення бронхів і зіниць, гальмування травлення, підвищення рівня глюкози.

Спеціалізоване місце передавання сигналу від одного нейрона до іншого нейрона або до клітини робочого органа. У хімічному синапсі сигнал передається за допомогою медіатора.

Сукупність органів, які спільно виконують одну фізіологічну функцію. Приклади: травна система (ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, кишечник, печінка, підшлункова залоза), дихальна система, кровоносна система.

Скупчення тіл нейронів у центральній нервовій системі. У спинному мозку розташована всередині у формі метелика (літери «Н») і містить передні (рухові), задні (вставні) та бічні (симпатичні) роги.

Внутрішня оболонка ока, що містить фоторецептори (палички й колбочки) і нейрони. Перетворює світлову енергію на нервові імпульси.

Канал (євстахієва труба), що сполучає середнє вухо з носоглоткою; вирівнює тиск повітря по обидва боки барабанної перетинки.

Три найменші кістки тіла (молоточок, коваделко, стремінце), розташовані в середньому вусі; вони послідовно передають коливання від барабанної перетинки до овального вікна завитки й підсилюють звуковий тиск.

Частина нервової системи, яка іннервує скелетні м'язи й шкіру, забезпечує довільні та рефлекторні рухи, а також зв'язок організму із зовнішнім середовищем. Її еферентний шлях складається з одного нейрона, який іде від ЦНС безпосередньо до м'яза.

Частина центральної нервової системи, що лежить у хребтовому каналі від великого потиличного отвору до рівня I–II поперекових хребців. Складається з 31 сегмента, виконує рефлекторну та провідникову функції.

Потовщення на задньому корінці спинномозкового нерва, у якому розташовані тіла чутливих нейронів. Також називається спинномозковим ганглієм.

Філогенетично найдавніша частина головного мозку, яка включає довгастий мозок, міст і середній мозок. Містить життєво важливі центри регуляції дихання, серцебиття й рефлексів.

Парна структура проміжного мозку, яку називають «воротами кори». Перемикає й попередньо обробляє нервові імпульси від усіх рецепторів (крім нюхових) і передає їх у відповідні зони кори.

Індивідуальна характеристика особи, що визначає динаміку психічної діяльності. У шкільній моделі Павлова розрізняють чотири темпераменти: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік, які відповідають типам вищої нервової діяльності.

Функціональне об'єднання двох осередків збудження в корі великих півкуль, що утворюється за багаторазового повторення поєднання умовного й безумовного подразників. Забезпечує механізм умовного рефлексу за шкільною моделлю Павлова.

Сукупність вроджених і набутих властивостей нервової системи, які визначають особливості поведінки. У моделі Павлова описується через силу, урівноваженість і рухливість нервових процесів і зіставляється з чотирма темпераментами.

Гормон щитоподібної залози, що містить йод; посилює обмін речовин, теплоутворення, збудливість нервової системи й частоту серцебиття, потрібен для росту й розвитку, особливо головного мозку дитини.

Сукупність клітин і міжклітинної речовини, подібних за походженням, будовою й функціями. Науку про тканини називають гістологією.

Група тканин, властивості яких визначає міжклітинна речовина (зазвичай її багато). Включають кров, лімфу, хрящову, кісткову та власне сполучні тканини (пухку, щільну, жирову, ретикулярну).

Гормони передньої частки гіпофіза, які регулюють роботу інших ендокринних залоз. До них належать тиреотропний (ТТГ), адренокортикотропний (АКТГ) і гонадотропні гормони (ФСГ, ЛГ).

Набута індивідуальна реакція організму на сигнал, що набув біологічного значення в індивідуальному досвіді. Не передається в спадок, може згасати без підкріплення, потребує участі кори великих півкуль. Механізм — тимчасовий нервовий зв'язок у корі.

Захворювання з підвищеним рівнем глюкози в крові через нестачу інсуліну (тип 1) або знижену чутливість до нього (тип 2); можливі глюкозурія, часте сечовипускання, спрага.

Ділянки кори великих півкуль, відокремлені борознами. Виділяють чотири основні частки: лобову (рухова зона), тім'яну (шкірно-м'язова чутливість), скроневу (слухова зона) та потиличну (зорова зона).

Фаза сну, що займає близько 20–25 % часу; характеризується швидкими рухами очей, активною роботою мозку, зниженим тонусом скелетних м’язів і яскравими сновидіннями.