Глосарій

Демон пустелі в поемі Івана Франка «Мойсей», втілення сумніву й зневіри. Він спокушає Мойсея, сіючи в його душі питання про сенс жертви й правильність обраного шляху.

Художній засіб, при якому абстрактне поняття або людський тип втілюється в конкретному образі, персонажі чи предметі. У байці «Бджола та Шершень» Бджола алегорично зображує мудру людину, а Шершень — людей, що живуть крадіжкою чужого.

Персонаж, протилежний іншому за рисами характеру, вчинками, світоглядом. У романі «Маруся Чурай» антиподом Гриця Бобренка є Іван Іскра: вірність, мужність і шляхетність Іскри протиставлені зраді, слабкості й нерішучості Гриця.

Стилістична фігура, що полягає в різкому протиставленні образів, понять, явищ, характерів або частин тексту для увиразнення думки, підкреслення контрасту. Наприклад: зима ↔ весна, сльози ↔ сміх, своє ↔ чуже.

Художній прийом — натяк на відомий біблійний сюжет або образ. У поезії «Пам'яті тридцяти» Тичина використовує біблійні алюзії на Каїна (братовбивця) і Новий Заповіт (християнське вчення про мучеництво).

Представник вищого стану (знаті) в Київській Русі, великий землевласник. У повісті Тугар Вовк — боярин, якому князь Данило подарував землю в Тухольщині; він зневажає громаду й зраджує її.

Символ гетьманської влади в козацькій Україні — короткий жезл із кулею на кінці. У романі «Чорна рада» боротьба за булаву є центральним політичним конфліктом між Сомком і Брюховецьким.

Вальтер Скотт (1771–1832) — шотландський письменник, якого вважають творцем жанру історичного роману. Його модель (вигаданий молодий герой проходить крізь реальні історичні події, любовна лінія поєднує історію з особистою драмою) стала взірцем для Пантелеймона Куліша в роботі над «Чорною радою».

Народні збори для вирішення громадських справ. У повісті віче під липою — ключовий епізод: громада судить Тугара Вовка й виганяє його з Тухольщини.

Зображення думок і переживань персонажа, подане як його мовлення «про себе». У новелі «Модри Камень» фінальний внутрішній монолог розвідника переходить у вдаваний діалог із Терезою.

Адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії, а також сільський орган влади, що розглядав майнові суперечки між селянами. У повісті волость вирішує питання поділу спадку та карає Мотрю й Карпа.

Виборний член земських зборів або земської управи. У романі Чіпку обирають гласним, але згодом усувають через стару кримінальну справу.

Вища козацька адміністрація в містах і полках Гетьманщини: полковники, осавули, писарі, сотники. У «Чорній раді» до городової старшини належать Яким Сомко (переяславський полковник), Васюта (ніжинський полковник), Вуяхевич (генеральний писар), Гвинтовка.

Сільська територіальна спільнота, що сама керує своїми справами через віче. У повісті «Захар Беркут» громада — головний герой: вона спільно приймає рішення, обороняється й перемагає завдяки єдності.

Лірика, у якій автор висловлює патріотичні почуття, роздуми про долю народу, Батьківщини, рідної мови, суспільні ідеали та громадянську позицію. Приклад: «Любіть Україну!» В. Сосюри.

Добродушний сміх над собою й обставинами; м'яко підсвічує смішні сторони життя, не має на меті знищити об'єкт сміху. Провідний вид комічного в усмішках Остапа Вишні.

Привілейований стан у Російській імперії, що давав право володіти землею, не платити податків і мати інші соціальні переваги. Мартин Боруля домагається затвердження дворянства свого роду через Дворянське депутатське зібрання та Сенат.

Політичний діяч, який здобуває прихильність натовпу нечесними обіцянками, удаваною простотою й маніпуляцією. У «Чорній раді» Іван Брюховецький — класичний демагог: ходить у свитині й старих чоботах, називає чернь «дітками», обіцяє рівність, а насправді прагне влади.

Персонажі драматичного твору, які беруть безпосередню участь у сценічній дії. У п'єсі «Мартин Боруля» до дійових осіб належать Мартин, Палажка, Марися, Степан, Гервасій Гуляницький, Микола, Націєвський, Трандалєв, Омелько та інші.

Новий вождь ізраїльського народу після смерті Мойсея в поемі Івана Франка «Мойсей». Він — «князь конюхів», людина дії, яка кличе народ у похід здобувати обіцяний край.

Цикл, частина збірки «Зів'яле листя». Збірка складається з трьох «жмутків», кожен з яких відповідає певному етапові розвитку ліричного сюжету.

Орган місцевого самоврядування в Російській імперії, запроваджений у 1864 році. У романі Чіпку обирають гласним (депутатом) земства, що стає спробою його інтеграції в суспільство.

Тематичний різновид лірики, у якому головним змістом є почуття, переживання, інтимні стосунки, кохання ліричного героя. Пейзаж у ній слугує тлом для розкриття внутрішнього світу, а не самоціллю.

Вид комічного, за якого справжній зміст протилежний буквальному; прихована насмішка. Автор говорить одне, а має на увазі інше. Приклад: у «Кавказі» Шевченка під «просвітою» приховано поневолення.

Середній епічний жанр, у якому художньо відтворено події минулого, поєднано історичні факти з вимислом. «Захар Беркут» — історична повість, бо зображує боротьбу тухольської громади з монгольською навалою 1241 року.

Жанр роману, у якому художній вимисел поєднується з відтворенням реальних історичних подій, дія відбувається в минулому, а серед персонажів є справжні історичні постаті. «Чорна рада» — перший український історичний роман.

Прізвисько Івана Франка, що походить від його вірша «Каменярі» (1878). Символізує поета-трудівника, який власною працею «розбиває скелю» неволі й прокладає шлях до кращого майбутнього для свого народу.

Таємна політична організація української інтелігенції, заснована в Києві 1846 року. Членами були Микола Костомаров, Василь Білозерський, Микола Гулак; близьким до братства — Пантелеймон Куліш. Братство виступало за скасування кріпацтва й національне відродження слов'ян. 1847 року розгромлене, Шевченка заарештовано й заслано.

Регалії, символи влади в козацькій державі: булава, бунчук, печатка, прапор (хоругва), литаври. На Чорній раді запорожці вручають Брюховецькому булаву й бунчук як знаки гетьманської влади.

Мандрівний народний співець, який грає на кобзі (бандурі) й виконує історичні пісні та думи. У «Чорній раді» Божий чоловік — сліпий кобзар, що ходить без поводиря й викуповує невільників зібраними грошима.

Драматичний жанр, у якому зображено життєві суперечності в комічному, смішному вигляді; має оптимістичне забарвлення й часто завершується щасливо або іронічно. «Мина Мазайло» — комедія, бо висміює мовне мавпування через гротескні ситуації.

Вид комічного, коли смішне виникає через несподівані, безглузді обставини, у які потрапляють герої. Приклади: Кайдашиха стрибає в ставок, Мотря повисає на стіні, Карпо перекидає вози зі снопами.

Вид комічного, коли смішними є риси вдачі персонажа: його звички, манери, вади. У повісті комізм характеру найяскравіше виявляється в образі Кайдашихи з її панськими замашками.

Зіткнення протилежних інтересів, поглядів або прагнень персонажів, що становить основу розвитку дії в драматичному творі; у «Мартині Борулі» головний конфлікт — між прагненням Мартина Борулі стати дворянином і дійсністю, що робить цю мрію неможливою.

Найвища військова посада на Запорозькій Січі, очільник козацького коша (війська). У «Чорній раді» кошовим отаманом є Іван Брюховецький, який використовує цей авторитет для участі у виборах гетьмана.

Кулішівка — перший український фонетичний правопис, створений Пантелеймоном Кулішем. Його принцип — «як чуємо, так і пишемо». Запроваджений у «Записках о Южной Руси» (1856–1857) і «Граматці» (1857). Кулішівка відмовилася від етимологічного написання й лягла в основу сучасного українського правопису.

Жанрове визначення, яке Франко дав збірці «Зів'яле листя» (1896). Вірші в ній розташовані не хаотично, а утворюють сюжетну лінію — від зародження кохання через розчарування до трагічного фіналу, що нагадує драматичний твір.

Ліричний герой — образ людини в ліричному творі, чиї думки й почуття виражає автор. У вірші «Всякому місту — звичай і права…» ліричний герой протиставлений натовпові: він не женеться за чинами й багатством, а прагне вмерти з ясним розумом і чистою совістю.

Засіб творення образу персонажа через особливості його мовлення: добір слів, інтонації, діалектизми, суржик, русизми тощо. У комедії Куліша мова кожного героя (суржик Мини, ламана російська тьоті Моті, пуристична українська Мокія) викриває його світоглядну позицію.

Художній образ або предмет, який проходить через увесь твір, повторюється в різних епізодах і несе глибший зміст, ніж його пряме значення. У «Кайдашевій сім'ї» наскрізним символом є груша, що уособлює дріб'язкову ворожнечу.

Земля, обіцяна Богом ізраїльському народові, — Палестина. У поемі Франка це символ волі, незалежності й кращого майбутнього, до якого народ іде крізь випробування.

Адвокат або представник у судових справах. У п'єсі повірений Трандалєв веде справи одночасно і Борулі, і Красовського, заробляючи на обох сторонах конфлікту.

Поема, що поєднує ознаки ліро-епосу (сюжетність, ліричне начало) і притчі (повчальна розповідь з алегоричним змістом). Біблійний сюжет «Мойсея» прочитується як алегорія долі українського народу.

Збірка поетичних творів одного автора, об'єднаних за тематикою, часом написання або жанром. Приклади збірок Івана Франка: «З вершин і низин», «Зів'яле листя», «Мій Ізмарагд».

Художній засіб, за допомогою якого одне явище або предмет зіставляється з іншим за спільною ознакою; уводиться сполучниками «як», «мов», «немов», «наче»; у вірші «Любіть Україну!»: «як сонце», «як вітер, і трави, і води».

Коротке повчальне оповідання з алегоричним змістом. У поемі «Мойсей» пророк розповідає притчу про дерева, що обирали царя, щоб пояснити свою жертовну роль провідника.

Пролог — вступна частина літературного твору, яка передує основній дії. У новелі «Я (Романтика)» ліричний пролог складається з кількох рядків: «З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія». У ньому з'являються ключові образи «загірної комуни» й Марії.

Друга назва роману Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Означає людину великої внутрішньої сили, яка через несправедливість суспільства й відсутність моральної основи реалізує себе не в добрих, а в руйнівних учинках, стаючи злочинцем.

У поемі «Мойсей» — це провідник, який отримує божественне одкровення й веде народ до визначеної мети, навіть коли народ не розуміє його. Мойсей у Франка — трагічний пророк, який сумнівається й страждає.

Вигадане ім'я або прізвище, яке автор використовує замість справжнього для підписування своїх творів. Походить від грецьких слів «псевдос» (несправжній) та «онома» (ім'я).

Спосіб художнього зображення, за якого автор приділяє особливу увагу внутрішньому світу персонажа — його думкам, почуттям, переживанням, сумнівам, самоаналізу, часто використовуючи внутрішні монологи й розповідь «зсередини» свідомості героя.

Ретроспекція — композиційний прийом, коли оповідач повертається в минуле, згадує події, що відбувалися раніше. У «Майстрі корабля» ретроспекція охоплює майже весь текст: сімдесятирічний То-Ма-Кі згадує свою молодість на кінофабриці.

Риторичне запитання — стилістична фігура, запитання, яке не потребує відповіді, бо вона очевидна або на нього неможливо відповісти. Використовується для привернення уваги й посилення емоційного впливу. Наприклад: «Ти знаєш, що ти — людина?» (Василь Симоненко).

Стилістична фігура — звертання до неживого предмета, явища, відсутньої особи чи абстрактного поняття. Не потребує відповіді, підсилює емоційність і створює урочисту інтонацію. Адресат стоїть у кличному відмінку, часто з вигуком «О». Приклад: «О слово рідне! Орле скутий!..»

Тип конфлікту в літературному творі, що розгортається всередині родини між її членами (свекруха — невістки, брат — брат, батько — син) через майнові, психологічні або побутові причини. Саме такий конфлікт лежить в основі «Кайдашевої сім'ї».

Старовинний український весільний звичай: оглядини господарства й хати нареченої родиною нареченого. У повісті Кайдашиха їде на розглядини до Мелашки, вдягнувшись як пані, і комічно падає з перекинутого воза.

Роман-хроніка — це різновид історичного роману, у якому події подано послідовно, у хронологічному порядку, наче літопис. Підзаголовок «Хроніка 1663 року» вказує, що «Чорна рада» охоплює події одного року й викладає їх у часовій послідовності, а оповідач виконує роль історика-літописця.

Період в історії України після смерті Богдана Хмельницького (1657), позначений безперервною боротьбою за гетьманську владу, громадянською війною, занепадом і поділом України по Дніпру. Саме в цю добу відбувається дія роману «Чорна рада».

Художній образ, що має багатозначний зміст і вказує на глибшу ідею. У «Мойсеї» символами є пустеля (випробування, очищення від рабства), обіцяний край (свобода, державність), терен (жертовність пророка), Азазель (зневіра).

Сукупність персонажів літературного твору, об'єднаних спільною ідейно-художньою функцією. У «Чорній раді» систему образів утворюють чотири групи: Шрам і Петро (патріоти-лицарі), Сомко, Брюховецький і старшина (політичний конфлікт), Кирило Тур і запорожці (козацька воля), Черевані, Божий чоловік (хутір, родина, народна мораль).

Суспільні питання, які порушує літературний твір. У романі Панаса Мирного до соціальної проблематики належать: несправедливість кріпацтва й реформи 1861 року, земельне питання, бюрократія й хабарництво, моральна деградація скривджених людей.

Жанр епічного прозового твору, у якому зображено повсякденне життя, побут і звичаї певної соціальної верстви, а конфлікт будується навколо родинних або суспільних суперечностей. «Кайдашева сім'я» — зразок цього жанру.

Різновид роману, у якому автор зображує не лише суспільні процеси й соціальне середовище, а й глибоко проникає у внутрішній світ героя, його психологію, почуття, думки, мотиви вчинків.

Величезний камінь-ідол, який, за легендою, охороняв Тухлю. Тухольці повалили його в потік, щоб загатити воду й затопити котловину з монгольським військом.

Професійний український театр другої половини XIX століття, заснований Марком Кропивницьким, Михайлом Старицьким, Іваном Карпенком-Карим, Марією Заньковецькою; його діячів називають корифеями.

Драматичний жанр, у якому комічне й трагічне переплетені так, що сміх поєднано зі співчуттям; у «Мартині Борулі» дослідники вбачають риси трагікомедії, хоч автор назвав п'єсу комедією.

Прихований трагічний зміст, який проступає крізь комедійну форму; у «Мартині Борулі» трагічний підтекст виявляється в щирому стражданні героя, який зрікається свого роду й програє.

Ліро-епічний твір, у центрі якого — не пригодницький сюжет, а роздуми про сенс буття, віру, сумнів, долю людини й народу. У «Мойсеї» Франка філософська проблематика (провідник і народ, віра й зневіра, рабська психологія) визначає жанр.

У козацькій міфології — людина, що володіє надприродними здібностями, може «характерничати» (чаклувати, перетворюватися, ставати невидимою). У «Чорній раді» Кирило Тур лише «удає з себе характерника», а насправді має щиру козацьку душу, як каже Сомко.

Літературний твір, у якому події подано в хронологічній послідовності, часто з документальною точністю. Підзаголовок «Чорної ради» — «Хроніка 1663 року» — вказує на те, що роман описує реальні події одного року.

Хуторянство (хутірська філософія) — ідея Пантелеймона Куліша, згідно з якою хутір є осередком природного, патріархального життя, чесної праці на землі й національних традицій, протиставленим зіпсованому місту й політичним чварам. У «Чорній раді» втілена через Хмарище — хутір Череваня, куди в фіналі повертається Петро.

Селянин або шляхтич, який не має власної землі, а орендує її в поміщика й платить чинш (орендну плату). Мартин Боруля — багатий чиншовик, що сидить на землі пана Красовського.

Загальна козацька рада, на яку допускали не лише старшину й козаків, а й «чернь» — селян і міщан. Назва походить від участі «чорних людей» (простолюду). Історична Чорна рада відбулася під Ніжином у червні 1663 року.