Глосарій

Гідроксид, який реагує і з кислотами (як основа), і з лугами (як кислота). Головні приклади за програмою НМТ — Zn(OH)₂ і Al(OH)₃. У воді нерозчинні (позначка «Н» у таблиці розчинності), утворюють білі драглисті осади.

Солетворний оксид, який виявляє і основні, і кислотні властивості — реагує і з кислотами, і з лугами. Приклади: ZnO, Al₂O₃, BeO, Cr₂O₃.

Здатність хімічної сполуки виявляти основні властивості в реакціях із кислотами й кислотні властивості в реакціях із лугами. Головні приклади за програмою НМТ — оксиди й гідроксиди Цинку (ZnO, Zn(OH)₂) і Алюмінію (Al₂O₃, Al(OH)₃). Серед органічних сполук амфотерність виявляють амінокислоти (наприклад, аміноетанова кислота).

Кислотний оксид, якому відповідає певна кислота. Наприклад, SO₃ — ангідрид сульфатної кислоти H₂SO₄, а P₂O₅ — ангідрид ортофосфатної кислоти H₃PO₄. Назва походить від грецького «безводний»: ангідрид не містить води, але приєднує її, утворюючи кислоту.

Кислота, що не містить атомів Оксигену. Це водні розчини сполук неметалічних елементів з Гідрогеном. Приклади: HCl, HBr, HI, HF, H₂S.

Технологічний процес нагрівання мінеральної сировини (руд, вапняку) за високої температури, під час якого відбувається хімічне перетворення, зокрема термічне розкладання або окиснення. Наприклад, випалювання вапняку: CaCO₃ → CaO + CO₂, або випалювання сульфідних руд: 2ZnS + 3O₂ → 2ZnO + 2SO₂.

Промисловий процес термічного розкладу кальцій карбонату (CaCO₃) на кальцій оксид (CaO, негашене вапно) і вуглекислий газ (CO₂) під час сильного нагрівання. Реакція: CaCO₃ → CaO + CO₂↑.

Процес, у якому метал, розташований лівіше від водню в електрохімічному ряді активності, заміщує Гідроген у складі кислоти, утворюючи сіль і газоподібний водень H₂. Метали правіше від водню (Bi, Cu, Ag, Hg, Pt, Au) водню з кислот-неокисників не витісняють.

Процес, за якого активніший метал заміщує менш активний метал у розчині його солі, утворюючи нову сіль і виділяючи менш активний метал у вигляді простої речовини. Відбувається лише тоді, коли активніший метал не реагує з водою.

Вихідні речовини (реагенти) — речовини, що вступають у хімічну реакцію; у рівнянні їх записують ліворуч. Наприклад, для добування MgCl₂ вихідними речовинами можуть бути MgO і HCl. Щоб сіль справді утворилася, пару реагентів перевіряють за рядом активності металів і таблицею розчинності.

Хімічний процес взаємодії кальцій оксиду (CaO, негашеного вапна) з водою з утворенням кальцій гідроксиду (Ca(OH)₂, гашеного вапна). Реакція екзотермічна, супроводжується сильним розігріванням.

Зв'язок між речовинами різних класів, що ґрунтується на можливості їхніх взаємоперетворень за допомогою хімічних реакцій. Наприклад, CaO → Ca(OH)₂ → CaCO₃ — генетичний зв'язок між оксидом, основою та сіллю.

Послідовність речовин одного хімічного елемента, які належать до різних класів (метал/неметал → оксид → основа/кислота → сіль) і послідовно перетворюються одна на одну. Приклад: S → SO₂ → SO₃ → H₂SO₄ → Na₂SO₄.

Кислотний залишок HCO3- карбонатної кислоти H2CO3, у якому один атом Гідрогену залишився незаміщеним. Входить до складу кислих солей, наприклад натрій гідрогенкарбонату NaHCO3 (питної соди) і кальцій гідрогенкарбонату Ca(HCO3)2.

Сіль ортофосфатної кислоти H₃PO₄, у якій заміщено два атоми Гідрогену, а один атом Гідрогену залишився. Формула аніона — HPO₄²⁻. Приклад: Na₂HPO₄ — натрій гідрогенортофосфат.

Група атомів –OH. Є функціональною групою спиртів і фенолів (наприклад, C₂H₅OH), а також входить до складу основ і оксигеновмісних кислот. У формулах основ її пишуть у дужках, якщо груп кілька: Ca(OH)₂, Fe(OH)₃; кількість груп OH в основі дорівнює ступеню окиснення металу.

Сіль ортофосфатної кислоти H₃PO₄, у якій заміщено лише один атом Гідрогену, а два атоми Гідрогену залишилися. Формула аніона — H₂PO₄⁻. Приклад: NaH₂PO₄ — натрій дигідрогенортофосфат.

Сукупність властивостей води, зумовлених наявністю в ній розчинених солей Кальцію й Магнію, тобто йонів Ca²⁺ і Mg²⁺. Чим більша концентрація цих йонів, тим вода жорсткіша.

Сума тимчасової (карбонатної) та постійної (некарбонатної) жорсткості води. Усувається содою Na₂CO₃ або натрій ортофосфатом Na₃PO₄, які осаджують йони Ca²⁺ і Mg²⁺.

Йон NH₄⁺, який утворюється під час приєднання катіона Гідрогену H⁺ до молекули амоніаку за донорно-акцепторним механізмом. Входить до складу солей амонію.

Сіль, у якій атоми Гідрогену багатоосновної кислоти заміщено металом лише частково, тому в кислотному залишку залишається один або кілька атомів Гідрогену. Утворюють лише багатоосновні кислоти. Приклади: NaHSO4, Ca(HCO3)2, KH2PO4.

Складна речовина, до складу якої входять атоми Гідрогену, здатні заміщуватися атомами металу, і кислотний залишок. З погляду електролітичної дисоціації — електроліт, що з катіонів утворює лише йони H⁺.

Кислота, у якій окисником є йон Гідрогену H⁺, а не кислотний залишок. До таких кислот належать хлоридна (HCl), розведена сульфатна (H₂SO₄), бромідна (HBr) та інші. Метали лівіше від (H₂) у ряду активності витісняють водень із цих кислот.

Аніон, що залишається від молекули кислоти після заміщення атомів Гідрогену на метал. У таблиці розчинності подано лише формули йонів, а їхні назви (сульфат, нітрат, карбонат тощо) треба знати напам'ять.

Солетворний оксид неметалічного елемента або металічного елемента у високому ступені окиснення (+5...+7), якому відповідає кислота. Приклади: CO2, SO3, P2O5, CrO3, Mn2O7.

Схема, що показує послідовні хімічні перетворення однієї речовини на іншу через проміжні сполуки. Кожна стрілка відповідає одному хімічному рівнянню. Ланцюжки перетворень перевіряють уміння добирати реагенти та визначати невідому речовину X.

Кислота, яка за звичайних умов або під час нагрівання переходить у газоподібний стан. Найпоширеніші леткі кислоти: хлоридна HCl, нітратна HNO₃, сульфідна H₂S. Нелетка концентрована H₂SO₄ може витісняти леткі кислоти з їхніх солей під час нагрівання.

Розчинна у воді основа. До лугів належать NaOH, KOH, LiOH, Ba(OH)₂ (позначка Р) і малорозчинний Ca(OH)₂ (позначка М). Луги створюють у водному розчині лужне середовище.

Сіль, що містить аніон AlO₂⁻, який утворюється під час сплавляння амфотерних сполук Алюмінію з лугом. Приклад: NaAlO₂ — натрій метаалюмінат. Формально відповідає метаалюмінатній кислоті HAlO₂.

Відношення кількості речовини (n) одного реагенту до кількості речовини іншого реагенту, записане у вигляді n(A) : n(B). Визначає, який продукт утвориться в реакціях між лугами й багатоосновними кислотами: за різних мольних співвідношень утворюються середні або кислі солі.

Твердий осад, що утворюється на стінках чайників, бойлерів і котлів під час нагрівання жорсткої води. Складається переважно з CaCO₃ та малорозчинних сполук Магнію. Погано проводить тепло, спричиняє перевитрату палива.

Основа, яка практично не розчиняється у воді (позначка «Н» у таблиці розчинності). Приклади: Cu(OH)₂, Fe(OH)₃, Fe(OH)₂. Реагує з кислотами та розкладається під час нагрівання на оксид і воду.

Сіль, яка практично не розчиняється у воді за звичайних умов (утворює осад). Її зручно добувати реакцією обміну між двома розчинними солями або між розчинною сіллю та кислотою, оскільки нерозчинний продукт випадає в осад і його легко відфільтрувати.

Оксид, який не реагує ні з кислотами, ні з лугами з утворенням солі. До несолетворних належать CO, N₂O, NO і SiO.

Кислота, яка за звичайних умов розкладається на простіші речовини, найчастіше на воду й газ. Типові нестійкі кислоти: вугільна H₂CO₃ (розкладається на H₂O і CO₂) і сульфітна H₂SO₃ (на H₂O і SO₂); у рівняннях реакцій їх записують у вигляді продуктів розкладу. Силікатна кислота H₂SiO₃ за звичайних умов не розкладається: у рівняннях її записують як драглистий осад H₂SiO₃↓, а на H₂O і SiO₂ вона розкладається лише під час нагрівання.

Кислота, до складу якої входять атоми Оксигену. Їй відповідає кислотний оксид. Приклади: H₂SO₄, HNO₃, H₃PO₄, H₂CO₃.

Бінарна сполука хімічного елемента з Оксигеном, у якій Оксиген має ступінь окиснення −2. Загальна формула: EmOn.

Складна речовина, що складається з атома металічного елемента та однієї або кількох гідроксильних груп OH. Кількість груп OH дорівнює ступеню окиснення металу. З погляду електролітичної дисоціації — електроліт, що з аніонів утворює лише гідроксид-йони OH⁻.

Солетворний оксид металічного елемента, здебільшого в ступені окиснення +1 або +2, якому відповідає основа (гідроксид). Приклади: Na2O, CaO, MgO, FeO, CuO. Винятки — амфотерні ZnO, BeO, SnO, PbO.

Кількість атомів Гідрогену в молекулі кислоти, які здатні заміщуватися металом. Не всі атоми Гідрогену у формулі обов'язково заміщуються (наприклад, у CH₃COOH заміщується лише один H, тому кислота одноосновна).

Побутова назва натрій гідрогенкарбонату NaHCO₃. Використовується в кулінарії як розпушувач тіста (під час нагрівання розкладається з виділенням CO₂), а також для «гасіння» кислоти (реагує з кислотами, виділяючи CO₂).

Вид жорсткості води, зумовлений сульфатами й хлоридами Кальцію та Магнію — CaSO₄, MgSO₄, CaCl₂, MgCl₂. Не усувається кип'ятінням; для пом'якшення потрібні сода або натрій ортофосфат.

Реакція між основою та кислотою, у результаті якої утворюються сіль і вода. Скорочене йонне рівняння H⁺ + OH⁻ → H₂O описує лише реакцію сильної кислоти з лугом, коли сіль розчинна; для нерозчинної основи її записують формулою: Cu(OH)₂ + 2H⁺ → Cu²⁺ + 2H₂O.

Сіль, у якій усі атоми Гідрогену кислоти повністю заміщено атомами металу (або йонами амонію NH4⁺). У кислотному залишку середньої солі немає атомів Гідрогену. Приклади: Na2SO4, CaCO3, NH4Cl.

Складна речовина, що складається з катіонів металічного елемента (або катіона амонію NH4+) й аніонів кислотного залишку. З погляду електролітичної дисоціації — електроліт, який дисоціює на катіони металу (амонію) й аніони кислотного залишку.

Оксид, який реагує з кислотами або лугами з утворенням солі. До солетворних належать основні, кислотні та амфотерні оксиди.

Сукупність хімічних реакцій, за допомогою яких із простих і складних речовин різних класів одержують середні солі. Основні способи: метал + неметал, метал + кислота, метал + сіль, основний оксид + кислотний оксид, основний оксид + кислота, кислотний оксид + луг, основа + кислота, сіль + кислота, сіль + луг, сіль + сіль.

Розклад речовини на простіші сполуки під дією нагрівання. Наприклад, нерозчинні основи розкладаються на оксид металу й воду: Cu(OH)₂ → CuO + H₂O; карбонати — на оксид металу й CO₂: CaCO₃ → CaO + CO₂; деякі кислоти — на кислотний оксид і воду: H₂SiO₃ → SiO₂ + H₂O.

Аніон [Al(OH)₄]⁻, що утворюється під час реакції амфотерних сполук Алюмінію з лугом у водному розчині. Солі, що містять цей аніон, називають тетрагідроксоалюмінатами, наприклад Na[Al(OH)₄] — натрій тетрагідроксоалюмінат.

Аніон [Zn(OH)₄]²⁻, що утворюється під час реакції амфотерних сполук Цинку з лугом у водному розчині. Солі, що містять цей аніон, називають тетрагідроксоцинкатами, наприклад Na₂[Zn(OH)₄] — натрій тетрагідроксоцинкат.

Вид жорсткості води, зумовлений гідрогенкарбонатами Кальцію й Магнію — Ca(HCO₃)₂ і Mg(HCO₃)₂. Усувається кип'ятінням або додаванням гашеного вапна. Також називається карбонатною жорсткістю.

Реакція обміну між сіллю та іншою сполукою (кислотою, лугом або сіллю) в розчині відбувається, якщо утворюється осад, газ або слабкий електроліт (найчастіше вода). Кожен можливий продукт перевіряють за таблицею розчинності.

Сіль, що містить аніон ZnO₂²⁻, який утворюється під час сплавляння амфотерних сполук Цинку з лугом. Приклад: Na₂ZnO₂ — натрій цинкат. Формально відповідає цинкатній кислоті H₂ZnO₂.